Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...


ДОЛЯ
«Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять шановну Аллу Микола╖вну з...


ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2015
«В КРИМ НИН╤ ПОВЕРНУЛАСЯ БРУТАЛЬНА М╤ЧУР╤НЩИНА...»

Постат╕

18 ЛЮТОГО ВИПОВНИЛОСЯ 160 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО УКРА╥НСЬКОГО ВЧЕНОГО, ФУНДАТОРА САД╤ВНИЧО╥ НАУКИ ЛЕВКА ПЛАТОНОВИЧА СИМИРЕНКА. РЕДАКЦ╤Я ПОПРОСИЛА В╤ДОМОГО СИМИРЕНКОЗНАВЦЯ, АКАДЕМ╤КА УЕАН, ДОКТОРА Ф╤ЛОСОФ╤╥ В ГАЛУЗ╤ Б╤ОЛОГ╤╥ ПЕТРА ВОЛЬВАЧА, ЯКИЙ ТРИВАЛИЙ ЧАС ПРАЦЮВАВ У САД╤ВНИЧИХ НАУКОВИХ ЗАКЛАДАХ КРИМУ ТА УКРА╥НИ, Б╤ЛЬШЕ 60 РОК╤В ПРИСВЯТИВ ВИВЧЕННЮ ЖИТТЯ ТА Д╤ЯЛЬНОСТ╤ ЛЕВКА ТА ВОЛОДИМИРА СИМИРЕНК╤В, РОЗПОВ╤СТИ ПРО ТЕ, ЯКИХ ЗМ╤Н ЗАЗНАЛО САД╤ВНИЦТВО УКРА╥НИ, ЗОКРЕМА В КРИМУ, ЗА ОСТАНН╤ РОКИ.

– Петре Васильовичу, ╕мена Левка та Володимира Симиренк╕в в╕дом╕ багатьом в Укра╖н╕. Однак дос╕ нема повного й узагальненого п╕дсумку – який же внесок вони зробили в розвиток укра╖нсько╖ науки та економ╕ки. Не могли б ви зробити це узагальнення?
– Так. Упродовж Х╤Х-ХХ стол╕ть славетна та численна родина Симиренк╕в зробила величезний внесок у розбудову економ╕ки, торг╕вл╕, машинобудування, цукрово╖ промисловост╕, у розвиток науки ╕ культури та нац╕ональне в╕дродження Укра╖ни. Можна сказати, що сво╓ю багатол╕тньою подвижницькою д╕яльн╕стю вона п╕дготувала не лише матер╕альний, а й духовний ╜рунт для в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕╖, сприяла появ╕, вихованню та консол╕дац╕╖ нац╕онально-патр╕отичних сил в Укра╖н╕. ╤ при цьому доводиться говорити не лише про Симиренк╕в, а й про ╖хн╕х партнер╕в — с╕м’ю Яхненк╕в.
У 40-50-т╕ роки XIX стол╕ття укра╖нськ╕ п╕дпри╓мц╕ Симиренки та Яхненки започаткували не лише в Укра╖н╕, а й в колишн╕й Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ модерне промислове цукрове виробництво, машинобудування, створили в кра╖н╕ розгалужену та потужну мережу торг╕вл╕ цукром, пастилою та ╕ншими кондитерськими виробами. Укра╖нський цукор-раф╕над та ун╕кальна симиренк╕вська пастила у величезних обсягах експортувалися до багатьох кра╖н Зах╕дно╖ ╢вропи, усп╕шно конкуруючи з бельг╕йською, французькою та н╕мецькою продукц╕╓ю.
На власному Городищенському машинобуд╕вному завод╕ Симиренки та Яхненки в середин╕ XIX ст. налагодили виробництво не лише в╕тчизняного обладнання, а й парових двигун╕в для цукрових завод╕в. Уперше у Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ ф╕рма укра╖нських п╕дпри╓мц╕в «Брати Яхненки-Симиренки» зд╕йснила виготовлення ц╕льнометалевих корабл╕в. ╤ в часи, коли в царськ╕й Рос╕╖ пересл╕дувалася не лише укра╖нська мова та культура, а й була заборонена сама назва Укра╖на, високопатр╕отичн╕ п╕дпри╓мц╕ назвали сво╖ корабл╕ «Укра╖нцем» та «Святославом». Упродовж к╕лькох десятил╕ть вони усп╕шно ходили по Дн╕пру.
Симиренки та Яхненки в умовах рабовласницько╖ деспотично╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ вт╕лили в життя на сво╖х численних п╕дпри╓мствах ун╕кальну модель народного кап╕тал╕зму, запровадивши г╕дну оплату прац╕ роб╕тникам та службовцям, забезпечили ╖м в╕дпов╕дн╕ соц╕альн╕ стандарти: безоплатну медицину, пенс╕╖ по ╕нвал╕дност╕, житло та осв╕ту для д╕тей. Зазначена модель «кап╕тал╕зму з людським обличчям» нин╕ усп╕шно д╕╓ в багатьох ╓вропейських кра╖нах. Промислово-торговельна ф╕рма брат╕в Яхненк╕в-Симиренк╕в сприяла економ╕чному та промисловому розвитку не лише Ки╖вщини, а й п╕вдня Укра╖ни: Одеси, Херсонщини, Микола╓ва.
– Кр╕м того, в╕домо, що вони були чи не першими благод╕йниками?
– Симиренки та Яхненки впродовж двох стол╕ть займалися цим. У голодний 1832 р╕к вони врятували в╕д смерт╕ к╕лька десятк╕в тисяч укра╖нських селян та б╕женц╕в ╕з укра╖нських та рос╕йських губерн╕й, надаючи ╖м безкоштовний прихисток та харчування. П╕д час Кримсько╖ в╕йни 1854-1856 рр. укра╖нська ф╕рма матер╕ально п╕дтримувала арм╕ю, яка була укомплектована головним чином з укра╖нських селян та роб╕тник╕в.
– В╕домо, що ця традиц╕я йшла ще в╕д предк╕в с╕м’╖ Симиренк╕в, ╕ благод╕йництвом займалися практично вс╕ родич╕, так?
— Батько Левка, великий укра╖нський патр╕от Платон Федорович Симиренко, зд╕йснив прижитт╓ве видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Сп╕льно з ним великий меценат збирався видати для укра╖нських шк╕л ╕ще й «Буквар», п╕дручники з арифметики, географ╕╖ та астроном╕╖. В╕н створив при Городищенських заводах техн╕чне училище та безоплатну школу для д╕тей роб╕тник╕в та службовц╕в з укра╖нською мовою навчання. Але п╕сля знищення Городищенських завод╕в Яхненк╕в-Симиренк╕в царським режимом — як гн╕зда укра╖ноф╕л╕в та укра╖нського сепаратизму, видатний п╕дпри╓мець, ╕нженер та конструктор Василь Федорович Симиренко, брат Платона, за к╕лька рок╕в в╕дродив придбаний цукровий завод п╕д Корсунем, перетворивши його у техн╕чно модерне ╓вропейське п╕дпри╓мство.
Великий меценат упродовж майже 50 рок╕в в╕драховував щор╕чно 10 в╕дсотк╕в з прибутку на розвиток укра╖нсько╖ л╕тератури, культури та науки.
Василь Симиренко ф╕нансував ус╕ укра╖номовн╕ видання, нац╕ональн╕ театральн╕ трупи та хоров╕ колективи, ╕сторичн╕, етнограф╕чн╕ та археолог╕чн╕ досл╕дження, надавав стипенд╕╖ Михайлу Драгоманову, Михайлу Коцюбинському, Михайлу Грушевському, Павлу Н╕щинському, Павлу Чубинському, Лес╕ Укра╖нц╕ та багатьом ╕ншим д╕ячам укра╖нсько╖ культури ╕ науки. Василь Симиренко зд╕йснив також к╕лька видань «Кобзаря» Тараса Шевченка. Меценат надав Науковому товариству ╕м. Тараса Шевченка 100 000 руб. золотом для придбання будинку у Львов╕. У ньому НТШ перебува╓ й донин╕.
За час╕в Василя Симиренка село Сидор╕вка п╕д Корсунем було справжньою духовною та культурною столицею Укра╖ни. А створений ним фонд «Сприяння розвитку нац╕онально╖ культури ╕ науки» став нашою першою нац╕ональною академ╕╓ю науки та мистецтв. Перед смертю Василь Симиренко (Великий Хоре, так його називали сучасники) запов╕в ус╕ сво╖ кошти, нерухоме майно, землю та величезний будинок у Ки╓в╕ укра╖нськ╕й громад╕. У Симиренк╕вському будинку в Ки╓в╕ нин╕ перебува╓ посольство Велико╖ Британ╕╖. Меценат мр╕яв в╕дкрити у Ки╓в╕ Укра╖нський пол╕техн╕чний ун╕верситет ╕ нав╕ть встиг з╕брати для ц╕╓╖ справи в╕дпов╕дн╕ кошти. Головною вимогою до цього закладу було викладання ус╕х предмет╕в укра╖нською мовою.
– Однак Левко Симиренко в╕домий, перш за все, як ген╕альний вчений-сад╕вник. Саме ви повернули укра╖нськ╕й науц╕ його творчий доробок. В чому в╕н поляга╓?
– Левко Симиренко стояв б╕ля виток╕в укра╖нсько╖ науково╖ сад╕вничо-помолог╕чно╖ науки. В╕н п╕дготував громадську думку та наукове п╕д╜рунтя для створення сортовипробувально╖ мереж╕ не лише в Укра╖н╕, ╕ не лише в Рос╕╖. З ╕н╕ц╕ативи Левка Симиренка в усьому св╕т╕ створю╓ться мережа науково-досл╕дних установ, помолог╕чних колекц╕й та станц╕й. Завдяки його багатол╕тн╕й подвижницьк╕й прац╕ укра╖нська сад╕внича наука ще на початку XX стол╕ття пос╕ла пров╕дне м╕сце у св╕т╕. На жаль, ╖╖ науковий поступ та бурхливий розвиток сад╕вництва в Укра╖н╕ призупинила руйн╕вна Перша св╕това та братовбивча громадянська в╕йна, завоювання УНР рос╕йськими в╕йськами. Сам всесв╕тньо╖ слави вчений у перш╕ дн╕ встановлення на Черкащин╕ кривавого б╕льшовицького режиму став першою жертвою червоного терору.
Св╕тового вим╕ру вчений Левко Симиренко на родинн╕й садиб╕ Платон╕в хут╕р п╕д Городищем ще наприк╕нц╕ XIX стол╕ття створив першу не лише в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, а й у св╕т╕ ун╕кальну колекц╕ю плодових, яг╕дних, гор╕хопл╕дних та декоративних культур. Вона нараховувала понад 3000 сорт╕в та ботан╕чних форм. Ця перша в╕тчизняна наукова установа за к╕лька десятил╕ть сво╓╖ пл╕дно╖ прац╕ зробила найвагом╕ший внесок у становлення та подальший розвиток не лише в╕тчизняного, а й св╕тового наукового сад╕вництва. ╤деолог╕я та методолог╕я високо╕нтенсивного сад╕вництва були витворен╕ у симиренк╕вському Помолог╕чному розсаднику. В╕н першим у св╕тов╕й науц╕ порушив питання про створення високотоварних промислових сад╕в. Саме укра╖нський учений вв╕в у науковий об╕г так╕ терм╕ни та поняття: промисловий сад, промисловий сорт та промислове сад╕вництво. Його фундаментальна праця «Кримське промислове плод╕вництво» (Москва, 1912) стала вз╕рцем помолого-сад╕вничо╖ науки та безц╕нним п╕дручником для багатьох покол╕нь в╕тчизняних та заруб╕жних сад╕вник╕в. Учений заклав нар╕жний кам╕нь у сучасне природно-кл╕матичне районування не лише плодових культур, а й сорт╕в.
А створений Симиренками ун╕кальний сорт яблун╕ Ренет Симиренка упродовж майже двох стол╕ть ╓ окрасою укра╖нського ╕ св╕тового сад╕вництва, нац╕ональним надбанням Укра╖ни. В╕н усп╕шно культиву╓ться не лише в Укра╖н╕, а й у багатьох кра╖нах св╕ту.
Його тритомна «Помолог╕я», яка вийшла лише через 60 рок╕в п╕сля злочинного вбивства вченого б╕льшовицьким режимом, й донин╕ ╓ горд╕стю в╕тчизняно╖ та св╕тово╖ сад╕вничо╖ науки. Вона усп╕шно презенту╓ укра╖нську помолог╕чну науку у сучасному науковому св╕т╕.
– На жаль, про д╕яльн╕сть його сина, Володимира Левковича Симиренка, й дос╕ ще мало знають в Укра╖н╕. Який його внесок у науку?
– Незважаючи на величезн╕ економ╕чн╕ збитки, людськ╕ втрати та повний занепад усього народногосподарського комплексу, в 20-30 роках в Укра╖н╕ спостер╕галось певне в╕дродження промислового сад╕вництва. Цей пер╕од т╕сно пов’язаний з д╕яльн╕стю сина й учня Левка Симиренка професора Володимира Симиренка.
На матер╕ально-техн╕чн╕й та науков╕й баз╕ колишнього Помолог╕чного розсадника батька в╕н створив зразкову Мл╕╖вську сад╕вничо-городню досл╕дну установу та мережу науково-досл╕дних станц╕й не лише в Укра╖н╕, а й у Рос╕╖, Середн╕й Аз╕╖, Закавказз╕, Придн╕стров’╖. Симиренк╕вська досл╕дна станц╕я на Платоновому хутор╕ стала науково-методичним центром сад╕вничо╖ науки всього Радянського Союзу. В╕н створив у 1930 роц╕ у Ки╓в╕ перший Всесоюзний ╕нститут п╕вденних плодових та яг╕дних культур ╕ мав нам╕р в╕дкрити його ф╕л╕╖ у вс╕х сад╕вничих рег╕онах Рос╕╖. Сучасники справедливо називали його головним сад╕вничим Укра╖ни та укра╖нським Вавиловим.
Володимир Симиренко започаткував у кра╖н╕ промислове розсадництво, запровадив породно-сортове районування, помолог╕чну ╕нспекц╕ю та державне сортовипробування плодових культур.
– В чому ж причина того, що радянська влада так брутально розправилась з ус╕╓ю с╕м’╓ю Симиренк╕в?
– Укра╖нський учений, як ╕ вся укра╖нська наукова сад╕вничо-помолог╕чна школа на початку 40-х рок╕в, стала серйозною загрозою для п╕дтримано╖ стал╕нським режимом м╕чур╕нсько╖ псевдонауки. Учений р╕шуче ╕ см╕ливо виступив проти вс╕х авантюрних метод╕в улюбленця Кремля, шарлатана й авантюриста ╤вана М╕чур╕на, оголошеного Стал╕ним творцем м╕ф╕чно╖ радянсько╖ агроб╕олог╕╖. За св╕й в╕дважний вчинок та принципову наукову позиц╕ю у Р╕здвян╕ свята 1933 року Володимира Симиренка було заарештовано. П╕сля багатол╕тнього понев╕ряння по в’язницях та концтаборах, виправно-трудових колон╕ях ученого було розстр╕ляно у вересн╕ 1938 року. Йому ще не виповнилося й сорока семи рок╕в. Професора Володимира Симиренка поховано у без╕менн╕й братськ╕й могил╕ в урочищ╕ Солянка п╕д Курськом.
– Розправа стал╕н╕ст╕в не обминула всю сад╕вничу галузь Укра╖ни?
– П╕сля арешту й загибел╕ Володимира Симиренка стал╕нська ╕нкв╕зиц╕я знищила майже вс╕х його учн╕в, соратник╕в та посл╕довник╕в. З наукових б╕бл╕отек ╕ нав╕ть приватних книгозб╕рень вилучили ╕ знищили вс╕ науков╕ прац╕ не лише Левка та Володимира Симиренк╕в, а й видання Мл╕╖всько╖ досл╕дно╖ станц╕╖ та Симиренк╕вського ╕нституту сад╕вництва. Репресували нав╕ть славетний укра╖нський сорт Ренет Симиренка, нар╕кши наше нац╕ональне надбання Зеленкою Вуда. З╕ знищенням ун╕кально╖ укра╖нсько╖ науково╖ сад╕вничо╖ школи шлях до м╕чур╕нського мракоб╕сся було розчищено ╕ розпочалася багатол╕тня доба ╕нкв╕зиц╕╖ в╕тчизняного сад╕вництва.
— Чи багато ╖м вдалося знищити? Що залишилось не зруйнованим, ╕ як воно використову╓ться зараз кра╖ною?
– Так, Симиренки зробили наст╕льки багато, що знищити все виявилось не п╕д силу нав╕ть стал╕нським пос╕пакам. Адм╕н╕стративний корпус Мл╕╖всько╖ садово-городньо╖ станц╕╖, збудований професором Володимиром Симиренком, — нин╕ арх╕тектурна перлина Укра╖ни. Добре збереглося сад╕вництво, створене Левком Симиренком. На Платонов╕м хутор╕ збер╕гся ще й старий симиренк╕вський будинок, у якому зупинявся Великий Кобзар.
На хутор╕ Яхненк╕в знаходиться ╕ перша знаменита укра╖номовна школа, збудована для д╕тей прац╕вник╕в Городищенських завод╕в та мл╕╖вських селян. Донедавна у цьому прим╕щенн╕ розм╕щувалася Мл╕╖вська середня школа. Нин╕ вона перебува╓ в авар╕йному стан╕.
На Яхненк╕вському хутор╕ знаходиться важливий для ╕стор╕╖ Укра╖ни нин╕ занедбаний цвинтар. На ньому знайшли спочинок б╕льш╕сть Яхненк╕в та майже вс╕ прац╕вники Городищенських завод╕в Яхненк╕в ╕ Симиренк╕в. Серед них — чимало видатних ╕нженер╕в та д╕яч╕в укра╖нсько╖ культури. Там же знайшов св╕й спочинок ╕ тесть Левка Симиренка, батько в╕домо╖ польсько╖ революц╕онерки Альдони Гружевсько╖.
За к╕лька к╕лометр╕в в╕д Платонового Хутора, б╕ля каскаду мальовничих ставк╕в, був ╕ Хропал╕в хут╕р — родича Симиренк╕в, адм╕н╕стратора Городищенських завод╕в та титаря родинно╖ церкви Олекс╕я Хропаля. В╕н був талановитим орган╕затором та великим патр╕отом Укра╖ни. Його ц╕нував ╕ любив Тарас Шевченко. В╕н к╕лька дн╕в мешкав ╕ малював у його будинку на гребл╕, який нагадував козацький кур╕нь. У Шевченк╕вськ╕й еп╕столяр╕╖ присутн╕ к╕лька лист╕в Тараса Шевченка до Платона Симиренка та Олекс╕я Хропаля. На Черкащин╕ та у самому Ки╓в╕ ще збереглися мемор╕альн╕ м╕сця та арх╕тектурн╕ споруди, т╕сно пов’язан╕ з д╕яльн╕стю родин Симиренк╕в та Яхненк╕в.
— На жаль, цього всього не т╕льки не знають багато укра╖нц╕в, але вс╕ ц╕ пам’ятки розкидан╕ по вс╕й кра╖н╕, вони розр╕знен╕, як би можна було ╖х збер╕гати та використовувати краще?
– Визначних м╕сць, т╕сно пов’язаних з╕ славетною родиною Симиренк╕в, багато на Черкащин╕, в Ки╓в╕, в Криму, по вс╕й Укра╖н╕. Цього ц╕лком достатньо для створення повноц╕нного ╕сторико-культурного запов╕дника. Саме з такою ╕н╕ц╕ативою ми виступили перед органами влади Укра╖ни, ╕ вважа╓мо, що п╕сля в╕дзначення 160-р╕ччя Симиренка ця робота активно розпочнеться. Потр╕бно посп╕шати, поки щось ще збереглося та жив╕ ще ентуз╕асти-симиренкознавц╕.
Кр╕м названих об’╓кт╕в, до симиренк╕вського ╕сторико-культурного комплексу може бути включено не лише Сидор╕вську садибу Василя Симиренка, а ╕ його ун╕кальний будинок у м. Ки╓в╕ (нин╕, нагадаю, у ньому розташову╓ться посольство Велико╖ Британ╕╖). До запов╕дника потр╕бно також залучити частину монастирських буд╕вель у ки╖вському передм╕ст╕ Кита╓в╕. Саме там у 1931 роц╕ професор Володимир Симиренко створив перший у кра╖н╕ Всесоюзний науково-досл╕дний ╕нститут п╕вденних плодових та яг╕дних культур. Там в╕н мешкав перед арештом у 1933 роц╕. До ╕сторико-мемор╕ального комплексу можна долучити також ╕ будинок по Велик╕й Житомирськ╕й, 14а, який Левко Симиренко винаймав для дружини Альдони Гружевсько╖ та д╕тей. У цьому будинку все життя проживала ╕ його донька Тетяна Льв╕вна з с╕м’╓ю. Для укра╖нсько╖ сад╕вничо╖ науки цей будинок ц╕нний ще й тим, що у ньому до реаб╕л╕тац╕╖ Симиренк╕в у 1956 роц╕ збер╕гався рукопис фундаментально╖ науково╖ прац╕ «Помолог╕я». Вона ╓ горд╕стю в╕тчизняно╖ науки та в╕зит╕вкою Укра╖ни у науковому сад╕вничому св╕т╕.
– Пане Петре, п╕сля анекс╕╖ Криму ви опинилися на окупован╕й територ╕╖. Чи ╓ у вас можлив╕сть продовжувати досл╕дження? Як ви плану╓те працювати дал╕?
– Я хот╕в би продовжити сво╖ симиренкознавч╕ досл╕дження, як╕ стали метою ╕ справою всього життя. Але ма╓мо констатувати, що в Крим нин╕ повернулася брутальна м╕чур╕нщина. Дв╕ помолог╕чн╕ станц╕╖, як╕ пов’язан╕ з ╕менами Симиренка та Вавилова, практично знищен╕. Одна з них включена до складу Н╕к╕тського ботан╕чного саду, який сад╕вництвом н╕коли конкретно не займався, ╕нша, витоки яко╖ були закладен╕ Симиренком разом з Миколою Вавиловим, та яка в радянський час була п╕дпорядкована Всесоюзному ╕нституту рослинництва в Лен╕нград╕, лишилася фактично без вчених, а велика помолог╕чна колекц╕я, створена ц╕лими покол╕ннями кримських учених, потрапила п╕д загрозу загибел╕.
Ще у травн╕ 2014 року я звернувся з ╕н╕ц╕ативою до Городищенсько╖ райдержадм╕н╕страц╕╖ та районно╖ ради створити на баз╕ вс╕х пам’ятних м╕сць Симиренк╕вський ╕сторико-культурний запов╕дник. Тамтешня влада посприяла мен╕ в перевезенн╕ до Платонового хутора (╤нституту сад╕вництва УААН ╕м. Л. П. Симиренка) мого симиренк╕вського арх╕ву та з╕брано╖ за 60 рок╕в науково╖ б╕бл╕отеки. Тому я маю нам╕р залишити Крим та присвятити решту життя створенню цього запов╕дника, хай це буде п╕дсумком мо╓╖ 60-л╕тньо╖ досл╕дницько╖ роботи над в╕дновленням спадщини великих укра╖нських учених Левка та Володимира Симиренк╕в. ╤ в мене нема сумн╕в╕в, що п╕сля зв╕льнення Криму до складу запов╕дника вв╕йдуть ╕ вс╕ численн╕ об’╓кти в Криму, пов’язан╕ з ╕м’ям Симиренк╕в. Завдання поляга╓ т╕льки в тому, що сл╕д подбати про те, щоб зберегти ун╕кальний генофонд плодових культур, як╕ збер╕гаються в кримських помолог╕чних станц╕ях, бо окупанти (як╕ дос╕ сл╕дують вченню М╕чур╕на, хоч ╕ називають Симиренка великим рос╕йським ученим, однак спадщини його не ц╕нують) можуть ╖х спец╕ально знищити, як це робили стал╕н╕сти з книгами та документами родини Симиренк╕в.

Петро ВОЛЬВАЧ


Петро Васильович Вольвач – в╕домий не лише в Укра╖н╕, а й у св╕т╕ учений-симиренкознавець, лауреат прем╕╖ ╕м. Л. П. Симиренка НАН Укра╖ни, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ та член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Вивченню та пропаганд╕ творчо╖ спадщини родини видатних укра╖нських учених Симиренк╕в в╕н присвятив понад 60 рок╕в. Петро Вольвач ╓ автором популярних у науковому св╕т╕ монограф╕чних досл╕джень про життя та д╕яльн╕сть видатних в╕тчизняних учених, сад╕вник╕в та помолог╕в Левка та Володимира Симиренк╕в. З симиренк╕всько╖ тематики в╕н опубл╕кував сотн╕ наукових праць та статей, зд╕йснив перевидання та видання к╕лькох фундаментальних праць – першого та другого том╕в класично╖ прац╕ Левка Симиренка «Крымское промышленное плодоводство», «Местные стародавние сорта плодовых культур Крыма» та «К вопросу о промышленном плодоводстве». За активно╖ участ╕ досл╕дника як наукова установа збереглася симиренк╕вська садиба Платон╕в хут╕р та ун╕кальний дендропарк, створено Мл╕╖вський музей родини Симиренк╕в, в╕дроджено родинну Свято-Тро╖цьку церкву та симиренк╕вський цвинтар.
Досл╕дник ╕н╕ц╕ював ухвалення державних постанов Верховно╖ Ради та розпоряджень Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни про вшанування пам’ят╕ видатних укра╖нських учених, сад╕вник╕в та помолог╕в Левка та Володимира Симиренк╕в. Завдяки клопотанням симиренкознавця, 10 рок╕в тому в╕дбулося вшанування на державному р╕вн╕ 150-л╕ття в╕д дня народження Левка Симиренка та 125-л╕ття в╕д дня народження Володимира Симиренка. За його сприяння вс╕ симиренк╕вськ╕ об’╓кти стали складовою державно╖ ╕сторико-культурно╖ програми «Золота п╕дкова Черкащини».

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14772

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков