Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 06.03.2015
МАЙДАН – Р╤К П╤СЛЯ ПЕРЕМОГИ

Минув уже р╕к п╕сля траг╕чних под╕й на Майдан╕. Знаючи, що цю дату в╕дзначатиме вся Укра╖на, я вир╕шив бути в Ки╓в╕ вже 18 лютого. Мен╕ пощастило побачити, як злет╕ли в небо сто пов╕тряних кульок, а на кожн╕й з них було написане ╕м’я одного з Геро╖в Небесно╖ Сотн╕. Це було хвилююче видовище, ╕ на очах багатьох присутн╕х з’явилися сльози… Але под╕бн╕ картини можна було спостер╕гати ╕ р╕к тому. Коли ж детальн╕ше говорити про настро╖ людей, то вони зм╕нилися. З одного боку, н╕хто не вважа╓, що Майдан в╕дбувся даремно. З ╕ншого боку, в╕д багатьох присутн╕х можна було почути слова: обрана нами влада могла б працювати ╕ краще. Зрозум╕ло, що трива╓ в╕йна, але ж ╕ п╕д час ╢вромайдану тривало силове протистояння. Але тод╕ була б╕льша дов╕ра до л╕дер╕в, ╕ б╕льшою була в╕ра у власн╕ сили. Тепер вс╕ сили поглина╓ в╕йна. А ще да╓ться взнаки в╕дсутн╕сть у центр╕ Ки╓ва сорока тисяч найактивн╕ших укра╖нських чолов╕к╕в, як╕ зараз воюють в зон╕ АТО. А ск╕льки ж ╕ще по Укра╖н╕ волонтер╕в, максимально завантажених роботою, як╕ не можуть при╖хати? Адже це саме вони найб╕льше дбають про т╕ сорок тисяч вояк╕в, обраних ╕стор╕╓ю. ╤ в них нема╓ часу ╖хати до столиц╕… Коли вс╕ фактори врахувати, то виходить, що не так вже й погано проходить в╕дзначення р╕чниц╕ загибел╕ Небесно╖ Сотн╕ — першого жертовного чину за всю ╕стор╕ю Незалежност╕. В 1991 роц╕ звалилася вона на наш╕ голови трохи неспод╕вано, зате тепер ледь не кожен крок уперед доводиться оплачувати кров’ю.

УСВ╤ДОМЛЕННЯ ВТРАТ

Звернув увагу на чималу к╕льк╕сть символ╕чних пам’ятник╕в, установлених вздовж вулиць ╤нститутсько╖ ╕ Грушевського. ╤ в багатьох м╕сцях можна було побачити, як б╕ля них стоять родич╕ загиблих. Час в╕д часу зустр╕чав знайом╕ обличчя. Зокрема, здаля побачив вусатого козарлюгу-далекоб╕йника з Харкова. Пригадав, що шов╕н╕стично налаштован╕ мешканц╕ першо╖ столиц╕ колись жорстоко побили його ╕ нав╕ть зламали н╕с за принципове вживання укра╖нсько╖ мови. Це було ще в радянськ╕ роки. А в «Св╕тлиц╕» я вже писав про цього колоритного харк╕в’янина. Анатол╕й ще у грудн╕ попереджав, що Укра╖на виборе свободу, але дасться це ╖й нелегко – проллються р╕ки кров╕. Причому не лише на Майдан╕. Харк╕в’янину мало хто в╕рив. Казали, що коли й будуть жертви, то лише тут, у столиц╕. Та й то небагато. А поза Ки╓вом усе буде спок╕йно. Вийшло так, що пророцтво Анатол╕я збулося – масштабна в╕йна на Донбас╕, вибухи в Одес╕ ╕ Харков╕, викрадення кримськотатарських актив╕ст╕в у анексованому Криму... А ск╕льки кримчан були вимушен╕ покинути п╕востр╕в!
Зустр╕чав на Майдан╕ багатьох актив╕ст╕в (рос╕ян, укра╖нц╕в, кримських татар) ╕ робив ╕сторичн╕ фото. Говорили ╕ про «Кримську св╕тлицю». Б╕льш╕сть мо╖х сп╕вбес╕дник╕в говорили про те, що газету треба зберегти будь-якою ц╕ною, бо вона ╓ одн╕╓ю з тих ниточок, як╕ зв’язують Крим з материковою Укра╖ною. В ╤нтернет╕ ╖╖ чита╓ один читач, а паперовому вар╕анту в╕дда╓ перевагу ╕нший. Пров╕нц╕йн╕ вчител╕, як╕ працюють з╕ сво╖ми учнями та з м╕сцевими просв╕тянами, а також з актив╕стами м╕сцевих громадських орган╕зац╕й, далеко не завжди мають вдома комп’ютер. Поки отримували св╕жий номер «Кримсько╖ св╕тлиц╕» на пошт╕, були у виграшному стан╕, бо могли передати його кому завгодно. Тепер же наш╕ друз╕ опинилися в незручному становищ╕, бо можливост╕ популяризац╕╖ газети зменшилися.
╢ у мене ╕ сво╖ аргументи. Скаж╕мо, на Майдан╕ хтось нагадав, що 19 лютого до Ки╓ва при╖дуть батьки Михайла Жизневського. Завдяки сво╓часно отриман╕й ╕нформац╕╖, я зм╕г зустр╕тись ╕ посп╕лкуватися з ними, подарувавши батьков╕ героя дек╕лька номер╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Ц╕каво, що був там ╕ номер за 2-9 с╕чня з в╕ршем, присвяченим ╖хньому любому синов╕. А був ╕ номер, присвячений нашому незабутньому Данилов╕ Кононенку, дуже пл╕дному перекладачев╕ з б╕лорусько╖. Розчулений батько довго дякував мен╕. Пов╕з «Св╕тличку» в Б╕лорусь. А я вкотре подумав про те, що газету в паперовому вар╕ант╕ ╤нтернет н╕коли не зам╕нить. Ось вони, втрати за останн╕й р╕к: смерть чудових людей, анекс╕я Криму, окупац╕я частини Донбасу, пад╕ння гривн╕, втрата позиц╕й газети. Хочеться в╕рити, що, окр╕м першо╖ втрати, вс╕ ╕нш╕ ╓ тимчасовими.

КРИМЧАНИ НА МАЙДАН╤

Кримчан на Майдан╕ зустр╕чав не так вже й мало. Видавав або прапор АРК, або кримськотатарський головний уб╕р, або вигуки з м╕сць п╕д час промов. Зрозум╕в, що багатьом кримчанам тепер необх╕дно допомагати. Адже найсамов╕ддан╕ш╕ захисники Майдану та учасники проукра╖нських м╕тинг╕в опинилися в скрутн╕й ситуац╕╖: до Криму повертатися не можна, а в столиц╕ нема╓ н╕ житла, н╕ роботи. Сепаратисти (яких ╕ в Ки╓в╕, ╕ в Харков╕, ╕ в Одес╕ чимало) забезпечен╕ як одним, так ╕ другим, а ось патр╕отам сутужно. Ця тема на Майдан╕ обговорювалася вже не пошепки. До яких п╕р толеруватимемо зло? Якщо пророс╕йськ╕ сили см╕ливо видавлюють патр╕от╕в ╕з захоплених територ╕й та проводять ретельн╕ «зачистки», то чому у нас розперезан╕ шов╕н╕сти ╕ шанувальники ДНР-ЛНР не можуть взяти до себе на пост╕й хоча б по родин╕ б╕женц╕в? Скажете, таких шов╕н╕ст╕в з квартирами небагато? Та н╕, вистача╓. Випадково став св╕дком укра╖нсько╖ безхребетност╕ ╕ немоб╕л╕зованост╕ у самому центр╕ нашо╖ столиц╕. Коли слухав гру на бандур╕ ялтинця Остапа К╕ндрачука, до нас п╕д╕йшов л╕тн╕й бородатий чолов╕к ╕ просичав кр╕зь зуби: «Ты еще не сдох, тварь?». Зрозум╕вши, що ц╕ слова стосуються бандуриста, я в╕дреагував наст╕льки емоц╕йно, що шов╕н╕ст швидко ретирувався. А ось люди, як╕ стояли поруч, розгубилися ╕ таким чином дали йому втекти.
Я просив прац╕вник╕в метропол╕тену викликати СБУ, а до приходу сп╕вроб╕тник╕в спецслужб затримати ╕дейного сепаратиста, але вони також розгубилися... Не звикли до р╕шучих д╕й у под╕бних ситуац╕ях. Та й функц╕╖ у них зовс╕м ╕нш╕. Та й взагал╕, ми — не чеченц╕ ╕ не грузини, у нас з темпераментом ╕ реакц╕╓ю на образи не все гаразд. На Кавказ╕ спочатку дають прочуханки людям з ╕мперським мисленням, а вже пот╕м думають – чи не перегнули палицю. А у нас дос╕ пану╓ безмежна супертолерантн╕сть до ворога. Одним словом, проскочив переляканий укра╖нофоб через ус╕ пости ╕ стрибнув на ескалатор. Я поц╕кавився у прац╕вник╕в метропол╕тену, чи глянули бодай його документи? Сказали, що перев╕рили: ветеран прац╕, киянин…
Повернувся до Остапа К╕ндрачука. Наш «св╕тличанин»-бандурист сказав, що цей бородатий чолов’яга обража╓ його ╕з завидною регулярн╕стю. Так що це був не еп╕зод, а приклад системно╖ роботи столичних укра╖нофоб╕в. Та ще й у комфортних умовах. Тож я й повторюю, що сепаратист╕в нав╕ть у Ки╓в╕ не браку╓, не кажучи вже про п╕вденн╕ м╕ста. Тому гостро сто╖ть проблема — якщо не виселення ╖х з квартир ╕ позбавлення громадянства, то хоч п╕дселення до них б╕женц╕в з Донбасу ╕ Криму. Якщо знатимуть, що така перспектива ц╕лком реальна, то принаймн╕ триматимуть язик за зубами. ╤ не заважатимуть патр╕отичним громадянам насолоджуватися укра╖нською п╕снею.
До реч╕, в репертуар╕ Остапа К╕ндрачука з’явилися нов╕ п╕сн╕ про Крим. Вони дуже нагадують тужлив╕ кримськотатарськ╕, але це вже п╕сн╕ укра╖нською мовою:

Солоний в╕тер Чорномор’я,
з г╕р кримських ял╕вцем пов╕й,
Остуди душу вогняную,
серце над╕╓ю з╕гр╕й…
А ще там про жменьку кримсько╖ земл╕, яку так хочеться притиснути до вуст! П╕сн╕, в яких в╕дбита туга за р╕дним Кримом, – це нове явище в укра╖нськ╕й п╕сенн╕й культур╕. Якби було у нас д╕╓ве М╕н╕стерство пропаганди, то ц╕ п╕сн╕ швидко заполонили б п╕сенний прост╕р. Але поки що такого м╕н╕стерства нема╓, тому люди про нов╕ твори Остапа, скор╕ш за все, не знатимуть. А варто б зберегти ц╕ п╕сн╕ для нащадк╕в – вони вистраждан╕, ще й просп╕ван╕ серцем.

╤ДЕЯ «ШЕФСТВА» НАД АКТИВНОЮ ЧАСТИНОЮ СУСП╤ЛЬСТВА

Знову повернуся до кримчан, яких побачив на Майдан╕. Були серед них ╕ в╕дом╕ постат╕, були й так╕, про яких ран╕ше н╕чого не знав. Але об’╓днувало ╖х те, що вони, починаючи з Майдану, зайняли однозначно проукра╖нську позиц╕ю. ╤ у б╕льшост╕ сво╖й за це постраждали. Тепер вони не можуть повернутися до Криму. Або ж розум╕ють, що надто «засв╕тилися» на Майдан╕ та в зон╕ АТО, або ж ╖м оф╕ц╕йно заборонено в’╖зд до Криму. Я вкотре подумки повернувся до сво╓╖ ж ╕де╖, яку ран╕ше виголошував х╕ба що у вузькому кол╕ друз╕в. Треба зробити так, щоб на одного героя припадало в╕д 5 до 10 «шеф╕в» з народу. Тобто людей, як╕ могли б посприяти реаб╕л╕тац╕╖ ╕ максимальн╕й «соц╕ал╕зац╕╖» во╖н╕в. Це — медики, психологи, юристи, журнал╕сти та люди ╕нших профес╕й, як╕ забезпечили б зв’язки б╕йц╕в АТО з громадськ╕стю. Якщо учаснику бо╖в потр╕бно в╕дновлювати ф╕зичне здоров’я – ось, будь ласка, квал╕ф╕кований л╕кар. Якщо потр╕бна робота — ось список п╕дпри╓мц╕в, як╕ охоче п╕дуть назустр╕ч ╕ спробують прилаштувати на одному з╕ сво╖х п╕дпри╓мств. Якщо бо╓ць хоче под╕литися ╕нформац╕╓ю ╕з сусп╕льством – ось журнал╕ст. Якщо хоче виступити перед учнями шк╕л – ось учитель, який в╕дпов╕да╓ за позакласну роботу. Якщо ╓ псих╕чн╕ розлади – ось психолог. Таким чином, 400-500 тисяч укра╖нц╕в будуть почуватися «шефами» ветеран╕в укра╖нсько-рос╕йсько╖ в╕йни. Тобто в╕дпов╕дальними за долю тих, хто захистив нас ус╕х в╕д ворога. Це був би такий к╕стяк сусп╕льства, який зробив би нас монол╕тною нац╕╓ю.
Дехто казав мен╕, що таке шефство ╓ нереальним без активного втручання держави. Може, й так. Але на Майдан╕ я став св╕дком ц╕лком стих╕йного формування таких структур. До групи кримчан, як╕ стояли ╕з прапором АРК, п╕д╕йшов киянин ╕ почав ╖х розпитувати про ╖хн╕ проблеми. Виявилося, що ╖х б╕льше, н╕ж досить. Зокрема, й юридичних. Тод╕ киянин сказав, що в╕н — юрист за фахом, ╕ зробить усе, щоб вир╕шити проблеми кримчан — учасник╕в ╢вромайдану. До реч╕, виявилося, що в╕н — литовець, звати його Альг╕мантас Гр╕баускас. Але розмовля╓ без акценту як ╕стинний киянин, мабуть, тому, що давно живе в Ки╓в╕. Цей випадок зм╕цнив мо╖ над╕╖ на те, що концепц╕я масового шефства над ветеранами в╕йни й ╢вромайдану (насамперед над тими, хто ма╓ проблеми з╕ здоров’ям) ма╓ шанс на реал╕зац╕ю. Якщо вже литовц╕ готов╕ оперативно в╕дгукнутися, то невже укра╖нц╕ стоятимуть осторонь?

Д╤ТИ СТАЮТЬ ╤НШИМИ. МАЙДАН СТАВ НАЙКРАЩОЮ ШКОЛОЮ ПАТР╤ОТИЗМУ

Вдень я бачив багато д╕тей, яких батьки приводили на Майдан, щоб разом з ними вклонитися Героям Небесно╖ Сотн╕. Переважно це — кияни, але й багато при╖жджих з Ки╖всько╖ област╕. Таким чином, дуже зрос╕йщений у радянськ╕ роки Ки╖в ма╓ шанс за р╕внем патр╕отизму швидко наздогнати Льв╕в. Якщо за мовною ознакою вони ще довго р╕знитимуться, то за р╕внем громадсько╖ активност╕, пол╕тично╖ ор╕╓нтац╕╖ та жертовност╕ сутт╓во╖ р╕зниц╕ вже не буде. ╤ це добре. Бо за Ки╓вом почнуть «п╕дтягуватися» Дн╕пропетровськ, Запор╕жжя, Одеса, Херсон тощо. Льв╕в – не столиця, ╕ в╕н географ╕чно знаходиться далеко в╕д центру Укра╖ни. Тож Ки╖в викона╓ м╕с╕ю укра╖н╕зац╕╖ значно швидше, ан╕ж Льв╕в. Просто ще довго укра╖нська нац╕я буде двомовною. Але коли врахувати, що ран╕ше у нас були ц╕л╕ рег╕они, де двомовн╕стю ╕ не пахло, а промислов╕ м╕ста були осередками зал╕зобетонно-рос╕йсько╖ одномовност╕, то це не так вже й погано. ╤ Майдан, ╕ проведення АТО кардинально перезнайомили укра╖нц╕в з р╕зних рег╕он╕в. «Ватник╕в» стало набагато менше, ╕ вони вже не зможуть так безсов╕сно брехати, звинувачуючи галичан у фашизм╕, неонацизм╕ й екстрем╕зм╕. Хто ж т╕й брехн╕ тепер пов╕рить? Оази совковост╕ ще залишаться, але ненадовго.
Отримую вт╕шн╕ сигнали в╕д педагог╕в з р╕зних куточк╕в Укра╖ни. Патр╕отам працювати в школах стало набагато легше, бо учн╕ (особливо старшокласники) вже можуть р╕шуче поставити на м╕сце вчителя-сепаратиста. ╤ таке явище спостер╕га╓ться вже нав╕ть на Донбас╕!
Чим це можна пояснити? Напевно, все ж постмайданна Укра╖на набагато патр╕отичн╕ша, ан╕ж Укра╖на епохи Януковича. Ось тепер на Михайл╕вськ╕й площ╕ була виставка рос╕йсько╖ трофейно╖ збро╖. Танки, «Гради», ракети, якими обстр╕лювали Краматорськ. Там пост╕йно перебували не лише доросл╕, а й д╕ти. Зрозум╕ло, що вони запам’ятають цю картинку в╕йни назавжди. ╤ в ставленн╕ до Рос╕╖ будуть значно радикальн╕ш╕, ан╕ж ╖хн╕ батьки.
П╕д час сво╓╖ останньо╖ по╖здки в зону АТО почув таку ╕стор╕ю. Хлопчик каже сво╖й мам╕: «Мама, я скоро поеду в Россию». «Зачем , сынок? Разве нам плохо в Украине?». «Нет, я поеду убивать русских...». «А зачем их убивать?». «Потому, что они в нас стреляют...». Це сказав першокласник, який вл╕тку вимушений був ховатися в╕д артобстр╕л╕в. ╤ говорив в╕н це вже у визволеному в╕д терорист╕в м╕ст╕ Донбасу. Але його радикал╕зм говорить про те, що Пут╕н ╕ тут прорахувався. В╕йна не наблизила Донбас до Рос╕╖. Х╕ба що частину людей. Але якась частина, навпаки, — виразн╕ше почала в╕дчувати себе укра╖нцями. Про Ки╖в ╕ говорити н╕чого! На Майдан╕ я бачив, як маленьк╕ д╕тки сп╕вали Державний г╕мн, поклавши рученята соб╕ на серце. Це була хвилююча картина. Дехто каже, що Майдан майже не прин╕с позитивних зм╕н. Я з цим категорично не згоден! Ми поки не навчилися ефективно контролювати владу – це так, але люди вже стали ╕ншими. Особливо це стосу╓ться молодого покол╕ння.

СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НЦЯМИ

У р╕зних куточках Майдану було видно прапори народ╕в колишнього соцтабору: польськ╕, латиськ╕, б╕лоруськ╕, грузинськ╕, чеченськ╕… Сфотографував нав╕ть б╕лоруського «к╕борга» п╕д б╕ло-червоно-б╕лим стягом. Поки налаштовував св╕й фотоапарат, поряд з б╕йцем р╕шуче стала ж╕нка, яка сказала, що вона ╓ полькою за нац╕ональн╕стю. Я так ╕ не зрозум╕в – наша вона полька, укра╖нська, чи при╖жджа. Важливо, що б╕лоруса вона сприйняла як свого кревного родича. Прапори под╕бн╕? Гадаю, не т╕льки це. Трива╓ стих╕йний процес в╕ддалення ран╕ше колон╕зованих народ╕в в╕д Рос╕╖. Зате ╕нш╕ народи, як╕ колись мали сп╕льн╕ державн╕ утворення (Ки╖вська Русь, Велике княз╕вство Литовське, Р╕ч Посполита) почали тягнутися одне до одного. Тому укра╖нц╕, литовц╕, б╕лоруси, поляки починають глибше в╕дчувати свою спор╕днен╕сть. А ще — потребу об’╓днуватися. Майдан ф╕ксував под╕бн╕ настро╖ якнайкраще. Увечер╕ 18 лютого познайомився з молодою полькою Евел╕ною Пачкою. Юна крак╕в’янка добре розмовляла укра╖нською, тр╕шки г╕рше — б╕лоруською ╕ майже не знала рос╕йсько╖. Сказала, що при╖хала в Ки╖в, аби допомагати укра╖нцям. Шука╓ те, що об’╓дну╓ наш╕ народи. Я пригадав свою давню статтю, надруковану в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» ще в 2000 роц╕. Вона називалася так: «Укра╖нц╕-поляки. Почати б з чисто╖ стор╕нки...». П╕втора десятил╕ття минуло! Тод╕ я не знав — де ж познайомитися з однодумцями з польського боку? Тепер з ними можна не те, що листуватися, а й пити каву на Хрещатику.
Ц╕каве д╕йство було 23 лютого. Б╕ля стели з╕брався велелюдний м╕тинг, присвячений 71-й р╕чниц╕ депортац╕╖ чеченського народу. Його проводило Товариство укра╖нсько-чеченсько╖ дружби. Звучали пропозиц╕╖ назвати одну з вулиць Ки╓ва ╕менем Джохара Дуда╓ва. Говорили ╕ про те, що варто ув╕чнити пам’ять генерала ╤си Муна╓ва, який загинув у зон╕ АТО. А воював в╕н за нашу свободу так само самов╕ддано, як колись за свободу р╕дно╖ ╤чкер╕╖. Тому це питання також буде порушуватися в р╕зних м╕стах Укра╖ни. Думаю, не в останню чергу в Дн╕пропетровську, де поховано героя. Майдан завжди притягував ╕ притягу╓ й патр╕от╕в Груз╕╖ — бачив ╖х на м╕тингу дуже багато. ╤ як би не засмучувала нас економ╕чна ситуац╕я в кра╖н╕ (р╕к тому в╕рилося, що буде краще), все ж Майдан залиша╓ться св╕тлою стор╕нкою в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖. Думаю, правнуки заздритимуть нам, адже ми були св╕дками ц╕╓╖ под╕╖.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14825

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков