Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ МА╢ ШАНС ЗАЗВУЧАТИ УКРА╥НСЬКОЮ
30 липня на платформ╕ “Велика ╤дея” стартувала кампан╕я збору кошт╕в про╓кту...


ФЛЕШМОБ «БУДЕМО РАЗОМ»
У Ки╓в╕ запущено флешмоб «Будемо разом» на п╕дтримку людей, що проживають на...


«ДИВОВИЖН╤ ╤СТОР╤╥ КРИМУ» У МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛ╤
26 лютого у Мистецькому арсенал╕ в╕дкри╓ться виставка «Дивовижн╕ ╕стор╕╖ Криму».


УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 26.12.2014
УКРА╥НСЬКИЙ С╤МФЕРОПОЛЬ

НАШЕ М╤СЦЕ В ╤СТОР╤╥ М╤СТА НАД САЛГИРОМ

(Продовження.
Поч. у № 51)

Для оборони п╕вострова в╕д б╕льшовик╕в Директор╕я та Рада народних представник╕в, що об’╓днала вс╕ нац╕ональн╕ громади Криму, надали два к╕нн╕ та один п╕хотний кримськотатарськ╕ полки, а також укра╖нськ╕ та рос╕йськ╕ загони загальною к╕льк╕стю близько тисяч╕ ос╕б. Упродовж с╕чня вони билися проти загон╕в б╕льшовик╕в та анарх╕ст╕в, проте б╕льшовицьким ╕нтервентам вдалося повалити республ╕канську владу, захопити весь п╕востр╕в та влаштувати на п╕востров╕ масовий терор, який супроводжувався погромами. Так звана Радянська Соц╕ал╕стична Республ╕ка Тавриди, що ув╕йшла до складу РРФСР, була проголошена 19 березня 1918 року. Тод╕ почина╓ зм╕нюватися пол╕тика УНР стосовно Криму, що, ймов╕рно, було пов’язано як з оголошенням самост╕йност╕ УНР ╕ в╕дпов╕дно новими п╕дходами до державотворення, так ╕ з нездатн╕стю кримськотатарського нац╕онального руху встановити контроль за рег╕оном, перетворенням ЧФ на ╕нструмент боротьби з УЦР ╕ встановлення л╕ворадикально╖ диктатури. Ще в с╕чн╕ 1918 р. УЦР ухвалила закон, яким в╕йськовий ЧФ було оголошено укра╖нським. У лютому-кв╕тн╕ 1918 р. УНР бере курс на встановлення контролю над ЧФ, Севастополем ╕ Кримом. Укра╖на планувала використати Крим так, як Польща п╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Гданськ, тобто в╕дкрити соб╕ ворота до морсько╖ торг╕вл╕.
Влада УНР не да╓ дозволу на перех╕д ╕з Румунського фронту та деяких ╕нших укра╖нських рег╕он╕в через п╕вдень Укра╖ни до Криму мусульманським частинам, а у кв╕тн╕ 1918 р. спрямову╓ туди частини Окремо╖ Запор╕зько╖ див╕з╕╖ Арм╕╖ УНР ╕з завданням зайняти Севастополь. Проти цього протесту╓ Всерос╕йське мусульманське в╕йськове шуро. Так шляхи укра╖нських державних структур ╕ кримськотатарського нац╕онального руху знову починають розходитися, набирають суперечливого, а часом ╕ конфл╕ктного характеру.
У кв╕тн╕ 1918 р. кримський п╕востр╕в був в╕двойований силами арм╕╖ УНР та н╕мецько╖ арм╕╖. Запор╕зькому корпусу УНР п╕д командуванням Петра Болбочана за п╕дтримки кримськотатарських ополченц╕в майже без опору ранком 24 кв╕тня 1918 р. вдалося захопити С╕мферополь. Очевидець писав про вступ укра╖нських частин до Криму: «Н╕де на вс╕й Укра╖н╕ не зустр╕чали укра╖нського в╕йська з таким ентуз╕азмом, з такими овац╕ями ╕ з таким захопленням, як робило це населення С╕мферополя та ╕нших зайнятих кримських м╕сцевостей». Чи можете ви уявити соб╕ це у сучасному укра╖нському С╕мферопол╕?
Приблизно у той самий час горд╕╓нк╕вський полк захопив Бахчисарай. Настро╖ горд╕╓нк╕вц╕в добре ╕люстру╓ цей фрагмент з╕ спогад╕в командира к╕нного полку ╕мен╕ Костя Горд╕╓нка В. Петр╕ва. Полк перед вирушенням на Крим м╕тингував перед ешелонами. Побачивши свого командира, запитують строго: «Батьку! А чого ж то ми у татарську землю л╕земо? Чи то нас звали? А чи то наша, своя п╕д доброю охороною. Чи, мабуть, у нас в╕йська забагато, а земл╕ замало?».
Петр╕в в╕дпов╕в повагом:
— Х╕ба ж ви, хлопц╕, не зна╓те, що в Криму – Севастополь, а в Севастопол╕ – Чорноморський флот – кому в╕н належить?
— Укра╖нський! – загули навкруги гайдамацьк╕ голоси.
— Авжеж! Ну, зрозум╕ли?!
— Добре, батьку. П╕демо! Здобудемо!
Тод╕ полк В. Петр╕ва насправд╕ отримав ╕сторичну м╕с╕ю. Бо на зустр╕ч укра╖нському в╕йську при╖хали делегац╕╖ в╕д багатьох м╕ст Криму, як╕ заявили, що нетерпляче чекають на укра╖нц╕в, бо ╖м обридла б╕льшовицька вакханал╕я. Делегац╕я Севастополя у склад╕ 64 чолов╕к п╕дтвердила: «Севастополь зда╓ться без бою, коли його братимуть укра╖нськ╕ в╕йська». А представники Керч╕ розпов╕ли, що у них «прихован╕ в╕д б╕льшовик╕в велик╕ запаси хл╕ба, тютюну ╕ риби та ╕нших товар╕в. ╤ все це з охотою в╕дправляють в Укра╖ну, якщо укра╖нц╕ займуть це м╕сто».
Проте подальший наступ укра╖нських частин у Криму було зупинено п╕д тиском н╕мецького командування, що в╕дрядило до Криму сво╖ власн╕ частини з метою встановлення контролю над територ╕╓ю п╕вострова.
Ц╕каво, що серед вояк╕в УНР були ╕ вих╕дц╕ з С╕мферополя, зокрема, В. Кущ (10.11.1887 р., С╕мферополь — 21.11.1942 р.) – укра╖нський в╕йськовий, начальник оперативного в╕дд╕лу штабу Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР, генерал-хорунжий, який спочива╓ на варшавському цвинтар╕ на Вол╕.
30 кв╕тня 1918 р. РСР Тавриди була остаточно л╕кв╕дована. На думку тод╕шнього оч╕льника Укра╖ни – гетьмана П. Скоропадського, Крим мав при╓днатися до Укра╖ни на правах автономного краю: «…Таким чином, Укра╖на без Криму стати сильною державою не могла б, ╕ особливо з економ╕чного боку була б несильною. Так ненатурально в╕др╕зана в╕д моря, мусила б Укра╖на обов’язково зб╕льшувати намагання до захоплення цього морського побережжя, а разом з тим, повстали б загострен╕ в╕дносини з т╕╓ю державою, котр╕й було б передано пос╕дання Криму».
Незабаром у С╕мферопол╕ постав лояльний н╕мцям уряд С. Сулькевича, який почав проводити пол╕тику, спрямовану на в╕дрив п╕вострова в╕д Укра╖ни. Вс╕ заходи Укра╖нсько╖ Держави ╕гнорувалися. В╕дкидаючи вимоги уряду Укра╖нсько╖ Держави, Кримський крайовий уряд вир╕шив 21 липня 1918 р. в╕д╕слати делегац╕ю до Берл╕на. ╥╖ метою було добитися в╕д н╕мецького уряду визнання незалежност╕ Криму в╕д Укра╖ни. Тод╕ Укра╖нська Держава з середини серпня оголосила економ╕чну блокаду Криму (виявля╓ться, це вже було у наш╕й ╕стор╕╖). Було припинено зал╕зничний та морський рух ╕ торг╕влю. Це змусило Крим у середин╕ вересня спрямувати до Ки╓ва делегац╕ю. Насл╕дком наступних перемовин було вироблення прел╕м╕нарних умов входження п╕вострова до складу Укра╖ни. У пункт╕ I цього документа зазначалося: «Крим з’╓дну╓ться з Укра╖нською Державою на правах автономного краю п╕д ╓диною верховною владою його св╕тлост╕ пана гетьмана». До компетенц╕╖ укра╖нського уряду передавалися зовн╕шня та митна пол╕тика, кер╕вництво арм╕╓ю та флотом. Сп╕льною була ф╕нансова система, експлуатац╕я зал╕зниць, пошти ╕ телеграфу. Кримський п╕востр╕в одержував св╕й крайовий уряд, народн╕ збори, як╕ розробляли м╕сцеве законодавство, а також територ╕альне в╕йсько, адм╕н╕страц╕ю ╕ статс-секретаря у справах Криму при Рад╕ м╕н╕стр╕в Укра╖нсько╖ Держави. Передбачалося, що п╕востр╕в буде мати св╕й власний бюджет. Зг╕дно з домовлен╕стю, ц╕ умови мали бути розглянут╕ ╕ затверджен╕ Курулта╓м та з’╖здами нац╕ональних ╕ громадських орган╕зац╕й Криму. Однак у листопад╕ 1918 р. почалося повстання проти гетьмана П. Скоропадського.
П╕сля виводу н╕мецьких в╕йськ з Криму у листопад╕ 1918 р. Сулькевич змушений був подати у в╕дставку, а 15 листопада на з’╖зд╕ представник╕в м╕ст, пов╕т╕в та волосних земств був сформований новий (другий) склад Кримського крайового уряду на чол╕ з Соломоном Кримом. Ц╕каво, що за уряду Крима на п╕востров╕ одночасно в об╕гу перебували р╕зноман╕тн╕ грошов╕ одиниц╕, у тому числ╕ укра╖нськ╕ карбованц╕. Варто звернути увагу також на те, що саме за цього уряду був створений один з двох перших укра╖нських природних запов╕дник╕в – Кримський.
На хвил╕ революц╕йних под╕й у Криму з’являються нов╕ визначн╕ постат╕ укра╖нсько╖ ╕стор╕╖. Наприк╕нц╕ 1919 р. Ки╖в захопили в╕йська Ден╕к╕на й укра╖нську Академ╕ю наук було закрито. Зважаючи на це, ╖╖ колишн╕й президент – академ╕к В. Вернадський, з приходом Червоно╖ арм╕╖ до Ки╓ва, пере╖здить до Криму, де ста╓ ректором Тавр╕йського ун╕верситету, який у наш час став ун╕верситетом ╕мен╕ В. Вернадського. Вчений працював тут у 1920-1921 рр.
До в╕йни чисельн╕сть укра╖нц╕в у Криму потроху зростала: 1920 р. – загалом 718 900 ос╕б, 7,4% укра╖нц╕в; 1926 р. – загалом 713 800 ос╕б, 10,9% укра╖нц╕в; 1934 р. – 832 000 ос╕б, 10,9% укра╖нц╕в; 1937 р. – 996 800 ос╕б, 12,9% укра╖нц╕в, 1939 р. – 1 123 800 ос╕б, 13,7% укра╖нц╕в. У 1939 р. населення С╕мферополя складало 142,6 тис. ос╕б.
У м╕жво╓нн╕ роки Крим входив до РСФСР, що вберегло тутешн╕х укра╖нц╕в в╕д стал╕нського Голодомору 1932-1933 рр., але не в╕д репрес╕й 30-х рр. ХХ ст.
М╕сцева укра╖нська громада вшанувала пам’ять загиблих мемор╕альним хрестом у н╕ш╕ собору святих Р╕вноапостольних княз╕в Володимира ╕ Ольги, вул. Севастопольська, 17. Проте вже восени 2013 р. табличка з роками Голодомору була з╕рвана.
З м╕жво╓нним Кримом пов’язана ╕ значна частина творчого життя в╕домого укра╖нського художника-батал╕ста Миколи Самокиша. Майстер народився 25 жовтня 1860 р. у Н╕жин╕ на Черн╕г╕вщин╕. П╕д час навчання у Петербурзьк╕й академ╕╖ мистецтв (1879-1885 рр.) в╕н входив до укра╖нського гуртка митц╕в (С. Васильк╕вський, П. Мартинович, О. Сласт╕он), що ставив сво╓ю метою в╕дтворити ╕сторичн╕ под╕╖ ╕ нац╕ональн╕ особливост╕ з життя ╕ побуту укра╖нського народу. В 1886-1889 рр. вчився у Париж╕. В╕д 1919 р. жив у Криму. З 1938 р. кер╕вник батально-╕сторичних майстерень Харк╕вського ╕ Ки╖вського художн╕х ╕нститут╕в. Самокиш н╕коли не розривав контакт╕в з Укра╖ною. У к╕нц╕ 1890-х р. — на початку ХХ ст. часто при╖здив до Укра╖ни, зокрема до Харкова, брав участь у виставках в Укра╖н╕. З 1898 р. разом з С. Васильк╕вським працював над альбомом, що мав бути продовженням Шевченково╖ «Живописной Украины», — «Из украинской старины», з текстом Д. Яворницького (1900). Другий альбом «Мотиви укра╖нського орнаменту» (1902) майстер опрацював сам. На початку 1900-х р. М. Самокиш брав участь у розписах Полтавського губернського земства. З 1911 р. кожного л╕та працював в Укра╖н╕, а з 1928 р. – у Харков╕. Художник виконав давно задуманий цикл твор╕в з укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ ╕ козацьких во╓н: «В’╖зд Богдана Хмельницького до Ки╓ва 1648» (1929), «Б╕й п╕д Жовтими Водами», славетний «Б╕й Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» та багато ╕нших.
Помер художник 18 с╕чня 1944 р. у С╕мферопол╕, похований на ╤ Цив╕льному кладовищ╕ С╕мферополя (Староруське). Могила розташована б╕ля храму Вс╕х Святих. ╤м’ям М. Самокиша названо одну з вулиць м╕ста. Проте мало хто зна╓, що сталося це ще за життя художника перед в╕йною. У Державному арх╕в╕ АРК вдалося в╕дшукати документ: «Выписка из протокола № 10 Заседания исполкома симферопольского Горсовета депутатов трудящихся от 16.VIII.1940 года. О присвоении Кооперативной улице имя Академика тов. Самокиша. В связи с исключительными заслугами Академика тов. Самокиша перед русским искусством, а также учитывая крупнейшую роль его в деле развития изобразительного искусства в Крыму, в день юбилея 80-летия присвоить имя Академика Самокиша улице Кооперативной. П/П Председатель Исполкома Горсовета депутатов трудящихся – Н. Русинов». На честь художника названо також Кримське художн╓ училище (на перетин╕ вул. Тамбовсько╖ та Лихого), де в╕дкрито мемор╕альну к╕мнату художника. Тут також встановлено ╕ чудовий пам’ятник йому.
Для того, щоб ознайомитися з творч╕стю майстра, зав╕та╓мо до експозиц╕╖ С╕мферопольського художнього музею, вул. Карла Л╕бкнехта, 35 (так-так, з цим без зм╕н), та оглянемо численн╕ козацьк╕ сюжети, надзвичайно реал╕стичний «Б╕й на озер╕ Хасан», монументальн╕ полотна з кримсько╖ ╕стор╕╖ «Подвиг 5 моряк╕в п╕д Севастополем», «Перех╕д через Сиваш» та ╕н. Окр╕м того, у колекц╕ях С╕мферопольського художнього музею перебува╓ дуже ц╕кава колекц╕я укра╖н╕стики – твори укра╖нських та рос╕йських художник╕в к╕нця Х╤Х — початку ХХ ст. на укра╖нську тему: твори С. Зорянко, портрет в╕домого укра╖нського мецената П. Терещенка роботи Н. Кузн╓цова, «Ай-Петр╕» та «Веч╕р» С. Васильк╕вського, «Жниця» В. Васн╓цова, «М. Крамской» — офорт Т. Шевченка, укра╖нськ╕ кра╓види ╢. М╕хальцова, «Ос╕нн╕ мотиви» М. Волошина, «Присяга Хмельницького» К. Ломик╕на, «Солоха ╕ дяк» ╤. Р╓п╕на, «М╕сячна н╕ч на Дн╕пр╕» А. Ку╖ндж╕, «Хатка» Г. Св╕тлицького, твори К. Трутовського, О. Мурашка та ╕н. Колекц╕я укра╖нсько╖ тематики в образотворчому мистецтв╕ присутня також у Музе╖ ╕стор╕╖ м. С╕мферополя, вул. Пушк╕на, 17.
Друга св╕това в╕йна, як в╕домо, прийшла до Криму вже 22 червня 1941 р., коли н╕мц╕ бомбардували Севастополь. У частинах 51-╖ та окремо╖ Приморсько╖ арм╕й, а також Чорноморського флоту Крим, а пот╕м ╕ Севастополь обороняли тисяч╕ укра╖нц╕в.

За матер╕алами статт╕
╤вана ПАРН╤КОЗИ
«Укра╖нський С╕мферополь»
crimeanua.wix.com/main

2013 р╕к, С╕мферополь, День пам’ят╕ жертв Голодомор╕в. Укра╖нц╕ ╕ кримськ╕ татари з╕бралися б╕ля мемор╕ального хреста у н╕ш╕ собору св. Володимира ╕ Ольги, щоб пом’янути загиблих...

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14516

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков