Версiя для друку Обговорити в форумi

Унікальний Керченський півострів і ледь помітна на карті України крапка - острів Коса Тузла, який не з нашої вини став плямою українсько-російських відносин, були відомі сусіднім народам та державам ще на зорі цивілізації. Ця земля знала розквіти і спади, занепади і відродження, та ніколи тут не припинялося життя. Незважаючи ні на що, цей край залишався прадавнім центром економічним, торговим, промисловим, а значні пам'ятки культури і архітектури дозволяють назвати його і культурним, і здавна українським.
 ...Герб одного з найдревніших міст Європи і нашої держави - 26-столітньої Керчі (на 1 100 років старшого "матери городов русских" Києва і на 1 750 - древнішого за Москву) свідчить, що їй належить ключ і від Азовського, і від Чорного морів. Благодатний клімат, плодючі землі, розмаїття корисних копалин, багата рибою протока зі зручною бухтою приваблювали людей ще з найдревніших часів.
З VІІІ ст. до н. е. тут панували скіфи, які постали перед еллінами як місцеве населення на таврійському березі Боспору Кіммерійського. Вони дозволили грекам на місцях торжищ обмінювати заморські товари на зерно, рибу і худобу, створювати постійні факторії.
До VІ ст. до н. е. торгова знать Мілету заснувала тут місто Пантікапей. Майже півтисячоліття столиця Боспору була міжнародним торговим портом. За свідченням Демосфена, звідси в Аттіку щороку експортувалося 400 тисяч медінів (понад 200 тис. тонн) хліба. В "Географії" Страбона, датованій І ст. н. е. читаємо: "Пантікапей являє собою горб, з усіх усюд заселений.., зі східного боку від нього знаходяться гавань і доки приблизно для 30 кораблів". ...Століттями морське і торгове перехрестя сучасної Керчі знаходилося в орбіті важливіших історичних подій. Вітчизняні історики, посилаючись на договір київського князя Ігоря з Візантією, складений у 942 році, зазначають, що наші князі вже до початку Х ст. спромоглися зміцнити свій вплив у частині Криму, створили сприятливі умови для залучення Кримського півострова до складу Київської староруської держави. Незважаючи на панування печенігів у південних степах, становище Київської Русі на північних берегах Чорного моря зміцнювалося все більше. Спільні військові дії Русі і Візантії звільнили Крим від панування хозар. Через Корчев (так в Х ст. звалося місто) наш великий князь Володимир віз у Київську Русь візантійську царівну. Відвідав і нині діючу церкву Іоанна Предтечі, яка понад чотири століття до хрещення Русі утверджувала християнство на Північному Причорномор'ї. Перші дві єпархії - Херсонська і Боспорська - були утворені в Криму вже наприкінці ІV століття. Вишуканої краси однокупольне приміщення стародавнього Божого дому було зведено в Х ст., потім доповнено дзвіницею і приділом. Археологи виявили поруч з храмом пам`ятки часів тмутороканського Корчева, і те, що церква збудована на фундаменті ще древнішої базиліки, датованої VІ століттям. Від неї онук Володимира - князь Гліб виміряв відстань до свого палацу через Керченську протоку, адже у Х - ХІ століттях Корчев був нероздільним з Тмутороканським (Тмутараканським) князівством, що входило до Київської Русі. Столицею його було місто Тмуторокань, за візантійськими джерелами - Матарха.
Візантієць Лев Діакон у розповіді про відступ князя Ігоря після його невдалого походу на Візантію 941 року говорить про Боспор Кіммерійський як про "батьківщину русів", пише, що візантійський імператор уживав заходів, аби не дати військам Святослава піти "у свою батьківщину - Боспор Кіммерійський". Тобто манускрипт підтверджує, що в Х ст.
у Тмуторокані було руське населення, кероване київськими князями.
У "Повісті минулих літ" згадується, що Тмутороканське князівство в 988 році було політично самостійною державою. Ще Святослав, розуміючи значення цього краю для зв`язку зручними водними шляхами зі Сходом, розгромив хозарське укріплення Саркел, укріплений пункт Тамань і відкрив цим дорогу торгівлі.
Остаточно закріпив за Київською Руссю Тмутороканське князівство князь Володимир. У 1061 - 1067 і в 1073 - 1074 роках тут перебував літописець Никон, який описав політичні події в князівстві та всьому Північному Причорномор'ї. Після взяття Херсона-Корсуня в 988 р. князь Володимир приєднав Тмутороканське князівство до складу Київської держави і посадив на його престол свого сина Мстислава, відомого під іменем Мстислав Хоробрий. У 1024 році він став володарем чернігівських земель, чим було покладено початок тісного зв'язку Тмутороканського князівства з Черніговом. 
...До речі, говоримо про це якраз в 935-літній ювілей від початку вітчизняних досліджень Криму. Бо ж відомо, які тісні торговельні й культурні зв'язки підтримувала середньовічна Таврика Х - ХІІ століть з Київською Руссю. Згадаймо хоча б прийняття християнства в Херсонесі в 988 році великим князем Київським Володимиром Святославичем. Наші предки були вправними корабелами і мореходами. Русь тоді використовувала чимало природних багатств півострова, передусім соляні. Зрозуміло, що й найдревніші вітчизняні дослідження та зображення Таврики пов'язані з цією епохою. Бо в Х - ХІІ століттях східна частина Керченського півострова входила, як і нині російський Таманський півострів, до складу древньоруського Тмутороканського князівства, гербом якого був теж наш тризуб.
...Розташоване по обидва боки Керченської протоки, князівство грало помітну роль на важливих торгових шляхах з Київської держави "у греки". З цим регіоном пов`язані перші вітчизняні виміри відстаней і картографування шляху з Тмуторокані до Керчі-Корчева, перше картографічне зображення берегів на стику Європи і Азії.
Йдеться про відомий не лише науковцям і любителям вітчизняної історії знаменитий Тмутороканський камінь - перше вітчизняне дослідження землі на стику Керченського і Таманського півостровів, напис на якому свідчить: "У літо 6576 індикта (тобто 1068 року - ледь не на століття раніше першої під 1147 роком літописної згадки про Москву), Гліб князь міряв море по льоду від Тмутороканя до Корчева (Керчі) - 14 000 сажнів). Мовиться про старшого сина чернігівського князя Святослава князя Гліба Святославича, який правив Тмутороканню до 1064-го, в 1065-му і після 1066 року.
Унікальний камінь - джерело вітчизняного графокартографування, який дав можливість вирішити питання про місцезнаходження Тмутороканського князівства, знайшли в 1792 році в руїнах старої фортеці козаки. Текст було викарбувано на темно-сірій понад двометровій завтовшки біля метра мармуровій брилі, на зворотному боці якої виявилися картографічні зображення Керченської протоки і суміжних берегів Криму й Тамані. Накреслені контури демонструють у порівнянні з сучасними картами цих місць зміни конфігурації тутешніх берегів майже за тисячоліття. Для науки це служить підставою визначити динаміку берегової лінії і встановити тенденції в її змінах.
...Де сам камінь? Він, звісно ж, в Ермітажі, як і тисячі інших дорогоцінностей цього краю всіх епох - від початку колонізації Причорномор'я, утворення столиці Боспорського царства Пантікапея - нинішньої Керчі, аж до останніх тутешніх значних наукових археологічних знахідок.
...Дійшли до нас і п'ять свинцевих печаток, орієнтовно 1079 - 1081 років з іменем Ратибора Київського, що перебував до 1081 року у Тмуторокані посадником. Одну з печаток знайшли в Києві, дві - в Криму - в Єні-Кале під Керччю і біля Севастополя, ще дві - на Таманському півострові. Ратибора послав правити Тмутороканню київський князь Володимир Ярославович.
Арабський географ Ідрисі у своїх записах, датованих 1159 роком, називає Керченську протоку "гирлом руської ріки". Серед залишків Таманського городища знайдено і три срібні монети, на одному боці яких зображено архангела Михаїла, а на іншому - слов`янський напис: "Господи, помози Михайлові". Монети часу правління Олега (у православному хрещенні Михайла), сина чернігівського князя Святослава Ярославовича, про яке у "Слові о полку Ігоревім" сказано, що він "мечем крамолу коваше і стріли по землі сіяши".
Окрім того, було знайдено свинцеві печатки Олега-Михайла і його дружини, знатної грекині Феофанії, "архонтеси Русі", з якою він одружився, коли перебував у Візантії. А у відкритому біля Лисої гори Таманського городища могильнику ХІ - ХІІ століть виявили золоті й мідні каблучки київського типу та чимало інших речей тієї епохи. Навіть нечасті рідкісні знахідки засвідчують значимість для середньовічної Русі-України Тмуторокані, яка дожила до початку ХІІІ століття - вторгнення татаро-монгольських орд.
Остання згадка про князівство зустрічається в літописі від 1094 року. А тмутороканські міста Корчев і Матарха фігурують також в 1169 і 1192 роках і пізніше - у договорах візантійських імператорів з генуезцями. Учені вважають, що Тмуторокань припинила існування як самостійне державне утворення через постійні сутички з ворогами і княжі чвари, які послабили і його, і всю Київську Русь. Відірване від Русі князівство поступово зникло зі сторінок історії, а його землі стали здобиччю генуезців, і через зраду. Руський літопис зазначає, що в 1079 році тмутороканського князя Романа убили половці, князя Олега схопили хозари і видали Візантії, а в 1094 році Олег виступив укупі з половцями проти ... київського князя Володимира.
...Корчев же пам'ятає, як до початку ХV століття, коли із Золотої Орди виділилося Кримське ханство, посланці Генуї збудували тут фортецю Герзета, створили торговий порт Черкіо і стали умілими посередниками в товарообороті Північного Причорномор'я. Як в 1475 році генуезькі торгові міста півострова навально і жорстоко захопили турки-сельджуки, щоб владарювати тут 300 років під прапорами Османської імперії. Фортеця Черкіо була реконструйована і отримала назву Керч, яка затвердилася на географічних картах Причорномор'я на початку ХVІ століття.
Потім "прорубувач вікна у Європу на російський лад" Петро І вирішив, що саме Керч буде новою столицею його імперії, доки ці плани не змінила на користь берегів Балтики битва під Полтавою з Карлом ХІІ та Іваном Мазепою. Тим часом турки з допомогою французьких інженерів терміново збудували кам'яну фортецю Єні-Кале, сподіваючись назавжди зачинити на свої ключі доступ в Азовське і Чорне моря. Та не довго протримали під вогнем своїх гармат протоку, закриваючи вихід в море козацьким чайкам запорожців і караблям російського флоту...

ВІД ДАВНИНИ - ДО СУЧАСНОСТІ

 ...Перелічені вище історичні факти - лише одне з численних підтверджень того, що всі тузи в "тузлинському пасьянсі" наші, а краплена "російська карта" у грі за цю територію бита.
Серйозні вчені авторитетно засвідчують: від початку нашої ери й понині ніде не відображено, щоб невеличка російська коса Тузла, яка з'являлася епізодично біля Таманського півострова, включала в себе далеко відсторонений від неї, існуючий увесь цей час, стародавній острів Середній, названий у сучасній картографії островом Коса Тузла. До того ж прикубанська коса і прикерченський острів складаються з зовсім різного матеріалу - являють собою два незалежних утворення.
...Між тим, продовжують лунати лукаві російські формулювання про необхідність відновлення корінного ложа коси Тузли, щоб з'єднати Таманський півострів з українським островом Тузлинська коса (точніше островом Середнім) і оголосити його своїм. Що науково абсолютно необґрунтовано.
Натомість з'явилася дійсно дуже серйозна проблема для нашого краю. Адже росіянам потрібно було зробити детальну оцінку впливу одіозної дамби на довкілля. Не зробили. І сьогодні її немає. Загата змінює гідродинамічну ситуацію, може активізувати і вже активізувала процеси впливу на наше узбережжя і острів. Там серед багатьох проблем і серйозні - сейсмічні. Тож і російським, і нашим екологам треба об'єднати зусилля в старанному моніторингу цього регіону і сказати: сусіди та браття, таке коїти в ХХІ столітті уже не можна!
...Прикро, що будівництво почали росіяни без екологічного узгодження між Україною і Росією, хоча у нас є спільні договори, згідно з якими будь-яка, особливо - широкомасштабна діяльність однієї з країн в регіоні Азовського моря повинна супроводжуватися відповідною експертизою із залученнями вчених обох країн. Сьогодні потрібен об'єктивний, зважений підхід до оцінки ситуації. Реальну картину екологічної обстановки, що склалася в результаті гідротехнічних робіт в Керченській протоці, необхідно розглядати поза політикою, щоб "політемоції" не вплинули на оцінку процесів, що тут відбуваються. Не даремно ж голова Ради міністрів Криму Сергій Куницин наголосив:
- І на сьогодні жодного документа з російської сторони немає. Не треба спрощувати цю ситуацію. Російська сторона порушила три міжнародні конвенції, якими б ми друзями не були. Краснодарський край зневажив пункт 16 угоди 1999 року між нашими регіонами, де записано, що в Керченській протоці і Азовському морі всі дослідження, екологічні, транспортні роботи здійснюються тільки за взаємної згоди. За прикордонною угодою дві сторони повинні були повідомити про початок робіт, надати екологічну експертизу. За ці півтора місяця я вже стільки вивчив документів, що запевняю категорично: Росія не мала права робити дамбу навіть на своїй території в міжнародній протоці (хай навіть спірній з російської точки зору) без сповіщення сусідів, без надання документації, без екологічної експертизи. Стаття ж 17 третього розділу Конституції України зазначає, що держава повинна виконувати функцію по захисту власного суверенітету і територіальної цілісності.

ТИМ ЧАСОМ...

КОНГРЕС США ГОТУЄ РЕЗОЛЮЦІЮ СТОСОВНО ТУЗЛИ

Конгресмен від штату Пенсільванія Курт Велдон наприкінці жовтня вніс на розгляд нижньої палати Конгресу США проект резолюції за № 315, у якій висловлюється значне занепокоєння США у зв`язку з будівництвом Російською Федерацією дамби у Керченській протоці.
Запропонований проект документа констатує, що уряд США визнає свої зобов`язання щодо незалежності та територіальної цілісності України, зокрема, як країна-гарант відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки України у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року. Виходячи з цього, йдеться в проекті резолюції, а також з урахуванням участі України у міжнародних зусиллях по боротьбі з тероризмом та у стабілізаційних силах в Іраку, збереження незалежної, суверенної та демократичної України відповідає національним інтересам США.
Проект резолюції також містить заклик до Російської Федерації дотримуватися положень Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31 травня 1997 року, а також утримуватися від будь-яких дій, які можуть порушувати територіальну цілісність та кордони України, вирішувати всі розбіжності відповідно до принципів суверенної рівності та взаємної поваги без застосування погроз використання сили або використання сили. Документ також визнає, що стабільна та демократична Україна, яка інтегрується до євроатлантичних структур, є важливим елементом європейської безпеки, і США повинні підтримувати набуття Україною членства в НАТО.
Згаданий проект підтримують вже майже 30 американських конгресменів. Розгляд проекту резолюції Конгресу США триває.
(УКРІНФОРМ).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2003 > Тема ""Білі плями" історії"