Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2766)
З потоку життя (5885)
Душі криниця (3307)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1625)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧЕПУРУН
БУВАЛЬЩИНА, УРИВОК З ПОВ╤СТ╤ «У ПОШУКАХ МР╤╥»


ТР╤ЙЦЯ Л╤ТО КЛИЧЕ В ГОСТ╤
На п'ятдесятий день п╕сля Великодня — Воскрес╕ння Христового, обов'язково у нед╕лю, яку в...


«ЗАГОВОРИ, ДУША МОЯ, В╤РШЕМ…»
Щедра на таланти пол╕ська земля! Справжн╕ л╕тературн╕ таланти, як╕ вже давно стали окрасою...


АХТЕМ СЕ╤ТАБЛА╢В ЗАКЛИКАВ К╤НОКРИТИК╤В НЕ ЗНИЩУВАТИ В╤ТЧИЗНЯНЕ К╤НО
Про те, як журнал╕стика й к╕но можуть допомогти одне одному, в╕н говорив у сво╓му виступ╕ на...


АСАНЧИК ╤ КАШКАЧИК
Кр╕м в╕домо╖ п’╓си «Сёнмеген йылдызлар» («Непогасл╕ з╕рки»), Рустем...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 13.02.2015
МОЯ СТРАЖДЕННА УКРА╥НА
Тетяна КОЛОМ╤ЙЧЕНКО

ЗА Р╤ДНУ ЗЕМЛЮ

За р╕дну землю кожен день молюся,
Шепчу молитву ту, що Бог послав,
Бо в╕рю я, що землю справжн╕х рус╕в
Не завою╓ той, хто нашу назву вкрав.
Прокляття, в╕рю, прийде незабаром
До тих, у кого гени злод╕як,
Я в╕рю, прийде Божа злу покара,
Так буде, бо по-╕ншому – н╕як!
* * *
Хлопц╕ мо╖, молод╕ патр╕оти,
Захисники ви сво╓╖ В╕тчизни,
В б╕й ╕дете на найтяжчу роботу
Для перемоги над ворогом зл╕сним.
Хлопц╕ мо╖, ви йдете воювати
В б╕й, на найтяжчу у св╕т╕ роботу,
Щоб Укра╖на жила в благодат╕
Й д╕ти н╕коли не знали скорботи.
* * *
Народе м╕й, ус╕м скажи,
Що найдорожче – воля:
Ти так багато пережив
Терору ╕ свавол╕.
Народе м╕й! ╤де в╕йна
З так званим «старшим» братом...
Пролита кров. ╤ далина
В м╕нованих загатах.
Чого ще хоче «старший» брат,
Що з Ка╖на душею?
Принести нам рос╕йський мат,
Зм╕шати нас з землею?
Не буде того, бо, пов╕р:
Ми — во╖ни звитяги!
А путлер, знайте, – лише зв╕р,
Ще й проклятий – дасть тяги.
* * *
Я люблю тебе, сину м╕й,
Ти ще юний, ти молодий,
Та в бою ти вже справжн╕й муж,
Ти, мов скеля, яку не зруш.
Я люблю тебе, брате м╕й,
Добровольцем ти йдеш у б╕й...
Твоя сила, наснага й м╕ць
╢ сильн╕ша в╕д сплаву криць.
Я люблю тебе, друже м╕й,
Зараз ти на передов╕й...
Ти несхитний у т╕м бою,
Бо за землю сто╖ш свою.
Я люблю вас ус╕х, наш край
Захищайте. ╤ небокрай
Стане чистим в╕д хмар в╕йни:
Ви Вкра╖ни муж╕ й сини!
Я молитимуся за вас:
Перемога свята у нас!
Ворог, в╕рю, в╕д зла помре...
Ваша ж воля все зло з╕тре!
* * *
Ми в╕дродились,
 з-п╕д гн╕ту повстали,
Совк╕в б╕льш нема╓, ми на свобод╕!
Нас не роздерти
 сус╕дським шакалам,
В ногу йдемо ми за волю народу.
Юн╕ солдати
 йдуть за Батьк╕вщину...
Вс╕ ви безстрашн╕,
 не вам помирати!
У боротьб╕ ви йдете за Вкра╖ну,
Проти чужинця ╕ злод╕я-ката.
* * *
Мова – основа основ народу,
Мова – це серце нашого роду.
Мова – це кв╕тка душ╕, перлина,
Мова – це горд╕сть ╕ Батьк╕вщина.
Мови нема╓ – нема народу,
Хто ж ╖╖ нищив й кому в догоду?
Мова – це сяйво душ╕ тво╓╖,
Мова – це мати: життя ж в╕д не╖.
Вчитись чужому – не заборона,
Р╕дна ж – це доля, тво╖ закони.
Р╕дна – це п╕сня, душ╕ окраса,
Мову плекати завжди на час╕.
Нам бо не треба чужого мата:
Слово в нас щире, мов р╕дна мати.
* * *
П╕дла в╕йна не стихала н╕коли,
Хитро й п╕дступно
 творилась навколо.
О Боже, Богдане, що ти наробив?!
Царю ти пов╕рив
 й лишився без крил.
Знову вою╓ твоя Укра╖на,
Знову вернулася давня ру╖на...
О Боже, Рос╕я, немов дикий зв╕р,
Руйну╓, вбива╓ д╕тей, матер╕в.
Богдане, Богдане, помилка твоя,
Бо рабство терп╕ла вкра╖нська с╕м’я.
Ми скн╕ли п╕д гн╕том вже ц╕л╕ в╕ки,
Жили ми у рабств╕ –
 спливали роки.
Почуй з того св╕ту, Богдане, слова,
До тебе звертаюсь, допоки жива,
Тоб╕ нагадаю про догов╕р тв╕й,
Про те, як Вкра╖ну розорю╓ зм╕й.
Той зм╕й вже сучасний,
в╕н смерть нам несе...
Богдане, Богдане, скажу я про все:
Допоки в нас влада чужою була,
Тож ск╕льки манкурт╕в
 вона розвела.
А ск╕льки принижень було
 та образ,
Бо мову у нас забирали не раз,
Ще й церкву вкра╖нську
 Москв╕ в╕ддали,
Отак п╕д Москвою ми г╕рко жили.
В нас п╕д забороною
 був книгодрук,
Щоб все укра╖нське
 нам вибити з рук...
А пот╕м Синоду з’явився указ:
Щоб знищити все укра╖нське
 нараз.
Тож нав╕ть забрали в д╕тей буквар╕
╤ нищили все укра╖нське згори.
Богдане! За С╕ч узялись вороги
╤ все зруйнували вони навкруги.
Вс╕ школи вкра╖нськ╕ закрит╕ були...
Отак у невол╕ ми вс╕ зажили.
А пот╕м Петро перейшов п╕длу грань
Про заборону вкра╖нських видань.
╤ нищилась мова,
 вкра╖нськ╕ книжки:
Так рабство упало на наш╕ стежки.
Цариця забути про нас не могла:
Бо знов заборона: жорстока ╕ зла!
Культуру Вкра╖ни ╕ мову ╖╖
Душили ╕ гнули загарбники зл╕.
Вс╕ школи нед╕льн╕ закрит╕ були,
Нам нищили душу,
 щоб ми не жили.
╤ щоб ми не знали про те, хто ми ╓,
╤ щоб ми забули про р╕дне сво╓.
Д╕йшло до абсурду: ╕ знов циркуляр
Валу╓ва. Знову нелюдський удар...
А пот╕м наступним
 був Емський указ:
Книг укра╖нських нема й напоказ!
Також ╕ театр заборонений був...
Тож хто таку дур╕сть
 коли-небудь чув?
Ск╕льки було тих у нас заборон...
В Бога ж для вс╕х
 справедливий закон.
Бог землю дару╓ народам ус╕м,
╤ слово найперше було перед тим.
* * *
Все ма╓ душу, нав╕ть кв╕ти.
Травиця ж сохне без роси...
Ростуть для щастя наш╕ д╕ти,
Що прагнуть радост╕ й краси.
Та л╕зе ворог в нашу душу,
До болю б’╓ ╖╖ живу...
Чужинець наш кордон порушив
╤ топче все, немов траву.
Проклятий путлер окаянний
По пояс вже сто╖ть в кров╕...
В╕н не схова╓ться в туман╕:
Ми сильн╕ духом ╕ жив╕!
В╕н буде в казан╕ кип╕ти,
За смерт╕ вс╕ згорить дотла.
Весь св╕т прокляв тебе, бандите,
╤ кожна мати прокляла!
Ма╓мо землю, хату свою,
Жити б нам, жити, немов у раю...
Сад кучерявий, гай, с╕нок╕с,
Вруниться поле, шепочеться л╕с.
В синьому неб╕ гуси пливуть,
В радост╕ й споко╖ люди живуть,
Раду╓ око неба блакить...
Жити б щасливо нам,
 в злагод╕ жить.
Смертю лет╕ли кул╕ на нас...
Зв╕дки? З Рос╕╖ нас били не раз,
Голод ╕ в╕йни зв╕дти несе!
Гадина проклята кров нашу ссе!
Бачу, он ╖де троянський к╕нь,
Путлер, паршивий собако, згинь!
Казиться ворог пекельний знов:
В м╕нах, снарядах його «любов».
Здохнеш, проклятий,
 в Лету впадеш!
Прост╕р для тебе там буде без меж.
* * *
Повсюди зло ╕ мат╕рщина,
Когось купують й продають...
Вою╓ наша Укра╖на!
А в серц╕ б╕ль, ╕ жаль, ╕ лють.
Епоха вбивць, розпусти, глуму –
Все те зведеться нан╕вець.
Тож не пускайте болю й суму
В непереможний стук сердець!
* * *
Ми не Богом забут╕. Н╕!
Ми заснули в предовг╕м сн╕,
Де нам снились поля рясн╕...
А тепер там бо╖ ╕дуть...
В чому ж правда, у чому суть?
Довго спали таки, мабуть...
Та повстали тепер сини
╤ за хату, й за ясени,
Проти ворога ╕ в╕йни.
Ск╕льки ж впало син╕в у нас?!
П╕длий ворог шука╓ лаз:
Люмпен, бачте, продався враз...
Знову тисне рос╕йський зм╕й...
Укра╖нц╕ ╕дуть на б╕й,
Патр╕оти на передов╕й!
Сила духу у нас жива
Сила правди – це не слова!
Нас не стопчуть: ми — не трава.

м. В╕льног╕рськ,
Дн╕пропетровщина
* * *
На фото: Тетяна Колом╕йченко (третя л╕воруч) п╕д час вручення прем╕╖ Л╕тературно-наукового конкурсу ╕м. Воляник╕в-Шваб╕нських при Фундац╕╖ Укра╖нського в╕льного ун╕верситету. Пан╕ Тетяна була в╕дзначена Першою прем╕╓ю за тв╕р «Шален╕ кон╕», в який ув╕йшли пов╕ст╕ та опов╕дання з час╕в Голодомору

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14738

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков