Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ВАШ╤ РОС╤СЬКОМОВН╤ Д╤ТИ
Черкаси. На презентац╕ю книги молодо╖ письменниц╕ вчителька приводить ц╕лий клас. Випускний. Вс╕...


ВАЛЕНТИН БУТ: ОБЛУДА
Останн╕м часом у в╕тчизняних ЗМ╤ знову спливла тема т. зв. "здач╕ Криму".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2014
ВОЛОДАР╤ МОВ. ЧИ НЕ ЧАС ПОВЕРНУТИ ВТРАЧЕНУ СПАДЩИНУ?

Останн╕м часом так звана мовна дискус╕я у нас р╕шуче втратила актуальн╕сть. Що й зрозум╕ло: як т╕льки заткнули пельки р╕зного штибу кол╓сн╕ч╓нкам – так ╕дея двомовност╕ зачахла сама собою. А з ╕ншого боку, з’ясувалось, що правильна укра╖нська, зг╕дно з ╤риною Фар╕он, якщо ╕ ╓ ознакою ╕стинного патр╕отизму, то х╕ба що вторинною. Натом╕сть тему п╕дхопили наш╕ «брати» на п╕вн╕чному сход╕.

Арабська гарячков╕сть

От, прим╕ром, вельми л╕беральна публ╕цистка Юл╕я Латин╕на на «Ехо Москви» днями наст╕йливо радила укра╖нцям зробити рос╕йську мову другою державною. ╤ припечатала «неспростовним» аргументом: виявля╓ться, в ╤зра╖л╕ дв╕ державн╕ мови, ╕врит ╕ (тут Юля витримала ефектну паузу) – арабська.
Будемо вважати, через природну гарячков╕сть журнал╕стка свою «мисль» не встигла до к╕нця додумати. Ну, ввели в ╤зра╖л╕ другу державну. ╤?.. Палестинц╕ згадали про сп╕льне походження в╕д прабатька Авраама й об╕йняли ╓вре╖в як брат╕в? Отож бо.
Але нащо москвичц╕ в якомусь там покол╕нн╕ взагал╕ перейматись нашими проблемами? Про це вона якось прохопилась в одн╕й з попередн╕х передач. На слушну ╖╖ думку, якщо рос╕йська втратить на наших теренах державн╕ п╕дпорки, вона швидко скотиться на позиц╕ю тепер╕шнього суржику. Стане предметом для незлостивих жарт╕в ╕ характерною ознакою глибинного пров╕нц╕ал╕зму.
Чому це ╖╖ турбу╓, Юл╕я прямо так ╕ не пояснила, але ╕ншого разу поскаржилась – ╕ тут я сам ладен витримати ефектну паузу – на сильне звуження меж використання в Рос╕╖ державно╖ мови. Мовляв, як ╓ потреба ознайомитися з останн╕ми новинами в галуз╕ ф╕зики, б╕олог╕╖, ба нав╕ть пол╕толог╕╖ – доводиться звертатись до англ╕йських, французьких та ╕нших видань – т╕льки не до рос╕йських. Бо останн╕ здатн╕ дох╕дливо розпов╕сти виключно про «кримнаш» та про особливост╕ незр╕внянно╖ рос╕йсько╖ духовност╕.
Латин╕на прямо не пише, що проблема не лише в пол╕тичних реал╕ях, а й у тому, що в останн╕ десятил╕ття без потужного укра╖нського п╕дживлення рос╕йська сильно деградувала. Натом╕сть б╕льшою см╕лив╕стю в╕дзначився Володимир Голишев. Ось що в╕н заявив, полем╕зуючи з «френдами» по «Фейсбуку»: «Это вопрос о том, насколько язык живой. Русский, например, очень даже живой. В УКРАИНЕ. А в России русский язык умирает. Может, умер уже». ╤ додав: «Руководство РФ действует, исходя из того, что язык – его собственность, и некоторые глупые украинцы эти притязания признают. И уж совсем никто (или почти никто) их не оспаривает».
Гадаю, прислухатись до одного з найкращих сьогодн╕ рос╕йських драматург╕в варто. Починати оспорювати у рос╕ян права авторства на НАШУ рос╕йську мову потр╕бно бодай ╕з суто гуманних м╕ркувань – аби мова, яко╖ наш╕ предки навчили ф╕нно-угорських мешканц╕в Середньорусько╖ р╕внини, остаточно не виродилась у д╕алект ╕м. Еллочки-людо╖дки. Мова – душа народу, ╕ сучасний стан мови наших «брат╕в» такий, що потребу╓ негайного втручання псих╕атр╕в.

Врата ученост╕

Що стосу╓ться доказово╖ бази, – навряд ╕з цим виникнуть проблеми. Так, нашвидкуруч. Один ╕з визнаних творц╕в л╕тературно╖ рос╕йсько╖ Михайло Ломоносов називав «Грамматику» Мелет╕я Смотрицького «вратами учености». Якби в╕н у т╕ «ворота» не ув╕йшов, – науку, л╕тературу, а то й розмовну мову абориген╕в формували б запрошен╕ ще Петром академ╕ки-н╕мц╕.
╢ в╕домий висл╕в, приписаний Досто╓вському: «Ус╕ ми вийшли з «Шинел╕» Гоголя». Дехто заперечу╓ авторство Федора Михайловича, але н╕хто не заперечу╓ сутност╕ формули: Пушк╕ну не вдалося створити на рос╕йському ╜рунт╕ ФРАНЦУЗЬКО╥ л╕тератури – ╖╖ полтавський шляхтич Микола Гоголь-Яновський розвернув у сво╓ фантастичне р╕чище. З якого та по сей день не в змоз╕ виборсатися.
Ну, ╕ таке дал╕. Хоча не все так просто в Московському царств╕. Якось невчасно на безкра╖х просторах П╕вн╕чно╖ Рос╕╖ почав набирати оберт╕в процес повернення московит╕в до сво╖х нац╕ональних виток╕в. Себто до культури предк╕в-меря. Я вже десь ╕з р╕к ╕з ц╕кав╕стю читаю сайт «Мерямаа» («Мир меря»); в 2010-му вийшов неперевершений ф╕льм Олекс╕я Федорченка «В╕всянки». Останн╕й сам по соб╕ може навернути до поганства чимал╕ верстви нащадк╕в л╕тописних меря, вес╕, муроми й решти сх╕дноф╕нських племен. Не те, щоб це чимось загрожувало, але нев╕доме завжди спричиня╓ неспок╕й у душ╕.
╢дине, що обнад╕ю╓: нарешт╕ кожен буде говорити сво╓ю мовою. Ми ж, говорячи одн╕╓ю – рос╕йською – мовою, геть не розум╕ли одне одного. Це – не «фигура речи», а констатац╕я факту семантики. Ми вклада╓мо геть р╕зн╕ значення в одн╕ й т╕ сам╕ слова. Почати хоча б з «дихотом╕╖» «мова – язык». Так, до слова: чи може бути язик – душею народу? А ось ╕ще приклади.

Оф╕ц╕йн╕ обличчя

Пам’ята╓те переможн╕ «б╕г-морди» Януковича весни 2010-го? «Твою ДУМКУ буде враховано» – ╕ трохи нижче рос╕йською – «Твое мнение будет учтено». Але «мнение» – це щось остаточне. В╕д слова «мнить»: «Каждый мнит себя стратегом». Думка ж – то процес. «А думка край св╕ту на хмар╕ гуля» (Шевченко). Обтяжливо В╕кторов╕ Федоровичу було б ганятися за нашими летючими думками, якби в╕н раптом вир╕шив дотриматись об╕цянки.
Автор цих рядк╕в навчався рос╕йською – ╕ все одно було см╕шно слухати, як до яко╖сь кра╖ни в╕длет╕в Леон╕д ╤лл╕ч «и другие официальные лица». Виходило, що обличчя з Брежн╓вим полет╕ли, а руки-ноги залишилися вдома. Укра╖нське телебачення продублювало пов╕домлення: з генсеком ЦК КПРС полет╕ли «╕нш╕ оф╕ц╕йн╕ ОСОБИ». Тут уже проявля╓ться б╕льша повага укра╖нця до людсько╖ ╕ндив╕дуальност╕. Для нього людина (нав╕ть «оф╕ц╕йна») не ╓ формальним набором якихось зовн╕шн╕х рис – «обличчям»; нам ц╕кавий ╖╖ внутр╕шн╕й св╕т. Тому – особа. А для кремл╕вських мешканц╕в абсолютно достатньо було розр╕зняти п╕дданих за зовн╕шн╕ми ознаками.
Под╕бне р╕зночитання ╓ б╕льше приводом для жарт╕в. Куди серйозн╕ше варто замислитись над таким поняттям. У нас людей карають за ЗЛОЧИНИ. В Рос╕╖ – за ПРЕСТУПЛЕНИЯ. Не треба бути л╕нгв╕стом, аби углед╕ти геть р╕зну етимолог╕ю двох сл╕в. Для укра╖нця злочинець – це той, хто чинить ЗЛО. Зло – поняття абсолютне. Для рос╕янина ж «преступление» – лише акт виходу за дов╕льно прокреслену межу. Скаж╕мо, до горбачовського «кооперативного» указу будь-яка приватновласницька д╕яльн╕сть п╕длягала крим╕нальному пересл╕дуванню. Але прибрали в╕дпов╕дну статтю з КК – ╕ вчорашн╕ фарцовщики та «цеховики» миттю перетворились на добропорядних п╕дпри╓мц╕в.
Маленький нюанс. Знавц╕ рос╕йсько╖ мови нагадають про прямий аналог слова «злочинець» – «злодей». Той, що «деет зло». Згоден. Однак вираз цей або давно вже став часткою казкового фольклору (де «злодействуют» Кощей з Бабою-Ягою), або набув гумористичного забарвлення ще за пушк╕нських час╕в – якщо не ран╕ше. Як там в Олександра Серг╕йовича:
Хотел бы быть твоим, Семенова,
покровом,
Или собачкою постельною твоей,
Или поручиком Барковым, –
Ах он, поручик! Ах, злодей!
Очевидно, що для невиправного баб╕я Пушк╕на оф╕цер гвард╕йського фельд’╓герського полку Дмитро Барков ну н╕як не м╕г бути злочинцем. Хоча в╕н, напевно, заздрив його «перемоз╕» над оперною д╕вою.
╤ таке дал╕, ╕ тому под╕бне тощо. Будь-хто може скласти словничок на к╕лька сотень укра╖нських сл╕в, як╕ при оф╕ц╕йному переклад╕ рос╕йською втрачають первинний сенс. Так, ще к╕лька приклад╕в. У нас крим╕нальн╕ справи ПОРУШУЮТЬ – у них ВОЗБУЖДАЮТ. У нас Жириновський ц╕лком ОСУДНИЙ – у них (не)ВМЕНЯЕМЫЙ. Або ось: у нас – ПЕРЕМОГА, в них – ПОБЕДА. Тобто «после БЕДЫ». В╕дчува╓ться якась в╕ков╕чна приречен╕сть б╕дного рос╕йського мужичка.
Як там кажуть рос╕яни в таких випадках? «Ох, как тут все запущено-о!».

Михайло БУБЛИК
Луганськ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14476

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков