Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ МА╢ ШАНС ЗАЗВУЧАТИ УКРА╥НСЬКОЮ
30 липня на платформ╕ “Велика ╤дея” стартувала кампан╕я збору кошт╕в про╓кту...


ФЛЕШМОБ «БУДЕМО РАЗОМ»
У Ки╓в╕ запущено флешмоб «Будемо разом» на п╕дтримку людей, що проживають на...


«ДИВОВИЖН╤ ╤СТОР╤╥ КРИМУ» У МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛ╤
26 лютого у Мистецькому арсенал╕ в╕дкри╓ться виставка «Дивовижн╕ ╕стор╕╖ Криму».


УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2014
УКРА╥НСЬКИЙ С╤МФЕРОПОЛЬ

НАШЕ М╤СЦЕ В ╤СТОР╤╥ М╤СТА НАД САЛГИРОМ

Саме зараз, коли зачищаються вс╕ св╕дчення укра╖нсько╖ державност╕ та культури у Криму, перес╕чному укра╖нцю ма╓ стати зрозум╕ло, що ╖х тут виявля╓ться чимало. Що С╕мферополь становить для нашо╖ культури та ╕стор╕╖ вагоме значення, яким не можна нехтувати. Що тут залиша╓ться багато наших сп╕вв╕тчизник╕в, до дол╕ яких ми не можемо бути байдужими.
П╕д час подорож╕ «укра╖нськими м╕сцями» С╕мферополя пост╕йно в╕дчува╓ться багатонац╕ональна специф╕ка Криму та його столиц╕. Жоден з народ╕в, як╕ його заселяли чи заселяють, не може ╕з впевнен╕стю сказати, що Крим належить йому. Так вже сталося, що один за одним до Криму приходили р╕зн╕ народи – нос╕╖ р╕зних мов та рел╕г╕й. При цьому зазвичай кожен наступний господар нав’язував свою мову, рел╕г╕ю та порядки, практично не рахуючись з ╕нтересами попередник╕в. Виняток з цього правила становить х╕ба що ╓диний народ – укра╖нський, який не лише н╕коли не претендував у Криму на роль пан╕вно╖ нац╕╖, н╕коли не запроваджував тут сво╓╖ мови чи хоч якось в╕дчутного панування, але й не спром╕гся в╕дчутно про себе заявити. Водночас сво╖ умови у Криму диктувала рос╕йсько-радянська культура, яка протид╕яла розвитков╕ кримськотатарсько╖ та укра╖нсько╖ народно╖ самосв╕домост╕, втовкмачивши до гол╕в багатьох кримчан (╕ не лише), що укра╖нц╕ ╓ окупантами, як╕ пригн╕чують розвиток кримських народ╕в, а татари громадять зброю, щоб в один прекрасний день вир╕зати вс╕х кримчан. Под╕╖ весни 2014 року показали, хто насправд╕ громадив зброю та чи╖ вояки з’явилися з нею на вулицях.
Свого часу запорожц╕ брали активну участь у завоюванн╕ Криму, нав╕ть не здогадуючись, що п╕сля цього вони вже будуть не потр╕бн╕ ╕мпер╕╖, вчорашн╕ союзники л╕кв╕дують С╕ч, а здобуте за ╖хньою допомогою назвуть споконв╕чними «русскими» землями, здобутими кров’ю «русского солдата». Про це варто подумати, оглядаючи найстар╕ший монумент заснованого п╕сля 1784 р. поруч ╕з татарською Ак-Мечеттю нового ╕мперського м╕ста – С╕мферополя – так званого Долгорук╕вського обел╕ска. Пам’ятка рос╕йсько-турецько╖ в╕йни (1768-1774 рр.), а саме ╖╖ передостаннього акорду – кампан╕╖ 1771 р. з п╕дкорення Криму — прославля╓ ╕мперського во╓начальника князя В. М. Долгорукова-Кримського. Обел╕ск сто╖ть на м╕сц╕, де розташовувався в╕йськовий таб╕р князя. Оглядаючи цей помпезний монумент, який насл╕ду╓ давньоримськ╕ традиц╕╖, поставимо соб╕ запитання: ким були т╕ 38 тисяч рос╕йських вояк╕в, як╕ здобули перемогу над 50 тисячами татар ╕ 7 тисячами турк╕в у т╕й в╕йн╕? Неподал╕к – пам’ятник О. Суворову, на м╕сц╕ так званого суворовського редуту. А ким були т╕ вояки, яких прив╕в до Криму Суворов?
В╕д самого початку ╕ до к╕нця в╕йни 1768-1774 рр. активну участь у н╕й взяло козацтво Укра╖ни. Так, у листопад╕ 1769 р. козаки завдали поразки татарському загону б╕ля р. Вовчо╖, взяли участь у битв╕ при К╕нбурз╕, п╕д Очаковом та Хаджибе╓м. Ходили козаки п╕д Тулогу, ╤зма╖л, штурмували Перекоп, захопили Кафу. У липн╕-серпн╕ 1773 р. запорожц╕ стояли б╕ля Г╕рсово п╕д командуванням генерал-майора Милорадовича. На початку кампан╕╖ 1774 р. Рос╕я орган╕зувала дунайську розв╕дувальну експедиц╕ю, що складалася ╕з запорозьких козак╕в ╕ була под╕лена на дв╕ команди. Першу команду очолював ╤ван Мандро, другу – полковник К╕ндрат Гук. Ц╕ загони забезпечували переправу рос╕йських в╕йськ на правий берег Дунаю. Загалом у рос╕йсько-турецьк╕й в╕йн╕ брали участь 5-10 тис. козак╕в. Порахувати ж рекрут╕в – укра╖нц╕в, набраних з колишньо╖ Гетьманщини до рос╕йського в╕йська, зараз нема╓ жодно╖ можливост╕. ╤ зрозум╕ло, що в «окупованому» Укра╖ною Криму жодного бодай крих╕тного пам’ятного знаку участ╕ укра╖нц╕в у ц╕й в╕йн╕ так ╕ не з’явилося. Оглядаючи ц╕ монументи, як ╕ багато ╕нших встановлених на численних м╕сцях битв ╕мпер╕╖, укра╖нцю, пам’ятай: за вс╕ ц╕ усп╕хи пан╕в з Петербурга платили кров’ю сини Укра╖ни, тож не можна дозволити легко викреслити нас з ╕стор╕╖.
У деяких укра╖нських м╕стах за час╕в незалежност╕ поновили пам’ятники кер╕вникам колон╕зац╕╖ Причорномор’я та Криму – Катерин╕ ╤╤, князю Потьомк╕ну та ╕н. Були ╕де╖ поновити й ╕мперський монумент Катерин╕ ╤╤, який ╕снував у С╕мферопол╕. Звичайно, сл╕д визнати рац╕ональн╕сть аргументу, що саме ц╕ ╕сторичн╕ особи закладали ц╕ м╕ста. Проте в╕дсутн╕сть нов╕тнього пропагандистського звучання ╖х сприяло б водночас зведенню пам’ятник╕в ╕ншим фундаторам Криму. Що вже казати про укра╖нських д╕яч╕в ╕ геро╖в Криму, коли у помсту за улюбленого «кумира» Лен╕на севастопольц╕ валять пам’ятник Сагайдачному в Севастопол╕.
У к╕нц╕ XVIII — середин╕ XIX ст. проводилося переселення до Криму укра╖нських селян – кр╕пак╕в з тод╕шн╕х Ки╖всько╖, Черн╕г╕всько╖, Полтавсько╖, Катеринославсько╖, Харк╕всько╖ та ╕нших губерн╕й. ╥х спрямовували, головним чином, до посушливих малообжитих рег╕он╕в Криму – ╢впатор╕йського пов╕ту та Керч-╢н╕кальського градоначальства. Про побут тогочасних укра╖нських переселенц╕в розпов╕да╓ експозиц╕я Центрального музею Тавриди та Етнограф╕чного музею Криму на вул. Пушк╕на, 18; з кв╕тня 1999 року тут д╕╓ дуже ц╕кава стац╕онарна виставка «Моза╖ка культур Криму». Укра╖нськ╕ переселенц╕ займалися хл╕боробством, скотарством, випарюванням сол╕, перевезенням вантаж╕в, рубками л╕су, гончарним ремеслом. Ж╕нки займалися пряд╕нням, ткацтвом ╕ вишивкою. В експозиц╕╖ етнограф╕чного музею в╕дтворено фрагмент ╕нтер’╓ру укра╖нсько╖ хати: червоний куточок з образами та рушником-бог╕вником (Черн╕г╕вщина, 1950 р.), п╕чка з посудом к╕н. XIX — поч. ХХ ст., так звана «бабина лавка», ст╕л, скриня з приданим наречено╖, чолов╕ч╕ ╕ ж╕ноч╕ укра╖нськ╕ костюми, зокрема, вишит╕ сорочки, святковий ж╕ночий верхн╕й одяг (юпка, катанка, корсетка). Представлено також взуття з Сумщини поч. ХХ ст., маслоб╕йню з Черн╕г╕вщини 30-х рр. ХХ ст. В ╕нтер’╓р╕ святково прибрано╖ хати представлено «Щедрий веч╕р» — зустр╕ч Нового року. Укра╖нськ╕ артефакти можна побачити у колекц╕╖ ювел╕рних прикрас музею – з╕бранн╕ «Кримський ларець». Тут, зокрема, ми можемо побачити славнозв╕сн╕ укра╖нськ╕ «корал╕» — намисто з червоних корал╕в Х╤Х ст. (Полтавщина), про яке мр╕яла кожна укра╖нська д╕вчина, м╕дний «дукач» ╕з зображенням св. Урсули Х╤Х ст. (Черн╕г╕вщина), укра╖нський ж╕ночий костюм з ╤вано-Франк╕вська 30-40-х рр. ХХ ст. та багато ╕ншого.
Укра╖нц╕ були переважно с╕льськими мешканцями, тож до великих м╕ст (С╕мферополь, Феодос╕я, Севастополь) потрапляли в незначних к╕лькостях. Проте ╕ молодий С╕мферополь станом на к╕нець XVIII ст. заселявся переважно зв╕льненими з арм╕╖ солдатами та вивезеними сюди кр╕паками, значна частина яких була з Укра╖ни. Заселялися й околиц╕ м╕ста. К╕льк╕сть укра╖нц╕в у Криму, зокрема в м╕стах, зросла, коли почалася Кримська в╕йна 1853-1856 рр. Для участ╕ у в╕йн╕ знову збирали рекрут╕в з╕ вс╕╓╖ ╕мпер╕╖ та в Укра╖н╕. Це була перша в╕йна, в як╕й використовувалася молода укра╖нська оборонна промислов╕сть – зокрема, збудований для потреб Чорноморського флоту завод у новоза-кладеному Луганську. В 1855 р. Луганський ливарний завод поставив захисникам Севастополя т╕льки ядер 296 пуд╕в. Через С╕мферополь на Севастополь тягнулися п╕дводи з харчами та бо╓припасами, а назад – з пораненими. С╕мферополь того часу перетворився на великий шпиталь. Поранених була величезна к╕льк╕сть – госп╕талями тод╕ були також Херсон та Катеринослав. Недарма у центр╕ сучасного С╕мферополя на старих буд╕влях можна побачити пам’ятн╕ дошки про перебування шпитал╕в час╕в Кримсько╖ в╕йни. Тут робив операц╕╖ захисникам Севастополя славетний М. Пирогов, який, як в╕домо, теж знайшов в╕чний спок╕й на укра╖нськ╕й земл╕ у сво╓му ма╓тку п╕д В╕нницею.
36 тисяч вояк╕в, померлих в╕д ран ╕ хвороб 1854-1855 рр. у пер╕од Кримсько╖ в╕йни, спочивають на кладовищ╕ в Петровськ╕й балц╕. Ск╕льки тут спочива╓ укра╖нц╕в, як╕ загинули за «веру, царя и отечество», чи, якщо висловлюватися проза╖чн╕ше, самодурство Миколи ╤?
П╕сля зак╕нчення в╕йни багато в╕дставних солдат╕в з укра╖нц╕в залишилися жити у Криму. П╕сля скасування кр╕паччини 1861 р. тут також з’явилися переселенц╕ з в╕дпущених на волю укра╖нських селян. Станом на 1897 р. населення Криму становило 546 592 чолов╕к, з них – 11,8% укра╖нц╕в, 1917 р. – 749 800 ос╕б, 8,6% укра╖нц╕в.
З наближенням ХХ ст. зростала самосв╕дом╕сть окремих народ╕в Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖; значною м╕рою стосувалося це й укра╖нц╕в. До спричинення п╕днесення укра╖нсько╖ самосв╕домост╕ вир╕шальну роль в╕д╕грав ген╕й Шевченка. Пам’ятник Шевченков╕, без сумн╕ву, ╓ святим м╕сцем для укра╖нц╕в у С╕мферопол╕. В╕н розташований б╕ля входу до парку ╕м. Тараса Шевченка на вул. Севастопольськ╕й. Тут покладали кв╕ти на нац╕ональн╕ свята. Барель╓ф Шевченка можна побачити й на ст╕н╕ холу центрального зал╕зничного вокзалу С╕мферополя. Нав╕ть в умовах окупац╕╖ Криму було в╕дзначено 200-ту р╕чницю народження Великого Кобзаря спец╕альною експозиц╕╓ю в Музе╖ ╕стор╕╖ С╕мферополя. В експозиц╕╖ були представлен╕ коп╕╖ виконаних Шевченком портрет╕в його друз╕в ╕ знайомих, як╕ в р╕зн╕ часи в╕дв╕дали Крим, та публ╕кац╕╖ присвячених ╖м твор╕в поета, у тому числ╕ портрет поета В. Жуковського, який сприяв його зв╕льненню з кр╕пацтва, його приятел╕в-актор╕в М. С. Щепк╕на ╕ А. Олдр╕джа, ╢. П. Бларамберг, яка походила з в╕домого у Криму грецького роду Мавром╕хайл╕. Предмети, представлен╕ в експозиц╕╖, доповнювали р╕зн╕ видання твор╕в Шевченка, його сучасник╕в та ╕нших автор╕в, як╕ висв╕тлювали його життя ╕ д╕яльн╕сть. До р╕чниц╕ поета музей прикрасила пам’ятна ваза, виготовлена на керам╕чному завод╕ С╕мферополя.
У Х╤Х ст. на потреби ╕мпер╕╖ працювала велика к╕льк╕сть талановитих син╕в Укра╖ни. Як зазнача╓ В. Серг╕йчук, скал╕чен╕ укра╖нськ╕ душ╕, заражаючись рос╕йським державним патр╕отизмом, переходили згодом на нову стад╕ю нац╕онально-пол╕тичного роздво╓ння – малорос╕йство, яке наш в╕домий поет ╢. Маланюк назвав «парал╕чем пол╕тично╖ вол╕» ╕ «нац╕ональним пораженством». Воно привело наших предк╕в у Х╤Х ст. до широкомасштабно╖ асим╕ляц╕╖, що вкладалася в рамки штучно створено╖ схеми великодержавних шов╕н╕ст╕в на кшталт «не было, нет и быть не может», яка, на жаль, сприймалася в тогочасному св╕т╕. Досить виражена була ця тенденц╕я ╕ в Криму. Проте це не означа╓, що в╕н був позбавлений виразних укра╖нських особистостей.
У 1888-1917 рр. у садиб╕ Салгирка працював, вивчаючи кримське промислове сад╕вництво, всесв╕тньо в╕домий сад╕вник та помолог Левко Симиренко (1855-1920). Тут в╕н п╕дготував свою наукову працю «Кримське промислове плод╕вництво».
У Криму також народився та вчився у С╕мферопольськ╕й г╕мназ╕╖ (вулиця Карла Маркса, № 32) О. Яценко (1843-1897 рр.) – в╕домий ки╖вський л╕кар-х╕рург, доктор медичних наук (1871), доцент Ки╖вського ун╕верситету, колезький радник. Тут також 1870 р. на з’╖зд╕ вчител╕в Тавр╕йсько╖ губерн╕╖ виступив Костянтин Ушинський. На честь ц╕╓╖ под╕╖ г╕мназ╕я названа на його честь. Вчителем у г╕мназ╕╖ також був ╤. Деркач╕в – укра╖нський д╕яч, автор «Укра╖нсько╖ граматики для початкового навчання».
Культурним центром тогочасного С╕мферополя був театр. Спочатку в╕н був тимчасовим, а пот╕м на початку ХХ ст. арх╕тектор А. Бекетов зв╕в нову чудову буд╕влю на вул. Пушк╕на, 15. У 1876 роц╕ до трупи вступив актор Марко Кропивницький, якого в майбутньому назвуть «батьком укра╖нського театру». На с╕мферопольськ╕й сцен╕ в╕н усп╕шно дебютував у рол╕ городничого в Гогол╕вському «Рев╕зор╕» ╕ незабаром пос╕в стан пров╕дного артиста трупи. Актор грав значн╕ рол╕ у п’╓сах О. Островського, М. Гоголя. Публ╕ка ╕ преса високо оц╕нювали його виконання. У с╕мферопольському театр╕ М. Кропивницький працював недовго, проте згодом не раз повертався сюди з гастрольними спектаклями. Актор проклав дорогу до Криму й ╕ншим корифеям укра╖нського театру: неодноразово виступала на с╕мферопольськ╕й сцен╕ трупа М. Старицького. В С╕мферопольському театр╕ виступала також славетна М. Заньковецька.
Пожвавлення нац╕онального життя укра╖нського народу в Криму було викликано пад╕нням царату та под╕ями укра╖нсько╖ нац╕онально╖ революц╕╖. До Дня Соборност╕ 2014 року в Музе╖ ╕стор╕╖ м╕ста С╕мферополя було в╕дкрито дуже ц╕каву експозиц╕ю, яка ╕люструвала малов╕дом╕ кримськ╕ акценти становлення Укра╖нсько╖ державност╕.
Середовищем укра╖нсько╖ нац╕онально╖ активност╕ у Криму стала велика маса укра╖нц╕в, як╕ служили на кораблях Чорноморського флоту ╕мпер╕╖. П╕сля лютнево╖ революц╕╖ у Рос╕╖ вони п╕дн╕мають укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ прапори та зм╕нюють назви корабл╕в на укра╖нськ╕. Це стало п╕дставою для виникнення ╕де╖ у пров╕дних д╕яч╕в укра╖нсько╖ революц╕╖ про сум╕сне ╕снування давно пов’язаних економ╕чними зв’язками Укра╖ни та Криму.

За матер╕алами статт╕
╤вана ПАРН╤КОЗИ
«Укра╖нський С╕мферополь»
crimeanua.wix.com/main
(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14477

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков