Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 12.12.2014
Композитор ╢вген ДОГА: ЗА «РОЗЛУЧЕННЯ» З МОСКВОЮ «ДАВАЛИ ПО ЗУБАХ», А УКРА╥Н╤ ХОЧУТЬ В╤Д╤РВАТИ ГОЛОВУ

— ╢вгене Дмитровичу, як Ви сприйняли под╕╖ в Укра╖н╕?
— Одразу обмовлюся, що думаю ╕ розм╕рковую не як пол╕тик, а як звичайна людина ╕ перес╕чний громадянин. Кор╕ння цього протистояння йде далеко в ╕стор╕ю, йому сотн╕ рок╕в. Тому що вс╕ в╕йни, як╕ були в цьому рег╕он╕, починаючи з Ки╖всько╖ Рус╕, виникали на ╜рунт╕ бажання в╕докремитися, жити сво╖м, а не чужим розумом ╕ у власному будинку.
На м╕й погляд, ╓ два шляхи розвитку — експансивний ╕ ╕нтенсивний.
╤нтенсивний — коли все в╕дбува╓ться за рахунок власних ресурс╕в, власного ╕нтелектуального потенц╕алу. А експансивний — коли щось досяга╓ться за рахунок нездорових способ╕в. Пригадайте, що сталося п╕сля 1917 року, коли Укра╖на була оголошена республ╕кою. ╥╖ тут же задушили. Те ж саме повторилося п╕сля 1991 року, коли Укра╖на здобула свою незалежн╕сть. У х╕д п╕шла та ж сама методика, причому вона застосовувалася не лише до Укра╖ни, але й до вс╕х республ╕к колишнього Радянського Союзу. Вс╕ отримали «по зубах».
Я свого часу нав╕ть дивувався. Як же так? Вс╕м д╕ставалося, окр╕м Укра╖ни. Як бачите, життя внесло сво╖ жорсток╕ корективи: виявився неправий. На жаль, п╕д╕йшла черга ╕ Укра╖ни. ╥╖ залишили «на закуску», ╕ б’ють сьогодн╕ не просто «по зубах», а хочуть в╕д╕рвати голову. Але н╕як цю голову не можуть схопити.
Тому найрозумн╕ше в ц╕й ситуац╕╖ — с╕сти за ст╕л перемовин ╕ домовитися, а не крутитися навколо цього «столу» з автоматами, артилер╕╓ю ╕ танками. Аби не гинули люди ╕ не лилася кров.
— Як Ви поставилися до анекс╕╖ Рос╕╓ю Криму?
— Я не перестаю ставити перед собою запитання: чому в╕н ма╓ бути рос╕йським? Адже ще в турецьку в╕йну його грудьми захищали не сиб╕ряки. Там билися ╕ укра╖нц╕, ╕ нав╕ть чотири молдавськ╕ полки. Вони воювали за Крим. Це — ╕сторичн╕ факти, а не вигадка. ╤ в Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕ брали участь ус╕: ╕ рос╕яни, ╕ укра╖нц╕, ╕ казахи, ╕ молдавани. Тод╕ навряд чи когось ц╕кавило, у кого яка «група кров╕». Чому ж зараз намагаються представити одну «групу кров╕» б╕льш як╕сною? А як же решта?!

КРА╥НИ НАТО М╤Ж СОБОЮ НЕ ВОЮЮТЬ, А ВСЕРЕДИН╤ СНД — В╤ЙНА

— Ви тривалий час жили в Рос╕╖, ╕ нин╕ часто там бува╓те. У чому, на Ваш погляд, кри╓ться кор╕ння конфл╕кту?
— Дивна штука виходить. Свого часу ми об’╓дналися довкола СНД не для того, щоб воювати. Виходить якийсь нонсенс: тобто вою╓мо всередин╕ одн╕╓╖ орган╕зац╕╖. Не хот╕лося б проводити як╕сь паралел╕, але я щось не чув, аби воювали м╕ж собою кра╖ни НАТО. А всередин╕ СНД чомусь раптом почали стр╕ляти. ╤ не просто стр╕ляти, а йде справжн╕с╕нька в╕йна.
К╕лька дн╕в тому випадково почув висл╕в «старша сестра», який мене дуже обурив. Що ж це, «старша сестра» вою╓ з «молодшою»? ╤ я, кажуть, композитором став, лише завдяки «старш╕й сестр╕». Але тод╕ чому, скаж╕ть, «старша сестра» не змогла озвучити Ол╕мп╕аду-80, Ол╕мп╕аду-2014, а попросила про це «молодшу» сестру Молдову. ╤ молодша сестра це написала. (Вальс ╢вгена Доги з ф╕льму «Мой ласковый и нежный зверь» звучав п╕д час театральних композиц╕й на Московськ╕й Ол╕мп╕ад╕ в 1980 роц╕ ╕ п╕д час Сочинсько╖ Ол╕мп╕ади 2014 року — ред.).
Те ж саме можу сказати ╕ про те, що не обов’язково, аби вс╕ добували нафту. У когось ╓ духовний продукт, який куди як╕сн╕ший ╕ б╕льш значущий, н╕ж нафта й газ. До реч╕, всього лише пару десятк╕в рок╕в, як у нас все зациклилося на нафт╕ й газ╕. А як же ми жили ран╕ше без цих «продукт╕в»? Ми жили не г╕рше. А сьогодн╕ за допомогою нафти й газу намагаються управляти людьми, як кобилами.
Я — людина непол╕тична, все життя прагнув писати музику. Людям подоба╓ться — ╕ в Молдов╕, ╕ в Укра╖н╕, ╕ в Рос╕╖, ╕ в Румун╕╖, ╕ в Кита╖. Пишу ╕ в арабському стил╕, ╕ в латиноамериканському — для музики нема╓ кордон╕в.
Чому ж ми намага╓мося ц╕ кордони встановити для людей, як╕ цю музику люблять ╕ слухають?! Я хочу об’╓днати вс╕ духовн╕ сили в св╕т╕. Ми диха╓мо одним ╕ тим же пов╕трям, зустр╕ча╓мо одн╕ ╕ т╕ ж св╕танки, проводжа╓мо заходи. Так чому ж ми повинн╕ взяти на себе право одним давати св╕тло сонця, а ╕ншим це св╕тло затьмарювати?! ╤ беремося вир╕шувати чужу долю?
Мудрий Карамз╕н сказав приголомшлив╕ слова: «Для того, щоб любити, треба знати!». Не зна╓мо ми, напевно, одне одного наст╕льки, аби полюбити ╕ не брязкати збро╓ю.

УКРА╥НА – ╢ВРОПЕЙСЬКА КРА╥НА, ╤ РОС╤╥ НЕ СЛ╤Д Р╤КИ НАЗАД ПОВЕРТАТИ

— Якою Вам бачиться Укра╖на сьогодн╕?
— Я не можу зрозум╕ти, чому сьогодн╕, кажучи про Укра╖ну, часто використовують еп╕тет «нац╕онал╕стична»? Або ╕нш╕ бридк╕ сл╕вця? Як не можу зрозум╕ти, наприклад, чому Укра╖н╕ потр╕бно нав’язувати чужий спос╕б життя. Можливо, не ц╕лком доречне пор╕вняння, але якщо к╕т любить ходити по даху, то хай в╕н соб╕ ходить по даху. На те в╕н ╕ к╕т. Я не повинен нав’язувати йому те, що люблю я.
Хай укра╖нц╕ живуть так, як вони хочуть. Нав╕ть якщо мен╕ це не подоба╓ться, то я не повинен змушувати ╖х жити так, як живе, наприклад, Молдова.
В╕дверто кажучи, не можу соб╕ уявити, аби хтось прийшов до мене додому ╕ почав диктувати ╕ вказувати, як ╕ куди я маю поставити кр╕сла, ст╕л, л╕жко, яку люстру пов╕сити, якого кольору мають бути шпалери ╕ зав╕ски. Тут, в мо╓му будинку, все зроблено мо╖ми руками ╕ в мо╓му розум╕нн╕ комфорту. ╤ я н╕чого н╕коли не прийму ╕ншого, що порушило б м╕й статус ╕ мо╖ поняття про цей статус.
Укра╖нц╕ хочуть до ╢вропи? Не потр╕бно ╖х зупиняти. Тому що, по сут╕, вони — ╓вропейц╕. Я не засуджую ╕ Рос╕ю, тому що переважно я живу ╕ в Москв╕, ╕ для мене теж небайдужа доля ц╕╓╖ кра╖ни. Проте це б╕льше ╓вроаз╕атська кра╖на, б╕льшою сво╓ю частиною вона в Аз╕╖, ╕ нормально, що вона прагне до ╢враз╕╖. Але Укра╖на — ╓вропейська кра╖на. ╤ не просто ╓вропейська, а одним сво╖м «крилом» вона майже в центр╕ ╢вропи.
Це як у природ╕, де все дуже мудро влаштовано, ╕ Бог мудро вс╕м розпорядився: аби кожна кв╕тка сама обирала соб╕ м╕сце ╕ кл╕мат, час, коли ╖й кв╕тнути. Р╕чки течуть туди, куди ╖м треба, ╕ не потр╕бно повертати ╖х назад, як це намагалися свого часу спробувати. Безглузда ╕дея.

╢ Л╤ВИЙ ╤ ПРАВИЙ БЕРЕГ ДН╤СТРА, А ПРИДН╤СТРОВ’Я – ЦЕ ТЕРИТОР╤АЛЬНА КЛИЧКА

— А може, пол╕тики щось намудрували?
— Я би порекомендував б╕льшост╕ цих пол╕тик╕в б╕льше читати. Особливо просв╕тник╕в. Тод╕ у них зм╕нилося б ╕ мислення. Якщо запитати у когось з них, яку книгу останню вони прочитали, думаю, сво╓ю в╕дпов╕ддю вони особливо не здивують.
В╕зьм╕ть ще XVII стол╕ття. Адже молдавський просв╕тник княжого походження Петро Могила (по-молдавськи Петру Мов╕ле) пожертвував сво╖м княжим саном ╕ став просв╕тником! В╕н був господарем Молдови ╕ прославив ╖╖ на весь св╕т, оск╕льки цьому св╕ту в╕н в╕домий ╕ сьогодн╕. Жив ╕ працював у Ки╓в╕, в Ки╓во-Печерськ╕й Лавр╕, сп╕лкувався з людьми р╕зних нац╕ональностей, ст╕льки книг написав. Сьогодн╕ так ╕ не можуть д╕йти згоди, кому в╕н належить б╕льше: укра╖нцям чи молдаванам. Це — люди, як╕ нас об’╓днують. А сьогодн╕ нам подають зовс╕м все навпаки.
Думаю, що ╓ство ма╓ бути закладене в основу всього — ╓ство природи, ╓ство вза╓мин, понять. ╤сторичних ╕ етичних. Не потр╕бно д╕яти за принципом, — якщо щось не влаштову╓, потр╕бно руйнувати все вщент.
Нещодавно я був у сво╓му р╕дному сел╕ Мокра Рибницького району. На л╕вому берез╕ Дн╕стра. До реч╕, для мене не ╕сну╓ поняття «Придн╕стров’я». Що це за сл╕вце таке? ╢ л╕вий ╕ правий берег Дн╕стра, а Придн╕стров’я — це як територ╕альна кличка. Мен╕ дуже боляче, що церкви в мо╓му р╕дному сел╕ б╕льше нема╓. Зруйнували. Питаю — нав╕що? Адже туди ходили вс╕ мо╖ пращури — бабуся, д╕дусь, батько, мати. ╤ я хочу в ту церкву ходити. Чому я Вам це розпов╕даю? Та тому, що под╕бно до ц╕╓╖ церкви руйнуються сьогодн╕ етичн╕ засади, вщент. ╤ м╕й будинок, будинок на л╕вому берез╕, як ╕ сам л╕вий «берег» Молдови чомусь виявився «пофарбованим» в ╕нший кол╕р. ╤ ╓ вс╕ п╕дстави вважати, що це може бути «кол╕р» Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. А мене запитали, чи хочу я цього?!

ДЛЯ УКРА╥НИ ╤ МОЛДОВИ Я «СКОМПРОМЕТОВАНИЙ» ДРУЖБОЮ З МОСКВОЮ, А ДЛЯ РОС╤╥ Я — МОЛДАВАНИН

— А якою Ви бачите роль ╕нтел╕генц╕╖ у врегулюванн╕ конфл╕кт╕в ╕ у вибор╕ кра╖ною свого шляху?
— А х╕ба ╕нтел╕генц╕ю хтось пита╓, яким шляхом треба йти? Я не дуже бачу, аби до нас зверталися. А непогано було б. Дуже добре пам’ятаю часи, коли я виступав з концертами. ╤ я знав, хто в той час був популярним серед музикант╕в, сп╕вак╕в, а зараз ми мало сп╕лку╓мося. Я нав╕ть не знаю, хто зараз сп╕ва╓, гра╓ в Укра╖н╕. Давно не ╖жджу туди з концертами — мене не запрошують. Тому що для Укра╖ни я «скомпрометований» тим, що живу в Рос╕╖. Для Рос╕╖ я — молдаванин.
Скажу б╕льше. У Молдов╕ ╓ Сп╕лка композитор╕в. Не пов╕рите, але я нав╕ть не знаю, де вона розташована, 27 рок╕в не переступав пор╕г цього закладу, мене туди не запрошують. А я — не остання, так би мовити, людина в музиц╕. З ╕м’ям. Чому? Тому що я дружу з Москвою. То х╕ба це нормально? Рос╕яни — так╕ ж люди. Просто ╖м судилася така доля.
Та ╕ всю ╕нформац╕ю ми черпа╓мо лише з «ящика». ╤ те, що хтось туди «насипле», — те ми й з’╖мо. А ╕стинного стану речей не зна╓мо, тому що нема╓ живого сп╕лкування, все розд╕лено кордонами, сп╕лку╓мося за допомогою ╤нтернету ╕ моб╕льного зв’язку. Думаю, комусь дуже виг╕дно ╕золювати наш╕ народи один в╕д одного. Я ╕ сьогодн╕ хот╕в би виступати в Укра╖н╕. Ран╕ше ц╕ питання дуже добре регулювалися державами, але сьогодн╕ пол╕тика затьмарила все, ╕ саме пол╕тики «пильнують», аби н╕чого без них не вир╕шувалося.
— Ким Ви себе в╕дчува╓те в Москв╕? Представником молдавсько╖ д╕аспори?
— Молдова з’явилася не вчора. З ╕стор╕╖ нам достов╕рно в╕домо, що свого часу ц╕л╕ села Молдови вивозилися на Далекий Сх╕д, де вони живуть, до реч╕, ╕ дос╕. ╤ нав╕ть мову свою зум╕ли зберегти. Хоча царськ╕ особи в Рос╕╖ розповсюдили циркуляр — «перетворювати» молдаван на громадян Рос╕йсько╖ ╤мпер╕╖, з╕ вс╕ма «вит╕каючими»: мовою, засадами, церквою. Молдавани ╕ сьогодн╕ живуть там сво╖м життям: печуть плацинди ╕ нав╕ть виноград вирощують. Тепер вони, виявля╓ться, молдавська д╕аспора. Це — штучно створена проблема. ╤ поясню вам, чому.
У 1975 роц╕, коли я був депутатом, у Тираспол╕ з╕ткнувся з дивним явищем. Починалося буд╕вництво бавовняного комб╕нату. Я запитав: «А що, у нас ╓ бавовна?!». «Н╕, — в╕дпов╕ли мен╕, — але треба дати людям робоч╕ м╕сця». «А зв╕дки ми в╕зьмемо фах╕вц╕в?» — запитав я. «Завершимо буд╕вництво ╕ в╕дкри╓мо ПТУ (профес╕йно-техн╕чне училище)», — в╕дпов╕ли. «А хто ж працювати буде?» — не угамовувався я. «Це вир╕шимо пот╕м», — почув у в╕дпов╕дь. ╤ вир╕шили.
Багато рок╕в потому я, гастролюючи Рос╕╓ю з концертами, в м╕стах Владимир ╕ ╤ваново побачив наших смуглявих молдавських д╕вчат. А коли я поц╕кавився, як вони там опинилися, вони в╕дпов╕ли: «П╕сля зак╕нчення ПТУ в Тираспол╕ нас в╕дправили працювати у Владимирську й ╤вановську област╕». Виявилося, на комб╕нат до Тирасполя запросили рос╕йських д╕вчат, а наших молдаванок п╕сля зак╕нчення ПТУ в╕дправили працювати в ╤вановську ╕ Владимирську област╕. Стира╓ться нац╕ональна основа, ╕ виходить така неск╕нченна «д╕аспора».
А згодом ц╕ «╕вановськ╕ спец╕ал╕стки» сид╕ли «голим задом» на рейках у Тираспол╕ ╕ не пускали по╖зди — п╕д виглядом м╕сцевих мешканц╕в, кор╕нних молдаван. Пам’ята╓те, як вони перекривали зал╕зницю в 90-т╕ роки?
Так, ╓ винятки. Це — болгари, гагаузи, яких ще Катерина «привезла» до Молдови. ╤ вони багато стол╕ть живуть на ц╕й земл╕. Ми зараз не копатимемо глибоко, але саме ╖х чомусь провокують сьогодн╕ на як╕сь з╕ткнення з м╕сцевим населенням, граючи на ╖хн╕х нац╕ональних почуттях. ╤ хоч це ╕ ╖хня Батьк╕вщина, але ╕сторично — це молдавська земля. Жив╕ть ╕ рад╕йте життю, хлопц╕, тому що я, коли живу в Рос╕╖, не намагаюся виявляти свою незадоволен╕сть ╕ встановлювати сво╖ закони. Я нав╕ть в╕дмовився брати участь у конкурс╕ на написання г╕мну Рос╕╖. Тому що не маю на це морального права. Ось тут, на м╕й погляд, дуже важливою ╓ «група кров╕», про яку ми говорили ран╕ше.

╢ВРО╤НТЕГРАЦ╤Я ПОЧИНА╢ТЬСЯ З ЛЮДЕЙ, А НЕ З КРАСИВОГО ОБЛИЦЮВАННЯ

— Не можу не запитати про Ваше розум╕ння ╓вро╕нтеграц╕╖?
— Коли сьогодн╕ говорять про ╓вро╕нтеграц╕ю, на жаль, упускають найважлив╕ший момент. Наприклад, буду╓мо будинок. Можна його красиво облицювати, вишукано розфарбувати, але як би ви його не оформлювали, не можна забувати, що цей будинок склада╓ться з цегли. Ця цегла — ми з вами, люди. Це — концерти, книги, культура, наука, сп╕лкування. ╤ якщо поставитися до цього зневажливо, найгарн╕ший будинок дуже швидко розвалиться.
╢вро╕нтеграц╕ю, на м╕й погляд, потр╕бно починати з с╕м’╖, а с╕м’я склада╓ться з двох, трьох, чотирьох людей. Це — батьки, д╕ти, онуки. С╕м’я — це наш╕ села, м╕ста, райони, област╕, кра╖на загалом. Держава — це велика с╕м’я. Люди повинн╕ розум╕ти на конкретному приклад╕, на конкретному житт╕, що таке ╓вро╕нтеграц╕я. Це не ма╓ бути порожн╕м ╕ незрозум╕лим словом.
Коли ми дивимося на р╕чку, ми навряд чи дума╓мо про те, що вона тече швидко, в╕льно. Тим не менш, вона обмежена берегами, тече у певному русл╕. Адже люди — це та ж р╕чка, ╕ вони не повинн╕ забувати про ╕снування таких же берег╕в: це — мораль, закон, традиц╕╖. Р╕чка, виходячи з берег╕в, руйну╓ звичний ритм ╕ р╕вень життя. Все розлива╓ться. Все руйну╓ться. Люди, порушуючи закон ╕ моральн╕ засади, руйнують сво╓ життя. Вс╕ поняття змиваються, ╕ все потр╕бно починати заново.
Дружбу ми повинн╕ зберегти. Але не ту, яку нам нав’язували штучно, а ту, яка стол╕ттями ╕снувала м╕ж нашими народами, перепл╕таючись культурами, коханням, нац╕ональними ╕ родинними зв’язками ╕ продовженням роду.

МЕН╤ БОЛЯЧЕ, ЩО ПОЛ╤ТИКИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ ЛЮДЕЙ НА ТОВАР

— Ваше щире переживання за Укра╖ну ма╓ конкретне кор╕ння...
— Ц╕лком правильно. Моя б╕ограф╕я т╕сно пов’язана з б╕ограф╕╓ю Укра╖ни. У мене ╕ печатка в паспорт╕ сто╖ть, що я народився в Молдавськ╕й Автономн╕й РСР, яка входила на той момент до складу Укра╖ни (маестро ╢вген Дога народився в сел╕ Мокра Рибницького району на територ╕╖ нин╕шнього Придн╕стров’я — ред.). Я ╕ школу зак╕нчив укра╖нську, п╕зн╕ше дуже багато гастролював Укра╖ною.
Пам’ятаю, виступав з концертами в Палац╕ «Жовтневий». Пот╕м виявилося, що в╕н не зм╕г вм╕стити вс╕х охочих, ╕ мо╖ виступи перенесли до палацу «Укра╖на» (чотири дн╕ там був аншлаг, коли тисяч╕ людей ╕шли, щоб послухати музику). Для мене дорог╕ спогади про к╕ностуд╕ю ╕мен╕ Довженка, де я писав музику до багатьох ф╕льм╕в. Там залишилося багато близьких друз╕в. Тому я не лише небайдужий до всього, що в╕дбува╓ться в Укра╖н╕, це для мене дуже боляче.
Зараз все якось урвалося м╕ж нашими республ╕ками. Мен╕ важко пояснити причину такого р╕зкого «охолодження» один до одного. Мен╕ дуже шкода, що людей, людський фактор, як прийнято говорити, перетворили на товар. ╤ пол╕тики торгують цим товаром. Немов у Меркур╕я, Бога торг╕вл╕, оч╕ зав’язан╕. Треба, аби в╕н ╖х розплющив тр╕шки ╕ подивився, що ж кладуть на його ваги. Таке враження, що на ц╕ ваги ставляться зал╕зн╕ гир╕ ╕ гран╕тн╕ камен╕, а не духовн╕ ц╕нност╕, духовний потенц╕ал, етичн╕, ╕сторичн╕ ц╕нност╕.
Зв╕дки вс╕ ц╕ «чорн╕», «б╕л╕» списки? Потр╕бно, напевно, навчитися в╕др╕зняти поле, вкрите бур’яном, в╕д яблуневого саду, а не звалювати все в одну купу.

В╤ЙНИ ЗАК╤НЧУЮТЬСЯ, А МУЗИКА В╤ЧНА

— Чи познача╓ться нин╕шня пол╕тична ситуац╕я в Укра╖н╕, Рос╕╖ ╕ Молдов╕ на Вашому натхненн╕?
— Сумно, але композитор ╢вген Дога виявився незатребуваним. Я написав музику б╕льш н╕ж до двохсот ф╕льм╕в. Але за останн╕ два роки не написав жодно╖ мелод╕╖ до ф╕льму. Не отримав жодного замовлення.
Мен╕ важко визначити, з яко╖ причини це в╕дбува╓ться. Мабуть, моя «група кров╕» не пасу╓ к╕норежисерам. Але я впевнений, що це — не примха кра╖н, а лише певних ╕ндив╕дуум╕в, як╕ в ц╕й каламутн╕й вод╕ дуже добре ловлять рибку.
╤ в╕рю, що пройде трохи часу ╕ люди знову потягнуться до тонких, н╕жних ╕ духовно високих речей. В╕йни, як в╕домо, рано чи п╕зно зак╕нчуються. А музика в╕чна, як ╕ мистецтво взагал╕.
P. S. Покидаючи гостинний д╕м великого композитора, мен╕ пощастило посп╕лкуватися з дружиною маестро, Натал╕╓ю, кор╕нною москвичкою, яка п╕встол╕ття тому залишила столицю ╕ пере╖хала жити до Кишинева до ще н╕кому нев╕домого ╢вгена Доги. Я поставила лише одне запитання: що визначило ╖╖ виб╕р?
— Зна╓те, ми познайомилися абсолютно випадково. Але молода людина, яка у той час (ш╕стдесят╕ роки!) збирала народний фольклор, не могла не привернути увагу. Почуття були дуже яскравими ╕ сильними. За м╕сяць ми одружилися.
Ще я встигла д╕знатися, що його улюбленою стравою дос╕ залишаються молдавськ╕ плацинди. Окр╕м музики, ╢вген Дога пише прозу ╕ догляда╓ кв╕ти в зимовому саду, немов маленьких д╕тей, — в╕д прол╕ск╕в ╕ крокус╕в ранньо╖ весни до п╕зн╕х ос╕нн╕х хризантем...

З╕на╖да ГУРСЬКА
м. Кишин╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14433

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков