Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 28.11.2014
ВОЛИНЯНИ, ЯКИМ ВИПАЛА В╤ЙНА

Любов к Отчизн╕ де геро╖ть...

З Романом Мужиком з волинського м╕стечка Горох╕в я випадково познайомився ще у вересн╕ на Форум╕ видавц╕в. Мене тод╕ вразив цей веселий, оптим╕стично налаштований хлопець, який, незважаючи на серйозне поранення, зм╕г самотужки вибратися з ╤ловайського котла. На той момент в╕н ще лежав у льв╕вському госп╕тал╕, але не м╕г пропустити таку важливу культурницьку акц╕ю, як книжковий Форум. Першими мен╕ про нього розпов╕ли горох╕вчани брати Криштальськ╕, вони ж познайомили свого земляка-«╕ловайця» з в╕домим ф╕лософом, письменником, в’язнем мордовських табор╕в ╢вгеном Сверстюком. Той також родом з С╕льця Горох╕вського району. Брати колишнього пол╕тв’язня воювали в УПА; це, зв╕сно, наклало потужний в╕дбиток ╕ на св╕тогляд самого ╢вгена, вплинуло на його долю. А вже сам в╕н на ск╕лькох вплинув! Скаж╕мо, ╢вген Олександрович зробив св╕домим укра╖нцем нашого в╕рного «св╕тличанина», берестейця за походженням, Василя Горбачука. Згодом Василь Тихонович став професором укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖, виховавши ц╕лу плеяду молодих педагог╕в... Ось так в╕дбува╓ться сво╓р╕дна «ланцюгова реакц╕я» з поширення укра╖нського патр╕отизму. На Форум╕ я вилучив момент ╕ зробив непогане фото Романа Мужика разом з ╢вгеном Сверстюком. Два р╕зних покол╕ння, але обо╓ — борц╕ за свободу Укра╖ни! Згодом домовилися, що коли Роман одужа╓, я спец╕ально при╖ду в Горох╕в ╕ зустр╕нуся з ним. Адже ветерану АТО ╓ що розпов╕сти.

ПРО ЖОРСТОК╤СТЬ ╤ МИЛОСЕРДЯ

Але перед тим вир╕шив пров╕дати ще одного горох╕вчанина «поневол╕» — ╤вана Захарченка, просв╕тянина з Луганщини, який встиг побувати у ворожому полон╕ ╕ добре зна╓ реал╕╖ Лугандону. Тепер ╕ в╕н став сином Волинсько╖ земл╕, бо в cел╕ Мар’ян╕вка Горох╕вського району багато рок╕в прожива╓ його сестра, а вертатися на р╕дну Луганщину зараз нема сенсу – вс╕ просв╕тяни у «розстр╕льних» списках. А в р╕дному сел╕ цей список саме з нього ╕ почина╓ться.
Бажання пров╕дати луганця сутт╓во не суперечило мо╖м планам, бо до Горохова з╕ Львова можна ╖хати ╕ електричкою через Мар’ян╕вку. Саме там мене ╕ зустр╕в новоспечений волинянин ╤ван Захарченко. ╤ в╕дразу сказав, що поряд з хатою його сестри живе родина С╕рих, а у них тепер гостю╓ син Серг╕й – при╖хав ╕з зони АТО на ротац╕ю. Ну що ж, непогане п╕дсилення теми. Звичайно, вир╕шено було зайти до молодого б╕йця. П╕д час бес╕ди ми не могли об╕йти розмови на морально-етичн╕ теми. Не лише про види озбро╓нь, але й про найманц╕в, добровольц╕в, союзник╕в…
Розпов╕в хлопцям те, що напередодн╕ вичитав в ╤нтернет╕. Кажуть, що грузинськ╕ добровольц╕, як╕ воюють на нашому боц╕ в зон╕ АТО, не беруть в полон н╕ чеченц╕в-кадировц╕в, н╕ осетин╕в. Найманц╕ – вони ╕ ╓ найманц╕. Кожен грузин пам’ята╓ коротку в╕йну 2008 року й етн╕чн╕ чистки в Осет╕╖, коли грузин╕в убивали т╕льки тому, що вони — грузини. У полонених ДНР-╕вц╕в слов’янсько╖ зовн╕шност╕ грузини запитують про нац╕ональн╕сть. Якщо рос╕янин ╕ поводить себе виклично, вважаючи себе ╕дейним б╕йцем «великой России», такого в живих не лишають також. А ось етн╕чним укра╖нцям, як╕ воюють за ДНР, грузини дарують життя, але на прощання дають в╕дчутного копняка. Хоч це й непедагог╕чно, але чомусь саме такий п╕дх╕д у картвел╕в. Схоже, що в╕н пол╕тично вив╕рений. З рос╕янами Груз╕я навряд чи колись буде жити в мир╕, а ось з Укра╖ною точно буде! Тож нав╕що затьмарювати стосунки двох народ╕в жертвами з числа етн╕чних укра╖нц╕в?

КОМБАТ, ЯКИЙ УМ╤В ПЕРЕКОНУВАТИ СЕПАРАТИСТ╤В

Коли Серг╕й С╕рий почав розмову, до нього збоку в╕дразу п╕дс╕ла матуся. Вже, зда╓ться, ст╕льки раз╕в син розпов╕дав про в╕йну, але ж хочеться слухати ще ╕ ще…
— Коли ми були п╕д Шахтарськом, — почав Серг╕й, — дек╕лька сепаратист╕в потрапило до нас у полон. ╥х було дев’ятеро, перебували вони у нас зо два тижн╕. Наприк╕нц╕ свого короткого ув’язнення вони нам сказали, що зм╕нили сво╖ попередн╕ погляди. Телебачення ╖м говорило про «ки╖вську хунту» ╕ безжальних «карател╕в», а в житт╕ виявилося все по-╕ншому. Наш комбат — в╕н сам ╕з Черн╕вц╕в — щодня по годин╕-п╕втори сп╕лкувався з полоненими. Багато чого розпов╕дав ╖м. В╕н вважав, що нема╓ сенсу залякувати полонених. Краще по-людськи сп╕лкуватися ╕ переконувати в тому, що вони помиляються. Бо краще мати «сво╖х» людей у ворожому тилу, н╕ж здати ╖х в СБУ чи тримати десь у таборах. Адже люди, до яких ставилися непогано (а ми полонених не били, лише час в╕д часу використовували як робочу силу, щоб завантажити чи розвантажити машини), про це будуть говорити з тими сво╖ми людьми, до яких повернуться.
Запитав я Серг╕я ╕ про ╤ловайськ – адже це м╕сто було в ус╕х на слуху. Бо╓ць в╕дпов╕в:
— Тако╖ б╕ди, як п╕д ╤ловайськом, ми не пережили, але коли виходили з Шахтарська, то хв╕ст нашо╖ колони був обстр╕ляний рос╕йськими танками, були загибл╕. А щодо найманц╕в скажу таке: якось сепаратисти напали на наш блокпост. Атака була профес╕йно в╕дбита, з ╖хнього боку були вбит╕ ╕ поранен╕. П╕д час пан╕чно╖ втеч╕ вони залишили рац╕ю, ╕ ми деякий час могли слухали переговори м╕ж бойовиками. Ц╕каво, що розмовляли вони не рос╕йською мовою, а якоюсь дивною слов’янською… Дуже схоже, що це була сербська. Бо польську чи словацьку мову я б легко розп╕знав, не кажучи вже про б╕лоруську. Скор╕ше, це були серби, бо з ус╕х балканських народ╕в лише вони орган╕зовано, у склад╕ свого п╕дрозд╕лу, воюють на боц╕ сепаратист╕в з ДНР. Серби мають великий досв╕д бойових д╕й ╕ вдячн╕ рос╕янам за те, що т╕ колись воювали на ╖хньому боц╕ в Косово.

РОС╤ЯНИ ВСЕ ЗАТЯГУВАЛИ ПЕРЕГОВОРИ ╤ ДОТЯГНУЛИ ДО ВОСЬМО╥ РАНКУ

Пот╕м була зустр╕ч з Романом Мужиком у Горохов╕. Св╕док ╤ловайсько╖ трагед╕╖ прийняв нас гостинно. В╕н поставив перед нами чайник, розламав на шматочки велику шоколадку… З╕гр╕ваючись гарячим напо╓м, ми не могли не думати про те, що тепер в Укра╖н╕ ╓ територ╕╖, де про ось такий комфорт люди давно забули. Розпов╕дь Романа ще б╕льш загострювала наш╕ емоц╕╖.
— П╕д Старобешевим нас розстр╕лювали «Ураганами», — почав в╕н несп╕шно. — Це г╕рше, н╕ж «Гради», бо б╕льш щ╕льно вража╓ться жива сила. У нас тод╕ було в╕с╕м поранених... 24 серпня ми були вже п╕д Кутейниковим. Багатьом стало зрозум╕ло, що можемо опинитися в оточенн╕. А 28 серпня почули, що рос╕яни зроблять «зелений коридор» для виведення наших в╕йськ. 29-го нас ус╕х з╕брали на блокпосту, ми були готов╕ до виходу. Рос╕яни все затягували переговори ╕… дотягнули до восьмо╖ ранку. Звичайно, вириватися з «котл╕в» краще уноч╕ — за умови залишення техн╕ки ╕ важкого озбро╓ння. Все це потр╕бно, але ж людськ╕ життя важлив╕ш╕! Пригадайте партизанськ╕ бо╖ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни: коли виходили з оточення? Т╕льки вноч╕. ╤ частини Червоно╖ Арм╕╖, оточен╕ в червн╕ 1941 року г╕тлер╕вцями, також намагалися вирватися п╕д час н╕чно╖ темряви. Адже тод╕ ворог не бачить, де перебува╓ його противник, йому важко використати артилер╕ю, ав╕ац╕ю, вести приц╕льний вогонь. А тут лише о восьм╕й нам сказали, що нема╓ «зеленого коридору». Пролунав наказ: ╕ти на прорив! Ми п╕шли двома колонами. Так д╕йшли до села Новокатерин╕вки, там мене й поранило...

88-Р╤ЧНИЙ Д╤ДУСЬ-УКРА╥НЕЦЬ НАЗИВАВ ДНР╕вц╕в «╤Д╤ОТАМИ»

Я втратив багато кров╕, н╕ч пересид╕в у якомусь льоху. При мен╕ була зброя – автомат, гранати. М╕сцев╕ тод╕ також по льохах ховалися, бо дуже багато будинк╕в було зруйновано. Наступного ранку мене перебинтувала ╕ нагодувала м╕сцева ж╕нка. Хоч пропаганда стверджу╓, що там ус╕ за Рос╕ю, але я думаю, що насправд╕ сп╕вв╕дношення проукра╖нських ╕ пророс╕йських громадян там десь 50% на 50%. Адже по селах живуть укра╖нц╕, розмовляють укра╖нською, точн╕ше — «суржиком». Один м╕сцевий 88-р╕чний д╕дусь-укра╖нець, колишн╕й фронтовик час╕в Велико╖ В╕тчизняно╖, не боючись, що м╕сцев╕ донесуть, прямо називав ДНР╕вц╕в «╕д╕отами». ╤нша справа, що там таки ╓ багато дез╕нформованих. Бо чолов╕к т╕╓╖ ж╕нки, яка мене бинтувала, стверджував, що проти нас воюють ополченц╕ з ДНР, як╕ пройшли спец╕альну п╕дготовку в таборах. Але ж ми добре знали, що з «Ураган╕в» нас могла обстр╕лювати т╕льки рос╕йська арм╕я! Упродовж доби рос╕яни боялися заходити в село, бо наш╕ де-не-де в╕дстр╕лювалися. Саме ця обставина ╕ допомогла мен╕ залишитися живим. Та й ╕нш╕ наш╕ хлопц╕, як╕ зата╖лися, дочекалися ноч╕, вийшли з оточення. Знаю, що тод╕ нав╕ть велика група, чисельн╕стю 60 чолов╕к, благополучно вийшла з оточення. ╥м вдалося винести ╕ поранених.

«ВИ НАС ЗАХИЩА╢ТЕ, ТОМУ ГРОШЕЙ З ВАС НЕ В╤ЗЬМЕМО...»

— Хочеться в╕рити, що недаремно ми там стояли, бо частину людей вдалося переконати в тому, що ми кращ╕ в╕д лугандон╕вц╕в, — продовжу╓ Роман. — Ми н╕коли не в╕дбирали у людей продукти, а коли нам продавали хл╕б по 7-8 гривень, то ми саме цю суму ╕ платили, хоча зрозум╕ло, що така ц╕на була за рахунок сутт╓во╖ «накрутки». Але, знаючи, що людям просто н╕де взяти грошей, кр╕м ось тако╖ торг╕вл╕, давали ст╕льки, ск╕льки вони просили. Зрозум╕ло, що сепаратисти не заплатили б н╕чого. Через деякий час люди усв╕домили р╕зницю м╕ж укра╖нською арм╕╓ю та м╕сцевими терористами; нав╕ть шкодували, що навесн╕ лягали п╕д укра╖нськ╕ танки ╕ бетеери. Траплялося, що ми просили купити харч╕в, давали м╕сцевим чималеньку суму грошей. Люди привозили замовлен╕ продукти, але при цьому повертали й грош╕ з╕ словами: «Ви нас захища╓те, тому грошей з вас не в╕зьмемо…».
* * *
Незважаючи на серйозне поранення, Роман Мужик не пада╓ духом. Чомусь я знову згадав геро╖в УПА, як╕ воювали тут майже 70 рок╕в тому. Нашу землю ╕ тепер ╓ кому захищати, але дуже хот╕лося б, щоб жертв було якомога менше. На прощання я подарував Роману диск з п╕снями В╕ктора ╕ Юл╕╖ Качул. Наголосив, що це — укра╖нський культурницький продукт, створений у Криму. ╤ що наш редактор також родом з Волин╕. Виходить, що Волинь тепер до всього причетна – ╕ до Криму, ╕ до Луганщини з Донбасом. Це все — рег╕они р╕дно╖ Укра╖ни, як╕ рано чи п╕зно будуть повернут╕. Проте, щоб зд╕йснити цей акт справедливост╕, ми спочатку повинн╕ в╕дчути себе ╓диним ц╕лим. Роман ╕з вдячн╕стю взяв подарунок, запевнивши, що в зон╕ АТО хлопц╕ можуть мислити по-р╕зному, але стосовно повернення втрачених територ╕й там, на щастя, пану╓ повний консенсус: неодм╕нно повернемо!

Серг╕й ЛАЩЕНКО

ТИМ ЧАСОМ...

ОДН╤ ЧЕСНО ╤ В╤ДВАЖНО ЗАХИЩАЮТЬ КРА╥НУ, А ╤НШ╤ ХИТРУЮТЬ ╤ ВИКОРИСТОВУЮТЬ...

П╕сля п╕дписання президентом закону про люстрац╕ю поб╕льшало охочих по╖хати у зону бойових д╕й. Але не воювати, а радше сфотографуватися, тобто в╕дмитись задля кар’╓рного зростання у майбутньому. В╕йськов╕ кажуть, що це — моральний аспект кожно╖ людини. Вт╕м, як в╕др╕знити чесних б╕йц╕в ╕ моральних шахра╖в?
У соц╕альних мережах розм╕щен╕ десятки фотограф╕й пол╕тик╕в, чиновник╕в, м╕л╕ц╕онер╕в у в╕йськов╕й форм╕, бронежилет╕, з автоматом у руках на тл╕ визволеного м╕ста на сход╕ Укра╖ни.
Неоднозначну реакц╕ю серед льв╕в’ян викликав той факт, що колишн╕й голова фракц╕╖ Парт╕╖ рег╕он╕в у Льв╕вськ╕й обласн╕й рад╕ ╤гор Грещук по╖хав у серпн╕ на сх╕д добровольцем батальйону «Айдар» ╕ одразу ж в ╕нтерв’ю коментував д╕╖ льв╕вських колег-депутат╕в, як╕ стояли на Майдан╕.
У коментар╕ для Рад╕о «Свобода» ╤гор Грещук розпов╕в, що при╖хав захищати Укра╖ну, перебува╓ у м╕ст╕ Щастя, що на Луганщин╕, а п╕шов у батальйон «Айдар», бо там вже були його друз╕-луганц╕.
«Коли вони п╕шли воювати, я зателефонував ╕ сказав, що при╖ду. Якщо вони п╕шли, то й я мусив ╖хати. Той, хто реально побував тут ╕ походив на завдання в зон╕ АТО, н╕коли не говоритиме негативу. Небагато депутат╕в з╕ Львова зголосились йти. Горе-патр╕от╕в у нас багато, на Майдан╕ теж ховались за чуж╕ спини. А ось сьогодн╕ серед тих, хто ╖де п╕сля закону про люстрац╕ю, можуть бути ╕ патр╕оти, але, як правило, це люди, яким треба поставити «галочку». Я п╕д закон не потрапляю», – наголосив ╤гор Грещук.
Правдив╕ геро╖ н╕коли себе не показуватимуть ╕ не вихвалятимуться, наголошу╓ речник Зах╕дного оперативного командування, п╕дполковник Олександр Поронюк. Якщо людина хоче очиститись в╕д свого минулого, то ма╓ йти у в╕йськову частину ╕ з╕ збро╓ю, як моб╕л╕зована, на сход╕ захищати кра╖ну. В╕н вважа╓, що саме у добровольчих батальйонах знаходять притулок т╕, хто хоче здобути для себе кар’╓рн╕ див╕денди. Адже моб╕л╕зований чолов╕к мусить служити, дотримуватись дисципл╕ни ╕ не може в╕длучитись за власним бажанням додому, як це дозволено у «пол╕тичних батальйонах».
«Я не здивуюсь, якщо вони за якийсь час стануть учасниками бойових д╕й ╕ ще на сво╖ хороми 300-500 квадратних метр╕в отримуватимуть п╕льги. Використовують час, тримають н╕с за в╕тром ╕ розраховують т╕льки на ту силу, яка йде до влади. Я бачу, як до мене просяться у друз╕ у Фейсбуц╕ т╕, як╕ ще п╕вроку тому займались лукавством, а зараз ставлять сво╖ фото з╕ сходу. Нав╕ть сам╕ командири кажуть, що у батальйон╕ 600 б╕йц╕в, а вою╓ реально 80», – зауважив Олександр Поронюк.
Закон про люстрац╕ю передбача╓ певн╕ преференц╕╖ для тих, хто побував у зон╕ бойових д╕й ╕ захищав кра╖ну. Тому чимало пол╕тик╕в, правоохоронц╕в, чи╓ минуле не дуже «чисте», намагаються засв╕титись на сход╕, щоб у майбутньому залишитись «на плаву». Це не ╓ системою, каже журнал╕ст, пол╕тичний оглядач ╤ван Кривий. Але в╕н припуска╓, коли ц╕ нечесн╕ люди повернуться, то почнуть повчати ╕нших, мотивуючи, що захищали ╕ воювали. В╕дпов╕дно нин╕ ╓ певний соц╕альний л╕фт для нечесних людей п╕сля Майдану повернутись у пол╕тику чи владу.
«Але це буде одразу видно, сл╕д подивитись на минуле людини ╕ вже сам факт повчання, як жити ╕ншим, п╕дозр╕лий. Бо справжн╕й во╖н, який захищав кра╖ну, волод╕╓ честю, порядн╕стю, а ще скромн╕стю, тому не розпов╕датиме вс╕м про сво╖ геройства. А якщо людина хизу╓ться тим, що побувала у зон╕ АТО, це вже може бути натяком, що не захищати вона туди ╖хала», – вважа╓ експерт.
Кожна людина, яка була у зон╕ бойових д╕й ╕ якщо це заф╕ксовано у документах, ма╓ отримати п╕льги в╕д держави, це розум╕╓ укра╖нське сусп╕льство. ╤ саме люди у м╕стах ╕ селах зможуть дати моральну оц╕нку тим, хто ╖де на сх╕д задля в╕дм╕тки. Однак ╕ цей факт сл╕д ретельно розсл╕дувати ╕ довести, адже мужн╕сть справжн╕х ╕ в╕дважних захисник╕в Укра╖ни н╕ в кого не виклика╓ сумн╕ву.

Галина ТЕРЕЩУК
Рад╕о «Свобода»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14371

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков