Версiя для друку Обговорити в форумi

Залізничний райсуд Сімферополя  засудив учасників акції до Дня народження Тараса Шевченка, яка відбулася в столиці Криму 9 березня. За синьо-жовті прапори суд визнав їх винними у використанні «забороненої символіки». Засідання тривало кілька годин, журналістів до зали не пустили. Активістам – Леонідові Кузьміну, який організував мітинг, Олександрові Кравченку та Вельдарові Шукурджиєву присудили по 40 годин громадських робіт.
Вельдар Шукурджиєв напередодні розповідав журналістам: «На моє запитання, де написано, що прапор України заборонений на території Російської Федерації, суддя сказала, що це вона вичитала в Інтернеті». Після вироку активіст сказав, що його влаштовує рішення, і він не буде його оскаржувати.
25-річний Олександр Кравченко на одне із судових засідань прийшов у вишиванці та з жовто-синьою стрічкою, прив’язаною до кишені куртки. Він сумнівався, що суд ухвалить справедливе рішення: «Я глибоко переконаний, що рішення тут, у суді, не ухвалюється, воно вже десь ухвалене якимось політичним керівництвом, залишилися тільки формальності». На його думку, опоненти бояться проукраїнських активістів, тому вживають відповідних заходів: «Вони не впевнені у своїх силах, бояться нас – найменш небезпечних людей, які не бешкетують, захоплюються культурою і чимось позитивним».
Рішення суду щодо себе Кравченко назвав «фарсом» і процитував журналістам фразу з байки Крилова: «Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать». Також він розповів, що під час засідання суду виступав свідок акції пам’яті Шевченка, котрий дав свідчення про те, що не чув від Кравченка будь-яких провокаційних гасел, у чому його спочатку звинувачували поліціянти.
Журналістам Кравченко розповів, як під час судового засідання йому доводили, що його слова про те, що Тарас Шевченко є українським поетом, – це суто його суб’єктивна думка, оскільки за часів Шевченка «жодної України не існувало, а була складова частина Російської імперії». «На додачу я дізнався, що 9 березня 2015 року я був... Тарасом Григоровичем Шевченком!» – цитує Кравченко судову постанову щодо нього.
Святкувати річницю Кобзаря в Сімферополі зібралися, за різними оцінками, від 30 до 50 осіб, багато з яких були вбрані в національні українські строї. Знайшлися також ті, хто прикрасив одяг стрічками кольорів національного прапора України.
Організатори мали від міської адміністрації дозвіл на проведення акції. Однак біля пам’ятника Шевченку людям зібратися не дозволили: захід відбувся в парку Гагаріна, біля скульптурної композиції «Три грації».
Мітинг певний час проходив спокійно, без будь-яких провокацій з боку як організаторів, котрі оголосили захід культурною акцією, так і випадкових перехожих. Однак несподівані гості – гурт жінок – раптом заявили, що розцінюють подію не як поетичні спогади, а як політичну провокацію з нагоди пам’ятної дати.
За декілька днів до проведення заходу його організатора, Леоніда Кузьміна, викликали на бесіду-попередження до поліційного управління в Сімферополі. Після цього чоловік домовився з учасниками акції про те, що на заході, заради уникнення неприємностей, не лунатимуть речення й гасла, що можуть бути розцінені як протиправні.
Після завершення заходу Кузьмін підійшов до представників поліції уточнити, чи все пройшло без порушень. Відповідь була негативною. Зрештою, поліціянти затримали організатора заходу та двох учасників. Присутнім на місці події журналістам правоохоронці причин затримання не повідомили.
Схоплених мітингарів поліціянти відвезли до Залізничного райвідділу поліції Сімферополя, однак не надали їм статусу затриманих. Спочатку повідомлялося, що офіційно активістів було запрошено на бесіду з приводу використання української символіки під час заходу (йшлося про великий прапор України та один маленький прапорець). При цьому журналісти зазначають, що символіку мали всі, а затримали лише трьох: Кузьмін був у вишиванці та з жовто-блакитними стрічками, Олександр Кравченко – також у вишиванці, зі стрічками та оселедцем на голові, Шукурджиєв – з маленьким прапорцем України.
Близько п’ятнадцяти учасників пам’ятного заходу, що супроводжували поліціянтів та затриманих, чекали на остаточне рішення щодо інциденту під стінами відділку.
Судове засідання впродовж тижня переносилося двічі.
Організатора акції, Леоніда Кузьміна, який працював у школі вчителем історії, 11 березня звільнили за статтею «невідповідність посаді», назвавши «агентом Держдепу» та звинувативши в «підриві засад російського суспільства». Як згодом розповів Кузьмін, в адміністрації школи йому прямим текстом заявили, що якби він вийшов на акцію з російським прапором, до нього б не виникало запитань. Наступного дня Кузьмін був засуджений до 40 годин громадських робіт. Активіст має намір подати апеляційну скаргу.
* * *
Як пояснила сайту «24» кандидат юридичних наук, адвокат Ганна Маляр, з правової точки зору факт визнання українського прапора забороненою символікою – це ознака імперської держави.
«Це — не більше, ніж імперська політика, спрямована на національну уніфікацію. Стирання національних кордонів зміцнює імперію. Це можна трактувати як спосіб зміцнення російської влади на території Криму. Але якщо ми вийдемо за межі Росії і поговоримо про світові досягнення, такі, як фундаментальні права людини (до яких належить і право на національну самоідентифікацію), то це, звичайно, порушення прав представників інших національностей, які проживають в Криму».
За словами юриста, Україна повинна до того моменту, як Крим повернеться під її контроль, з подібними фактами та їхніми доказами звертатися до міжнародних інстанцій – не лише до судових, а до будь-яких міжнародних організацій, які займаються правами людини. Насамперед, йдеться про ООН, оскільки Росія також підписувала міжнародну конвенцію і брала на себе зобов’язання з дотримання фундаментальних прав людини. «Є два рівні права: право всередині держави — ті відносини, які вона сама встановлює і їй ніхто не вправі диктувати, якими вони будуть. А є фундаментальні права людини. Наприклад, право говорити рідною мовою. Росія підписала і ратифікувала цю конвенцію. Отже, перш за все, необхідно продемонструвати, що Росія системно порушує взяті на себе зобов’язання», – зазначила юрист.

За повідомленням сайту «Кримські українці»

Біля пам’ятника Шевченку, де заборонили святкувати українцям, бо тут нібито мали зібратися комуністи і проросійські організації (треба ж — саме 9 березня і саме тут!), впродовж дня так ніхто і не з’явився. Окрім городян, що групками й поодинці приносили квіти Кобзарю, і патрульної машини «в засаді»...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2015 > Тема "З потоку життя"