Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 14.11.2003
ТАКЕ РІЗНОБАРВНЕ СВЯТО
Тамара СОЛОВЕЙ

Сімферопольська школа № 21 щойно відсвяткувала своє 35-річчя. Ця подія практично співпала зі зміною в ній керівництва. І це ще раз нагадало про те, що кожний новий рік не лише приносить з собою нові надії і досягнення, але й проводжає в минуле попередній, теж для когось щасливий і незабутній.
В розмові про 21-шу сімферопольську школу наголошують на не зовсім виграшному місці її розташування - дійсно, неподалік від неї знаходився колись так званий "пьяный угол", і хоча вже чи не з десять років там ніякого специфічного пожвавлення не спостерігається, в учнях цієї школи дехто намагається побачити дітей так би мовити "неелітного кола". Можливо, в цьому є і деяка частина правди - здебільшого, дійсно, їх не возять до школи на "Мерседесах". Але наперекір обставинам тут живуть і жили надзвичайно талановиті діти. Про це свідчить, зокрема, вчителька математики Тетяна Овчаренко, яка пропрацювала в цій школі 29 років, маючи на увазі не просто освічених людей з числа її випускників, а тих, кого знає вся Україна, - депутатів, чемпіонів, інших видатних особистостей.
І за прикладами далеко ходити не доводиться. Ось на сцені актового залу школи з'являються дві її минулорічні випускниці - Сусанна Аблаєва та Олександра Куракова, ці дівчата - чемпіонки України з кікбоксингу. А прийшли вони в рідні стіни, аби привітати своїх вчителів та шкільних друзів зі спільним святом. І привітали присутніх майстерно виконаною піснею.
Що ж, можливо, дійсно не усім цим дітям пощастило з добробутом та умовами життя, зате їм традиційно щастило з учителями. А вже усім разом - з директорами, якими були відомі в місті люди - Микола Іошин, Валентина Чекаліна, Петро Важинський, Лариса Барзут та інші.
Про ці складні і багатовекторні стосунки: директор - вчитель - учень - школа я дізналася з власних спостережень, відвідуючи 21-шу школу впродовж майже десятиріччя як базу, де продукувалися і запроваджувалися в життя не просто нагальні державно-освітянські ідеї, а навіть такі, що випереджали час, який дуже повільно рухався в нашому особливому регіоні.
Це в 21-й школі, котра однією з перших в Криму почала здійснювати навчання українською мовою, було випущено у велике життя перших україномовних ліцеїстів. І дехто з них, як, скажімо, Світлана Товстоножка та Тетяна Деркач, закінчивши українське відділення філологічного факультету СДУ, вже самі викладають українську мову та літературу, доводячи цим, що свій вибір зробили колись не випадково. А їхній класний керівник Ірина Анатоліївна Кльосова, що викладає українською мовою хімію, теж не міняє своїх уподобань: цього року вона знову взяла класне керівництво в 5-му україномовному класі. До речі, Ірина Анатоліївна і сама колись навчалася, а потім кілька років працювала в цій школі. Аж доки не вступила до Мелітопольського педагогічного інституту.
- Після його закінчення працювала на Мелітопольщині в україномовних школах, - розповідає вона про своє подальше життя. - Вийшла заміж. Народила двох дочок. Та раптом сталося непоправне: трагічно загинув чоловік. І тоді я з малими дітьми повернулася до Сімферополя. Не мала ні прописки, ні засобів для існування. Не знаю, що б і робила, якби директор школи Лариса Михайлівна Барзут не запросила мене працювати на мою теперішню посаду.
Та хіба ж Ірина Кльосова - єдина, кому в тяжку хвилину Лариса Барзут простягнула руку? А на добро люди відповідали добром, створюючи особливу атмосферу доброзичливості та взаємоповаги, що так сприяють творчій самовідданій праці. І такий стиль роботи задавався керівництвом згори. "Ми приходили, а Лариса Михайлівна вже працювала, ми йшли додому, а вона ще лишалася", - згадує Ірина Кльосова.
Тепер в 21-й школі інший директор. Ця енергійна жінка, емоційна і натхненна, - Надія Володимирівна Баландіна. За фахом вона викладач російської мови та літератури, але вже закінчує при інституті післядипломної педагогічної
освіти курси, що офіційно визначать ще одну її кваліфікацію, - вчителя української мови та літератури. Хоча неофіційно їй вже доводилося виконувати ці обов'язки в 14-й школі, де незадовго до цього Надія Володимирівна працювала. Бо українська мова для неї не чужа - нею розмовляють і її матуся, й інші рідні.
З першого дня на новій посаді Надія Баландіна взялася за подальше зміцнення матеріальної бази школи, чому сприяє її плідний контакт з депутатами сімферопольського міськвиконкому. В школі вже з'явилися новенькі комп'ютери, на її подвір'я  проводиться освітлення. Його відсутність директорка відчула одразу ж, адже перейняла традицію керівників цього навчального закладу - працювати допізна.
На моє запитання, яким вона бачить наступний шкільний ювілей і чи збирається дотримуватися курсу, обраного школою в минулі роки, чи то бачить його якимось іншим, Надія Баландіна відповіла, що для неї щастя працювати в такому згуртованому злагодженому колективі, в школі, де вже є і система, і традиції, тому вона не налаштована ні на які кардинальні зміни і має намір в першу чергу примножувати те, що вже започатковано. Вона висловила вдячність Ларисі Барзут, заслугою якої вважає все це і яка щонайменше залишила тут "половину свого серця".
Директорка обіцяє, зокрема, зберегти традицію поліетнічної освіти і вже замислюється над тим, чи не замало тут одного кримськотатарського класу, адже кожен п'ятий учень за національністю - кримський татарин. Ось лише розв'язати б проблему з підручниками їхньою рідною мовою, адже це відлякує вчителів від нововведень. На наступний ювілей Надія Баландіна планів поки що не будує, бо працює на новому місці менше двох місяців.
Тому і нинішнє свято повноправно належало їм обом - Ларисі Барзут і Надії Баландіній. Лариса Михайлівна ще вся була тут - надіями, думками, почуттями, це були її турботами щойно відремонтовані шкільні кімнати, це перед нею схиляли голови вчителі, розступалися учні, це їй аплодували стоячи присутні в залі і засипали її квітами, бо всі знали, що її слова, адресовані дітям: "Я люблю вас, бажаю вам добра і ніколи не зраджу", - чистісінька правда. Але за Надією Володимирівною було майбутнє, майбутні прояви тепла і любові, котрі не даються разом з посадою і які готова вона заслужити своєю невтомною працею і терпінням.
В розмові Лариса Михайлівна просила згадати в публікації всіх, хто допомагав колись школі, і обов'язково - колишнього начальника "Крименерго" Ярослава Шпака. Вона хотіла б, аби давні меценати разом зі зміною директора не змінили свої орієнтири, а якщо з'являться нові - це лише на користь дітям.
Українська патріотка, Лариса Барзут подбала про те, щоб юні кримчани стали ближчими до своєї держави. Людина планетарного мислення, вона знайшла для школярів вірних друзів в далекій Німеччині - місті-побратимові Гейдельберга. Тому і німецькі пісні та сценки з німецького життя на святі - не випадковість. Не випадково прийшов привітати учнів та вчителів і хор ветеранів - в школі гідне місце відводиться патріотичному вихованню молоді. І шанують тут не лише живих, але й полеглих, доглядаючи, зокрема, могилки на військовому кладовищі.
Тож ювілейне свято увібрало в себе усі барви шкільного життя. А задник сцени прикрашали сонечко та парусник, що символізував велике плавання шкільного екіпажу в бурхливому житейському морі. Звичайно, можна просто помахати йому з берега рукою на прощання. Але б дуже хотілося, щоб серед шкільних традицій збереглася і наша багаторічна дружба.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1434

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков