Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4329)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3979)
Українці мої... (1607)
Резонанс (1957)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1814)
Крим - наш дім (681)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (240)
Бути чи не бути? (169)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (143)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК У КРИМУ П╤ДКЛЮЧИТИСЯ ДО УКРА╥НСЬКОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Переглядати укра╖нське ТБ також можна через ╕нтернет, скориставшись VPN-серв╕сами.


У КРИМУ ЗАГАРБНИКИ В╤ДКРИВАЮТЬ «ТОВАРИСТВА», ДЕ НАВЧАЮТЬ Д╤ТЕЙ КОРИСТУВАТИСЯ ЗБРО╢Ю
Д╕тей активно аг╕тують вступати до цього руху…


КРИМСЬК╤ ПАРТИЗАНИ ЗАЯВИЛИ ПРО ЗНИЩЕННЯ НА П╤ВОСТРОВ╤ ДВОХ ОФ╤ЦЕР╤В РОСГВАРД╤╥
Не до╖хали, згор╕ли в машин╕…


ВХОДЖЕННЯ ЗСУ ДО КРИМУ НЕ СПОНУКАТИМЕ ПУТ╤НА ЗАСТОСУВАТИ ЯДЕРНУ ЗБРОЮ
Нанесення ядерного удару призведе не просто до в╕йськово╖ поразки рос╕╖, а до розпаду рос╕╖.


М╤НРЕ╤НТЕГРАЦ╤╥ ГОТУ╢ ЗМ╤НИ ДО СТРАТЕГ╤╥ В╤ДНОВЛЕННЯ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Мешканцям Криму порадили не втрачати зв’язку з материковою Укра╖ною ╕ зберегти вс╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2015 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2015
ТЕАТР КОРИФЕ╥В У С╤МФЕРОПОЛ╤

Укра╖нська мапа Криму

«Крим.Реал╕╖» пропонують цикл матер╕ал╕в — «Укра╖нська мапа Криму», присвячений осмисленню рол╕ та м╕сця укра╖нських письменник╕в ╕ митц╕в у культурному простор╕ Криму. Нариси з ╕стор╕╖, культури, укра╖нського письменства, осв╕ти покликан╕ заповнити б╕л╕ плями в культуролог╕чн╕й та ╕сторичн╕й мап╕ анексованого п╕вострова пер╕оду в╕д Х╤Х стол╕ття й до тепер╕шнього часу. Висв╕тлити не лише економ╕чн╕ та пол╕тичн╕ чинники зв’язк╕в Криму з материком, а й сп╕льн╕сть духовного простору Криму як нев╕д’╓мно╖ частини Укра╖ни.

Традиц╕йно вважалося, що Крим — це лише рос╕йськ╕ Олександр Пушк╕н у Гурзуф╕, «дом╕к» Чехова в Ялт╕ та Лев Толстой на оборон╕ Севастополя. Окремо сто╖ть бунтар-вигнанець Максим╕л╕ан Волошин у Коктебел╕. ╥хн╕ культурн╕ дискурси на окупованому п╕востров╕ сьогодн╕ все б╕льше зам╕нюються Катериною ╤╤, непотр╕бним у Рос╕╖ фетишем-пам’ятником убивц╕ Стал╕ну, монументом демон╕зован╕й самооборон╕, радянськими святами.
Очевидне зм╕щення акцент╕в ╕з культурного р╕вня на р╕вень м╕фолог╕зац╕╖ сусп╕льно╖ кримсько╖, й не т╕льки, св╕домост╕, коли духовна нац╕ональна складова зам╕щу╓ться аморфною ╕деолог╕чною атрибутикою. Перейменування Укра╖нського театру, закриття Музею вишивки В╕ри Ро╖к, регулярний вандал╕зм б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку тощо — це боротьба з викор╕ненням саме ц╕╓╖ духовно╖ складово╖. Але культура ╕сну╓ архетипно й незалежно в╕д зовн╕шн╕х чинник╕в, бо вона зумовлена ╕сторично щ╕льними культурними зв’язками Криму та Укра╖ни. Укра╖нськ╕ культурн╕ вза╓мозв’язки з п╕востровом сягають ще прадавн╕х час╕в. Рос╕йський же культурний фактор на ньому матер╕ал╕зувався лише п╕сля при╓днання Криму Катериною ╤╤. Тод╕ як, скаж╕мо, укра╖но-кримськотатарський текст ╕ мотиви ╓ вельми потужним пластом у фольклор╕ — народних п╕снях, думах, баладах. Отже, ц╕ першоджерела на дек╕лька десятк╕в стол╕ть старш╕, н╕ж поява першого письменника з Рос╕╖ на п╕востров╕.
В╕дверто, ще за час╕в укра╖нського Криму лише п╕д час юв╕ле╖в принаг╕дно згадувалися ╕мена Лес╕ Укра╖нки в ╢впатор╕╖, Ялт╕ чи Севастопол╕. Похованого в т╕й же Ялт╕ автора в╕ртуозних сп╕вомовок, ялтинського карантинного л╕каря Степана Руданського, ╕мпрес╕он╕ста, за р╕внем далеко вищого за Антона Чехова, — Михайла Коцюбинського в Алушт╕, представник╕в Театру Корифе╖в у С╕мферопол╕. У ╖хн╕й творчост╕ Крим в╕дображений набагато прониклив╕ше, н╕ж атрибутивно-декоративний у рос╕йських письменник╕в, названих вище.
На жаль, саме окупац╕я ста╓ поштовхом до переосмислення функц╕╖ культури й виявлення об’╓ктивних складових сп╕льного духовного простору Укра╖ни та Криму, позначеного духовними маркерами, а не географ╕чними кордонами.
Якщо брати хронолог╕чн╕ меж╕ лише Х╤Х стол╕ття, то першими, хто проклав дорогу до Криму, стали представники Театру Корифе╖в. П╕д ц╕╓ю назвою об’╓дналися драматурги та актори, творц╕ реал╕стично╖ драми, що зд╕йснили справжн╕й прорив у театральному мистецтв╕, — ╤ван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Мар╕я Заньковецька, Мар╕я Садовська та ╕н.

Крим — Петербург — Крим

Ген╕альний Марко Кропивницький першим проклав дорогу до Криму. В ╕стор╕╖ драматург╕╖ в╕н залишився неперевершеним актором, автором популярних класичних твор╕в, творцем власно╖ новаторсько╖ театрально╖ школи. В ╕стор╕╖ св╕тово╖ театрально╖ культури д╕яльн╕сть Марка Кропивницького, як кер╕вника трупи ╕ водночас режисера, актора, драматурга, можна пор╕вняти х╕ба що з багатогранною творчою д╕яльн╕стю Моль╓ра у французькому театр╕. Саме в╕н утвердив власне нац╕ональний репертуар популярними й нин╕ драмами та комед╕ями: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце з╕йде, роса оч╕ ви╖сть», «Глитай, або ж Павук», «Чмир», «Скрутна доба» та ╕н. Його театральн╕ вистави синтезували слово, музику, хореограф╕ю — власне, засоби виразност╕, притаманн╕ сучасному постмодерному театру.
На момент гастролей у Криму Марко Кропивницький та його трупа вже були широков╕дом╕ за межами Укра╖ни. П╕д час гастролей у Москв╕ та Санкт-Петербурз╕ (1881-1887 рр.) укра╖нськ╕ артисти збирали аншлаги. «Слава трупи в Петербурз╕, — писав у сво╖х «Театральних згадках» Михайло Садовський, — росла з кожним днем. Квитки на вистави продавали на тиждень ран╕ше, ╕ вся вулиця Мойка (назва вулиц╕ в Санкт-Петербурз╕ — Прим. ред.), що вела до театрально╖ каси, була запруджена людом усяких ранг╕в...». На рос╕йськ╕й сцен╕ того часу сяяв дехто В╕ктор Крилов, який ставив, за словами критик╕в, «пустеньк╕ комед╕╖», рос╕йськими в яких були лише ╕мена. Марко Кропивницький же запропонував новий театр, з реал╕стичним репертуаром, що стало для глядача справжн╕м в╕дкриттям. Його гру та режисуру митт╓во почали ставити за приклад ╕ншим трупам.
У Петербурз╕ укра╖нський театр см╕ливо конкурував з ╕мператорським театром, про який драматург Олександр Островський згадував, що в╕н (╕мператорський театр — Прим. ред.) перетворився в м╕сце «пусто╖ забави», через що глядач «лавиною сунув в укра╖нський театр, де показувалося мужицьке життя». П╕сля тр╕умфу укра╖нського театру в Петербурз╕ засновник МХАТу Костянтин Стан╕славський написав: «Так╕ укра╖нськ╕ актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський, — блискуча плеяда майстр╕в укра╖нсько╖ сцени, ув╕йшли золотими л╕терами на скрижал╕ ╕стор╕╖ св╕тового мистецтва...». Серед ╕ншого, у с╕чн╕ 1887 року трупа Кропивницького грала в Петербурз╕ у присутност╕ царсько╖ с╕м’╖, поставивши дв╕ п’╓си: «Назар Стодоля» та «Як ковбаса ╕ чарка». П╕сля зак╕нчення в╕д ╕мператора Олександра ╤╤╤ прозвучав компл╕мент, який мало хто заслуговував ╕з рос╕ян: «Я бажаю вас бачити ще!».

Кримськ╕ сезони

У 1881 роц╕ укра╖нським режисерам м╕н╕стерство внутр╕шн╕х справ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ дозволя╓ ставити вистави укра╖нською мовою, — але укра╖нськ╕й вистав╕ мала передувати рос╕йська. Так в╕дбулася легал╕зац╕я фактично ╕снуючого укра╖нського театру. Але мало хто зна╓, що визнання рос╕йською владою укра╖нського театрального мистецтва починалося з Криму. Адже ще задовго до орган╕зац╕╖ в ╢лисаветград╕ першо╖ укра╖нсько╖ профес╕йно╖ трупи (1882) та заснування в 1883 роц╕ в Ки╓в╕ Укра╖нського реал╕стичного театру Марко Кропивницький прибува╓ до С╕мферополя ╕ майже весь зимовий сезон 1876-1877 рр. гра╓ у труп╕ Яковл╓ва, яка орендувала тод╕ Дворянський театр. Отже, Крим ╕ С╕мферополь повною м╕рою можна вважати мат╕р’ю Укра╖нського Театру Корифе╖в.
Колишн╕й Дворянський театр нин╕ — Кримський академ╕чний рос╕йський драматичний театр ╕м. Максима Горького, б╕ля якого чомусь сто╖ть пам’ятник Олександру Пушк╕ну. В╕н приблизно заснований 1821 року. Напередодн╕ появи в театр╕ Марка Кропивницького, у 1873 роц╕, дворянин С. Чех взяв його в оренду у дворянського Депутатського з╕брання. Приблизно з 1888 року театр почав ╕менуватися С╕мферопольським дворянським театром, перейменований у сучасну назву за радянських час╕в. На сцен╕ цього театру Марко Кропивницький дебютував у рол╕ Городничого в п’╓с╕ «Рев╕зор» Миколи Гоголя.
Друг╕ гастрол╕ укра╖нського театру в╕дбулися вже на злет╕ його слави. У 1889 роц╕ Марко Кропивницький знову прибува╓ до Криму з╕ сво╓ю трупою, до яко╖ входило багато в╕домих тод╕ артист╕в: Затиркевич-Карп╕нська, Зарницька, Л╕ницька, Суслов, Левицький, Максимович та ╕н. Гастрол╕ в╕дбувалися там же в С╕мферопол╕, у Дворянському театр╕, з 26 жовтня до 29 грудня 1889 року. За цей час було поставлено багато вистав, як╕ буквально зачарували глядач╕в. Першою стала постановка п’╓си «Доки сонце з╕йде, роса оч╕ ви╖сть» в авторств╕ Марка Кропивницького. «Театр, — писав рецензент газети «Кримський в╕сник», — був ущент повний ╕ артистам наданий дуже гарний прийом».
У л╕тн╕й сезон 1891 року Марко Кропивницький утрет╓ прибува╓ з╕ сво╓ю трупою до С╕мферополя. На сцен╕ вже знайомого Дворянського театру укра╖нськ╕ артисти усп╕шно ставлять п’╓си ╤вана Котляревського «Наталка Полтавка», Марка Кропивницького «Зайдиголова», Михайла Старицького «За двома зайцями», оперу Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дуна╓м».
У цьому зв’язку показове донесення с╕мферопольського пол╕цмейстера Тавр╕йському губернатору в╕д 6 лютого 1875 року: «Репертуар театру склада╓ться переважно з сучасних драм ╕ комед╕й, ориг╕нальних ╕ перекладних, зр╕дка даються костюмн╕ п’╓си та одноактн╕ оперетки. У труп╕ грають дек╕лька талановитих особистостей ╕ п’╓си роз╕груються досить задов╕льно», — писав пол╕цмейстер.

Неперевершений Старицький

Невдовз╕ п╕сля завершення гастролей трупи Марка Кропивницького в С╕мферополь прибува╓ з╕ сво╖м театральним колективом драматург, проза╖к, поет, режисер та актор Михайло Старицький.
З 19 кв╕тня до 20 травня 1886 року його трупа виступа╓ на сцен╕ Дворянського театру в С╕мферопол╕. За цей час були поставлен╕ «Наталка Полтавка» ╤вана Котляревського, «Сватання на Гончар╕вц╕» Г. Кв╕тки-Основ’яненка, «Назар Стодоля», «Невольник» Тараса Шевченка в сценар╕ях Марка Кропивницького, «За двома зайцями» Михайла Старицького, ╕нш╕ твори в╕домих укра╖нських письменник╕в. Преса дуже схвально в╕дгукувалася про основн╕ вистави трупи, зазначаючи, що вони «в╕др╕зняються дружним ансамблем».
Другий зимовий сезон 1889-1890 рр. Михайло Старицький гастролю╓ також у С╕мферопол╕ — з 25 грудня 1889 до 29 с╕чня 1890 року. За цей пор╕вняно незначний в╕др╕зок часу артисти представили с╕мферопольцям чимало класичних твор╕в укра╖нсько╖ драматург╕╖. Серед них — опери «Утоплена», «Р╕здвяна н╕ч» з л╕брето Михайла Старицького та музикою Миколи Лисенка, комед╕я «За двома зайцями», драми «За одного», «Юр╕й Довбуш», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниц╕» так само Михайла Старицького та ╕нш╕. Ус╕ вистави, як пов╕домляла преса, «пройшли з великим усп╕хом ╕ були абсолютно повн╕ збори».

Остання гастроль
У 1890 роц╕ прибува╓ до С╕мферополя з╕ сво╓ю трупою Панас Саксаганський, до трупи якого входив ╕ ╤ван Тоб╕левич (Карпенко-Карий). Газета «Кримський в╕сник» в╕д 5 червня 1890 року пов╕домляла, що «перша вистава (драма «Безталанна») Товариства малорос╕йських артист╕в п╕д управл╕нням Панаса Саксаганського, яка в╕дбулася в п’ятницю, 1-го червня, пройшла з усп╕хом. Кр╕м пана Саксаганського (який виступив на цей раз у драматичн╕й рол╕ Гната), пан╕ Садовсько╖ (Соф╕╖) та пана Мови (Степана), прекрасна гра яких с╕мферопольцям знайома, художньо провели сво╖ рол╕ сам автор п’╓си Карпенко-Карий (╤ван, стара людина), пан╕ Шевченко (Ганна, вдова)».
Показово, що ан╕ за час╕в укра╖нського Криму, ан╕, тим б╕льше, зараз ц╕ стор╕нки ╕стор╕╖ кримського театру не згадувалися. На буд╕вл╕ театру нав╕ть не було жодно╖ пам’ятно╖ дошки з╕ згадкою про укра╖нських актор╕в. Навряд чи вона з’явиться ╕ на сучасному Кримському академ╕чному рос╕йському драматичному театр╕ ╕мен╕ Максима Горького. Натом╕сть ╕мена д╕яч╕в Театру Корифе╖в уже з’явилися на Укра╖нськ╕й культурн╕й мап╕ Криму: «Та знов, мов крила, — м╕л╕они рук, стр╕чають плеском ╕м’я — Кропивницький», — написав Максим Рильський. Попереду ще велика робота щодо повернення Криму його культурно╖ спадщини.

Геннад╕й БОРИСЕНКО

Михайло Старицький ╕ Марко Кропивницький

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2015 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15012

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков