Версiя для друку Обговорити в форумi

Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ

ВОЛОДИМИРУ ПУТІНУ

Усі правителі — від Бога…
Крім, звісно, тих, чия дорога
Народ не виведе до Храму —
Проляже осторонь від брами…
 Крім того, хто труїв брехнею
 (Хоч клявся небом та землею!)
 Своїх краян сліпих мільйони,
 Хто й думку взяв під заборону…
Psia krew, ти знов образив Бога —
Людей від рідного порога
Гнав рятуватись на чужину.
У розпачі — моя дружина…
 (Тому вже лицарем не стати,
 Хто й серцем є карликуватий).
 Поміж живих таким не місце,
 Чекає пекло на злочинця!
Двобою з ним такий не вартий,
Відправлять покидька під варту…
Йому вже каятися — пізно!
Господь Всемилостивий грізно
 Свій присуд блазню злому скаже:
 — Душа твоя сконає, враже,
 І згадки доброї не буде…
 А час мине — тебе забудуть.
Квітень 2014 року

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Коли останнє сподівання
На перемогу геть зникає,
Та страх і вижити бажання
Всім душу й серце обіймає,
 Тоді і постають Герої,
 Шляхетні, мужні та завзяті.
 Ніхто не відбере в них зброї —
 Ні ворог, ні зрадливці кляті!
Які славетну Січ без бою
Здали Москві, щоб їй служити,
Які, не ставши до двобою,
Відтоді бидлом стали жити...
 Такі не варті навіть згадки,
 Героям — слави й шани дзвони!
 Під Крутами були десятки,
 Через УПА пройшли мільйони!
То будь і ти нащадком гідним
Тих, у кого серця крицеві, —
Як потерпає край твій рідний,
Про нього дбай, а не про себе!

У СЕРЦІ — БОГ І УКРАЇНА!

Все починається з любові!
Все в світі має свій початок,
Невідворотним є й кінець.
Безмежні в просторі і часі
Кохання, Всесвіт і Творець…
Все починається з Різдва,
Все починається з любові,
А найвеличніші дива
Йдуть від Ісусової крові.
Чарівна зірка Вифлеємська
Пророкувала й Воскресіння —
Здолало морок той вселенський
Пасхальне світло, не осіннє…
Так і священна кров героїв,
Що полягли за рідний край,
Яке б там ворог зло не коїв,
Окропить вольності розмай!

НАШІ ГАСЛА

Ми гідно проживем з тобою
Відведену нам низку літ…
Молімося, щоби з бідою
Не перетнувся наш політ.
 Одвічне — Бог і Україна,
 Земля, де хвилями жита…
 Нагадуємо доньці й сину
 Ми гаслом цим про сенс життя.
Хай недруг пророкує часом
Загибель нації й країні…
Натомість знов лунає гасло
Від серця — Слава Україні!
 Могутнім громом загуркоче,
 Мов грізного вулкана лава:
 Хто волі над усе захоче,
 Враз вигукнуть — Героям слава!

СЕРЦЯ ПОВСТАНЦІВ

Дух, що тіло рве до бою…
Іван Франко

Запам’ятаймо ці обличчя —
Подібних вже повік не буде.
Хай проминуть роки, сторіччя,
Героїв цих вшанують люди!
 Спокійний погляд, скроні сиві
 І, наче тесані з граніту,
 Суворі обриси й красиві…
 Підзвітні Господу та Світу,
Незламні духом. Таборами
Та чергами зі скорострілів
Їх ворог не зробив рабами…
То воля Божа, що вціліли.
 Серця знов їхні калатають,
 Як прапори червоно-чорні,
 Врочисто містом пропливають —
 Прекрасні, грізні, непоборні!
Та, придивись — мала сльозинка
(Ніхто, крім тебе, й не побачить)
Виблискує, немов льодинка,
Бо серце у героя плаче…
 Вогняний вихор, що вже віє
 (Не стріне ворог сонця вранці!),
 Своїм теплом нехай зігріє
 Серця нескорені повстанців...

ТИ ВИНЕН!

…Єдиним джерелом влади в Україні є народ.
 Конституція України

Кажу: ти винен, мій народе, —
Розтринькав сам свої скарби,
І ясні зорі, й тихі води
Паплюжать зайди та раби.
 Ти віру батьківську зневажив —
 Як наволоч прийшла червона,
 То ідоли поганські вражі
 Звелись до неба на колонах…
Дозволив відібрати мову —
Згубити свою вічну душу…
Нема про що вести розмову,
Як слово згадувати мусиш.
 Кордони, споконвіку славні,
 Нам перекраяли чужинці.
 Дарма… Від Вісли і по Каспій —
 Терен наш, браття-українці!
Тебе вбивали і брехнею,
І кулею, й голодомором —
Всією не піднявсь землею,
Щоб кров’ю змити рабства сором…
 Діждемося свого Месію,
 Впізнаємо іще в дорозі…
 У вир скажена йде Росія,
 Твоє ж майбутнє — на порозі!
Майбутнє без зрадливих друзів,
Без покидьків та зайд при владі,
Де люди у невпиннім русі
Служити Господеві раді!
 Кажу: ти винен, мій народе...
 Зізнаймось в цьому, українці,
 Перед собою наодинці…

МІЙ СЕВАСТОПОЛЬ

Обрію торкнеться українське море,
З неба українського
 місяць підморгне,
Пісню українську
 нам відлунять гори…
Рідний Севастополю, —
 хто тебе збагне?..
 Той, хто закохався у красу сувору
 Вулиць середмістя
 та в широку даль,
 Котра споконвіку
 під спекотну пору
 Звістку шле духмяну —
 ковилів печаль…
Туга ця одвічна, в пам’яті закута,
Про степи безкраї нагадає нам
Та про давню славу,
 в тих степах здобуту,
Що миліша серцю
 за коштовний крам…
 Мов євшан з легенди —
 душу нам бентежать
 Запашні послання обширів та літ,
 А хмаринки білі
 знай собі мережать
 Лет козацьких чайок —
 в майбуття політ…
Виголосим, друзі,
 найщиріше гасло,
Що єднає міцно
 синь морську та степ,
Давнє із прийдешнім…
Віронька не згасла —
Будемо ми вільні від чужих тенет!

НЕ ЗАБУВАЙМО!..

Чому ми кажемо: він — ворог,
Як є привітне слово друг?..
Не забуваймо ж, браття, Бога —
Ясніший стане виднокруг!
 Чому не кажемо кохання,
 А вперто твердимо війна?..
 Бо ж зірка пізня й зірка рання
 Насправді — зіронька одна!
Чому гучніше, аніж слава,
Гримить майданами ганьба?..
Обличчя ж і без балаклави
Такі, що зайва і стрільба…
 Лише у слові тім — Росія —
 Незмінно чуємо орда…
 Про це Кобзар наш, як месія,
 Усім нам знову нагадав.
 Квітень-жовтень 2014 року

НАЙДОВШИЙ РІК

Коли почався рік страшний,
Нас тінь, що ледь охопить око,
Укрила… Відлік йде новий —
Від чотирнадцятого року.
Із літ усіх — найдовший рік…
І якось осторонь чи «збоку»
Ніхто не проживе свій вік
Від чотирнадцятого року…
Таким, як був ти, відтепер
Тобі не стати, бо глибока
В усіх нас рана (хто не вмер)
Від чотирнадцятого року.
Чий дух, мов плин могутніх рік, —
Ті вийшли на війну жорстоку…
Ми їх прославимо повік
Від чотирнадцятого року!
Того ж, чиє серденько спить
(І сон його міцний, нівроку),
Вже не згадаємо й на мить
Від чотирнадцятого року.
Усяк отримає своє:
Зневагу — цей, той — честь високу,
Бо ворога нещадно б’є
Від чотирнадцятого року.
А тих, що полягли в бою
За Край, що мав свого Пророка,
Господня ласка жде в Раю
Від чотирнадцятого року.
Мине гірких поразок час,
Назад не ступимо ні кроку,
В майбутнє шлях відкривсь для нас
Від чотирнадцятого року!..

м. Харків

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема "Душі криниця"