"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема ""Джерельце""
#12 за 20.03.2015
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Л╕на КОСТЕНКО
У ранн╓ дитинство багатьох д╕тей, як╕ народилися в тридцятих роках, шаленим смерчем ув╕рвалася в╕йна. ╥м би ще гратись у п╕жмурки ╕ класи, а вони вже смерт╕ заглянули в в╕ч╕ ╕ для них раптово б╕лий св╕т став чорним — кривавим св╕том. Таким пригаду╓ться «дитинство, вбите на в╕йн╕» ╕ Л╕н╕ Костенко (народилася 19 березня 1930 року в м╕стечку Ржищев╕ на Ки╖вщин╕ в учительськ╕й с╕м’╖). Це ж бо про т╕ тяжк╕ роки вона скаже: «Я писала мало не осколком велик╕ букви, щойно з букваря»… Ще зовс╕м д╕вчатком застала ╖╖ в╕йна. ╤ «перший б╕ль тих не дитячих вражень» лишив глибокий сл╕д в ╖╖ душ╕. З того д╕вчатка виросла надзвичайно талановита письменниця, Берегиня укра╖нського поетичного слова. Сутн╕сть ╖╖ творчост╕ — це образ часу, його невпинний рух, сво╓р╕дний д╕алог з ╕стор╕╓ю, ╖╖ тривогами ╕ болями, печалями ╕ радощами. Знайшли дорогу до д╕тей ╕ ╖╖ доросл╕ в╕рш╕, ╕ спец╕ально створен╕ для них... Василь ЛАТАНСЬКИЙ
* * * М╕й перший в╕рш написаний в окоп╕, на т╕й сипк╕й од вибух╕в ст╕н╕, коли згубило зор╕ в гороскоп╕ мо╓ дитинство, вбите на в╕йн╕. Лилась пожеж╕ вулкан╕чна лава, стояли в сивих кратерах сади. ╤ захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум’я й води. Був б╕лий св╕т не б╕лий вже, а чорний. Вогненна н╕ч присв╕чувала дню. ╤ той окопчик – як п╕дводний човен у мор╕ диму, жаху ╕ вогню. Це вже було н╕ зайчиком, н╕ вовком – кривавий св╕т, обвуглена зоря! А я писала мало не осколком велик╕ букви, щойно з букваря. Мен╕ б ще гратись в п╕жмурки ╕ в класи, в казки л╕тать на крилах пал╕тур. А я писала в╕рш╕ про фугаси, а я вже смерть побачила впритул. О перший б╕ль тих не дитячих вражень, який в╕н сл╕д на серц╕ залиша! Як невимовне в╕ршами не скажеш, чи не н╕мою зробиться душа?! Душа в словах – як море в перископ╕, ╤ спомин той – як в╕дсв╕т на чол╕… М╕й перший в╕рш написаний в окоп╕. В╕н друкувався просто на земл╕.
ЧАРОД╤ЙНЕ СЛОВО
Хлоп’я у пол╕ стежкою прошку╓. Метелик б╕лий в маки залет╕в. Чорненький котик в снопиках мишку╓, вони так╕ п╕д сонцем золот╕! В╕н ловить шурх╕т, шелест, шаруд╕ння, хапа╓ снопик лапками двома. А миша зна╓ слово чарод╕йне, ╕ в╕н ╖╖ н╕коли не сп╕йма.
ГОРОБЕЦЬ ╤З Б╤ЛОЮ БОРОДОЮ
Розб╕гайтесь, людоньки, хто кудою! Горобець ╕з б╕лою бородою! Що за диво дивне╓? На в╕ку вперше бачу бороду отаку. Може, в╕н — стар╕йшина чи мудрець? Може, в╕н — заслужений горобець? Н╕, несе у дзьобику в╕н п╕р’╖нку. Пригодиться д╕точкам на перинку.
У ЗАП╤ЧКУ ГНОМИК ПЛЯМКА╢ У зап╕чку гномик плямка╓. Цв╕ркунчик зав╕в руладу. Тихенько цокнула клямка — Бабуся ╕де ╕з саду. Глуха с╕нешна акустика. За лиштву ч╕пляються айстри. Бабуся скидала хустку ╤ ставала б╕ла, як айсберг. А я, д╕ждавшися мужньо, Не зводжу з не╖ очей. А хатка, як б╕ла мушля, На самому дн╕ ночей.
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14951
|