Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2938)
З потоку життя (6122)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1442)
Резонанс (1464)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1648)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПИСЬМЕННИЦЬК╤ МОСТИ
Жовтень для кримських укра╖номовних письменник╕в видався досить таки багатим на зустр╕ч╕ з...


КОЛОМИЙКИ, АРКАН, ВЕСНЯНКИ, КЛАСИКА...
Чи важко дитин╕ навчитися грати на музичному ╕нструмент╕? Безперечно, важко! Потр╕бна наполеглива...


В╤РА РО╥К ТА ╥╥ КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА У КНИЖКАХ
Майстриня прожила життя так, як говорить в╕чна б╕бл╕йна ╕стина: «Т╕льки те тво╓, що ти...


ЧАР╤ВН╤ РИМИ НАТАЛ╤ МАЗУР
А в╕н ╖╖ сьогодн╕ не з╕гр╕в Н╕ доторком, н╕ поглядом, н╕ словом, Хоч зустр╕ч ╖х була невипадкова...


В╤ЧНА П╤СНЯ Л╤Д╤╥ СКРИПКИ
Скрипка Л╕д╕я Павл╕вна народилася на Волин╕, мешка╓ в Ки╓в╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2015
В╤Н ПО╢ДНАВ ПОЕЗ╤Ю ╤ НАРОДНУ ТВОРЧ╤СТЬ

Людина йде з життя в небуття, ╕ це завжди важко та сумно. Багатократно сильн╕ше все це в╕дчува╓ться, коли йде р╕дна тоб╕ людина чи близька за духом. В╕д нас п╕шла дуже достойна людина, все життя яко╖ було присвячено сво╖й В╕тчизн╕ – Укра╖н╕. Його життя в Криму повн╕стю п╕дтвердило цю, можливо, й пишномовну фразу, але це справд╕ так.
З Данилом Кононенком я познайомився в редакц╕╖ газети «Кримська св╕тлиця» завдяки мо╖й мам╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к, яка була тут частим гостем. Перше знайомство не справило на мене майже н╕якого враження: журнал╕ст як журнал╕ст. ╢дине, що привернуло мою увагу, так це оч╕, погляд яких пост╕йно зм╕нювався залежно в╕д того, з ким ╕ про що в╕н говорив. Однак у вс╕х випадках його оч╕ завжди були дуже доброзичлив╕, налаштовували сп╕врозмовника на в╕дверт╕сть.
П╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕ мама сказала: «Ти придивися до Кононенка. Дуже ерудована людина, ╕ мен╕ б хот╕лося, щоб у вас склалися добр╕ стосунки». В т╕ часи я на в╕дм╕ну в╕д мами р╕дко бував у редакц╕╖. Повсякденн╕ турботи ╕ сама робота поглинали мене ц╕лком ╕ фактично не залишалося в╕льного часу для будь-яких бес╕д на теми, не пов’язан╕ з ав╕ац╕╓ю. Мамин╕ слова я усв╕домив набагато п╕зн╕ше, коли був уже ближче знайомий з поетом укра╖нського Криму ╕ зрозум╕в, що багато втратив, не сп╕лкуючись з ним ран╕ше.
В липн╕-серпн╕ 2004 року мама вир╕шила показати сво╖ роботи в Кам’янському державному ╕сторико-л╕тературному запов╕днику Черкасько╖ област╕. Ми при╖хали туди автомоб╕лем ╕ зустр╕ли там дуже дружелюбних людей на чол╕ з директором запов╕дника Галиною Таран. Пот╕м на ╖╖ пропозиц╕ю експозиц╕я демонструвалася в Нац╕ональному ╕сторико-культурному запов╕днику «Чигирин», розташованому неподал╕к в╕д Кам’янки.
Повернувшись додому в С╕мферополь, я под╕лився сво╖ми враженнями в╕д по╖здки з Данилом Андр╕йовичем. ╤ тут виявилося, що це для нього — р╕дн╕ м╕сця, що в╕н добре зна╓ вс╕х тих людей, про яких я говорив.
Бачили б ви, як сяяли його оч╕ п╕д час ц╕╓╖ розпов╕д╕! Як результат, у газет╕ «Кримська св╕тлиця» 13 серпня 2004 року з’явилася його стаття «Де творили Пушк╕н ╕ Чайковський – кв╕тне «Укра╖нський рушничок». Звичайно, Данило Кононенко ╕ ран╕ше багато писав про вишит╕ вироби В╕ри Серг╕╖вни, про ╖╖ виставки, однак ця тема особливо його надихнула.
22 жовтня 2004 року Данило Андр╕йович зробив мо╖й мам╕ безц╕нний подарунок: у цей день у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» був опубл╕кований його в╕рш «Хрестиком гаптоване життя» з присвятою: «В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к, майстрин╕-вишивальниц╕ укра╖нських рушник╕в з нагоди в╕дкриття ╖╖ персональних виставок на мо╖й мал╕й батьк╕вщин╕ – в славних м╕стах Кам’янка ╕ Чигирин на Черкащин╕».
Мама прочитала цей в╕рш, ╕ в ╖╖ очах з’явилися сльози. А пот╕м у редакц╕╖ його тихо ╕ натхненно декламував автор. Це було справжн╓ свято, яке по╓днало поез╕ю ╕ народну творч╕сть. З того часу ми стали дружити по-справжньому, ╕ я завжди з ╕нтересом слухав його розпов╕д╕ про зустр╕ч╕ з ц╕кавими людьми, перш за все, з поетами Укра╖ни. А знав в╕н багатьох, ╕ його знали та ц╕нували. Данило дуже тяжко пережив смерть мо╓╖ мами. В╕н завжди говорив: «П╕шла з життя велика укра╖нка, г╕дна дочка нашо╖ кра╖ни».
Коли не стало В╕ри Ро╖к, Данило Кононенко в╕дредагував другу зб╕рку присвячених ╖й в╕рш╕в «Рядки, як в╕зерунки рушников╕», як ╕ першу. В╕н був л╕тературним редактором другого видання мамино╖ книги «Мелод╕╖ на полотн╕», п╕дготував л╕тературну стор╕нку ╖╖ пам’ят╕.
Данило Кононенко – це людина, яка стала мен╕ близькою духовно. Я пишу ц╕ рядки ╕ серцем не можу зрозум╕ти, що його вже нема╓ серед нас. Сорок дн╕в – це мить, в як╕й вм╕стилося для нас усе його життя. У сво╓му вступ╕ до зб╕рки в╕рш╕в про В╕ру Ро╖к в╕н назвав ╖╖ «Митцем з велико╖ л╕тери». Цими словами можна охарактеризувати ╕ мого друга Данила Кононенка. ╤ ця моя стаття – лише маленька скромна данина його таланту, його людяност╕.

Вадим РО╥К,
заслужений прац╕вник транспорту Укра╖ни та АРК

Данило КОНОНЕНКО
ХРЕСТИКОМ ГАПТОВАНЕ ЖИТТЯ

В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к — майстрин╕-вишивальниц╕ укра╖нських рушник╕в з нагоди в╕дкриття ╖╖ персонально╖ виставки в славних м╕стах Кам’янц╕ ╕ Чигирин╕ на Черкащин╕

Чигирин ╕ Кам’янка кохана
Пишуть знов ╕стор╕╖ рядок:
Тут, в краю
Хмельницького Богдана,
В╕ри Ро╖к кв╕тне рушничок.
Нитка синя, чорна ╕ червона —
Хрестиком гаптоване життя.
Кв╕ти, птахи, калинов╕ грона —
День у день напружене шиття.
Рушники, народжен╕ ╕з болю,
З радост╕ ╕ тихо╖ жури.
Вишивала не рушник, а долю
Сива ж╕нка п╕зньо╖ пори.
Вишивала, нитки добирала,
Зап╕вн╕ч св╕тилося в╕кно.
╤ душ╕ мелод╕ю впл╕тала
В б╕ле домоткане полотно.
Ой, як╕ заманлив╕ узори,
Дивишся — очей не в╕д╕рвать!
Хрестики яскрав╕, н╕би зор╕,
А над ними голубки летять.
Розпустила п╕р’ячко жар-птиця,
Руж╕ плом╕нк╕ палахкотять...
Як мен╕ на все це надивиться,
Як усе до серця ув╕брать!
Дивне це мереживо казкове
Душу переповню╓ мою.
В ньому я уже укотре знову
Рушничок матусин вп╕знаю.
Люба ж╕нко, славна Берегине,
З голкою у трепетн╕й руц╕.
Славний р╕д вкра╖нський
 не загине,
Доки в нього ╓ так╕ митц╕!
Доки ╓ в нас мати-Батьк╕вщина,
╤ верба, й калина, ╕ р╕ка...
Буде кв╕тнуть р╕дна Укра╖на
На розшитих б╕лих рушниках.
...Чигирин ╕ Кам’янка кохана
Впишуть до ╕стор╕╖ рядок:
На земл╕ Хмельницького Богдана
В╕ри Ро╖к кв╕тнув рушничок.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14768

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков