Версiя для друку Обговорити в форумi

Утверджуючий ідеали душевної чистоти, краси і гармонії світ у вишуканій живописній манері з чітко означеними образами постає на персональній виставці «Поезія фарб» заслуженого художника України, заслуженого художника Криму, лауреата Премії Криму Рамазана Усеїнова, яка відкрилася нещодавно у Сімферополі. Він народився в Самарканді, закінчив Республіканське художнє училище ім. П. Бенькова в Ташкенті. Там, у Середній Азії, сформувався як художник поетично декоративного складу.

— Самарканд — місто дивовижне, унікальне, сонячне, з мозаїкою бірюзи, бузку, ультрамарину, — розповідає Р. Усеїнов. — І люди одягаються так само яскраво. Художнику навіть не вистачає фарб, щоб передати всю потужність сонячного світла.
У 1989 році прилетів із Ташкента в Сімферополь, вийшов з літака в аеропорту і відчув себе, за його словами, як у теплиці. Сонце інше, не таке яскраве, як на Сході. Довго не міг зрозуміти, як його малювати, перебував, немов у вакуумі.
Час минав. Р. Усеїнов побудував будинок у Мар’їному, в передмісті Сімферополя. Майже все в ньому зробив своїми руками вдвох із сином. З вікна майстерні — 35 квадратів на другому поверсі — бачив життя людей. І на полотні почали з’являтися художні образи з жінками, що несуть хмиз. Саме на жінках, на його думку, насамперед відбиваються всі життєві хвилі. Його картини-притчі, роздуми та узагальнення оповідають мовою символів про тонкі матерії почуттів, переживань, всеосяжних понять життя — смерті, любові — самотності, дому — дороги. Образи картин умовні, стилізовані. Вони позбавлені індивідуальності і живуть за особливими правилами вигаданого світу. Це — чоловіки і жінки, старики і фантастичні тварини, як дівчата, кипариси — його улюблені нині дерева.
— Рамазан бачить світ не так, як усі, — говорить художниця Наталія Перова. — На полотні зверху повинно бути небо, а в нього там будинки. На пленер поїдемо — він переписує картини по кілька разів.
Привозить з натурних етюдів за три тижні 15-20 картин. Один з яскравих кримських колористів, Р. Усеїнов починав малювати в умовній манері абстракціонізму, а на пленерах зі студійного художника, яким був раніше, перетворився у майстра пейзажів. Тепер його письму більше властивий постімпресіонізм.
Р. Усеїнов досяг, за словами голови Асоціації кримськотатарських художників Ірфана Нафієва, такого рівня, коли можна грати фарбами, поєднувати їх. Усі його роботи — це плоди наполегливої праці і таланту. Він згадує, як ще в Самарканді, де вони разом працювали в майстернях Художнього фонду Узбекистану, Рамазан уже тоді був на виду, встигав і замовлення виконувати, і картини створювати. Такий же працьовитий і тут, у Криму.
Про дивовижну творчість художника яскравого, загадкового, такого, що запам’ятовується, на відкритті виставки говорили мистецтвознавець Ельміра Черкезова, художники Валентин Полежаєв і Олександр Кропко, поетеса Венера Рябчикова-Юлдуз та інші. У співзвучності з картинами пролунали кримськотатарські пісні у виконанні заслуженого діяча мистецтв України Ур’яне Кенжикаєвої і Фатми Аметової.
Стилістична особливість символічного мистецтва Рамазана Усеїнова, як поезія миті, як казка, що веде в країну Сходу, викликає захоплення глядачів усюди, де вони демонструвалися, — в США, країнах Європи та Азії. Кримчанка Ірина, колекціонер картин, розповідає, як ідучи в 2005 році по Нью-Йорку, несподівано побачила великі яскраві афіші про виставку в Українському інституті Америки живописців Рамазана Усеїнова, Наталії Перової та Миколи Журавля. Це було для неї потрясіння і радість водночас за своїх земляків, мистецтво яких високо оцінено за кордоном. Воно зачаровує, зворушує до глибини душі. Куратором виставки тоді була Хілларі Клінтон.
— Як з’явився у вашому житті живопис? — запитую художника.
— Ні до, ні після мене художників у сім’ї немає. Дружина Ава — бухгалтер, син Ельвіс займається бізнесом, дочка Сусанна — керамістка, закінчила Кримський інженерно-педагогічний університет. Ліпить з глини вироби малої форми, але зараз більше уваги приділяє вихованню двох маленьких доньок.
Живопис для мене — спосіб існування в житті, світ, де вихлюпуються емоційні стани. Це справжнє щастя — мати можливість висловлювати те, що бачиш і відчуваєш у навколишній дійсності.
— Що для вас важливо на полотні?
— Передусім образ, в якому за великим рахунком відбивається неординарність самого живописця. Для мене важливі фактура, об’єм, відстань. Колір з одного тону переходить в інший, і в цьому пошуку з’являється загадковість станів, розгадку яких повинен знайти глядач. Художнику не можна зупинятися на чомусь одному, інакше він перетвориться в салонну машину і буде працювати на когось. Він повинен бути в постійному пошуку і працювати на себе.
Полотно не може бути плоским. Якщо воно зупиняє — це клейонка. Полотно повинно мати простір, у задзеркаллі якого концентрується енергія притягання, яка випромінюється з картини. Я малюю від побаченого і фарбами передаю своє ставлення до природи, суспільства, нашого часу. От, наприклад, старий кримськотатарський будиночок у Коккозах, який ми з художниками малювали на пленері два роки тому. А поїхав туди цього року, його вже немає, розібрали розкислі від старості та негоди деревини.
— Про що ви мрієте?
— Всі художники дуже амбітні, мріють досягти того, що фізично зробити неможливо. І де вона — найвища точка в мистецтві? Важко сказати. Вісімдесят відсотків людей живуть і нічого не помічають навколо, просто пересуваються і вважають, що це нормально. Є у майстрів мляві речі. Знаю художників, у яких ними заповнені майстерні, і їм це подобається.
Всюди — в науці, мистецтві, бізнесі — йде конкуренція. Тут, як у спорті: швидше пробіжиш і ти — переможець. Я підсвідомо бачу свої майбутні картини. Вони немов стоять перед очима. Ти неспокійний — і це, по-моєму, головне в стані живописця.
* * *
Нині готується нова зарубіжна виставка Рамазана Усеїнова, яка відбудеться навесні наступного року в найбільшому місті Об’єднаних Арабських Еміратів — Дубаї.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу.
Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Душі криниця"