Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВИПУСК ЧАСОПИСУ "╥", ПРИСВЯЧЕНИЙ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Джем╕л╓в високо оц╕нив зм╕ст часопису, але нар╕кнув, що наклад у тисячу прим╕рник╕в ╓ абсолютно...


СИЛА БОЖА
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському...


УКРА╥НА ВТРАТИЛА 3,9 МЛН НАСЕЛЕННЯ АБО 13% УКРА╥НЦ╤В П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОК╤В
24 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ ПАМ’ЯТ╤ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ


В КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ СПОГАДИ ПРО МАЙДАН, ВИДАН╤ ДО 5-Р╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤
Видання п╕дготовлено за проектом Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам'ят╕ «Майдан: усна...


Василь ╤льницький, ╕сторик, досл╕дник ОУН-УПА: НА ПУБЛ╤ЧНУ СТРАТУ УКРА╥НСЬКИХ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В РАДЯНСЬК╤ СИЛОВИКИ ЗГАНЯЛИ СТАРШОКЛАСНИК╤В
знайомтесь: ╕нтел╕гентна, легка в сп╕лкуванн╕, симпатична ╕ розумна молода людина, яка глибоко...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 06.03.2015
УКРА╥НА Й РОС╤Я: Д╤ЛИТИМЕМО СПАДОК ПО-БРАТСЬКОМУ?

Кр╕зь призму ╕стор╕╖

Пут╕н в╕дхопив Крим, користуючись споконв╕чною рос╕йською доктриною, яка наголошу╓ на непотр╕бност╕ ╕нтелекту при наявност╕ грубо╖ сили. Але сила, як не прикро, – величина зм╕нна. Учора, п╕д «передозом» кисельовського ТБ, ти сам соб╕ здавався билинним Солов’╓м-розб╕йником, а сьогодн╕ п╕дступно напада╓ трясця, ╕ в непевних руках важко втримати не те, що Донбас ╕з Кримом, а й Далекий Сх╕д.
Про те, кому ма╓ належати Крим ╕ «м╕сто рос╕йсько╖ слави» Севастополь, усе було сказано задовго до того, як до буд╕вл╕ Верховно╖ Ради АРК прийшли з в╕зитом вв╕члив╕ хлопц╕ у во╓нторг╕вських одностроях. До тих розмов останн╕м часом додалася х╕ба що в╕днайдена рос╕йським л╕дером «Храмова гора» п╕д л╕тописним Корсунем. А от про решту територ╕й, як╕ у недавньому минулому були об’╓днан╕ п╕д абрев╕атурою «СРСР», говорили, як на мене, геть замало. Точн╕ше, багато, однак – у зовс╕м непотр╕бному ракурс╕. ╤ якщо вже Москва заз╕хнула на укра╖нський Крим (де на початку минулого стол╕ття укра╖нську мову можна було почути, мабуть, удв╕ч╕ част╕ше за «великий и могучий») – чи не час прикинути, кому належать ╕нш╕... курортн╕ м╕сця сп╕льно╖ колись для нас держави. З суто практичною метою: коли шляк трафить кремл╕вське «мачо», ми ма╓мо бодай приблизно уявляти, що робити з територ╕ями, як╕ стануть «безхозними».
Неодноразово доводилося чути в╕д московських мудрец╕в рекомендац╕╖ на кшталт: «Якщо хочете незалежност╕, забирайте земл╕, з якими Укра╖на до нас прийшла на Переяславськ╕й рад╕». Скажете: не варто до ц╕╓╖ маячн╕ прислухатись? Не згоден. Сл╕дувати настановам маркових-жириновських, д╕йсно, не варто, а от критично ╖х роз╕брати не завадить. ╤ змоделювати ситуац╕ю.
На 8 с╕чня (за Юл╕анським календарем) 1654 року кордони Укра╖ни проходили сутт╓во зах╕дн╕ше в╕д нин╕шн╕х, але вих╕д до Чорного моря вона таки мала – недарма ж запорожц╕ «Синопом, Трапезундом галушки варили». А от кордони Рос╕╖ були в╕ддален╕ в╕д п╕вденних мор╕в десь на тисячу к╕лометр╕в. Припустимо, Укра╖на вир╕шить скористатись принципом реституц╕╖ та повернути земл╕ на сх╕д в╕д Дн╕пропетровська законному власнику... Хто там на той момент господарював у Дикому пол╕? Ногайська орда, Кримський юрт...
Азовом ╕з прилеглою м╕сцев╕стю – десь до Кальм╕уса на заход╕ – взагал╕ керував прямий п╕длеглий турецького султана. А от Москов╕╓ю (яка на той час ще не навчилась вимовляти слово «Рас╓я») тут ╕ не тхнуло. То що, направимо чолобитну до Анкари? Чи спробу╓мо в╕дшукати прямих нащадк╕в беклярбека ╢дигея? Боюсь, тут може виникнути непорозум╕ння суто юридичного штибу. Не в╕дом╕ випадки повернення земель ╕ влади давно зниклим цив╕л╕зац╕ям та ╖хн╕м правлячим династ╕ям. Хоча... Якщо Р╕нат Ахметов зможе довести свою приналежн╕сть до роду ногайських хан╕в, Донбас йому можна буде передати у волод╕ння. Просто з огляду на реальний стан речей, що склався в рег╕он╕ за останн╕ к╕лька десятил╕ть, Р╕нату Леон╕довичу доведеться т╕льки правильно вибрати титул.
Влашту╓ таке «в╕дновлення ╕сторично╖ справедливост╕» Кремль, – не кажучи вже про жириновських ╕з рогоз╕ними? Боюся, що в жодному раз╕. Оск╕льки вони мали на уваз╕ передачу вищезгаданих земель Москв╕. А з якого переляку? У 1654 роц╕ в╕дбулось не завоювання Укра╖ни Рос╕╓ю, а ВОЗЗ’╢ДНАННЯ двох братн╕х народ╕в. Хто не в╕рить мен╕ – раджу почитати матер╕али пленум╕в ЦК КПРС, а також часопис «Агитатор и пропагандист». Там все про «возз’╓днання» ╕ – н╕чого про вит╕вки австр╕йського Генштабу.
Говорячи прозою, Рос╕я й Укра╖на уклали пол╕тичний шлюб, а отже, все, що новостворена с╕мейка надбала за к╕лькасот рок╕в «подружнього» життя, ╓ сп╕льно нажитим майном. При розлученн╕ в 1991-му була досягнута домовлен╕сть роз╕йтись полюбовно, але Москва сама брутально ╖╖ порушила. Отже, Укра╖на тепер ма╓ вс╕ законн╕ п╕дстави вимагати перегляду Б╕ловезько╖ угоди та розпод╕лу сп╕льного майна, як м╕н╕мум, навп╕л. Хоча можна й по максимуму.
Про Кавказ говорити не будемо; там сьогодн╕, як ╕ 360 рок╕в тому, хазяйнують нап╕всамост╕йн╕ уд╕льн╕ князьки, лише ном╕нально залежн╕ в╕д Кремля. Те ж саме в Калмик╕╖. От ╕з Кубанню треба буде розбиратись. ╢ спокуса забрати ╖╖ всю соб╕ на т╕й п╕дстав╕, що завоювали та осво╖ли ц╕ багатющ╕ земл╕ запорожц╕, та й населення там переважно укра╖нське за походженням. Однак можуть виникнути непорозум╕ння з адигами, як╕ ще виставлять рахунок за геноцид у XVIII-XIX стол╕ттях. Та, гадаю, з нащадками косог╕в (час╕в Мстислава Хороброго, князя Тмутараканського ╕ Черн╕г╕вського) ми якось домовимося. ╢ непоганий ╕сторичний досв╕д.
Думаю, сл╕д заявити сво╓ право на Зелений Клин, себто – частину територ╕й нин╕шнього Приморського краю. Поки Пут╕н, зг╕дно з╕ щойно п╕дписаним ним законом про «территории опережающего развития», не загнав його китайцям. Або японцям. Чи корейцям – яка р╕зниця... Власне, якби не укра╖нц╕, там, у кращому випадку, до цього часу амурськ╕ тигри в╕льно полювали б на бурих ведмед╕в. У г╕ршому – останнього тигра рок╕в п’ятдесят тому пристрелив би якийсь самурай з японського окупац╕йного корпусу.
Ну, ╕ сл╕д подумати про енергетичну безпеку ╕ забрати соб╕ Зах╕дний Сиб╕р. Тут уважний читач дор╕кне авторов╕, що той порушу╓ ним же проголошений принцип д╕лити лише сп╕льно нажите майно, а Сиб╕р, як в╕домо, було п╕дкорено ще за ╤вана IV «Жахливого», за дв╕ третини стол╕ття до Переяслава. Заперечую: все у межах запропоновано╖ лог╕ки. Причому нема╓ жодно╖ потреби вдаватися до якихось надскладних конструкц╕й «а ля» академ╕к Фоменко. Достатньо буде уважно перечитати наявний оф╕ц╕оз.
Пан╕вна на сьогодн╕ м╕фологема стверджу╓, що Сиб╕рське ханство в 1582 роц╕ було погромлене нечисленною ватагою донських козак╕в на чол╕ з отаманом ╢рмаком... Стоп!
Жодного донського козацтва – як в╕йськово╖, тим б╕льше адм╕н╕стративно-територ╕ально╖ одиниц╕ – у XVI стол╕тт╕ не ╕снувало. Було просто – козацтво. Першим донським отаманом як традиц╕я, так ╕ серйозн╕ ╕сторики називають Михайла Черкашен╕на – сучасника ╕, судячи з наявних даних, соратника ╢рмака. Причому вс╕ ╕сторики сходяться на укра╖нському походженн╕ отамана ╕ на тому, що на Дон в╕н прийшов не сам, а на чол╕ ╕з загоном козак╕в дн╕провських – «черкассов». В╕н же заснував роц╕ у 1560-му Черкаський городок – майбутню столицю вже оф╕ц╕йно╖ Донсько╖ област╕.
Василь Татищев (я вже не кажу про укра╖нських автор╕в) взагал╕ стверджував, що Старочеркаськ з’явився завдяки старост╕ Черкаському та Каневському Дмитру Вишневецькому (тому самому – «Байд╕»). Тож козацтво в т╕ часи було практично ╓дине – укра╖нське. Та й пот╕м укра╖нськ╕ гетьмани мали чималий вплив на сх╕дних «брат╕в». Що там Пушк╕н говорив про Мазепу:

«Повсюду тайно сеют яд
Его подосланные слуги.
Там, на Дону, казачьи круги
Они с Булавиным мутят...»

А це через 125 рок╕в п╕сля взяття кучум╕всько╖ столиц╕ Кашлика. ╤ т╕льки страшн╕ погроми, як╕ Петро влаштував в Укра╖н╕ й на Дону, роз╕рвали братн╕ зв’язки м╕ж Дн╕пром ╕ Доном, перетворивши в╕д╕рваних в╕д батьк╕вських корен╕в дончак╕в на серв╕льну в╕йськову обслугу ╕мператорських «полк╕в ╕ноземного строю» (п╕д командуванням оф╕цер╕в-н╕мц╕в).
Однак повернемось до ╢рмака. Хто визначив його як рос╕янина – б╕с його зна╓. Явний укра╖нець, хоча й не без значного дом╕шку тюрксько╖ кров╕. Як, власне, укра╖нському козаку й належить. До реч╕, в Укра╖н╕ довол╕ багато ╢рмак╕в; д╕воче пр╕звище мо╓╖ власно╖ бабц╕ – ╢рмак. А хто в Рос╕╖? ╢рмакови. Але ж «-ов» вказу╓ на вторинн╕сть. «Ты чьих будешь?! – Ермаковы мы холопы, барин...».
Ще один важливий момент. Операц╕я ╕з завоювання Сиб╕рського ханства, ╕ на цьому сходяться вс╕ ╕сторики, не була санкц╕онована Москвою. Це, так би мовити, приватний внесок ╢рмака та солепромисловц╕в Строганових. За вс╕╓ю практикою процес╕в ╕з розлучення в╕н залиша╓ться за тим, ким був внесений. Причому, якщо в╕рити дов╕дникам, р╕д Строганових перервався ще в 1923 роц╕. Отже...
Так, м╕ж ╕ншим. Сьогодн╕ видобуток рос╕йсько╖ нафти й газу, а також його доставку до споживач╕в забезпечують значною м╕рою укра╖нц╕, причому – вих╕дц╕ переважно з Зах╕дно╖ Укра╖ни (багато хто – так просто працю╓ на вишках вахтовим методом). Тому Москва й не наважиться н╕як ввести для укра╖нц╕в в╕зовий режим. Ну, не полетять галичани в Сургут чи Ханти-Манс╕йськ – ╕ зупиниться газовидобування. Тож перех╕д Сиб╕ру п╕д укра╖нську юрисдикц╕ю не об╕ця╓ жодних катакл╕зм╕в – ми вже там.
╤ не сл╕д розглядати оцей м╕й опус як такий соб╕, кажучи мовою наших брат╕в, стьоб. Ну, х╕ба трохи. Рос╕йська ╕мпер╕я (саме як ╕мпер╕я, п╕сля остаточного при╓днання Укра╖ни всередин╕ XVII стол╕ття) про╕снувала трохи б╕льше двох стол╕ть. Радянська ╕мпер╕я – лише с╕мдесят рок╕в. Ск╕льки протрима╓ться пут╕нська недо╕мпер╕я, без ресурс╕в Радянського Союзу, без половини ╓вропейського населення, ворогуючи з ус╕м св╕том? Тож ми ма╓мо вже сьогодн╕ бути готовими до летального ╖╖ к╕нця.
Виключно з м╕ркувань гуман╕зму та братньо╖ любов╕ до ближнього.

Михайло БУБЛИК («Укр╕нформ»)
м. С╓в╓родонецьк

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14836

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков