Версiя для друку Обговорити в форумi

Як часто і на всіх рівнях доводиться чути знайому формулу: "Буде жити село - буде жити держава!" Водночас сьогодні, треба чесно й відверто визнати, село фактично залишене напризволяще. І тут чимало факторів: відсутня законодавча база, котра підтримувала б вітчизняного сільськогосподарського виробника, занедбана соціально-культурна сфера, поза увагою у селі залишаються ті, хто сьогодні найбільше потребує турботи. Та все ж хочеться вірити, що відродження села - справа хоч і нелегка, але реальна.
І цьому є сьогодні яскравий приклад.
Земля зроду-віку любила справжнього господаря. До нього горнулася, йому щедро родила. Таким господарем сьогодні пишається Севастопольський регіон. Це він кинув виклик злиденності села і переміг! Вже сьомий рік очолює радгосп-завод "Качинський" заслужений працівник сільського господарства України Михайло Дячук. І не просто очолює - господарює по-справжньому, з повною віддачею сил. Вже котрий рік це господарство - найкраще у Севастопольському регіоні, а цього тижня "Качинський" визнаний найкращим в Україні по валовому збору винограду і нагороджений Дипломом та Золотою медаллю.

Але таким успішним господарство було не завжди. Сім років тому новопризначений директор, прибувши до села Андріївка, де розташована головна садиба цього господарства, побачив таке злиденне життя, що, зізнається зараз, аж моторошно стало. Жити на землі й не мати достатку? Це ж яким ледарем треба бути, подумалося йому тоді.
Для порівняння: в 1997 році у "Качинському" збирали 3 тисячі тонн винограду, цього року - 14 після. На виноградних плантаціях, що розкинулись на площі 1 718 гектарів, вирощують сьогодні понад 30 сортів винограду. А ще 147 гектарів господарства займають сади. До речі, п'ючи соки всім відомої фірми "Сандора", мало хто знає, що виготовлені вони з фруктів качинського саду. Саме тут сьогодні вирощують чудові сорти персиків - Кардинал, Редхавен, Золотий ювілей, Радянський, яблук - Голден Делішес, Салгирське, Старк Ред Голд, Ред Делішес, Старкримсон, черешні - Кассіні рання, Червнева рання, Бігарро Старкінг, Бодагсонська чорна, а також слив - Стенлей та Монфор.
Виробниче життя радгоспу доповнює винзавод, котрий виготовляє досить широкий асортимент виноматеріалів - коньячних, шампанських, столових, марочних, ординарних, коньячного спирту та спирту-сирцю. Перелічені виноматеріали надходять на заводи шампанських вин - "Новый Свет", Київський, Артемівський, Харківський та Севастопольський винзаводи.
- Михайле Сильвестровичу, чи легко бути першим?
- Не зовсім легко, і ми йшли до цього сім довгих років. Самі підняли планку на такий високий рівень, то вже маємо тепер тримати. Народ у господарстві працелюбний, та як не працюй, а під відкритим небом раз по раз стаєш заручником матінки-природи.
- Яким чином досягли таких показників, напевне, завдяки новітнім технологіям?
- Нічого нового, все робимо як треба і в належні терміни, оце і весь секрет наших досягнень. Земля тільки тоді вдячна, коли їй вірно служиш, пестиш її, як дитину, цілодобово. Правда, підтягли дисципліну. А як же без цього? Там, де немає порядку, окрім безладу, й чекати немає чого.
- Коли починається робочий день директора господарства?
- Це питання досить складне. Здається, він ніколи не закінчується, перериваючись лише на сон. Але я до цього звичний, у сільському господарстві вже давно. До того ж, народився у селі, на Хмельниччині, мабуть, село - це моє покликання.
У Криму Михайло Дячук з 1978 року. Закінчив Кримський інститут.
За фахом - агроном. Серед сільчан користується особливою повагою. "Прекрасний фахівець, мудрий керівник. Знає, коли садити, коли обрізати, коли збирати, і мобілізує колектив. А найголовніше, що віддача від праці тепер неабияка: на кожну зароблену гривню під час збирання врожаю - гривня премії. Заробив 1 000 гривень - отримай 1 000 гривень премії. Хіба ж це не стимул? За його керівництва господарство переродилося",- кажуть про нього сільчани.
Керівництву радгоспу-заводу завдячують і вчителі місцевої школи. Господарство об'єднує два села - Андріївку і Сонячне. Школа одна, в Андріївці. З Сонячного дітей возять автобусом на заняття, завжди вчасно і без будь-яких збоїв. Правда, і школярі під час збирання винограду досить суттєво допомагають господарству. Розклад занять на той період складений по-особливому. Як розповідають вчителі, "...лише головні предмети проходять у школі. А вже щодо уроків праці, фізкультури, музики та співу, то все це - поза її стінами". Й справді, яка життєва мудрість! Хіба ці предмети не можна засвоїти на виноградниках? Зате яким захопленням світилися очі дітлахів, що на урочистих зборах на честь Дня працівників сільського господарства у Будинку культури разом з дорослими отримували премії та подарунки. Крім того, у школі за рахунок радгоспу-заводу організовані безкоштовні сніданки.
У господарстві, окрім винограду та фруктів, вирощують зернові, а ще, як жартує директор, "тільки для себе" качинці мають два млини, крупорушку та прес для виготовлення макаронних виробів, молочне стадо зі ста корів, свиноферму, рибні ставки, пасіку - всього й не перелічиш. На фоні загальнодержавної та й регіональної хлібної кризи вони не бідують. Хліб для сільчан продається по 50 копійок, а борошно по 1 грн. 10 коп. за кілограм. Запасів борошна на сьогодні стільки, каже директор, що вистачить на півтора року. І все це за середньої заробітної плати у 500 гривень.
Щорічно до бюджету з "Качинського" надходить біля півтора мільйона гривень. Потужно розвивається соціальна сфера, на забезпечення її програм щороку відраховується 1 млн. 600 тисяч грн. Нещодавно 16 працівників отримали ключі від нових квартир.
Кажуть, що сьогодні в селах нікому працювати і молодь масово від'їжджає до міст. У "Качинському" з цим давно немає проблем. Навпаки, підбір фахівців проводиться на конкурсній основі. Без володіння комп'ютерною техні-кою сьогодні до радгоспу жодного фахівця не беруть. А їх, комп'ютерів, в управлінні сьогодні вже двадцять. Що ж до молоді, то прикладом для сільчан може слугувати рішення сина Михайла Сильвестровича, Сергія Дячука, залишитися у селі, аби продовжити справу батька. Зараз він закінчує Кримський державний аграрний универсітет і вже працює у радгоспі головним агрономом. Каже, що особливої романтики у своїй роботі ще не відчув, але пишається тим, що зможе зміцнити родинний клан. Ольга Дячук, дружина Михайла Сильвестровича, також працює у господарстві.
Отже, як я розумію, сьогодні "Качинському" ніщо не загрожує, хіба що тривожна звістка про підвищення акцизу на спирт, яке, думається, може завдати шкоди навіть такому міцному господарству.
- Михайле Сильвестровичу, яка Ваша думка щодо нової ставки акцизу на спирт?
- Це підвищення просто загубить виробництво марочних, міцних, десертних та ординарних вин. Здається, будемо пити лише сухі, як у Франції. Але думаю, що ці, не зовсім виважені рішення, ще можна змінити.
Крім усіх вищезгаданих справ, Михайло Дячук - депутат Севастопольської міської Ради і переконаний, що депутатська робота суттєво допомогає йому у вирішенні питань соціальної сфери. Вільного часу для відпочинку у директора, звісно, зовсім мало. Але вже якщо з'являється, то дозволяє собі пограти в футбол у складі місцевої команди, де він - головний нападаючий. Каже, що в свої 46 років на футбольному полі почувається вдвічі молодшим. Зрідка займається мисливством. Це заняття дозволяє зайвий раз оглянути радзгоспну землю, що, на його думку, так духмяно пахне виноградом і вином.
Понад усе в людях Михайло Дячук цінує порядність. Саме з неї, не роблячи винятку й для себе, починає відлік усіх людських чеснот. Його ж самого, здається, поважають і люблять всі: родина, друзі, сільчани, колеги-депутати і, навіть прискіпи-журналісти. Думається, та потужна хвиля людської шани додає йому сьогодні наснаги у такій важливій справі - відродженні українського села.

м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2003 > Тема "Українці мої..."