Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2003 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2003
Дорога до Храму
о. Олег Ведмеденко

Рубрику веде о. Олег Ведмеденко,
протодиякон Луцького кафедрального собору УПЦ КП, інспектор з питань місійної діяльності Луцько-Волинського єпархіального управління.

ХРАНІТЬ ВІРУ ПРАВОСЛАВНУЮ...

"Князь Володимир привіз із Візантії православну Христову Церкву не в Москву, а в Київ. Чи можна продавати або передавати її без згоди українського народу чужоземцям?", - запитують часто люди.
Почну з того, що я принципово уникаю як політики взагалі, так і церковної політики зокрема. Григорій Сковорода навчає: "Полишіть ви оті ваші "народні бажання"! Хіба не бачите, що Господь виводить сліпого з села, щоб відкрити йому очі?" Та запитання поставлене, а отже, мушу на нього відповідати. Втім, суть його значно глибша, аніж це здається на перший погляд. Тож поговоримо не про приводи, але про причини міжконфесійного конфлікту, який існує у православній церкві...
Ганебний розкол, що його ми сьогодні маємо у православ'ї, - це і провина, і біда наша. З світової історії ми знаємо, - у школі вчили, - що кожна війна, кожен конфлікт має свої привід та причини. Це ж повною мірою стосується й міжконфесійних конфліктів та війн. Привід - завжди на поверхні. Це, власне, маска, що прикриває істинні причини конфлікту та слугує простим виправданням для ошуканого народу (у даному випадку - довірливої пастви), на чиї плечі, до речі, й лягає насправді увесь тягар війни. На поверхні - нібито боротьба за високі ідеали: "за віру, царя та вітчизну..." (за істинну віру, канони, мову богослужіння тощо), насправді ж істина лежить значно глибше. І тут уже, як навчають мудрі, - шукай, кому це вигідно! А це питання - політичне...
Як попереджав іще апостол Павло у першому своєму Посланні до єпископа в Ефесі Тимофія: "Бо корінь усього лихого (у церкві!) - то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри (від віри істинної, тобто смиренної) й поклали на себе великі страждання..." (1Тим. 6.10). Корінь усього лихого - грошолюбство! Відхід від істинної віри полягає не у здійсненні богослужіння "благодатною" староболгарською або, навпаки, "неблагодатною" рідною українською мовою; не у канонічному чи неканонічному переході до самоврядування (тим більше, що насправді канонів, які б визначали конкретний шлях конкретної Церкви до автокефалії взагалі не існує!), але в лінивстві й недбальстві щодо справи нашого спасіння ("Проклятий, хто робить роботу Господню недбало..." (Єр. 48.10) та у відході від істини ("Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе..." (Ос. 6.4). А в результаті - заміна живої віри мертвою традицією; догматів - догматизмом; обрядів - обрядовірством. В результаті - скочування на позиції фарисейської гордині та лицемірства, спроба послужити і Богові, і мамоні. В результаті - любов уже не до Бога в собі, але до себе на фоні Бога... ВТРАТА СМИРЕННЯ - ось єдина та істинна причина усіх церковних бід!"Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю! Змагайся добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти..." - застерігає нас "апостол народів" Павло (1Тим. 6.11-12). Чи так змагаємося? Чи випереджаємо один одного смиренністю, лагідністю та любов'ю? А може, змагаємося за паству, і перетворили Церкву Божу на такий собі "хрещально-поховальний кооператив"? А може, лиха пожадливість та зажерливість стали суттю сучасного ідолослуження, і служимо насправді уже зовсім не Богові? А може, розіп'яли Церкву - тіло Христове - іржавими цвяхами насильства та користолюбства, прибивши до древа мудрувань своїх руки (діла милосердя та богопізнання) та ноги Спасителя (ходу нашу в Царство Небесне - Царство Любові)? А може, спис воїна - світські засади: гординя, войовничість, нетерпимість, нелюбовність, - проколов тіло Ісуса, і витекли з нього "кров і вода" (Кров - це життя. Знекровилась Церква - вичерпалося практичне життя її. Втрачена і теорія - змарнована жива вода духовного розуміння Писання, ВЧЕННЯ СМИРЕННЯ ТА ЛЮБОВІ)? А може, відійшов від нас уже й Сам Дух Христів? Може, Святий Дух благодаті Божої таки полишив занечищену номінальну церкву, засліплений гординею книжництва та фарисейства сучасний релігійний світ?..
Єдине, що утішає в цей час "скорботи великої" останніх днів, це те, що попри все "кості Господні" - не перебиті! Жива іще Церква Остатку! Живі ті убогії духом овечки Христові, які хоча й розкидані "по всіх дворах", як розкидані по долині світу цього "кості Ізраїлевого дому", що бачив їх у видінні Єзекіїль, але вони знають, що то є: "Милості хочу, а не жертви..." І прийде час - зберуться докупи, прийде час - встануть на ноги свої, прийде час - воскреснуть! А ко-ли - від нас залежить: через вибраних дні ці вкоротяться. Слава Богу, "кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові".
Святая Русь! Храни віру православную...


Молитва
СИМВОЛ ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ
Вірую в Єдиного Бога-Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І розп'ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина сходить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що творить через пророків. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву вірую. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. І життя будучого віку. Амінь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2003 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1453

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков