Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога до Храму

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят в Україні. Що цікаво — шанується воно одночасно і християнами, і рідновірами України, тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.
Свято Покрови Матері Слави в Колодарі православних рідновірів ознаменовує засинання Природи та вкривання Землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». Сивий Яр вступає в свою повну силу в першу п’ятницю, після дев’яти днів від осіннього рівнодення і ми вшановуємо Покрову Матері Слави. Це також свято вояцької честі та звитяги, на якому оборонці Матері-Землі показують свою вправність.
Незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто, хоч цього вперто не бажають визнавати і помічати представники християнства. Корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і відповідно особливим етапом у житті людини.
Які ж це особливості?
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це — найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».
А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!».
Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Сніг дає привід порівнювати сніговий покров з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.
У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.
У Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: «Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома».
Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.

На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті, «аби щастя їх судьбу від нещастя накрило...», що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.
Покрова – це також старовинне народне свято, пов’язане з культом поминання Предків та творення нових родин.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Цікаво, що в народі зберег-лося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: «Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром».
Свято Покрови було введено у християнство в Х столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.
Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородиця в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.
Тобто християнське свято Покрови святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене практично не-значній події.
Візантійський патріарх проголосив (канонізував) «Свято Похвали Богородиці», яка «допомогла візантійцям затопити скитів у Босфорі» (ще одне розходження — вже саме скитів). У п’яту суботу великого посту (а це, як відомо, навесні) греки з акафистом хвалять «Покрову» за таке «покровительство».
Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначуще та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку «спеціалізацію» християнського свята – порятунок від ворога.
Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:

А срібло-золото
на три частини паювали:
Первую часть брали,
 на церкви накладали,
На святого
 Межигорського Спаса,
На Терехтемировський
 монастир,
На святую Січовую
 Покрову давали –
Котрі давнім козацьким
 скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву — Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Українська повстанська армія (УПА), яка постала в час Другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці. Отже, сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

ПРОГНОСТИК НА ПОКРОВУ

Чим значущіше свято у церковних календарях українців (попри конфесійну приналежність) – тим цей день важливіший і в народному календарі та побуті, зокрема, щодо прогнозування погоди, майбутнього врожаю. До таких належить і свято Покрови (14 жовтня). Отож у народі кажуть:
— На Покрову тепло – бабине літо продовжиться.
— Опалий лист під ногами сухий, хрумтить, не просяк вологою – дощу найближчим часом не жди.
— Суха Покрова – суха зима (з морозами, але без снігу). Це віщує поганий врожай озимини.
— Яка погода на Покрову – такою буде зима.
— Якщо на Покрову сніг не покрив землю – то не покриє в листопаді та грудні.
— Покрова без снігу – літо може бути без хліба.
— Якщо до Покрови не опаде листя з вишень – на теплу зиму, а облетить – на сувору.
— До Покрови горобці і синиці масово з’являються біля людського житла – чекай ранньої і холодної зими.
— Покрова щедро обдаровує опеньками – зима буде холодна і сніжна.
— Багато опеньок – багато снігу і багато хліба.
— Покрова з морозцем – добре збирати журавлину.
— Калина найсмачніша після Покрови.
— До Покрови щука активно жирує – зима буде холодною, а лід міцно скує водойми.
Визначали погоду на зиму і за напрямом вітру:
— Зранку вітер з півдня, а по обіді з півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодає.
— Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішній – холодною.
— Західний вітер на Покрову віщує холодну зиму.
— Коли протягом Святопокровського дня вітер постійно змінює напрямок, то і зима буде нестійкою.
Втім, пам’ятаймо, що Третя Пречиста (Покрова) любить ущіпнути морозцем.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Душі криниця"