Версiя для друку Обговорити в форумi

Як швидко летить час, і, на жаль, не радує він нас. З Волині, з Луцька прийшла печальна звістка: 16 лютого пішов із життя ще один мій друг, відомий майстер народної вишивки, вірний читач і шанувальник «Кримської світлиці» Юрій Еммануїлович Савка. Восени минулого року газета вітала його з ювілеєм, який урочисто відзначили в Луцьку, в краєзнавчому музеї.
Юрій як достойний учень Віри Сергіївни Роїк активно пропагував її творчість в Україні, особливо в її західних областях. Дуже багато він зробив для увічнення її пам’яті, запропонувавши мені провести вишивальний тур «Віра Роїк і її учениці» в Україні і взявши його виконання під свій контроль. Скрізь, де проходила ця виставка, Юрій Еммануїлович, виступаючи на її відкритті, розповідав про Віру Сергіївну, перевозив власними силами експонати виставки по різних містах.
Він завжди мріяв про те, щоб міцніли і розвивались культурні зв’язки між Волинню і Кримом. Завдяки його зусиллям, у Сімферополі в Етнографічному музеї відбулась виставка «Волинські узори», присвячена пам’яті Віри Сергіївни, на якій були представлені вишивки Оксани Пузняк та інших майстринь з Волині.
Він активно брав участь у проведенні I Кримського бієнале «Український рушничок» імені Героя України Віри Роїк. Свою власну виставку вишитих портретів відомих людей України, яка пройшла в Музеї історії міста Сімферополя, він також присвятив пам’яті моєї мами.
Пишу ці рядки, усвідомлюючи, що нема більше Юри, Юрія Еммануїловича Савки, а серце відмовляється це розуміти. Недавно я писав про втрату мого друга Данила Кононенка, і ось нова утрата… А у нього ж було стільки нових творчих задумів, які тепер залишаться нездійсненними…
Минулого року Юрій вишив рушник, присвячений пам’яті моєї мами, і подарував його нашій родині. Напевне, у нього вже було якесь передчуття. Я йому казав: «Юро, приїдеш на день народження мами у квітні 2015 року і тоді подаруєш». Але він відповів: «Краще я це зроблю тепер і буду спокійний, що рушник у вас». І, дійсно, ми зустріли Юру в листопаді 2014 року. Він приїхав усього на три дні, і це була наша остання зустріч…
Дописуючи ці рядки, хочу сказати, що волинська поетеса Марія Пишук до ювілею Юрія Савки написала вірш-присвяту. «Полотно в долонях» — так називається цей вірш. Волинський композитор Галина Васіна написала музику на ці слова. Передаю цей твір у «Кримську світлицю», щоб її читачі прочитали і пом’янули цю прекрасну Людину…

Вадим РОЇК

ПОЛОТНО В ДОЛОНЯХ
Присвячуємо волинському майстру вишивки Юрію Савці
Муз. Галини Васіної Сл. Марії Пишук

Сивина на скронях,
Сивина на скронях,
А душа — юнача,
чиста і жива.
Полотно в долонях,
Полотно в долонях,
Срібний промінь
голки
Долю вишива.

А життя, як п’яльця,
А життя, як п’яльця,
Ободочок сонця,
хрестики надбань.
Голочка у пальцях,
Голочка у пальцях,
Вишиття, як небо
В світанкову рань.

Райдуги барвисті,
Райдуги барвисті,
Так сіяють ніжно
в заполочі літ.
Полотнини чисті,
Полотнини чисті,
Стали рушниками
І летять у світ.

Добрими очима,
Добрими очима
Дивляться портрети
в рамках різьбяних.
А поза плечима,
А поза плечима
Виростають крила,
Струшуючи сніг.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Українці мої..."