Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 26.12.2014
ПРОЗА НА БЕРЕГАХ ПОЕЗ╤╥

Л╕тература

Степанов Фед╕р. Тернами на Голгофу. С╕мферополь: «Кримнавчпеддержвидав», 2014.

«Хм╕ль друкованого слова» Фед╕р Степанов п╕знав ще в шк╕льн╕ л╕та, дитяч╕ газета «З╕рка» ╕ журнал «П╕онер╕я» щедро публ╕кували з-пом╕ж ╕нших юних автор╕в ╕ його в╕рш╕, як, м╕ж ╕ншим, ╕ мо╖. Згодом той «хм╕ль» наст╕льки заворожив, що все сво╓ св╕доме життя в╕н присвятив слову — писав ╕ дос╕ пише в╕рш╕ ╕ прозу, реценз╕╖ ╕ л╕тературознавч╕ статт╕, публ╕цистику, переклада╓. Видав к╕лька поетичних зб╕рок. Ось остання за часом виходу його книжка «Тернами на Голгофу» дещо незвична як для самого автора, так ╕ для нас, читач╕в. Кажу «дещо», бо нин╕ стали «модними» под╕бн╕ видання, коли п╕д одн╕╓ю обкладинкою, як у т╕й казков╕й рукавичц╕, «живуть» р╕зн╕ л╕тературн╕ жанри. Саме таким ╓ томик Ф. Степанова, куди вв╕йшли поез╕я, проза, критика ╕ публ╕цистика уперем╕ж з╕ св╕тлинами. Творчий портрет — як на долон╕! Ось чому ╕ приваблю╓ цей ошатний томик.
Читав-перечитував ╕ мимох╕ть напрошувалась аналог╕я (щоправда, л╕тературн╕ паралел╕, як ╕ будь-як╕ ╕нш╕, переважно в сут╕ сво╖й «шкутильгають»), пост╕йно пригадувався колись вельми в╕домий теж письменник-«багатоверстатник», чомусь, на жаль, тепер нап╕взабутий — Степан Крижан╕вський, автор теж вельми популярно╖ п╕сн╕ «Бер╕зка», що починалась словами (пам’ята╓те — «Кожен веч╕р виглядаю: вийдеш ти чи н╕?..»). ╤ р╕ч не в тому, що в╕н, доктор ф╕лолог╕╖, видав низку л╕тературно-критичних праць ╕ ст╕льки ж поетичних зб╕рок. Як мен╕ вида╓ться, те, що не вписувалося в науков╕ досл╕дження, виливалося у нього поетичними рядками, як ╕ в нашого талановитого ╕ працьовитого Ф. Степанова. Зрештою, цей приклад непоодинокий, коли, окр╕м наукового, людина ма╓ ще й обдарування поета чи живописця: скаж╕мо, знан╕ сучасн╕ ф╕лологи-науковц╕ Юр╕й Ковал╕в ╕ Михайло На╓нко. Перший — поет, другий — драматург. До реч╕, С. Крижан╕вський оп╕кувався творчим зростанням Ф. Степанова, рекомендував його в члени Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Учень виправдав над╕╖ ╕менитого вчителя.
Уже сама назва книжки вказу╓ на сутн╕сть ╖╖ зм╕сту. ╤ хоча словосполучення «Тернами на Голгофу» ╕ не згаду╓ться в текстах, воно проходить через усю книжку як образ-лейтмотив, як певний символ. У ц╕й багатозначн╕й назв╕ в╕дбито складн╕ ╕ драматичн╕ часи в ус╕ епохи, коли Укра╖н╕ судилося ╕ти «тернами на Голгофу». Погляньмо з ц╕╓╖ точки зору на в╕рш «Прозр╕й, народе!» з його роз╕мкнутим часом ╕ простором, з його траг╕чною тональн╕стю. Яка сила думки ╕ почуття в цьому невеличкому твор╕ на чотири строфи, що утверджу╓ незламн╕сть нашого народу!

Зн╕ми свою сл╕пу облуду знову,
Прозр╕й Шевченком ╕ Зал╕зняком,
З чола з╕рви печаль тернову
З шипами, найменовану в╕нком.

╤ зовс╕м невипадковий перегук ╕з сьогоденням:

Заманюють тебе у нетр╕ зайди,
Уярмлювач╕ з пажерних земель,
Щоб витравити
 дух останн╕й Байди
Й чужинську тут крутити
 карусель.

Образну пал╕тру Ф. Степанова, його поетичний св╕т мен╕ довелось б╕льш докладно розглядати у передмов╕ до рецензовано╖ книжки. Не буду повторюватись. Що особливо приваблю╓ у творч╕й манер╕ письменника, так це глибокий л╕ризм. В╕н пише т╕льки про те, що сам пережив, сам в╕дкрив. Неспок╕й, порив до досконалост╕, до правди ╕ добра — так╕ здеб╕льше теми його поез╕й. Особливим п╕╓тетом виповнен╕ в╕рш╕ про кохання. Ще Бальзак писав: «Кохання — то наслання! Воно породжу╓ нав╕ть ген╕альн╕сть!». Степанов теж знаходить у коханн╕ р╕зн╕ барви для натхнення:

Тож музою пребудь
 мен╕ ти на останку
╤ засклян╕ле серце зворуши,
Аби в╕д вечора ╕ до самого ранку
Мен╕ наснився лотос в комиш╕.

В╕н може у в╕ршах оминати еп╕тети, метафори, ╕нш╕ тропи, вживаючи слова в прямому значенн╕, але турбуючись про ╖хню почутт╓ву наповнен╕сть, експрес╕ю: «…Св╕жа ще трава в д╕лах у наших й мр╕ях»; «я вилив на землю з об╕йм бурун╕в»; «троянди нам стали живицею вт╕х». Треба бути, далеб╕, поетом, щоб сказати: «Коли велична ти пройшлась у б╕л╕й сукн╕ // Я весь затерп, в сум’ятт╕ весь поник». У двох рядках — в╕зуальна картина, прострумлена мажорним настро╓м ╕ ╓ св╕дченням розвинуто╖ емоц╕йно╖ пам’ят╕ автора. А це, погодьтесь, важлива для поета риса, чи не одна з основних п╕двалин л╕ризму.
Емоц╕йною пам’яттю, тонким переживанням автора прострумлен╕ ╕ прозов╕ твори, «заселен╕» в другому розд╕л╕ книжки. ╥х не так вже й багато: ш╕сть опов╕дань ╕ образк╕в, так би мовити, на берегах поез╕╖. Вони р╕зн╕ за темою, ╕ разом з тим мають глибоку сп╕льн╕сть, пов’язану не лише з особливостями авторсько╖ манери, а й з самим п╕дходом до житт╓вих явищ, чи то дуже давн╕х, як-от опов╕дка «Мангупський хлопчик», чи теж уже далеких з нашого пово╓ння. Власне, решта твор╕в — н╕би в╕дблиски з поетового дитинства. Опов╕дач не збива╓ться на переказов╕сть, а показу╓, зображу╓ д╕╖, думки геро╖в, точно переда╓ нюанси вза╓мин у во╓нному ╕ пово╓нному лихол╕ттях, глибину ╕ мудр╕сть народних традиц╕й, в яких трагед╕йн╕сть буття ╕ людський оптим╕зм. Так╕ висновки напрошуються п╕сля прочитання найб╕льшого за обсягом опов╕дання «Д╕дова лепта». На терезах сов╕ст╕ зважу╓ д╕д Трохим кожен св╕й крок, доглядаючи приблудного коня Орлика, щоб згодом, п╕сля ст╕лькох понев╕рянь, в╕ддати його безкоштовно во╖нам: «Нехай швидше женуть германа». Велику духовну силу д╕да, цього скромного ╕ чесного укра╖нця, в╕дчува╓ нав╕ть районний комендант Мор.
Приголомшлива автоб╕ограф╕чна опов╕дь «Спов╕дь дитини» про чорн╕ дн╕ н╕мецько╖ окупац╕╖, коли швабськ╕ л╕таки-«аси» скидали ав╕абомби на беззахисне село Казанку, як в╕д варварського «частування» ледь врятувались хлопчик ╕ його мати, залишившись безхатн╕ми ╕ пораненими. «Все це лезом ур╕залося в пам’ять, ╕ його в н╕й вже н╕коли не стерти», — резюму╓ автор. ╤ йому в╕рш.
З не меншим ╕нтересом читаються л╕тературно-критичн╕ статт╕ ╕ публ╕цистичн╕ роздуми, вм╕щен╕ в третьому розд╕л╕. Це — сво╓р╕дн╕ есе╖-досл╕дження, а деяк╕ з них схож╕ на новели про тих, хто творив ╕ нин╕ творить укра╖нську л╕тературу, як-от: Олекса Влизько, його брат (поет ╕ художник) Олександр, Володимир Св╕дз╕нський, ╤гор Муратов, Василь Дергач, Дмитро Шупта, Петро Вольвач.
Особливо доц╕льно п╕дкреслити, що автор у досл╕дженнях пода╓ ц╕кав╕, подекуди нов╕, неспод╕ван╕ спостереження, зокрема, щодо житт╓пису Олекси Влизька ╕ В. Св╕дз╕нського. А, окр╕м того, кожна розпов╕дь не раз пересипана фактами з ╕стор╕╖ нашо╖ л╕тератури, вони п╕дсилюють думку й водночас засв╕дчують ерудиц╕ю досл╕дника. А х╕ба не ц╕нна така прикмета, як легк╕сть стилю? Бо частенько бува╓, коли в под╕бних текстах заакадем╕зований, н╕би сушен╕ гриби, стиль в╕дштовху╓ нав╕ть в╕д захоплюючого зм╕сту.
Ус╕ ц╕ мо╖ м╕ркування не ╓ вичерпною характеристикою останньо╖, шосто╖ книжки Федора Степанова. Тут вибрано лише один мотив; як ум╕ло в╕н збалансову╓ в сво╖й творчост╕ р╕зн╕ л╕тературн╕ види: поез╕ю, прозу, критику ╕ публ╕цистику. Тож чекатимемо з ним нових зустр╕чей!

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
с. Пруди, АР Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14517

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков