Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія і сучасність

У КРИМУ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ НАЦИЗМУ
На 10-му кілометрі Феодосійського шосе 11 грудня спостерігалося скупчення великої кількості автомобілів. Чергували працівники дорожньо-патрульної служби, поліції, стояла карета швидкої допомоги. Біля пам’ятника, встановленого на місці розстрільного рову, де поховані тисячі іудеїв, убитих під час гітлерівської окупації Криму, збиралися люди.

Більше ста людей прийшли покласти квіти та вшанувати пам’ять жертв нацизму. На цьому місці з 11 до 13 грудня 1941 року були розстріляні та поховані в протитанковому рові за різною інформацією від 13 до 17 тисяч кримчаків та євреїв.
Житель Сімферополя Аарон Цирульников розповідає, що з дитинства щороку приходить на це місце – тут була розстріляна його прабабуся.
– Мій дідусь пішов на фронт у 15 років, а коли повернувся, дізнався від сусідів, що його мати, яка залишилася одна, була розстріляна. Щороку ми приходили сюди, потім збиралися в колі рідних, слухали ці історії, жахалися. Пам’ятник має бути в душі кожного, хто небайдужий до цієї трагедії.
Перед тими, хто зібрався, священнослужителі різних конфесій – православ’я, іудаїзму та ісламу прочитали молитви. Звертаючись до учасників жалобного мітингу рабин Аріель Тріггер сказав:
– Війни ведуться на полях битв, війни ведуться також у наших з вами серцях. Холодна війна не здатна охолодити наші душі, зрадити забуттям пам’ять тих, хто вже не з нами.
Представник товариства кримчаків прочитав кримчацькою мовою молитву, яка містила такі слова: «У ці чорні дні нехай кожна рідна душа, кожен друг і товариш знайде в кримчацькому домі віру і надію. Допоможи нам знайти світлу дорогу і побачити щасливі дні. Нехай наші діти й онуки побачать кращі часи. Амінь».
Імам Сімферопольського району Раїм Гафаров розповів, що йому довелося спілкуватися з людиною, яку кримчаки та євреї, що йшли на розстріл, просили помолитися за них Аллаху.
Мешканка Сімферополя, 91-річна Лідія Борисівна Тореєва розповідає, що приходить на місце розстрільного рову вже багато десятків років.
– Тут лежать безвинні люди, які нічого нікому поганого не зробили. Найкраще, що ми можемо для них зробити, – це пам’ятати їх. З кожним роком усе більше молоді приходить сюди, багато приходить людей похилого віку. Без сліз не можу бувати на цьому місці. Я вдячна всім людям, хто сьогодні тут. Молодь має пам’ятати, ми маємо все зробити, щоб у нас був мир. Щоб не було знову пічних труб, які мені довелося бачити 1418 днів.
Від спогадів сльози на очі наверталися і у кримчака Аркадія Моїсейовича Ачкіназі. У 1944 році його батько був серед тих, хто збирав останки і проводив поховання розстріляних.
– На початку тридцятих, коли в Криму був голод, десять сімей кримчаків з Сімферополя виїхали до Воронежа, де і влаштувалися. Коли німці зайняли Воронеж, ми видали себе за татар, сказавши, що документи втратили під час бомбардувань, і таким чином залишилися живі. І тільки в 1944-му, повернувшись до Криму, дізналися страшну річ, що всіх кримчаків розстріляли. Сюди я приходжу ось уже в 69-й раз.
З офіційних осіб на заході були присутні «віце-прем’єр» уряду Криму Микола Янакі, депутат кримського парламенту Єфим Фікс і почесний консул Ізраїлю в Сімферополі Ян Епштейн. Прийшов вшанувати пам’ять жертв нацизму і президент Фонду досліджень і підтримки корінних народів Криму Надір Бекіров.
– Сьогодні особливий день, на жаль, маловідомий для тих, хто живе у Криму, – день масового вбивства євреїв і геноциду кримчацького народу. Цей стародавній народ, який пережив дві тисячі років, був практично знищений. В кінці ХІХ століття їх, за різними оцінками, нараховувалося від 6 до 10 тисяч. З них 6 чи 7 тисяч були розстріляні фашистами. Фактично це історія про те, як за один день був знищений цілий народ. Я сам – представник корінного народу і президент організації, яка взяла на себе зобов’язання допомагати корінним народам у Криму, просто не можу в цей день не бути тут. Жоден корінний народ Криму сьогодні не живе повноцінним життям, на яке має право в силу хоча б факту свого існування. На жаль, права корінних народів зневажалися і продовжують зневажатися усіма режимами без винятку.
На завершення заходу кримчацька поетеса Ніна Бакші прочитала вірші, присвячені загиблим. В пам’ять про убієнних запалили свічки, а згідно з єврейською традицією на пам’ятник поклали камені.

«Крим.Реалії»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема ""Білі плями" історії"