|
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "Урок української"
#46 за 14.11.2003
ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ - УКРАЇНСЬКА СВІТЛИЦЯ
Ірина ГРИЩЕНКО, учениця 11-го класу ЗОШ № 14 м. Сімферополя
Виховання в дошкільному закладі - тема невичерпна. В цьому я ще раз переконалася, відвідавши дитячий садок "Флажок", що у селищі Гвардійське.
Як тільки переступила поріг, мій погляд зупинився на такому цікавому заклику: "Зупиніться, посміхніться, а тоді заходьте". Із задоволенням виконавши це приємне прохання, я піднялася на другий поверх, де побачила стенд з гаслом, яке, на мій погляд, є девізом роботи працівників цього дитячого садка "Флажок" - "Серце віддаємо дітям".
Згодом, познайомившись і поговоривши з методистом Тамарою Олексіївною Пічугіною, я зрозуміла, що ці слова цілком відповідають дійсності.
Відкриття дитячого садка відбулося в березні 1971 року. З першого дня існування "Флажка" керівником була і залишається по сьогоднішній день Тамара Іванівна Попова - відмінник народної освіти.
Наприкінці 2000 року з метою пропаганди української мови, народної творчості та декоративно-прикладного мистецтва в дошкільному закладі відкрилась "Українська світлиця". Ідея її створення належить методисту Т. О. Пічугіній, яка працює в цьому дитсадку вже 26 років.
І ось я в цій "світлиці". Ні, це не український куточок в дитячому садку, - переді мною був справжній "музей". І не дивно, адже експонати для неї приносили не тільки зацікавлені батьки, діти яких відвідують цей дитсадок, але й люди, які ніякого відношення до дошкільного закладу на мають. Зі слів Тамари Олексіївни, дехто приносив речі, які залишилися родині в спадщину від батьків, дідів і прадідів. А одній іконі довелось, навіть, перетнути кордон Білорусі перед тим, як потрапити в "музей". Були й такі випадки, коли люди через деякий час забирали свій експонат назад, бо виявлялося, що розпрощатися з сімейною реліквією дуже боляче.
Тут, в "Українській світлиці", здається, що потрапив в українське село. Ось перед нами селянське подвір'я. На даху хати - гніздо лелеки. За повір'ям, ці птахи приносять щастя і спокій родині. Біля хати мішки з зерном, колодязь, коромисло та інші предмети українського побуту, а в кімнаті - розписний керамічний посуд, статуетки, зроблені вихованцями дитячого садка, рушники з вишитими українськими узорами. Звісно ж, в світлиці представлені і національні костюми, розшиті вручну.
Тут можна побачити, яким посудом користувалися колись наші предки, чим прасувалися речі, навіть побачити фотографії, яким вже біля 100 років. Гордістю "музею" є жіноча українська сорочка, вишита національним орнаментом. Це дійсно цінність, адже скільки душі, сил та кропіткої праці вкладено у вишивання малюнка.
Стіни "музею" прикрашають портрети І. Франка, Т. Шевченка. У світлиці представлена і література про Україну, її історію.
"Українську світлицю" з радістю відвідують не тільки працівники та вихованці дитячого садочка, а й інші люди, які виявляють до неї цікавість. В світлиці проводяться заняття з української мови, під час яких діти не тільки зі слів виховательки пізнають свою Батьківщину - Україну, адже вона використовує в навчальному процесі матеріали "світлиці".
Дуже приємно, що є люди, які пишаються своїм народом, традиціями, рідною мовою, передають дітям любов до України, пробуджують інтерес до історії народу. Впевнена, що уроки української мови, свята, дитячі ранки, проведені в "Українській світлиці", надовго залишаться в пам'яті дітей. Отже, ідея створення "музею" у дошкільному закладі селища Гвардійського, втілена в життя, гідна не лише схвалення, а й наслідування.
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1436
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
