"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Душі криниця"
#41 за 10.10.2014
ПТАХИ ДОЛАЮТЬ ТЯЖКУ ДОРОГУ
Степан ЛИТВИН ПТАХИ ДОЛАЮТЬ ТЯЖКУ ДОРОГУ ╤ У хмарах небо... Грозу народить! П╕вн╕чний в╕тер жене п╕р’╖ни… До вс╕х зичливий ти, м╕й народе, А хто зичливий до Укра╖ни! Ти дав нам, Боже, грунти родюч╕. Ти наймирн╕ших нам дав сус╕д╕в. Х╕ба вмирали голодн╕ в Буч╕! Х╕ба в Батурин╕ знали б╕ди! Х╕ба не ра╓м край нар╕ка╓м! Х╕ба терза╓м р╕чки чудовн╕! Х╕ба на долю ми нар╕ка╓м! Х╕ба чека╓м п╕дтримки ззовн╕! Що ж, будем в╕рити в допомогу, Та покладатись — на власн╕ сили. Ми так пов╕рили в перемогу, Коли кайдан╕в ще не струсили... Ми так пов╕рили у достаток, Розв╕й культури, л╕та гостинн╕, Що зв╕дки сили тепер д╕стати, Щоб не знев╕ритись у святин╕! II Дола╓ птаство тяжку дорогу, А люд — окови ╕ каземати... По-укра╖нськи молюся Богу, По-укра╖нськи глаголю «Мати...». Шепочу: «Люба моя, кохана...». Як предки-рата╖ говорили... О меч топол╕, св╕ча каштана, Ви — од колиски ╕ до могили... Переконання зроста╓ сильне: Дн╕про дов╕чно пребуде з нами. Як поле жовте, як небо син╓, Як п╕сня р╕дна, як голос мами... Люб╕мо ж р╕ки, озера, плавн╕, Кр╕п╕мо ж ╓дн╕сть — буття основу! Шукаймо ж витоки наш╕ славн╕, Плекаймо ж р╕дну чудову мову! Д╕ди ходили мо╖ й навзгинц╕, Забути ж Слово не мали й гадки… Гордитись будуть, що укра╖нц╕, Мо╖ онуки, мо╖ нащадки.
МОВ КРИЦЯ, МОВ КРИШТАЛЬ ╤ МОВ АЛМАЗ
Не б╕йтесь заглядати у словник... Максим Рильський Люблю, мов сонце, материнську мову... Нам кожна братня мова дорога. Гр╕нченко й Даль ведуть у даль чудову. О словник╕в жага, в╕к╕в снага! А слово ╕ голубить, ╕ кара╓, А слово ╕ вбива╓, й воскреша... Ти, мово, — море, небо неокра╓, Несмертн╕сть наша, правда ╕ душа. Чи здатна розгулятись бездуховн╕сть, Якщо в душ╕ цв╕те в╕к╕в любов! Глибинна мови р╕дно╖ верховн╕сть, Вершинна чар╕влив╕сть братн╕х мов... Майну дитинства добрими краями — ╤ серце незр╕внянно защемить. Щебече р╕дна мова солов’ями, Гаями, наче молод╕сть, шумить; Вода й криниця, з╕рка ╕ з╕рниця – Ж╕ночий р╕д пану╓ в словниках. Хто витворив п╕сн╕! Не та╓мниця; Вони — немов п╕сн╕ на рушниках. ╢ в словниках корал╕ ╕ корали, Корела, ╕ Корея, й дух степ╕в. Народ╕в ╕нших ми не покоряли, Несли не меч, а вол╕ гордий сп╕в. Три в словниках Попович╕ — билинний, Павло — мов сок╕л, та ╤ван, сп╕вак, В народн╕й п╕сн╕ — лег╕т верховинний, Ц╕лушки свят╕сть ╕ ц╕лунку смак... Пливуть в╕ки. Пливуть в╕нки тернов╕... Терноп╕ль ╕ хустини кв╕тков╕. Цв╕те нам терен, опада╓ в слов╕ – Слова не опадають в╕ков╕. Одв╕чно люди мр╕яли про в╕чне. Стол╕ття мчали. З ними — Дар╕й, Д╕р... А п╕сля грому ядерного в╕чн╕сть Зостанеться х╕ба для чорних д╕р... Ах, безд╕яльн╕сть — безум буде, зрада В протистоянн╕ смерт╕ ╕ життя. Заримувати можна «праця — правда», А як же майбуття ╕ небуття? ╢ в словниках ╕ в╕ра, ╕ над╕я, ╢ слова д╕я, д╕╓сл╕в полки. Чи висто╖ть земля й помолод╕╓, Чи вигорять народи й словники!.. Народжена ╕ жити, ╕ вмирати, Людина сл╕в у вир╕й не бере. Не вмре н╕коли р╕дне слово Мати, Найперше слово мама не помре! Нам словники — аннали у напруз╕, ╤ в╕рн╕ друз╕, ╕ пров╕дники. В бор╕нн╕, у гор╕нн╕, в гор╕. Друз╕, Не б╕ймось заглядати в словники!
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14104
|