Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2015
ГОРАД, АДКАЦ╤ СВА╤ МАШЫНЫ…

Про знайомство з б╕лоруським бардом Ал╓с╓м Камоцьким мр╕яв давно. У 1983 роц╕ я вперше почув його неповторний голос ╕ був зачарований новими, незнаними мелод╕ями, ориг╕нальними текстами ╕, звичайно ж, б╕лоруською мовою…
Однак роки лет╕ли дуже швидко, а нагоди познайомитися все не траплялося. Тепер тр╕шки шкодую, адже для вза╓мозбагачуючого сп╕лкування було втрачено… р╕вно чверть стол╕ття. Р╕вно 25 безм╕рно дорогих мен╕ б╕лоруських весен! А може, й укра╖нських, бо певен – Ал╓сь ╕з задоволенням в╕дв╕дав би Укра╖ну ╕ сво╖х укра╖нських «фанат╕в».
Боб╕ну з його п╕снями давав слухати багатьом, ╕ в╕дгуки були однаково схвальними. З’явилася, мовляв, нова яскрава з╕рка на б╕лоруському п╕сенному небосхил╕, тож нехай ╕ укра╖нц╕ помилуються нею…
У чому була сила Камоцького? Не знаю. Може, в тому, що став сво╓р╕дним продовженням «П╕сняр╕в»? Але й тут ╓ доля умовност╕, адже у нього св╕й стиль, ц╕лком ориг╕нальний. Але з точки зору укра╖нц╕в те, що започаткували «П╕сняри», в╕н таки з честю продовжив, не осоромився.
Не будемо скидати з терез╕в ╕ фактор «спраглост╕» за б╕лоруським словом. З точки зору укра╖нського ╕нтел╕гента все б╕лоруське ╓ лише незначною м╕рою «екзотичним», значно ж б╕льшою м╕рою воно зда╓ться чимось спор╕дненим, кревним, нев╕дд╕льним. Може, слов’янська генетична пам’ять спрацьову╓?
Ал╓сь сп╕вав про л╕си р╕дного краю, про р╕чкову прохолоду ╕ небесну блакить… Банально? А нехай хтось спробу╓ так засп╕вати! Тут уже дар в╕д Бога потр╕бен – вирости у рос╕йськомовному оточенн╕, а б╕лоруською сп╕вати так, щоб ╕ укра╖нц╕в за душу брало…
Я запитав барда – чи не були його батьки ф╕лологами за осв╕тою? Виявилося, що н╕. Просто батько дав колись синов╕ короткий, але дуже дох╕дливий урок. Показав рос╕йський текст, пот╕м б╕лоруський ╕ прор╕к: «Оце, синку, мова, якою тепер ус╕ говорять. А ось це – наша…». Ця непрофесорська мудр╕сть запала в душу дитин╕ на все життя.
Макаренко й Ушинський – якби сп╕вчували б╕лоруськ╕й справ╕ – назвали б Камоцького-старшого сво╖м побратимом, колегою. ╤, д╕йсно, не було вже в Ал╓с╓вого батька жодних п╕дстав дор╕кати синов╕. Той в╕дразу п╕дставив сво╖ юнацьк╕ плеч╕ п╕д нелегку ношу, а одного сонячного ранку в╕дчув, що тягар кудись зник, навпаки, т╕ло стало легким, н╕би за спиною виросли крила…
Чи не тому Ал╓сь так любить прост╕р? Це ╕ в п╕снях часом в╕дчува╓ться, немов бард заповню╓ аркуш з «Автоб╕ограф╕╓ю»:
Дыхае прасторай
мой лёс,
Н╕ на што не хоча
зважаць…
Яку п╕сню не в╕зьми, там присутня тема простор╕в:
Вакол вада, ╕ берага
 не бачна,
Ды й мне пакуль
не хочацца на бераг.
За яснасць неба
я вятрам удзячны…
╤ так дал╕, ╕ тому под╕бне.
Думаю, що ╕ в цьому секрет усп╕ху п╕сень Камоцького, бо у багатьох з нас живе душа вчорашнього селянина, яка тужить за полями-лугами, за син╕м небом, якого у м╕ст╕ чомусь значно менше…
Ал╓сь тут взагал╕ дуже категоричний:
Горад мой, вораг мой,
Адпусц╕ мяне дамой,
Я у нетрах тва╕х вул╕ц
Час губляю…
Ех, як я розум╕ю прагнення сп╕вця розчинитися в р╕дних небесах:
На зямл╕ так цесна, таму –
Воблакам раблюся с╕вым.
Разв╕тальна вас абдыму
Каб хутчэй забыцца зус╕м…
Л╕рика л╕рикою, але ╓ у Ал╓ся в╕рш╕ ╕ на «побутову», якщо можна так висловитися, тематику. В одн╕й з п╕сень в╕н н╕би заздрить птахам: вони не виносять см╕ття з хати, все здува╓ обережно «полудневий в╕терець». У людей складн╕ше:
А мы – не птушк╕,
╤з нашых гнёздав
Выгрэбнув смецце
Стары бульдозар.
Цяпер не знойдзеш –
Хто в╕наваты,
Што ён зламався
Пасярод хаты…
Тут з гумором, тому й музика в╕дпов╕дна. Музичний супров╕д, як правило, чудовий – Камоцький аж н╕як не губиться на б╕лоруському музичному небосхил╕. В╕н ╕ у нас не загубився б, хоч укра╖номовних виконавц╕в у нас значно б╕льше, н╕ж у Б╕лорус╕ – б╕лоруськомовних.
Але як╕сть як╕стю, а влада владою. За лукашенк╕вського режиму стати «мегаз╕ркою» б╕лорусько╖ естради Камоцькому, скор╕ш за все, не св╕тить…
Може, ╕ не «бацька» тут винен найб╕льше, б╕лоруську мову (так вже сталося) поглинуло м╕сто, велике м╕сто, тож частка вини лежить ╕ на М╕нську. А Президентов╕ Б╕лорус╕ ця тема просто не ц╕кава. Якби хот╕в щось зм╕нити, то зм╕нив би – все в його силах.
А поки що Ал╓сь ╕з сумом сп╕ва╓:
Горад мой, вораг мой,
Кольк╕ дзён, хв╕л╕н, гадов
Ты уваг╕ на мой голас
не звяртаеш?
Вт╕м, може, бард мав на уваз╕ зовс╕м ╕нше? Насолоджуючись його п╕снями тут, у Львов╕, я не можу не сп╕вчувати ╕ йому особисто, ╕ б╕лоруськомовн╕й ел╕т╕ в ц╕лому. Яким би талантом не нагородив Господь кожного з них, але зм╕нити щось на краще надто важко у нин╕шн╕х умовах. Кожен мр╕╓ про ковток свободи, про зб╕льшення нац╕онального житт╓вого простору, але кожен з плином часу почина╓ мислити як ф╕лософ…
╤ Ал╓сь тут не виняток:
Горад, адкац╕ сва╕ машыны,
Дай ма╕м слядам
 свабодна легчы.
Ладжу я с табой
 не лепшым чынам,
Але тут ужо – як удаецца…

Серг╕й ЛАЩЕНКО
М╕нськ – Льв╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15011

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков