Версiя для друку Обговорити в форумi

Юрій САВКА, волинський вишивальник, 7 жовтня відзначив своє 80-річчя і 20-річчя творчої діяльності. Це ім’я в Криму відоме широкій творчій громадськості. Юрій Савка – учень Віри Роїк, давній друг нашої сім’ї. Звичайно, Юрій – учень не в прямому значенні цього слова. Моя мама не навчала його азам вишивання. До зустрічі з нею він уже вишивав хрестиком серветки, чоловічі краватки, рушники, ікони за ескізами римського священика, доктора Дмитра Блажейовського, а потім від сакральних мотивів перейшов до портретів.
На відкритті своєї персональної виставки в Музеї історії міста Сімферополь в 2011 році вишивальник із Луцька розповів: «Навчався вишивці в основному сам, однак колосальний вплив на мою роботу мали дві особистості: Дмитро Блажейовський і Віра Роїк. Віра Сергіївна сформувала мій світогляд. І ця експозиція – це її заслуга».
Будь-яка людина може навчитися вишивати, але при цьому дуже важливо визначитися, що ти вишиваєш і як. Моя мама написала в книзі «Мелодії на полотні»: «Кожен твір повинен підкорятися художньому замислу, який значною мірою залежить від майбутнього призначення вишивки. Все повинно бути грамотним, лаконічним і гармонійним».
Юрій Савка знайшов свій життєвий смисл у створенні вишитих портретів видатних людей України. Звичайно, це не традиційна українська народна вишивка. Однак в його роботах є всі її елементи. Цим принципам вишивання Віра Сергіївна і навчала Юрія Еммануїловича.
Правильність вибору портретованих особистостей, підбір кольорів ниток – усе це необхідно поєднувати в роботі, і тоді вишитий твір «заграє», буде справжнім експонатом для виставок, — говорила мама. Майстер вишитого портрета Юрій Савка навчався в неї, здавалося б, дрібницям. Однак саме ці дрібниці й допомогли автору в тому, щоб його портрети «заграли», не залишили людей байдужими.
Знайомство волинського вишивальника з Вірою Сергіївною відбулося в 2004 році у виставковому залі Будинку художника Сімферополя, куди він привіз свої вишиті портрети. Їх тоді було ще не так багато, але уже достатньо для невеликої персональної виставки. Юрій з трепетанням, як я помітив, чекав, що скаже Віра Сергіївна після огляду експозиції. Потрібно сказати, що цей процес затягнувся. Перед відвіданням виставки мама сказала мені, що там, мабуть, навряд чи щось її зацікавить. Проте оскільки її запросили, то вона йде просто з ввічливості.
Пам’ятаю, що після перегляду нашвидку одного чи двох портретів, вона раптом почала уважно дивитися на інші роботи, подовгу зупинятися біля кожної. Оглянувши всі, мама повернулася до портрета Тараса Шевченка і попросила підійти автора. Я не слухав, про що вони говорили. Як виявилося потім, ця розмова стала початком навчання Юрія багатьом канонам вишивки і початком їхнього творчого союзу. Адже Ю. Савка з самого початку прийняв мамину концепцію вишивки.
У подальшому вона завжди ділилася з ним власними творчими задумами, радилася, як їх краще здійснити. Визнала в Юрієві творчу душу, подібну до своєї, не вважаючи себе вчителем, а його – учнем. Їхні зустрічі стали регулярними, а згодом Юрій Савка взяв участь у наших поїздках автомобілем на відкриття в містах західних і центральних областей України персональної виставки Віри Сергіївни «Український рушничок». У тісному спілкуванні з нею він збагачувався творчо, набував досвіду виставкової діяльності.
Настав час, коли і Юрій почав ділитися з Вірою Роїк своїми творчими планами. Вона завжди уважно вислуховувала його, робила певні висновки і говорила йому про них. За півтора місяця до смерті моєї мами вони зустрілися останній раз – спочатку в Феодосії, куди ми приїжджали на відкриття його виставки, а потім – у Сімферополі.
Із жовтня 2010 року Юрій Еммануїлович бере активну участь у всіх заходах, які проводяться в Криму, як пам’ять про Віру Сергіївну. Він всіляко сприяв розвитку тісних культурних зв’язків між Волинню і Кримом. Це було дуже символічно, однак нині, на жаль, ця взаємодія стала практично неможливою. Гадаю, що настане час, коли вона знову налагодиться на благо розвитку культури наших двох регіонів.
Наша сім’я, учениці Віри Роїк дуже вдячні волинському майстру за той внесок, який він зробив у пропаганду кримської вишивки в західних областях України, за кураторство, яке взяв над мандрівною виставкою «Віра Роїк та її учні» з жовтня 2013 до серпня 2014 року.
Вісімдесят років – це вік людини, повної творчих сил і задумів. За минулі роки колекція вишитих портретів Юрія Савки значно збільшилася. Нині його персональні виставки проводяться під назвою «Штрихи історії України у вишиваному портреті». Серед вишитих ним українських знаменитостей є і портрет Віри Сергіївни, який Юрій подарував їй на 95-річчя з дня народження. Нині він перебуває в колекції Музею української вишивки імені Героя України Віри Роїк у приміщенні Кримського етнографічного музею.
20 жовтня в Луцьку в залах Волинського обласного краєзнавчого музею відкриється ювілейна 60-та виставка нашого друга Юрія Савки. На ній буде презентований рушник, вишитий ним цьогоріч у пам’ять про Віру Сергіївну. Цей задум виник у майстра давно, однак він довго і скрупульозно обдумував його концепцію. І от тепер ідея матеріалізувалася в закінчений виріб. Зверху на рушнику зображені півник і курочка за ескізом Віри Сергіївни, який вона показала Юрію в серпні 2010 року. А далі на полотні вишито орнаменти тих регіонів України, які були особливо близькі майстрині. Це, перш за все, рідна Полтавщина, потім Поділля і, звичайно, Крим, де пройшло багато років її життя. Цей рушник, за словами автора, буде подарований родині Роїків.
Нових творчих успіхів тобі, дорогий друже! Щастя, здоров’я і довголіття тобі і всій твоїй сім’ї!

Вадим РОЇК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема "Душі криниця"