Версiя для друку Обговорити в форумi

Валентин Полежаєв готувався до персональної ювілейної виставки: малював нові картини, випустив буклет своїх живописних творів. Однак 20 березня, в день його 80-річчя, експозиція відкрилася без художника. 12 січня цього року його пензель без господаря осиротіло завмер назавжди, не зробивши завершальних мазків на картині «Богиня родючості».
Дивишся на це незакінчене полотно на виставці пам’яті чудового кримського художника і педагога, яку організували колеги, друзі та дружина Лідія Іванівна Полежаєва, і бачиш у його задзеркаллі самого автора, що до свого останнього подиху залишився вірний образотворчому мистецтву. Він створив свій особливий художній світ, в якому пишно квітнуть троянди, ромашки та айстри серед мальовничої кримської природи, а дорога в школу – храм знань для дітей — веде через гущавину, в якій можна легко заблукати, якщо не бути наполегливим і цілеспрямованим у досягненні мети. Його самого доля вберегла в юності, коли неподалік вибухнула міна, від якої впала балка перекриття будинку.
В. Полежаєв народився в маленькому селі з 27 дворів на півдні Запорізької області. Закінчив школу, відслужив в армії і вступив на навчання до Кримського художнього училища ім. М. Самокиша.
— Він був старостою групи, коли я після закінчення харківського вишу почав працювати в училищі викладачем, — згадує заслужений учитель України, заслужений художник АРК Валентин Григор’єв. – У ній навчалося багато талановитих учнів, які згодом стали дуже відомими фахівцями. Це був мій перший випуск, найбільш пам’ятний мені.
Два Валентина, викладач і учень з різницею у віці в п’ять років, потоваришували, і дружба ця пройшла в творчості та взаємодопомозі крізь усе їхнє життя. Продовживши навчання на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту, Полежаєв удосконалив набуті в училищі основи акварелі та рисунка, які передавав учням у Сімферопольській дитячій художній школі спочатку викладачем, а з 1987 до 2004 року – директором. Він управляв художнім зростанням дітей так, що вони швидко прогресували в навчанні. Для багатьох із них художня школа стала трампліном для вступу до навчальних закладів художнього профілю. Одна з її колишніх учениць – заслужений художник АРК Тетяна Голинська розповідає, яким небайдужим до своєї професії був Валентин Павлович, як передавав своє горіння учням.
Віктор Задірієнко, заслужений художник України та АРК, відзначає величезний внесок В. Полежаєва у зміцнення матеріально-технічної бази школи, створення належних умов для проведення занять. Після переїзду із старого тісного приміщення на вулиці Гоголя у більше за розміром на вулиці Февральській, де школа знаходиться і нині, на повну силу розкрився талант Полежаєва-адміністратора і директора. Відреставрована в цей період будівля отримала статус пам’ятки архітектури. Школа стала базовим методичним центром з різних напрямків живопису і композиції для дитячих художніх закладів півострова. Проводилися семінари-практикуми, конференції, виставки з аналізом досягнутих результатів, намічалися плани на майбутнє.
Навчання дітей образотворчому мистецтву було до душі Полежаєву як художнику і важливо як громадянину. Діти рано починають розуміти і відчувати естетику життя, художню культуру в суспільстві. І Валентин Павлович міг захопити їх творчістю. Володіючи як методикою навчання, так і технікою живописця, він навчав власним прикладом, допомагав оволодівати основами рисунка, живопису, композиції. Він сам стояв біля мольберта щодня і кожен з них був як майстер-клас.
Для нього зразком була класична школа портрета, французький ліризм і граціозність лінії. Кожен образ переконливо правдивий і природний. Натюрморти і пейзажі відзначаються оригінальною композицією, естетизмом і красою. Прикметною ознакою портретів є особлива життєва енергія зображуваних моделей: вільна природна поза, чистота внутрішнього світу, поєднана з радісним очікуванням, прямий з гідністю погляд, легка усмішка. Прекрасні миттєвості з ефектом легкості, повітряності, безпосереднього відгуку душі! Він віддавав перевагу акварельним фарбам у порівнянні з олійними, а в рисунку віртуозно працював класичними м’якими матеріалами: вугіллям, сангіною, склографом, тушшю, пером.
Більше півтори тисячі учнів оволоділи пензлем і отримали з рук Полежаєва путівку в мистецтво, ставши живописцями, архітекторами, дизайнерами, модельєрами, художниками книги, театру і кіно, майстрами декоративно-прикладної творчості.
— По суті, вся Кримська спілка художників бере початок з Сімферопольської дитячої художньої школи, — говорить В. Задірієнко. – І там повинні працювати достойні, талановиті педагоги, передавати майстерність, частинку свого серця учням. Таким і був Валентин Полежаєв.
Його доповнює заслужений художник України Рамазан Усеїнов:
— Він тримав у руках стрижень графіка і сам, як стрижень, вів за собою.
В його неординарній особистості висока вимогливість поєднувалася з людяністю та інтелектом інтелігента. Душа була повна музики. А як чудово він співав рідні українські пісні!
Педагог і художник Полежаєв, за словами нинішнього директора школи, заслуженого працівника культури АРК Іллі Борохова, створив у ній оазис доброти.
— Він просто дихав школою, — говорить Л. Полежаєва. – Хвилювався за неї, дуже її любив.
За свій натхненний труд В. Полежаєв нагороджений багатьма грамотами, подяками, удостоєний звання заслуженого працівника культури Криму. І помираючи тілесно, такі люди не зникають безслідно. Вони живуть, розчинившись в учнях і митцях, яким передали свій талант, у моделях, зображених на картинах. Його живописна палітра – світла, радісна, життєствердна. А портрети дівчат з капелюшком, вишнями, віночком із живих квітів на голові та багато інших один раз побачиш і вони назавжди залишаться в серці. Як говорять художники: висять без цвяха.
Такою ж молодою і красивою художник намалював давним-давно дружину, свою вічну музу. На тлі того портрета я і зробила фотознімок Л. Полежаєвої нинішньої. Роки і біль утрати, звичайно, наклали відбиток на обличчя, але погляд і міцно стулені вуста як ознака серйозної натури – все ті ж.
Останніми своїми роками художник провів декілька персональних виставок у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі в Сімферополі. Вони викликали велику зацікавленість відвідувачів. Роботи метра акварельного живопису приходили подивитися юні сімферопольські художники. І він, незважаючи на свою зайнятість за шкільним розкладом, детально роз’яснював їм ази майстерності і сам показував вищий пілотаж графіка на майстер-класах.
Як пам’ять про художника у ВІКЦ залишилася подарована ним акварель: на тлі голубого неба розквітлі соняшники, що є одним із рослинних символів України. Цього року відбулася його реорганізація у Центр інформаційних і соціальних технологій розвитку міжнаціональних комунікацій у Республіці Крим. Разом з усім майном переїхали в інше виділене для нього приміщення і «Соняшники» Валентина Полежаєва. Від цих тендітних окрушин сонця стає тепліше в кабінетах і душі в очікуванні весняного пробудження природи і кримського літа.

Валентина ВАСИЛЕНКО

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Оскільки жодних офіційних наказів або розпоряджень, що стосуються зміни формату випуску «Кримської світлиці», з моменту окупації Криму ми не отримували (а згідно з українським законодавством, такі рішення узгоджено приймаються лише співзасновниками засобів масової інформації або судом), продовжуємо готувати до друку щотижневі номери газети і направляти їх до київської друкарні. Як і раніше, починаючи з 2002 року, на редакційному сайті щоп’ятниці виставляється електронна версія тижневика, зокрема у pdf-форматі. Розміщену нижче інформацію про умови передплати «Кримської світлиці» та інших культурологічних видань продовжуємо публікувати як нагадування «борцям» за інформаційний простір України про їхні держслужбові зобов’язання перед читачами і державою.

Редакція «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою -
http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу.
Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2015 > Тема "Душі криниця"