Версiя для друку Обговорити в форумi

Блажен той муж,
 воістину блажен,
которий не був ні блазнем,
 ні вужем.
Котрий вовік ні в празники,
 ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
Ліна КОСТЕНКО.

Україна вже на 13-му році своєї державності, і ми сяк-так, але рухаємося вперед. Тому я зацікавився, як сучасна молодь ставиться до видатних українських політичних діячів (Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Грушевського, С. Бандери, В. Чорновола, Л. Кравчука та Л. Кучми), які вони викликають асоціації і чому саме такі. Серед опитуваних були студенти-історики, політологи та філологи-україністи (всього 60 чоловік). Саме ці категорії, на мій погляд, є найближчими до рефлексії на цю тему. Отримані дані, як на мене, політолога, дуже цікаві.
Богдан Хмельницький асоціюється у більшості молоді зі своєю професійною діяльністью - гетьманством (27%), у 17% опитуваних він асоціюється з героєм-патріотом, у інших - з дипломатом та полковником. У тих, хто не має ніякого уявлення про Хмельницького, він асоціюється з грошима. Але якщо зануримося глибше, то побачимо, що взагалі 70% шанують його як супергероя. Щодо Хмельницького коментарі такі: "людина, завдяки якій про українців вперше заговорили", "він підняв національну свідомість українського народу", "один з тих, хто намагався створити українську незалежну державу", "який свої особисті інтереси поєднував з державницькими" і, нарешті, "ним варто пишатися". Хмельницький має 100-відсоткове шанування серед молоді. Мабуть, це єдина постать в історії України, яка має такий зашкалюючий рейтинг. Можна побачити цікаву кореляцію між росіянами та українцями: 30 відсотків росіян шанують його, окрім всього, за те, що об'єднав Україну з Росією, а 30 відсотків українців - за те, що заклав основи української державності. До речі, аналізуючи коментарі на адресу Хмельницького, я дійшов висновку, чому в нас з'явилися так звані "нащадки Хмельницького" - комуніст Л. Грач та інші з ним. Зрозуміло, що частку слави Хмельницького Грачу хотілося б перебрати на себе, але я сумніваюсь, що він знайшов чи якийсь скарб Хмеля, чи у своєму родовому древі нащадків гетьмана-об'єднувача. Зрозуміло, що Грач взяв собі "вельмишановний", в тому числі серед молоді, "бренд", тому що його КПУ вже не котується (буквально за 10 років після розвалу СРСР), а пошана до Хмельницького пройшла через століття.
Іван Мазепа у 35 відсотків молоді асоціюється зі зрадою. І тільки у 20% - з борцем та непокорою. Для решти 45% він залишається нейтральною історичною фігурою. Деякі студенти вказують, що поважливо ставляться до Мазепи, але не схвалюють його методів боротьби. Взагалі ж проблема Мазепи криється в тому, що він у вирішальний момент поставив, як-то кажуть, не на того - та програв. Кмітливі студенти зауважують, що Мазепа був у становищі вибору (фактично між молотом та ковадлом), та який би він вибір не зробив, все одно мав би певну частину критики. Схвалюють Мазепу за те, що боронив національну культуру українців, за боротьбу за незалежну Україну та взагалі за намагання політичної діяльності. Але, більшість все ж таки сприймає його як зрадника. Політика - це мистецтво можливого, і він зробив свій вибір, перейшовши від Петра І до Карла ХІІ, внаслідок чого сталася руйнація Запорозької Січі, козацької столиці та урізання прав України. Але беручи до уваги те, скільки разів наші депутати переходять від однієї фракції до іншої, Мазепа здається мені пустотливим хлопчиськом. Ще одна цікава річ: Хмельницький та Мазепа у сучасній історіографії України позиціонуються як національні герої. Обох помістили на грошові банкноти. Але Хмельницький з'єднав Україну з Росією, а Мазепа зробив у вирішальний момент ставку на відокремлення України від Росії! Як на мене, тут і криється природна геополітична двовекторність України.
Михайло Грушевський викликає у молоді такі асоціації: 25% - президент та історик-вчений, 15% - борець за незалежність. Частина студентів вважає його видатним вченим, але поганим політиком (це, звичайно, тому, що він теж фактично програв війну), 50% ставляться до нього дуже добре за спроби покращити життя. Деякі ним пишаються. Однак 7% - це росіяни - ставляться до Грушевського негативно, аргументуючи це тим, що він сепаратист. На мій погляд, це безпідставно, враховуючи те, що він до останнього (тобто, до походу більшовиків на Україну) стояв на позиціях національної автономії України в складі демократичної Росії. Думаю, що той величезний спадок своєї діяльності у різних сферах життя, який залишив Грушевський, дає повне право говорити про нього як про видатного сина українського народу, який став засновником української історіографії та заклав основи Української держави.
Степан Бандера майже у 50% опитуваної кримської молоді викликає стандартний набір асоціацій: націоналіст, бандит, шовініст, зрадник. Для 7% опитуваних (зрозуміло, українців) Бандера асоціюється з національним визволенням України, патріотизмом. Деякі думаючі студенти справедливо, як на мене, вказують, що та ціна, яку було заплачено за його "справу", завелика для тих цілей, які він ставив, і що його методи були дуже жорстокі. На мою думку, це дійсно суперечлива постать та фанатик своєї справи - солдат.
В'ячеслав Чорновіл у 15% викликає асоціації з націоналізмом, Рухом, у 25% - з боротьбою, дисидентством та патріотизмом. Серед тих, хто негативно ставиться до Чорновола, - переважно росіяни. Це мотивується тим, що він начебто ненавидів російську мову і взагалі був русофобом. У цілому ж Чорновіл удостоївся почесних слів серед молоді - мученик, останній демократ, символ боротьби за правду, народ, ідею, націоналіст в доброму розумінні, патріот, останній герой та, нарешті, вірний державі. У великої кількості опитуваних Чорновіл асоціюється з борцем. Сумно, бо сучасні українські політики вже ніколи не удостояться таких щирих слів на свою адресу. І справді, ми не бачимо серед українського політикуму героїв нації. На жаль...
Леонід Кравчук у молоді асоціюється з його президентством, у частини - з розрухою та іншими негараздами. 40% молоді ставиться до нього негативно. Основні причини цього вказуються такі: розвал СРСР, перетворення України на третьосортну державу. Є й такі (15%), хто ставиться до нього з розумінням та інтересом, шанує його за те, що вміє красиво говорити. Деякі зі студентів висловили важкі для сприйняття багатьма, але такі, що мають глузд, аргументи, які в цілому зводяться до таких тез: "він був першим, а їм завжди важко починати" та "комусь все ж таки треба було починати".
Щодо Леоніда Кучми - 50% молоді ставиться до нього негативно. Він асоціюється, в першу чергу, з президентством, а потім - ...та ви й самі знаєте. Ті 10%, які позитивно ставляться до Кучми, теж мають незаперечний аргумент - він править у перехідний період. Як говорили древні китайці, "не дай, Боже, тобі жити в епоху перемін". Але не будемо все списувати на час.
Один з підсумкових висновків такий: рейтинги історичних особистостей помітно знижуються, чим ближче до сьогодення. Взагалі, Україна сьогодні, як і 12 літ після Богдана, - Руїна. Однак це не держава погана, а те, що відсутні політики-герої, віддані державі та народу. Але почалося ХХІ століття, тому будемо сподіватися, що все швидко зміниться на краще.
Марат КАРІМОВ,
студент філософського факультету Таврійського національного університету

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2003 > Тема "З потоку життя"