Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУДИ ДИВИТЬСЯ М╤СЯЦЬ...
23 жовтня — свято ╢вламп╕я ╕ ╢вламп╕╖


ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!
Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина...


ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 26.12.2014
НАД╤Я В╤Д СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Дорога до Храму

Сьогодн╕ вже непросто придбати святкову лист╕вку без готового в╕тального тексту — безмежно графоманського в╕ршика, який ма╓ зам╕нити ваш╕ особист╕ думки, почуття, те, що рветься саме ╕з вашого серця, коли кожне слово ма╓ св╕й особливий смисл ╕ особливу енергетику.
Але цього не взяли до уваги горе-п╕дпри╓мц╕ в 90-т╕ роки минулого стол╕ття, як╕ вир╕шили, що ╖м видн╕ше, що б ви хот╕ли побажати сво╖м родичам, друзям, коханим. Нещодавно моя мати була змушена прив╕тати таким недолугим в╕ршиком сво╖х правнук╕в-близнюк╕в з 20-р╕ччям. Та хлопц╕, яким нев╕домий автор порекомендував «чаруй, блистай и восхищай», попросили стареньку дописати хоча б к╕лька сл╕в сво╓ю рукою — хот╕ли зберегти на пам’ять ╖╖ живе слово, бачити ╖╖ почерк, за яким можна д╕знатися так багато про особист╕сть людини.
Саме цим — сво╖м ╕ндив╕дуальним почерком, настро╓м ╕ емоц╕ями, злетом фантаз╕╖ ╕ майстерн╕стю рук маленьких кримчан ╕ позначилися десятки малюнк╕в ╕ сотн╕ ручних вироб╕в, як╕ були в╕д╕бран╕ серед роб╕т учн╕в загальноосв╕тн╕х, нед╕льних ╕ художн╕х шк╕л, православних г╕мназ╕й ╕ л╕це╖в та ╕нших дитячих заклад╕в Криму для участ╕ у виставц╕ «В╕д святителя Миколая до Хрещення Господнього», що в╕дкрилася 19 грудня 2014 року в прим╕щенн╕ Кримського етнограф╕чного музею.
Важко було визначитися з л╕дерами в ном╕нац╕ях «Святкова лист╕вка», «Малюнок» та «╤грашка», як це пропонувала адм╕н╕страц╕я музею, аби нагородити д╕тей п╕сля зак╕нчення Р╕здвяних свят, бо, щоб взяти на себе таку в╕дпов╕дальн╕сть, треба було б провести тут не один робочий день, розглядаючи ус╕ ц╕ дивовижн╕, яскрав╕, ориг╕нальн╕ вироби.
Ось зображення святителя Миколая ╕з б╕серу. Х╕ба воно не варте першого м╕сця? А ось ялинка, в яко╖ зам╕сть г╕лок рель╓фн╕ позолочен╕ шишки. Ви вже бачили щось под╕бне? Я — н╕. А ця ялинонька — ╕з пофарбованого пуху. Така легка, дмухни — ╕ полетить. ╤нш╕ — з паперу, ниток, стр╕чок, кульок, взагал╕ нев╕домо ╕з чого, сяють, переливаються, й кожна ╕з них — ексклюзив. Тут ╕ Сн╕говички та Сн╕гуроньки, ╕ конячка, що везе Д╕да Мороза, ╕ засн╕жен╕ хатинки. Найб╕льшу, найголовн╕шу ялинку теж прибирали ус╕м миром. Серед зайчат, клоун╕в, черевичк╕в та пов╕тряних кульок ╓ й «╕менинниця» — в╕вця, яка символ╕зу╓ наступний р╕к. Та ще й не одна, а ц╕ла отара. ╤ вс╕ так╕ м╕ж собою несхож╕: у яко╖сь — пряме руде довге волосся, як у модниц╕, а у яко╖сь нав╕ть не каракуль, а справжн╕ бублики.
╢ вил╕плен╕ ц╕л╕ сюжетн╕ сценки, переважно пов’язан╕ з народженням маленького ╤суса. Найгарн╕ший вертеп ще й прикрашено крих╕тними, мов б╕сер, електролампочками, що сяють, н╕би ота зв╕зда — передв╕сниця ново╖ ери в житт╕ людства.
Не заперечую, можливо, фабричн╕ вироби ╕ прикраси й досконал╕ш╕, але за ними сто╖ть лише стомлена щоденною стандартною працею людина, як╕й швидше хочеться додому. То що вона може вкласти у зроблене на фабричному обладнанн╕? З ╕ндив╕дуальними виробами все по-╕ншому, у них зовс╕м ╕нший енергетичний заряд. Тому й огляда╓ш ╖х ╕з таким задоволенням ╕ хвилюванням, тому й охоплю╓ святковий настр╕й.
Адже все це робиться не за зарплату, а н╕бито спец╕ально для тебе. А що може бути дорожчим за людську увагу? Аби не потонули ми зовс╕м у с╕р╕й буденност╕, попри негоду, при╖хали на свято д╕тлахи нав╕ть ╕з села Кольчуг╕не ╕ привезли з собою в╕рш╕ та п╕сн╕. В╕рш╕ читали учн╕ Кольчуг╕нсько╖ нед╕льно╖ школи, скромно одягнен╕, д╕вчатка — в хусточках, як ╕ личить православним. А сп╕вав вокальний ансамбль «Калина». ╤ не «кал╕нка-мал╕нка», а калина як один ╕з пров╕дних укра╖нських символ╕в, й п╕сн╕ в╕н прив╕з з собою укра╖нськ╕ — про Святого Миколая та Р╕здво.
╤ цей укра╖нський ансамбль був тут не ╓диний. Одразу п╕сля прив╕тань д╕тей з╕ святом представниками М╕н╕стерства культури, кер╕вництвом музею та ╕╓ре╓м Денисом ╕мпров╕зована сцена розцв╕ла вишиванками. Фольклорний р╕знов╕ковий ансамбль «Св╕тлиця» засп╕вав колядок, щедр╕вок, показав передновор╕чну сценку з головною геро╖нею — козою. За л╕чен╕ хвилини д╕ти передали атмосферу усього новор╕чно-р╕здвяного циклу в традиц╕йн╕й укра╖нськ╕й народн╕й верс╕╖.
Хочеться спод╕ватися, що цей ансамбль збережеться ╕ надал╕, ╕ що рос╕йськ╕ присп╕вки, як╕ з’явилися в його репертуар╕ на догоду дню, не вит╕снять все ╕нше. А прац╕вники етнограф╕чного музею посприяють тому, щоб укра╖нськ╕ мистецтво та фольклор ╕ надал╕ були запитан╕ в кримському сусп╕льств╕.
Цього дня у музейник╕в було ще одне свято — вперше п╕сля багатор╕чного ремонту в╕дкрилася нова зала, де ╕ проходила виставка. Пом╕ж тим, любител╕ культурних сенсац╕й посп╕шали не сюди — ╖х ц╕кавив ╕нший музей — Художн╕й, де у той же час в╕дбувалося в╕дкриття виставки ╕кони, виготовлено╖ ╕з лляно╖ нитки. Бо це й д╕йсно явище ун╕кальне не т╕льки в межах Криму, але й у всьому св╕т╕. Не вклада╓ться в голов╕, але Володимир Анатол╕йович Денщиков — насправд╕ ╓дина у св╕т╕ людина, яка працю╓ в техн╕ц╕ макраме-колажу, створюючи з допомогою м╕льйон╕в вузлик╕в свят╕ лики, у всякому раз╕, про наявн╕сть конкурент╕в нев╕домо.
Випускник Ки╖вського театрального ун╕верситету, який 35 рок╕в в╕ддав сцен╕ рос╕йського драмтеатру, що в С╕мферопол╕, майже ст╕льки ж часу Володимир Анатол╕йович займа╓ться ╕ виготовленням ╕кон, тож, працюючи в т╕сному контакт╕ з Укра╖нською православною церквою, перш н╕ж взятися за працю, в╕н поститься, готу╓ться до цього духовно.
Його виставки експонувалися в Н╕меччин╕, Австр╕╖, Угорщин╕, Укра╖н╕, Рос╕╖ та ╕нших кра╖нах. В╕н — народний артист Укра╖ни, заслужений д╕яч мистецтв Криму; зараз, п╕сля повернення виставки ╕з Москви, вир╕шу╓ться питання ╕ про присво╓ння йому високого звання Рос╕йською Федерац╕╓ю.
Про Володимира Анатол╕йовича говорять ледь не як про святого, принаймн╕ як про людину, котра, завдяки сво╖м таланту ╕ працелюбству, вид╕ля╓ться нав╕ть серед найобдарован╕ших. ╤ нагородою для нього, на думку заслужено╖ художниц╕ Укра╖ни ╕ Криму Тетяни Шевченко, теж ма╓ бути ун╕кальне, ще не ╕снуюче звання, щось на кшталт «Горд╕сть нац╕╖» або «Горд╕сть Республ╕ки».
Особливо захоплю╓ться художниця ╕коною Святого Луки у виконанн╕ Володимира Денщикова, можливо, тому, що в дитинств╕, ще за життя святителя, ╖й довелося разом з бабусею побувати на його останн╕х пропов╕дях, а п╕зн╕ше — на похованн╕.
Директор Художнього музею Ларина Кудряшова теж з╕зналася, що сприйма╓ Володимира Анатол╕йовича ╕ його творч╕сть як диво. ╤ важко збагнути, що це диво — людина ╕з плот╕ ╕ кров╕, та ще й вражена тяжкою хворобою. Нещодавно майстер зазнав другого ╕нсульту (п╕сля першого тимчасово в╕дбирало руку) ╕ п╕д час презентац╕╖ був змушений сид╕ти у спец╕альному кр╕сл╕. Зг╕дно з оф╕ц╕йними даними, лише п’ята частина людей п╕сля тако╖ хвороби поверта╓ться до активного життя. ╤ х╕ба ж не диво, що саме за останн╕й р╕к п╕сля пережитого майстер подарував сво╖м прихильникам дев’ять роб╕т — найб╕льше за увесь в╕дпов╕дний час сво╓╖ творчост╕, хоч ╕ не об╕йшлося тут без допомоги дружини Натал╕╖ та плем╕нника Данила, як╕ називають себе його учнями.
Побажання Володимиру Анатол╕йовичу щонайшвидшого в╕дновлення здоров’я звучали у кожному виступ╕. Не сумн╕ваюся — цього щиро хот╕ли ╕ вс╕ присутн╕, як╕ вщент заповнили залу, а при виход╕ розкуповували фотограф╕╖ ун╕кальних ╕кон.
Не буду намагатися ╖х описати. Ця техн╕ка по╓дну╓ в соб╕ пишн╕сть, вишукан╕сть ╕ виняткову скромн╕сть; як н╕яка ╕нша, переда╓ об’╓мн╕сть кожного штриха. Вона — вже не малюнок, але ще ╕ не скульптура ╕, звичайно ж, найближча до вишивки або ж моза╖ки в однор╕дн╕й пастельн╕й гам╕, але насправд╕ ╖╖ важко з чимось пор╕вняти.
Як насл╕док тако╖ виставки — почуття особливо╖ гордост╕ за людину, ту саму, яку, здавалося б, вже не в╕дмити в╕д бруду гр╕ховних д╕й ╕ прагнень. ╤ почина╓ш знову в╕рити в те, у чому майже повн╕стю знев╕рився, особливо останн╕м часом, — в розум, чесн╕сть, здоровий глузд, Божественне начало, що притаманн╕ мо╖м землякам. З рад╕стю приймаю цей дарунок в╕д Святого Миколая, нав╕ть якщо в╕н не над╕йн╕ший за пов╕тряну кульку ╕ вже завтра може розчинитися в с╕рому зимовому неб╕...

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14512

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков