Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ...»
В╕чно актуальний (особливо у День Незалежност╕) наш Укра╖нський Пророк Тарас ШЕВЧЕНКО


ВСТУПНА КАМПАН╤Я-2018 ДЛЯ АБ╤ТУР╤╢НТ╤В З КРИМУ
Для молод╕ з тимчасово окупованого Криму ╕сну╓ два шляхи вступу до укра╖нських виш╕в: спрощена та...


«БАХМУТ УКРА╥НСЬКИЙ» ПРО ТЕ, ЩО НАКИП╤ЛО…
Описавши зустр╕ч льв╕в’ян з актив╕стами «Бахмута укра╖нського», я не встиг...


ПРИЩЕПИТИ Г╤ЛОЧКУ СМЕРЕКИ В ДОНЕЦЬКОМУ ПОЛИННОМУ КРАЮ
Дехто люто ненавидить «сепар╕в», а ╕нш╕ ж - просто не в╕рять, що на Донбас╕ можна...


КОЛОМИЯ ГОТОВА СП╤ВПРАЦЮВАТИ З ДОНБАСОМ У СФЕР╤ КРА╢ЗНАВСТВА
Нац╕я повинна модерн╕зуватися ╕ в перспектив╕ стати монол╕том. Зробивши висновки з под╕й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема ""Будьмо!""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 27.02.2015
В ЗОН╤ АТО — *ВОЮВАТИ, А В ГАЛИЧИН╤ В╤ДПОЧИВАТИ ╤… МОБ╤Л╤ЗУВАТИ СУСП╤ЛЬСТВО

Ми ╓сть народ!

В╕йна – це погано завжди. Але г╕бридна укра╖нсько-рос╕йська в╕йна, яка дос╕ у ЗМ╤ чомусь сором’язливо познача╓ться як «АТО», дала в╕дчутний поштовх формуванню громадянського сусп╕льства. Можу розпов╕сти лише про невеличкий сегмент ц╕╓╖ важливо╖ для кра╖ни роботи.
Нещодавно волонтери, як╕ вимушен╕ були ви╖хати з окупованих територ╕й Донбасу, заторкнули тему... справедливост╕ при розпод╕л╕ сусп╕льних благ. Мовляв, санатор╕╖ ╕ будинки в╕дпочинку п╕д час кризових ситуац╕й митт╓во заповнюються родинами сепаратист╕в ╕ тих, хто ╖м п╕дсп╕вував на м╕тингах. А ось патр╕отам, як╕ з╕ збро╓ю в руках боролися за Укра╖ну, часто нема куди по╖хати на ротац╕ю — адже р╕дн╕ м╕сця контролюються терористами. Тож ╕ доводиться ледь не бомжувати — в кращому випадку в столиц╕, в г╕ршому – у менших м╕стах Укра╖ни. Друз╕ попросили досл╕дити й описати феномен прийому волонтерами ╕ цив╕льним населенням саме таких — проукра╖нських «к╕борг╕в».
Слово «к╕борг» далеко не вс╕м подоба╓ться, та й стосувалося воно донедавна лише тих, хто захищав Донецький аеропорт. Але останн╕м часом воно стало наст╕льки вживаним, набуло наст╕льки позитивного забарвлення, що часто застосову╓ться в╕дносно будь-кого, хто воював на укра╖нському боц╕. Бо╓ць АТО «Стас» не хоче, щоб у прес╕ згадувалося його пр╕звище, адже на окупован╕й частин╕ Донбасу залишилися його р╕дн╕. Разом з тим, вважа╓, що про добрих людей, як╕ доклали максимум зусиль для орган╕зац╕╖ його в╕дпочинку, а заодно закохали в Галичину, розпов╕сти сусп╕льству треба. Адже ц╕ прост╕ ╕ щир╕ люди не лише поповнили когорту його друз╕в, а й водночас стали символом ново╖ Укра╖ни — патр╕отично╖ ╕ сконсол╕довано╖.

ГАЛИЧАНИН З ЛУГАНСЬКИМ ДОСВ╤ДОМ ТА ╤НШ╤…

Як найефективн╕ше використати час, в╕дведений на в╕дпочинок б╕йця? Якщо проводити його у Львов╕, то без кав’ярень н╕як не об╕йдеться. А до кав’ярн╕ потр╕бн╕ ще й ц╕кав╕ люди. Вир╕шено було познайомити «Стаса» з Василем Янковичем, галичанином, який свого часу працював на Луганщин╕ ╕ нав╕ть одного разу не побоявся дор╕кнути при журнал╕стах В╕ктору Януковичу за те, що той не розмовля╓ укра╖нською. Щоправда, Янукович тод╕ ще не був президентом, хоча вже стр╕мко зростав у кар’╓рному план╕ ╕, треба сказати, посл╕довно боровся за донецько-луганський електорат.
А ще на «вогник» (чи на каву) зав╕тав професор ф╕зики, член НТШ Роман Пляцко, який уважно стежить за вс╕ма публ╕кац╕ями в «Кримськ╕й св╕тлиц╕», бо багато рок╕в передплачу╓ нашу газету. При╓дналася ╕ молода актив╕стка РУНу Галина Завадська, хлопець яко╖ також вою╓ в зон╕ АТО. Ось у такому формат╕ була перша зустр╕ч «Стаса» ╕з льв╕вською ╕нтел╕генц╕╓ю. Вс╕ слухали донеччанина та висловлювали власну точку зору на под╕╖. Використовували для дискус╕╖ ╕ матер╕али з «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Можна сказати, це були звичн╕ вже «св╕тличанськ╕ читання», т╕льки цього разу з моб╕л╕зац╕йним, антитерористичним ухилом.

ЯК ТРЕБА ВШАНОВУВАТИ ГЕРО╥В

Пот╕м була Коломия. «Стас» побував у редакц╕╖ газети «В╕льний голос». Багато розпов╕дав, в╕дпов╕дав на запитання журнал╕ст╕в. Говорив правду, але не с╕яв песим╕зму, спод╕ваюся, стаття про нього буде доброю ╕ св╕тлою. Виступив експромтом у м╕сцевому педколедж╕. ╤ не просто так, а саме до Дня злуки. Тобто легко «вписався» у дуже напружену програму виступ╕в ╕ художн╕х номер╕в. Не знаю, як там виглядають терористи-деенер╕вц╕, але якщо судити по «Стасу», то видно, що ╕нтелектуальний р╕вень наших б╕йц╕в-добровольц╕в надзвичайно високий. Коломияни проводжали його з╕ сцени шквалом оплеск╕в. Виступ живого учасника АТО був дуже доречним, тим паче, що було п╕дкреслено: в╕н — кор╕нний донеччанин. Дал╕ бо╓ць висловив бажання пров╕дати 92-л╕тнього вояка ОУН-УПА, пол╕тв’язня з 32-л╕тн╕м стажем Мирослава Симчича (повстанське псевдо «Кривон╕с»). Нав╕ть сфотографувався — як з живим геро╓м, так ╕ з пам’ятником молодому «Кривоносу». Не менш ц╕кавою була зустр╕ч з в╕домим прикарпатським письменником Михайлом Андрусяком. Той подарував донеччанину книгу «Брати грому», яка розпов╕да╓ про збройну боротьбу укра╖нського народу в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Знаковою була по╖здка у Велику Кам’янку — село, де був похований Герой Небесно╖ Сотн╕ ╤гор Ткачук. По-перше, односельц╕ дуже тепло зустр╕ли во╖на, а по-друге, донеччанин побачив, як ум╕ють прикарпатц╕ допомагати родинам загиблих. ╤гор Ткачук залишив сиротами трьох д╕тей, тож односельц╕ збудували справжн╕й котедж поряд ╕з старенькою хатиною, де родина Ткачук╕в жила ран╕ше. Це — справжн╕й трудовий подвиг, про який повинн╕ знати вс╕ громадяни нашо╖ держави. Адже в нин╕шн╕й час будуватися дуже непросто. Проте у Велик╕й Кам’янц╕ ╕ с╕льський голова виявився на висот╕, ╕ люди не п╕дкачали.

Б╤ЙЦ╤ АТО ╤ МИРН╤ ГУМАН╤ТАР╤╥ — РАЗОМ!

Ц╕кавою була по╖здка в шахтарськ╕ м╕ста Льв╕вщини — Червоноград ╕ Сосн╕вку. В Червоноград╕ «Стаса» в╕тали в╕домий журнал╕ст Тарас Лехман (дописувач до «Кримсько╖ св╕тлиц╕») та активне ж╕ноцтво з м╕сцево╖ орган╕зац╕╖ «Прозерок». А ще були розмови з м╕сцевими волонтерами ╕ козаками. Був ╕ виступ на телебаченн╕. Звертаючись до мешканц╕в Червонограда, «Стас» п╕дкреслив, що бити ╕ перемагати терорист╕в ц╕лком можна, — бачив в╕н полонених рос╕йських десантник╕в, — т╕ зовс╕м не схож╕ на геро╖в. Про звичайних бойовик╕в ╕ говорити н╕чого — людське см╕ття... Тому жодно╖ пан╕ки не повинно бути. Ось т╕льки зброю бажано б мати сучасн╕шу. ╤ тут Зах╕д повинен Укра╖н╕ допомогти. Адже йдеться не лише про збереження укра╖нських територ╕й, а й про захист ╓вропейсько╖ системи ц╕нностей. У шахтарськ╕й Сосн╕вц╕ ц╕кавою була зустр╕ч ╕з м╕сцевим просв╕тянином Василем Годяком та його родиною. Говорили про молод╕ роки Василя Федоровича, як╕ той пров╕в на шахтах Донбасу, сп╕лкуючись, до реч╕, виключно укра╖нською мовою. Ставилися донбасц╕ до б╕ло╖ ворони з дипломом ╕сторика толерантно, вважаючи, що «останн╕й з мог╕кан» ма╓ право на под╕бне дивацтво. Г╕рше було, коли пере╖хав у р╕дну Галичину. У Червоноградський вуг╕льний басейн скеровували робочу силу з рос╕йсько╖ глибинки, ╕ дехто з новоприбулих намагався переконати дивака, що його укра╖нська мова — анахрон╕зм. Не кажучи вже про владу, для яко╖ Василь Федорович був небезпечним дисидентом. Бо╓ць «Стас» робив в╕дкриття за в╕дкриттям. В усякому випадку, в╕н був здивований, д╕знавшись, що нав╕ть у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ був потужний тиск на укра╖нську мову. Особливо там, де ╕снувала реальна можлив╕сть активно в╕дкривати рос╕йськ╕ школи.
Треба сказати, що в╕д запропонованих «Стасу» контакт╕в була вза╓мна користь. Адже й галичани в╕дкривали для себе ╕нший, толерантний Донбас. Якщо так шанобливо ставиться до укра╖нсько╖ мови нащадок донських козак╕в («Стас» принципово в╕дкидав пропозиц╕╖ сп╕лкуватися рос╕йською), то, може, й ╕нш╕ донеччани колись зм╕няться? А ще молодий бо╓ць був зворушений, коли юна студентка, майбутня художниця Мар╕чка Грох в╕ддала йому вс╕ грош╕ (щось близько трьохсот гривень), як╕ наколядувала п╕д час Р╕здвяних свят. Пот╕м у Львов╕ «Стас» зустр╕вся ╕з живим св╕дком Закарпатсько╖ Укра╖ни, доктором б╕олог╕чних наук, 94-л╕тн╕м Степаном Стойком. ╤ хоча бо╓ць добровольчого батальйону був не б╕ологом, а ╕нженером-х╕м╕ком, все ж сп╕лкуватися з доброзичливим, гостинним професором йому було надзвичайно ц╕каво. П╕дкувався в етнограф╕чн╕й сфер╕, заодно ╕ вина закарпатського спробував. А на прощання отримав у подарунок в╕д Степана Стойка його останню книгу: «╤сторичний та етнокультурний нарис закарпатського села Кричова».

ЗУСТР╤Ч У КОМЕРЦ╤ЙН╤Й АКАДЕМ╤╥

Ц╕кавою була зустр╕ч ╕ у ст╕нах Льв╕всько╖ комерц╕йно╖ академ╕╖. Проректор академ╕╖ Степан Дмитрович Гелей подарував б╕йцю АТО пам’ятну медаль ╕ свою книгу «Льв╕вська комерц╕йна академ╕я. Нарис ╕стор╕╖». Я погортав ╖╖ ╕ тут же звернув увагу на уривок: «Полум’яний заклик до молод╕ Олени Степан╕в залиша╓ться актуальним ╕ нин╕: «П╕знаймо кожну п’ядь р╕дно╖ земл╕ — хай вр╕жеться безпосередньо в нашу душу ╖╖ велична краса, хай забринить вона в наших серцях так жарко, полум’яно, що не вб’╓ ╖╖ н╕ багатство, н╕ розк╕ш, н╕ нужда, н╕ житт╓в╕ невдач╕».
Дуже актуальна думка. Зрештою, саме це й допомагали робити «Стасу» десятки галичан. Адже ╕ Льв╕в, ╕ Коломия, ╕ ╤вано-Франк╕вськ, ╕ Льв╕всько-Волинський вуг╕льний басейн ╓ пазлами т╕╓╖ «велично╖ краси» Укра╖ни, про яку говорила Олена Степан╕в. П╕д час наступно╖ ротац╕╖ варто буде показати донеччанину Пол╕сся ╕ Закарпаття. Пот╕м ми переглядали св╕жу льв╕вську газету з назвою «Честь В╕тчизни» (╕ маленькою припискою нижче: «Перша фронтова газета»), в як╕й розпов╕да╓ться, зокрема, й про студент╕в та випускник╕в Комерц╕йно╖ академ╕╖, як╕ воюють у зон╕ АТО. Одна ╕з статей назива╓ться «Сашко Сав╕чев, нащадок сиб╕ряк╕в, укра╖нський во╖н». Д╕зна╓мося про родов╕д добровольця: «Сашко родом ╕з Збаража, що у Терноп╕льськ╕й област╕. Щодо пр╕звища Сав╕чев да╓ таке пояснення: це — спадок в╕д прад╕да-сиб╕ряка, котрий нев╕дь-як опинився на Терноп╕льщин╕, та так ╕ залишився тут нав╕чно, давши нащадкам нетутешн╓ пр╕звище. Що ж, укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти, до яких причисля╓ себе Олександр, можуть бути ╕ з пр╕звищем Сав╕чев. Це куди краще, ан╕ж манкурти з дуже милозвучними укра╖нськими ╕менами…».
Ну, що ж, дуже актуальна ╕нформац╕я для «Стаса». Адже й у нього пр╕звище зак╕нчу╓ться на -ов, та й походить в╕н з донських козак╕в. А тут лише зайвий раз переконався, що таких, як в╕н, в Укра╖н╕ багато. ╤ ставлення до в╕йни у них приблизно однакове. Сашко Сав╕чев пише: «Нин╕ у зон╕ АТО трива╓ накопичення сил з обох бок╕в. З рос╕йського боку пом╕тно б╕льше. Але на одного нашого потр╕бно 10, якщо не 100 ╖хн╕х. Наша сила духу, наша зл╕сть — не до пор╕вняння. Страху нема╓, бо в╕н перер╕с у ненависть до окупант╕в». Ну, те ж саме я й в╕д «Стаса» чув не раз. Тому наш в╕зит у Льв╕вську комерц╕йну академ╕ю показав, що зустр╕ч╕ б╕йц╕в АТО з науковими та студентськими колективами ц╕нн╕ з ╕нформац╕йно╖ точки зору ╕ гарантують потужну вза╓мну емоц╕йну п╕дтримку. Те ж саме можна сказати про зустр╕ч╕ з волонтерами, вчителями шк╕л, психологами, просв╕тянами та рел╕г╕йними д╕ячами. «Розв╕дка бо╓м» пройшла усп╕шно, можливо, п╕сля «Стаса» до Львова, Тернополя, Ужгорода та Черн╕вц╕в по╖дуть ╕нш╕ укра╖нськ╕ добровольц╕, як╕ поки що не мають можливост╕ провести в╕дпустку на сво╖й мал╕й батьк╕вщин╕.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема ""Будьмо!""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14795

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков