Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...


УКРА╥НА ВТРАТИЛА 3,9 МЛН НАСЕЛЕННЯ АБО 13% УКРА╥НЦ╤В П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОК╤В
24 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ ПАМ’ЯТ╤ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ


В КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ СПОГАДИ ПРО МАЙДАН, ВИДАН╤ ДО 5-Р╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤
Видання п╕дготовлено за проектом Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам'ят╕ «Майдан: усна...


Василь ╤льницький, ╕сторик, досл╕дник ОУН-УПА: НА ПУБЛ╤ЧНУ СТРАТУ УКРА╥НСЬКИХ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В РАДЯНСЬК╤ СИЛОВИКИ ЗГАНЯЛИ СТАРШОКЛАСНИК╤В
знайомтесь: ╕нтел╕гентна, легка в сп╕лкуванн╕, симпатична ╕ розумна молода людина, яка глибоко...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 20.03.2015
95-Р╤ЧНИЙ CВ╤ДОК «КАРПАТСЬКО╥ С╤Ч╤»

Героям - слава!

ПРОФЕСОР СТЕПАН СТОЙКО ПРО ЗАКАРПАТСЬКО-ДОНБАСЬК╤ ╤СТОРИЧН╤ ПАРАЛЕЛ╤

Льв╕вське в╕дд╕лення НТШ в╕дзнача╓ неперес╕чну под╕ю: виповнилося 95 рок╕в льв╕вському професору Степану Стойку! Доктору б╕олог╕чних наук, почесному доктору Зволенського техн╕чного ун╕верситету, почесному члену Наукового товариства ╕мен╕ Шевченка. В╕н добре пам’ята╓ подробиц╕ становлення Карпато-укра╖нсько╖ держави (1938-1939 рр.) бо на той час був студентом г╕мназ╕╖ в Хуст╕. Галичанином став п╕зн╕ше — в 1945 роц╕ Степан Стойко при╖хав до Львова продовжувати студ╕╖ на л╕согосподарському факультет╕ Льв╕вського пол╕техн╕чного ╕нституту. В 1946 роц╕ випадково був присутн╕й при «л╕кв╕дац╕йному собор╕» УГКЦ. Мало того, був особисто знайомий з одним ╕з ╕н╕ц╕атор╕в його проведення — о. Гаври╖лом Костельником. Сталося це випадково: юнак зав╕тав до отця Костельника, щоб придбати церковний календар ╕ вислати його батьков╕. У т╕ часи рел╕г╕я в СРСР вважалась «оп╕умом народу», ╕ церковн╕ календар╕ р╕дко друкувались. Спочатку у розмов╕ oтець Гаври╖л був досить обережним, що було характерним для тих час╕в. Але все ж пов╕рив юнаков╕. Може, тому, що той був родом ╕з Закарпаття. Костельник же народився в сел╕ Руський Керестур, у русинськ╕й греко-католицьк╕й громад╕ переселенц╕в ╕з Закарпаття (тод╕ це була Австро-Угорщина, тепер — Серб╕я). В австро-угорський пер╕од в╕н зак╕нчив г╕мназ╕ю й досконало волод╕в угорською мовою. П╕сля короткого знайомства заговорив до студента Степана Стойка угорською, який невимушено в╕дпов╕в йому ц╕╓ю ж мовою. Насторожен╕сть остаточно зникла. Можливо, закарпатц╕ були священнослужителю Костельнику р╕дн╕шими, ан╕ж галичани. А може, просто викликав симпат╕ю сам Степан Стойко як син православного священика. Так чи ╕накше, це знайомство стало важливою частинкою ц╕каво╖ б╕ограф╕╖ Степана Михайловича.
Колишн╕й сп╕вроб╕тник ╤нституту еколог╕╖ Карпат НАН Укра╖ни професор Стойко ╕ тепер при ясн╕й пам’ят╕, не втрача╓ ╕нтересу до життя: пише книги, жваво ц╕кавиться под╕ями в Криму ╕ на Донбас╕, охоче сп╕лку╓ться з учасниками АТО. Завдяки т╕сному сп╕лкуванню з природою професор вигляда╓ набагато молодшим в╕д сво╖х рок╕в. А за р╕внем ╕нтересу до життя Степан Михайлович може позмагатися з молодими науковцями. В 2014 роц╕ вийшла у св╕т його ориг╕нальна книга «╤сторичний та етнокультурний нарис закарпатського села Кричова», в як╕й на приклад╕ р╕дного села професор показав значення с╕л Укра╖ни як природно╖ колиски нац╕╖, берегин╕ ╖╖ генофонду. Ця теза автора п╕дтверджена самим життям, коли на Донеччин╕ та Луганщин╕ рос╕йськими «Градами» руйнуються укра╖нськ╕ села ще козацько╖ доби. Тому у сво╖й розмов╕ ми неодноразово поверталися до факт╕в, викладених у книз╕.

— Степане Михайловичу, ви — один з небагатьох нин╕ живих св╕дк╕в утворення Карпатсько╖ Укра╖ни. За яких обставин в╕дбувався державотворчий процес?
— Закарпаття п╕д оф╕ц╕йною назвою П╕дкарпатська Русь на п╕дстав╕ Мирного договору 1919 року було при╓днане до Чехословаччини. З 1930 до 1938 року я навчався в Хустськ╕й г╕мназ╕╖. Тому добре пам’ятаю ту епоху, був св╕дком багатьох важливих под╕й. Сойм (Парламент) збирався в будинку г╕мназ╕╖, бо це була найб╕льша, наймодерн╕ша споруда в Хуст╕ ╕ водночас арх╕тектурна пам’ятка чехословацького пер╕оду.
— З чим було пов’язане нац╕ональне п╕днесення в тогочасному Закарпатт╕?
— В╕д╕грала роль низка фактор╕в. Зокрема, Чехословаччина в 1938 р. стала федеративною республ╕кою, а в Закарпатт╕ розпочався нац╕онально-визвольний рух. Б╕льше дев’яти стол╕ть ця, розташована за Карпатами, територ╕я була в╕докремлена в╕д Рус╕-Укра╖ни. Християнство ми прийняли значно ран╕ше — завдяки пропов╕дуванню Кирилом ╕ Мефод╕╓м у Дунайському басейн╕. До реч╕, Мефод╕й похований на територ╕╖ тепер╕шньо╖ Словаччини. Маючи сп╕льне етн╕чне походження, ми водночас були трохи ╕зольован╕ в╕д Ки╖всько╖ Рус╕. Карпати тод╕ були майже непрох╕дними — прал╕си, бездор╕жжя… ╤ хоча закарпатський д╕алект — це один ╕з прародич╕в народно╖ укра╖нсько╖ мови, певний в╕дбиток на нього наклало угорське панування. Угорц╕, чи як у нас кажуть мадяри, у к╕нц╕ ╤Х стол╕ття м╕грували з╕ сво╓╖ прабатьк╕вщини за Уралом у басейн Дунаю. ╥хн╕ племена були войовничими, нападали на Моравську державу ╕ нав╕ть на Франц╕ю.
У к╕нц╕ ╤Х стол╕ття, за ретроспективними оц╕нками демограф╕в, к╕льк╕сть автохтонного руського населення на теренах Закарпаття становило приблизно 10-15 тис. ос╕б. Тож зрозум╕ло, що вони не могли боронити р╕дний край в╕д угорського нашестя. Ця незначна жменька укра╖нського етносу, будучи впродовж десяти стол╕ть у чужомовному оточенн╕, зберегла р╕дну мову, рел╕г╕ю предк╕в ╕ не п╕ддалася асим╕ляц╕╖. Берегинею генофонду нац╕╖ були села та споконв╕чна прив’язан╕сть селян до р╕дно╖ земл╕. Коли Закарпатський Сойм 15 березня 1939 року схвалив Декларац╕ю про створення Карпатсько╖ Укра╖ни, ╖╖ населення становило 725 тис. ос╕б. А це вже далеко не 10-15 тисяч…
— А яку роль в╕д╕гравала рел╕г╕я у збереженн╕ нац╕онально╖ св╕домост╕?
— На жаль, церква на Закарпатт╕ не в╕д╕гравала тако╖ велико╖ рол╕, як у Галичин╕. Греко-католицька духовна сем╕нар╕я була в Будапешт╕, священики, як╕ там навчались, були «мадяронами», тобто проугорськи налаштованими. А православна церква належала до сербського патр╕архату. Серби здавна були русоф╕лами, тож ╕ церква була русоф╕льською. До того ж Закарпаття належало до корол╕вства Угорщини, а не до Австр╕╖. Р╕зниця м╕ж ними була величезною. В Угорщин╕ ще були графи, барони, а Австр╕я вже була парламентською монарх╕╓ю, в як╕й було б╕льше свободи. До того ж Австр╕я була промислово б╕льш розвинутою. Тому закарпатц╕ були економ╕чно в╕дсталими, нац╕ональна св╕дом╕сть не була високою. Але етн╕чне ядро збер╕галося. ╤ в 1938-1939 роках, у пер╕од становлення Закарпатсько╖ Укра╖ни, в╕дбувся сво╓р╕дний нац╕ональний ренесанс, сво╓р╕дне нац╕ональне в╕дродження, яке можна до деяко╖ м╕ри пор╕вняти з роллю першого ╕ другого Майдану в Укра╖н╕. У Закарпатт╕ з╕бралася «критична маса» св╕домих людей. Вагомою була допомога з Галичини. У штаб╕ Карпатсько╖ С╕ч╕ були досв╕дчен╕ оф╕цери ще час╕в УГА. До реч╕, серед галицьких с╕човик╕в був ╕ молодий старшина Роман Шухевич. Таким чином, в╕дбувся сво╓р╕дний пас╕онарний вибух. В╕н зб╕гся або, точн╕ше, наклався на добре збережену етн╕чну самобутн╕сть закарпатц╕в. А ще у багатьох людей були велик╕ оч╕кування в╕д того ╕сторичного моменту. Мовляв, нарешт╕, будемо мати св╕й уряд, свою державу, свою арм╕ю. Це також впливало на масов╕сть руху.
— В╕домо, що укра╖нц╕в у м╕жво╓нн╕й Польщ╕ утискали. А якою була ситуац╕я в Закарпатт╕?
— Чехословаччина була парламентською демократичною республ╕кою, тож у Закарпатт╕ також панував демократичний дух. Це було пом╕тно ╕ по Хустськ╕й г╕мназ╕╖, де я навчався. Серед учн╕в переважали закарпатськ╕ укра╖нц╕, були також три мадяри, два ╓вре╖, три шваби (н╕мц╕ — С. Л.). Укра╖нську мову викладала галичанка, професор Ольга Стахур, ╕стор╕ю — галичанин, доктор Михайло Гупаловський, до реч╕, в╕н брав участь у творенн╕ конституц╕╖ Карпатсько╖ Укра╖ни, за що згодом був репресований радянським режимом. Професор Самойлович з велико╖ Укра╖ни в╕в уроки кра╓знавства, закарпатський професор Кудрон — уроки ф╕лософ╕╖. Х╕м╕ю ╕ природознавство викладали чеськ╕ професори Ш╕рмер, Чермак, латинську — професор Журек, н╕мецьку — професор Шлез╕нгер.
У навчальн╕й програм╕ був також предмет «Закон Божий», який викладали дух╕вники греко-католицько╖, православно╖, римо-католицько╖ та ╕удейсько╖ конфес╕й. Рел╕г╕я мала вагоме значення для духовного й морального виховання учн╕в.
У школ╕ панував дух толерантност╕: був укра╖нський «Пласт», й пластуни носили синьо-жовт╕ прапори, але були й рос╕йськ╕ скаути, як╕ мали рос╕йськ╕ триколори. П╕сля революц╕╖ у 1918-1920 роках рос╕йська ем╕грац╕я хлинула у слов’янськ╕ кра╖ни — Югослав╕ю, Болгар╕ю, Чехословаччину. Президент Чехословаччини Масарик доброзичливо приймав ем╕грант╕в, бо молода кра╖на мала потребу в ╕нтел╕генц╕╖, а рос╕йськ╕ ем╕гранти були високоосв╕ченими людьми. Директором нашо╖ г╕мназ╕╖ був ем╕грант Микола Доброгорський. Карпатську Укра╖ну в╕н сприймав, скор╕ше, негативно, ан╕ж позитивно. Мабуть, не в╕рив, що укра╖нц╕ утворять ефективн╕ше державне утворення, н╕ж утворили чехи.
— Отже, неукра╖нське населення ставилося до ╕де╖ Карпатсько╖ Укра╖ни дещо прохолодно?
— Так, але загалом усе було толерантно. Ми ладили з н╕мецькою та румунською нац╕ональними меншинами, г╕рше було ╕з закарпатськими мадярами. Це була найб╕льша нац╕ональна меншина. Як т╕льки стала утворюватись Карпатська Укра╖на, Угорське Корол╕вство вс╕лякими методами почало п╕дтримувати серед закарпатських мадяр╕в сепаратизм. Щоби п╕дривати економ╕ку на Закарпатт╕ та п╕дсилити рух сепаратизму, угорське командування засилало терористичн╕ групи «в╕льних бойовик╕в», як╕ проводили р╕зн╕ диверс╕йн╕ акц╕╖ у прикордонн╕й зон╕. Вони були чимось на зразок тепер╕шн╕х «т╕тушок» у Донецьку, Харков╕, Одес╕... ╤ ц╕ диверсанти з кор╕нно╖ Угорщини почали все сильн╕ше впливали на закарпатських мадяр╕в. Тут також можна провести паралель з нин╕шн╕м Донбасом та Луганщиною. Без велико╖ к╕лькост╕ рос╕йських «пол╕тичних турист╕в» не вдалося б вплинути на м╕сцеве населення, щоб сутт╓во дестаб╕л╕зувати пол╕тичну ситуац╕ю. Патр╕отична пропаганда в пут╕нськ╕й Рос╕╖ (як ╕ в минулому стол╕тт╕ в Угорщин╕) була ╕ залиша╓ться надзвичайно сильною.
— У наш час потужна рос╕йська пропаганда була не лише в РФ, але подекуди й на укра╖нських територ╕ях. Особливо це було в╕дчутно в Севастопол╕.
— В╕дм╕нност╕ у сфер╕ пропаганди ╓, але все-таки можна говорити про певн╕ паралел╕: СРСР в к╕нц╕ ХХ ст. спонтанно розпався. Угорщина п╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни втратила третину сво╓╖ територ╕╖ й прагнула повернути ╖╖ плеканням масового патр╕отизму. У с╕льських школах навчання починалося з молитви «Отче наш», п╕сля яко╖ учн╕ повторяли за вчителем патр╕отичну фразу: «В╕рую в ╓диного Бога, в╕рую в ╓дину Батьк╕вщину, в╕рую в ╓дину Божу справедлив╕сть, в╕рую у воскрес╕ння Угорщини. Ам╕нь». ╤ це все тривало упродовж двадцяти рок╕в! У с╕льських хатах на одв╕рках були прибит╕ маленьк╕ металев╕ таблички з контурами велико╖ й мало╖ Угорщини та п╕дписом: «Н╕, н╕коли». Таким чином не лише п╕дтримувався патр╕отизм, а й посилено плекався дух реваншизму. Тепер Пут╕ну легше, н╕ж було угорським фашистам, адже до його послуг потужн╕ ЗМ╤ — ╤нтернет, телебачення, к╕но. Чим для Хорт╕ була «Велика Угорщина», тим для Пут╕на ╓ колишн╕й СРСР, ╕з розпадом якого в╕н не може змиритись.
— Про позитив Карпатсько╖ Укра╖ни з точки зору нац╕онально╖ ╕де╖ я читав багато. А яким був негатив поразки?
— П╕сля угорсько╖ окупац╕╖ 1939 року в Закарпатт╕ було на к╕лька дн╕в встановлено надзвичайний стан. Усе це трохи нагаду╓ р╕зку зм╕ну ситуац╕╖ на Донбас╕ ╕ в Криму навесн╕ 2014 року, коли проукра╖нськ╕ громадяни в╕дразу в╕дчули, що вони в небезпец╕. Адже були побиття, нав╕ть вбивства. Так ╕ в Закарпатт╕: в сел╕ Б╕ловарц╕ (Нягов╕) був застрелений учитель ╤ван Б╕ловар╕й, який з╕ мною к╕нчав у 1938 роц╕ Хустську г╕мназ╕ю. Активн╕ д╕яч╕ Карпатсько╖ Укра╖ни — Бращайко, Маркусь, Бандусяк в╕дразу опинилися в сл╕дч╕й тюрм╕ «Ковнер». У районних м╕стах були створен╕ спец╕альн╕ «виправдувальн╕ ком╕с╕╖», як╕ перев╕ряли кожного укра╖нського службовця щодо його д╕яльност╕ в пер╕од Карпатсько╖ Укра╖ни. Вс╕ вчител╕ у с╕льських школах мали в районних центрах присягнути на в╕рн╕сть Угорщин╕, якщо хот╕ли ╕ надал╕ працювати.
— Про аналог╕чн╕ реч╕ я багато чув у зон╕ АТО в╕д проукра╖нськи налаштованих людей. Сепаратисти залякували людей, як╕ прагнули жити в Укра╖н╕, тому останн╕ вимушен╕ були ви╖жджати. Натом╕сть укра╖нська влада, коли зв╕льнила частину Донбасу, була наст╕льки л╕беральною, що майже вс╕ чиновники залишилися на м╕сцях. Нав╕ть т╕, як╕ в╕тали сепаратист╕в.
— А ось угорц╕ д╕яли р╕шуче. Службовц╕в, яких ком╕с╕я не виправдала, в╕дразу зв╕льняли з посад. Почалася мадяризац╕я в галуз╕ осв╕ти ╕ культури. Забороненими стали «Просв╕та», Пласт, Учительська громада та ╕нш╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖. У школах обов’язковою для вивчення стала угорська мова.
— То, може, й нам треба бути посл╕довними: р╕шуч╕ше захищати укра╖нську мову на зв╕льнених територ╕ях Донбасу, створити умови, щоб нею швидше заговорили б╕женц╕ з Криму? А то на сход╕ територ╕╖ втрачаються, а укра╖нського духу не б╕льша╓ нав╕ть на збережених територ╕ях…
— Укра╖на — демократична держава. У Закарпатт╕ угорц╕ навчаються в угорських школах, румуни — в румунських, словаки — в словацьких. В Ужгород╕ ╓ нав╕ть ромська школа. Кожен громадянин ма╓ право навчатись р╕дною мовою. Укра╖на н╕коли не намагалась асим╕лювати нац╕ональн╕ меншини. Та й взагал╕, укра╖нський ментал╕тет наклада╓ в╕дбиток на роботу будь-яко╖ укра╖нсько╖ ╕нфраструктури. Ми дуже дов╕рлив╕, чого не можна сказати про представник╕в пан╕вних нац╕й. Ось Пут╕н зараз намага╓ться загравати з угорцями. А в 1944 роц╕ радянська влада ╖м зовс╕м не дов╕ряла. У Закарпатт╕ в╕йськовозобов’язаних угорських громадян з╕брали в таб╕р у Сваляв╕, а пот╕м вивезли у Самб╕р, де багато з них загинуло. Це було зроблено для того, щоб зменшити базу для можливо╖ д╕яльност╕ «л╕сових брат╕в». За незалежно╖ Укра╖ни, к╕лька рок╕в тому, загиблим угорцям встановили пам’ятник.
— Враховуючи ваш досв╕д проживання у склад╕ р╕зних держав, — який, на вашу думку, прогноз щодо подальших вза╓мов╕дносин Укра╖ни й Рос╕йсько╖ Федерац╕╖?
— Як св╕дчить античне римське присл╕в’я, ╕стор╕я — мудрий вчитель у нашому житт╕. ╤сторична доля укра╖нського та рос╕йського етнос╕в так склалася, що ╖хн╕ держави ╓ сус╕дн╕ми, й тому бажано, щоб вза╓мов╕дносини м╕ж ними були добросус╕дськими. Колишн╕й Радянський Союз, на в╕дм╕ну в╕д ╕нших колон╕альних держав, мав п╕длегл╕ йому республ╕ки не за океаном, а навколо Рос╕╖. Тому йому було легко боротись з ╖хн╕ми пол╕тичними прагненнями до незалежност╕. Таке географ╕чне положення залиша╓ться ╕ нин╕. У св╕т╕ колон╕альна система розпалась, ╕ це процес незворотний. Як у природ╕ неможливо зупинити процес еволюц╕╖, так ╕ в ╕стор╕╖ сусп╕льства неможливо в╕дтворити антинародну систему колон╕ал╕зму у будь-якому контекст╕ — пол╕тичному, економ╕чному, в╕йськовому. На жаль, цю ╕сторичну законом╕рн╕сть не розум╕╓ президент Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Пут╕н, який розпочав в╕йськовий шлях в╕дтворення Рос╕йсько╖ монарх╕╖ спочатку у Придн╕стров’╖, пот╕м у Чечн╕ та Груз╕╖, а зараз продовжу╓ в Укра╖н╕. Збройн╕ сили у наших держав не р╕вн╕. Тому ми мусимо д╕яти дипломатичн╕ше. На боц╕ Укра╖ни — м╕жнародне право, яке гаранту╓ територ╕альну ц╕л╕сн╕сть держави. Нас п╕дтримують ООН, Рада Безпеки, ПАР╢, ОБС╢, 28 кра╖н ╢вросоюзу, вся св╕това громадськ╕сть. Бажано лише, щоб державу п╕дтримували не лише морально, а й захисною збро╓ю. На нашому боц╕ — ╕сторична правда. Тому я в╕рю в перемогу добра над злом.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14930

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков