Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 12.12.2014
ВАЛЕР╤Й ВОЗГР╤Н: «МО╥М ЗАВДАННЯМ БУЛО ВКЛАСТИ В РУКИ НАРОДУ ЙОГО ╤СТОР╤Ю»

В сво╖й хат╕ — своя й правда!

Нещодавно президент Рос╕╖ Володимир Пут╕н на зустр╕ч╕ з молодими вченими-╕сториками зауважив на «необх╕дност╕ написання» ╕стор╕╖ Криму, при цьому в╕н нагадав про «глибок╕ ╕сторичн╕ корен╕» Криму з Рос╕╓ю. За словами Пут╕на, рос╕йський народ багато стол╕ть бореться за м╕сце у «сво╖й ╕сторичн╕й духовн╕й купел╕». Рос╕йський президент звернувся до питання Ки╖всько╖ Рус╕: «Саме в Херсонес╕ хрестився князь Володимир, а пот╕м хрестив Русь. ╤ Херсонес — це ж що? Це — Севастополь. Ви уявля╓те, який зв’язок м╕ж духовними витоками та державною складовою, маючи на уваз╕ боротьбу за це м╕сто, ╕ за Крим в ц╕лому, ╕ за Севастополь, за Херсонес». В╕н сказав, що рос╕йським ученим потр╕бно написати ╕стор╕ю Криму, «поки ╖╖ не написав хтось ╕нший». Усе сказане президентом Рос╕╖, м’яко кажучи, не в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕ й вже неодноразово спростовано фах╕вцями. Але в цьому план╕ ц╕кав╕ два аспекти: невже ╕стор╕я Криму дос╕ д╕йсно не написана ╕ нав╕що Пут╕ну потр╕бна його власна ╕стор╕я?

Той факт, що Пут╕н об’╓ктивно╖ ╕стор╕╖ не зна╓, уже н╕ для кого не секрет, але в╕н продовжу╓ невтомно доводити це все новим аудитор╕ям. Фах╕вц╕-╕сторики часто п╕дсм╕юються над його сентенц╕ями, зокрема, над тим, що, на його думку, Новорос╕йськ був столицею Новорос╕╖, що, за його словами, Валдай важливий тому, що ╓ «центром зародження рос╕йсько╖ державност╕», а от тепер ще Херсонес — «╕сторична купель», а князь Володимир н╕би ма╓ в╕дношення до Москов╕╖, ╕ у Криму та Рос╕╖ «глибоке ╕сторичне кор╕ння». Якби це говорив студент, то це було б см╕шно, але якщо це говорить глава 140-м╕льйонно╖ ядерно╖ держави, то н╕чого, окр╕м подиву ╕ жалю, це викликати не може.

Пут╕н хоче ╕стор╕ю про себе

Щоб зрозум╕ти причини, як╕ штовхнули президента Рос╕╖ в черговий раз п╕дставитися п╕д наукову критику, я звернувся до кримських ╕сторик╕в ╕з запитанням, нав╕що це йому, ╕ чи д╕йсно ╕стор╕я Криму ще не написана, ╕ св╕т ризику╓, що «╖╖ напише хтось ╕нший»? «╢ таке присл╕в’я: «Горе вам тому, що вашу ╕стор╕ю писатимуть переможц╕!» — сказав автору один з в╕домих кримських ╕сторик╕в, який просив не називати його ╕мен╕, «а то пот╕м не дадуть спок╕йно працювати».
«Пут╕н ╕нстинктивно це в╕дчува╓, ╕, п╕дозрюючи, що реальна перемога в Криму та в Укра╖н╕ йому взагал╕ не св╕тить, в╕н посп╕ша╓ закр╕пити себе в рол╕ переможця хоча б л╕тературно, ╕ вже бачить ╕сторичн╕ томи з описом його ген╕ально╖ рол╕. Що стосу╓ться того, що ╕стор╕я Криму не написана, в╕н теж не ма╓ рац╕╖. ╤стор╕я Криму пишеться з античних час╕в ╕ до наших дн╕в, ╕ сьогодн╕ в н╕й фактично не залишилося прогалин. Цей процес уже на такому р╕вн╕, що н╕ в╕дхилити, н╕ в╕дсунути, н╕ спростувати, нав╕ть дещо применшити вже написану ╕стор╕ю Криму неможливо. У написане можна т╕льки додавати як╕сь припущення, детал╕, розширювати окрем╕ в╕домост╕, уточнювати окрем╕ стор╕нки. ╥х може бути ще багато, проте загальна тенденц╕я правдивого в╕дтворення життя в Криму вже задана безл╕ччю профес╕йних ╕сторик╕в, ╕ саме тому Пут╕н хоче ╖╖ переламати в сво╖х ╕нтересах, тобто в╕д╕йти в╕д правди ╕ писати так, щоб виг╕дно було йому. При цьому не можна сказати, що процес осмислення ╕стор╕╖ Криму зак╕нчений, тут ще працювати ╕ працювати, проте до нього не можна п╕дходити з такими установками, як╕ да╓ Пут╕н. Процес ма╓ характеризуватися об’╓ктивн╕стю та неупереджен╕стю, ╕ не може сл╕дувати ╕нтересам одного пол╕тика».
Виявилося, що ╕сторична л╕тература про Крим досить поширена. Наприклад, у Кримськ╕й ун╕версальн╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. Франка, як св╕дчить дов╕дкова служба, з ╕стор╕╖ Криму нарахову╓ться б╕льше тисяч╕ найменувань, у Кримськотатарськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. Гаспринського — лише ╕сторично╖ л╕тератури також понад 2 тисяч╕ том╕в.
«Насправд╕, св╕това кримська ╕сторична спадщина величезна! — сказав мен╕ той же кримський ╕сторик. — Б╕бл╕отеки в Москв╕, Ки╓в╕, а також св╕тов╕ б╕бл╕отеки в Париж╕, Лондон╕, Берл╕н╕, Тегеран╕, Багдад╕, Дамаску, Анкар╕ та Стамбул╕, в Казан╕, в Баку, в Алма-Ат╕, Ташкент╕, Б╕шкеку ╕ багатьох ╕нших центрах ╕сторично╖ науки мають м╕льйони том╕в з ╕стор╕╖ Криму або пов’язаних з Кримом тематикою».
В╕домий кримський ╕сторик ╕ публ╕цист Гульнара Абдулла╓ва, автор к╕лькох ╕сторичних монограф╕й, зокрема книг «Битви в ╕стор╕╖ Кримського ханства», «Золота епоха Кримського ханства», ╕сторичного роману «Шаг╕н Г╕рай», на мо╓ прохання надала величезний, ╕ то неповний список л╕тератури з ╕стор╕╖ Криму — т╕льки рос╕йською мовою до двох сотень назв, багато з них — фрагментарн╕ досл╕дження, але б╕льш╕сть — комплексн╕, панорамн╕ виклади багатов╕ково╖ ╕стор╕╖ Криму.
Тому очевидно, що Пут╕н вимага╓ нову ╕стор╕ю Криму не написати, а переписати! ╤ нав╕ть каже, яким чином — так, щоб в н╕й «не було жодно╖ програшно╖ для нас позиц╕╖». Щоб при суц╕льних поразках — суц╕льн╕ перемоги! Той факт, що вимога переписування ╕стор╕╖ входить у суперечн╕сть з установкою само╖ ж Рос╕╖ проти «переписування ╕стор╕╖», не в╕д╕гра╓ рол╕. Це ╕ншим не можна в╕дновлювати свою перекручену ╕стор╕ю. А Рос╕╖ можна ╖╖ знову й знову спотворювати. ╤ виходить, що ск╕льки б ц╕ «╕нш╕» не намагалися в╕дновити свою ╕стор╕ю п╕сля рос╕йських фальсиф╕кац╕й ╕ спотворень, Рос╕я вимагатиме весь час писати нову ╕ нову ╕стор╕ю, спотворюючи ╖╖ в сво╖х ╕нтересах, як це було задовго до Пут╕на, ╕ як це ╓ при ньому.
На думку ╕сторик╕в, донедавна в кримськ╕й ╕стор╕ограф╕╖ не було тако╖ роботи, яку можна було б назвати ун╕версальною ╕ всеохоплюючою. Але т╕льки донедавна, тому що цього року вже вийшла чотиритомна «╤стор╕я кримських татар» санкт-петербурзького доктора ╕сторичних наук, в╕домого в св╕т╕ скандинав╕ста Валер╕я Возгр╕на. За назвою вона — ╕стор╕я одного народу, але за зм╕стом це — комплексна багатов╕кова ╕стор╕я Криму.
Вона охоплю╓ пер╕од в╕д античност╕ та середн╕х в╕к╕в ╕ зак╕нчу╓ться засланням народу п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Це — саме та правдива ╕стор╕я, про яку Пут╕н сказав, що «╖╖ напише хтось ╕нший». Але Пут╕н зап╕знився — ця ╕стор╕я вже написана ╕ витримала к╕лька видань, ╕ цей «хтось ╕нший» — в╕домий рос╕йський ╕сторик кримського походження Валер╕й Возгр╕н. Для кого ╕стор╕я Криму ближча — для нього чи для Пут╕на? З приводу ц╕╓╖ всеосяжно╖, величезно╖ за обсягом ╕сторично╖ прац╕ деяк╕ ╕сторики нав╕ть говорили, що п╕сля ╖╖ появи ╕стор╕я Криму в╕д античност╕ до середини ХХ стол╕ття закрита, вона викладена ц╕л╕сно, системно, повно, додати туди можна т╕льки як╕сь окремост╕.

Науковий подвиг ╕сторика Валер╕я Возгр╕на

Валер╕й Возгр╕н народився в 1939 роц╕ у С╕мферопол╕, вир╕с в ╢впатор╕╖. Зак╕нчив ╕сторичний факультет Лен╕нградського державного ун╕верситету. У 1977 роц╕ захистив кандидатську дисертац╕ю «Рос╕йсько-данськ╕ в╕дносини в 1697-1714 рр.», а в 1989 роц╕ — докторську на тему: «Рос╕я й ╓вропейськ╕ кра╖ни в роки П╕вн╕чно╖ в╕йни (╕стор╕я дипломатичних в╕дносин у 1697-1710 рр.)».
У 1991 роц╕ Валер╕й Возгр╕н був обраний членом Корол╕всько╖ дансько╖ Академ╕╖ наук, а в той же р╕к на другому Курулта╖ в С╕мферопол╕ — членом першого п╕сля депортац╕╖ Меджл╕су. З 1998 року в╕н працю╓ директором Науково-досл╕дного центру «Меньшиковський ╕нститут». З 2006 року — доцент, пот╕м професор кафедри ╕стор╕╖ нового ╕ нов╕тнього часу Санкт-Петербурзького державного ун╕верситету. Валер╕й Возгр╕н ╓ автором понад 150 наукових праць, виданих у Рос╕╖, Укра╖н╕, Дан╕╖, Норвег╕╖, Н╕меччин╕, Естон╕╖, Ф╕нлянд╕╖, Туреччин╕, ╤тал╕╖.
╤сторик розпов╕да╓, що робота над чотиритомником велася понад двадцять рок╕в. Зараз т╕льки список використаних першоджерел займа╓ 63 велик╕ стор╕нки густого тексту. Валер╕й Возгр╕н каже, що метою його життя було завдання «вкласти в руки народу його ╕стор╕ю».
Перша велика робота Валер╕я Возгр╕на, присвячена кримськотатарськ╕й ╕стор╕╖, була поширена в самвидав╕ в 1987 роц╕. Вона лягла в основу книги п╕д назвою «╤сторична доля кримських татар», яка була видана на початку 90-х рок╕в ╕ стала бестселером. Це був сво╓р╕дний конспект майбутнього чотиритомника. ╤ ця праця д╕йсно г╕дна того, щоб стати наст╕льною книгою в кожн╕й кримськ╕й родин╕.
«Справа в тому, що записано╖ ╕стор╕╖ з найдавн╕ших час╕в до XX ст. у кримських татар справд╕ не було», — пояснив в╕н. Але справа ще й у тому, що в книз╕ викладена не т╕льки ╕стор╕я кримськотатарського народу, в н╕й простежу╓ться ╕стор╕я вс╕х народ╕в, пов’язаних з Кримом. За словами автора, т╕льки кор╕нний народ може в╕дродити стару культуру п╕вострова, яка закарбувалася в його дитячих спогадах.
«У 40-в╕ роки, коли я жив у Криму, у нього був кримськотатарський вигляд. А п╕сля в╕н став не кримський, не укра╖нський, а чортзна-який! Намагалися знищити будь-який сл╕д кримських татар, це було стирання ╕сторично╖ пам’ят╕, ╕ мен╕ хот╕лося ╖╖ в╕дновити», — каже автор чотиритомника. ╤сторик розпов╕в, що довг╕ роки чотиритомник не м╕г бути опубл╕кований через в╕дсутн╕сть необх╕дних для цього кошт╕в.
Перше, як ╕ наступн╕ видання книги, стало можливим за ф╕нансово╖ п╕дтримки кримського б╕знесмена ╕ мецената, орган╕затора першого кримськотатарського телеканалу ATR Ленура ╤слямова.
Чотиритомник розд╕лений за хронолог╕чним принципом. Основна частина першо╖ книги присвячена епос╕ Кримського ханства. У другому том╕ автор висв╕тлив пер╕од перебування Криму у склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, в третьому — радянський пер╕од. Нарешт╕, четверта книга розпов╕да╓ про той час, «коли кримськотатарський народ був фактично оголошений поза законом — спочатку н╕мецькими окупантами (жовтень 1941 року), а пот╕м радянськими визволителями (18 травня 1944 року)».

Рос╕ян лякають прям╕ аналог╕╖ 1783-го ╕ 2014-го

Як допитливий досл╕дник ╕стор╕╖ Криму Валер╕й Возгр╕н пройшов кр╕зь терни ╕ перешкоди. П╕сля кожно╖ роботи одн╕ ╕ т╕ ж пророс╕йськ╕ структури звинувачували його в необ’╓ктивност╕. П╕сля першо╖ книги в 1997 роц╕ Верховна Рада Криму нав╕ть направила у Рос╕йську академ╕ю наук, де тод╕ працював ╕сторик, лист, в якому депутати писали, що автор книги не достойний працювати в академ╕╖.
П╕сля чотиритомно╖ «╤стор╕╖ кримських татар» в╕н знову почув нар╕кання в╕д тих же «геро╖в». Але справа в тому, що така негативна оц╕нка — це найкраще св╕дчення об’╓ктивност╕ книги, адже при написанн╕ ╕стор╕╖ Криму не можна об╕йти роль рос╕йських загарбник╕в у ц╕й ╕стор╕╖, а це кривав╕ завойовницьк╕ походи Ласси, М╕н╕ха, Суворова, це ╕стор╕я несправедливо╖ анекс╕╖ 1783-го, це дискрим╕нац╕я з боку Рос╕╖ аж до жовтнево╖ революц╕╖ 1917 року, це репрес╕╖ 1930-х рок╕в, ╕, нарешт╕, депортац╕я 1944 року.
Уже в пер╕од Кримсько╖ автоном╕╖ д╕яч╕ пророс╕йських орган╕зац╕й лякалися тих прямих аналог╕й утиск╕в ус╕х ╕нших нац╕ональностей з боку рос╕ян у сфер╕ участ╕ у влад╕, в осв╕т╕, в б╕знес╕, в культур╕, в рел╕г╕╖. Але ц╕ аналог╕╖ напрошувалися сам╕ собою, оск╕льки ╕ в Криму з 1991 до 2014 року вс╕ головн╕ сфери були зайнят╕ рос╕янами ╕ працювали в ╖хн╕х ╕нтересах, що ╕ призвело, зрештою, до анекс╕╖ в 2014 роц╕, а це вже пряма аналог╕я з 1783 роком, коли рос╕яни д╕яли такими ж методами в╕йськово╖ сили, п╕дкупу, обману ╕ райдужних об╕цянок, як╕ були в╕дразу ж ╕ порушен╕.
Якесь «наукове сп╕втовариство» Криму п╕сля виходу чотиритомника писало в Санкт-Петербург, що «вся робота Возгр╕на нац╕лена на вир╕шення ╓диного завдання: за всяку ц╕ну об╜рунтувати природну агресивн╕сть рос╕ян як причину ╖хнього ворожого ставлення до кримських татар. Р╕зноман╕тна ╕стор╕я Криму в твор╕ В. ╢. Возгр╕на зводиться виключно до протистояння кримських татар з Рос╕╓ю ╕ рос╕янами, а нюанси вза╓мод╕╖ двох культур — до найпрост╕ших схем насильницько╖ русиф╕кац╕╖ та культурного придушення».
╤ цей висновок не спростовував, а т╕льки п╕дтверджував ╕стинн╕сть тверджень ╕сторика. Х╕ба Рос╕я у вс╕й ╕стор╕╖ Криму не була агресором, руйн╕вником культур багатьох нац╕ональностей, х╕ба вс╕ ╖╖ д╕╖ не вели до геноциду кримських татар, ╕ х╕ба не повне знищення кримських татар як народу пересл╕дувала депортац╕я, в ход╕ яко╖ загинули 46,2% народу? Валер╕й Возгр╕н, можливо, хоч ╕ не вперше в ╕сторичн╕й л╕тератур╕, але ч╕тк╕ше ╕нших показав, що рос╕яни волод╕ють «заданим комплексом ╕дей, як╕ розкривають потенц╕ал народу саме в експанс╕╖», «п╕дсв╕домим прагненням придушити ╕нш╕, нерос╕йськ╕, сутност╕», а агресивн╕ устремл╕ння рос╕ян ╓ «масовими ╕ непереборними».
Рос╕йськ╕ орган╕зац╕╖ в Криму, сам╕ уражен╕ татарофоб╕╓ю, звинувачували його, який розпов╕в посл╕довно ╕стор╕ю «п╕дкорення» ними Криму, в русофоб╕╖. Але правда не може бути н╕якою фоб╕╓ю. Так званий «конгрес рос╕йських громад Криму», який очолю╓ нин╕ «депутат держради» Серг╕й Шувайников, ╕ який сприяв анекс╕╖ ╕ сам активно бере участь в окупац╕╖ Криму Рос╕╓ю, став вимагати «правово╖ оц╕нки», «╕сторично╖ експертизи». Але життя саме спростувало ц╕ старання ╕ розставило все на сво╖ м╕сця — Верховна Рада ╕ Конгрес рос╕йських орган╕зац╕й зрадили свою кра╖ну ╕ сам╕ стали пособниками агресора, а пот╕м знову зад╕яли дискрим╕нац╕ю кримських татар, укра╖нц╕в та ╕нших нац╕й у вс╕х сферах — в участ╕ в органах влади, в мов╕, в осв╕т╕.
Особлив╕ стор╕нки досл╕дження, що стосуються 1944 року, коли татарофоб╕я в Криму переросла в реальну пол╕тику, яка реал╕зувала себе в депортац╕╖. Возгр╕н пише: «Н╕чим ╕ншим, кр╕м сл╕по╖ ненавист╕ до нерос╕ян, неможливо пояснити такий густий зам╕с аморальност╕, таке моральне пад╕ння рос╕йсько╖ д╕аспори в Криму навесн╕ 1944 р.» (Том 4, стор. 234).
Олдс Хаксл╕ писав: «Те, що люди не вчаться на помилках ╕стор╕╖, — найголовн╕ший урок ╕стор╕╖». ╤ ╕стор╕я, на жаль, н╕чому не навчила Крим. Вона повторилася в 2014 роц╕, коли натовпи кримчан, з╕браних рос╕йськими орган╕зац╕ями, нестямно кричали: «Рас-с╓-с╓я! Рас-с╓-с╓я!», пересл╕дуючи все нерос╕йське — мову, культуру, державу ╕ людей ╕нших нац╕ональностей. Але якщо повторився 1944 р╕к, то повториться ╕ 1954-й. Кримчани в це в╕рять.

Михайло КРИЛАТОВ,
кримський оглядач
«Крим.Реал╕╖»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14428

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков