Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗНАКОВИЙ ПОЕТ РОЗСТР╤ЛЯНО╥ ЕПОХИ
7 вересня минуло 110 рок╕в в╕д дня народження знакового укра╖нського поета Михайла Пронченка.


З ЮВ╤ЛЕ╢М!
Цього тижня наша кримська землячка, поетеса, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни...


ЛЮБОВ К ОТЧИЗН╤ ДЕ ГЕРО╥ТЬ
До 250-р╕ччя в╕д дня народження ╤вана Котляревського


СЛОВО, ЩО ВОСКРЕСЛО, МОВ ФЕН╤КС
До 250-р╕ччя в╕д дня народження ╤вана Котляревського


В╤СНИК УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
Якнайвище п╕дн╕май, Василю, сво╖ в╕трила, щоб п╕д ними якнайшвидше Крим повернувся в р╕дну для...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 03.10.2014
«СПАСИБ╤ ВАМ ЗА Ц╤ РЯДКИ, ЗА ПАМ’ЯТЬ ПРО МАМУ...»

В Укра╖н╕, Рос╕╖ та ╕нших кра╖нах добре знали кримчанку В╕ру Серг╕╖вну Ро╖к, яка сво╖ми рушниками, серветками, килимками, панно та ╕ншими вишитими виробами полонила серця багатьох людей з р╕зних кра╖н св╕ту. ╥╖ виставки збирали величезну к╕льк╕сть в╕дв╕дувач╕в, людей, не байдужих до народно╖ творчост╕.
В╕ра Ро╖к пере╖хала до Криму у 1952 роц╕, ╕ з того часу до осен╕ 2010 року вс╕ ╖╖ творч╕ усп╕хи пов’язан╕ з ц╕╓ю благодатною землею. Будучи людиною дуже ц╕леспрямованою, вона з перших дн╕в перебування в Криму поставила перед собою ч╕тке завдання створити на п╕востров╕ школу укра╖нсько╖ народно╖ вишивки ╕ методично рухалася до ц╕╓╖ мети. При цьому вона не замикалася лише на одному, сво╓му р╕дному нац╕ональному напрямку, а брала найактивн╕шу участь у розвитку й ╕нших вид╕в народно╖ творчост╕.
Для цього В╕ра Ро╖к створювала гуртки вишивки, викладала ╖╖ в р╕зних школах С╕мферополя, брала участь у м╕ських, загальнокримських, республ╕канських ╕ всесоюзних виставках. Шукала по всьому п╕вострову творчих майстр╕в, створивши, як нин╕ прийнято говорити, детальний ре╓стр цих людей. Перед нею з’явилася сво╓р╕дна творча карта Криму. Про б╕льш╕сть цих майстр╕в не знали н╕ в Сп╕лц╕ художник╕в, н╕ в Будинку народно╖ творчост╕. Всю цю орган╕зац╕йно-методичну роботу В╕ра Серг╕╖вна виконала сама, об’╖здивши весь п╕востр╕в, побувавши в його найв╕ддален╕ших ╕ глухих м╕сцях. ╤ це, незважаючи на ╕нвал╕дн╕сть, безл╕ч хвороб, як╕ дошкуляли ╖й все життя п╕сля тяжко╖ контуз╕╖ в роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни.
Поступово утворювався к╕стяк ентуз╕аст╕в народно╖ творчост╕, як╕ под╕ляли погляди В╕ри Ро╖к ╕ стали ╖╖ пом╕чниками в ус╕х починаннях. Усв╕домивши це, вона приступила до виконання наступного етапу розвитку в Криму народно╖ творчост╕ — створення музею народних ум╕льц╕в, а пот╕м пересувного салону живопису самод╕яльних художник╕в. Разом з╕ сво╖ми ученицями О. Жуковою, В. Романовською, А. Дворн╕ковою, Н. Солодовн╕ченко, О. Л╕стровою ╕ багатьма ╕ншими вишивальницями, а також за активно╖ участ╕ чолов╕ка Михайла Стратоновича, мами — Л╕д╕╖ Еразм╕вни Сосюрко ╖й вдалося зд╕йснити св╕й масштабний задум.
Згадуючи про це, хочу пов╕домити читачам газети про юв╕лейн╕ дати нин╕шнього року, важлив╕ для творчо╖ громадськост╕ та нашо╖ с╕м’╖. Сорок рок╕в тому в лютому 1974 року в виставковому зал╕ Сп╕лки художник╕в Криму, який знаходився на проспект╕ К╕рова, 26, в м. С╕мферопол╕, в╕дбулася перша персональна виставка В╕ри Ро╖к п╕д назвою «Рушничок». Тод╕ вона ще не була членом цього творчого об’╓днання. У т╕ часи вступити в нього було неймов╕рно складно. В╕ру Ро╖к прийняли у Сп╕лку художник╕в лише в 1988 роц╕, коли вона вже була заслуженим майстром народно╖ творчост╕ Укра╖ни (1967 р.), учасником ВДНГ СРСР (1972 р.) ╕ ВДНГ Укра╖ни (1978 р.), провела тридцять персональних виставок ╕ здобула визнання в Укра╖н╕, колишньому Союз╕ РСР ╕ за кордоном.
Друга персональна виставка В╕ри Ро╖к в╕дбулася також сорок рок╕в тому в Ки╖вському музе╖ Т. Г. Шевченка. Вона в╕дкрилася в жовтн╕ 1974 року. Виставка користувалася великим усп╕хом у глядач╕в. У результат╕ цього ╖╖ експонування продовжили ще на два м╕сяц╕. За цей час кримську експозиц╕ю в╕дв╕дало понад 45 тисяч чолов╕к.
35 рок╕в тому у вересн╕ 1979 року в Соф╕╖ (Болгар╕я) в╕дкрилася перша заруб╕жна виставка вишивок В╕ри Ро╖к, яка з того часу отримала нову назву — «Укра╖нський рушничок». Наплив в╕дв╕дувач╕в був таким великим, що адм╕н╕страц╕я залу за згодою автора роб╕т зам╕сть запланованого одного м╕сяця продовжила ╖хн╓ експонування ще на п’ять м╕сяц╕в — до березня 1980 року.
19 червня 1999 року, тобто п’ятнадцять рок╕в тому, р╕шенням Презид╕╖ Верховно╖ Ради АР Крим В╕р╕ Ро╖к — перш╕й серед кримських художник╕в — було присво╓но почесне звання «Заслужений художник АР Крим».
Десять рок╕в тому, а саме 23 червня 2004 року, Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни «за вагомий особистий внесок у розвиток культури ╕ мистецтв» нагородив В╕ру Ро╖к Почесною грамотою.
Згадуючи В╕ру Серг╕╖вну, ми в родин╕ ч╕тко усв╕домлю╓мо, який величезний внесок вона зробила в укра╖нську культуру Криму та популяризац╕ю укра╖нсько╖ вишивки в р╕зних кра╖нах. Глибоке вивчення творчо╖ спадщини В. С. Ро╖к ще попереду, ╕ я бажаю усп╕х╕в ус╕м, хто буде займатися цими досл╕дженнями.
3 жовтня 2010 року В╕ри Серг╕╖вни не стало, але пам’ять про не╖ жива не лише в серцях близьких, а й багатьох ╕нших людей, не байдужих до ╖╖ творчост╕. Уже п╕сля смерт╕ майстрин╕, в╕дзначено╖ за творчу працю високим званням Героя Укра╖ни, з’явилося багато нових в╕рш╕в, присвячених ╖╖ пам’ят╕. ╤ у мене виникла думка надрукувати ╖х у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» хоча б частково. По-мо╓му, читачам це буде ц╕каво. ╤ спасиб╕ величезне ус╕м за ц╕ рядки, за пам’ять про маму.

Вадим РО╥К

ОЛЬГА БОНДАРЕНКО
м. ╢впатор╕я
* * *
Вже в полинних рядках мо╖ скрон╕,
Бо рушник ╕з рок╕в ткала доля.
А прожити життя – то не поле
Перейти: м╕цно вдержать
 в долонях
Все, що з╕брано в т╕м рушников╕.
╢ там барви, що радують оч╕,
╢ ╕ б╕л╕, ╕ чорн╕, як ноч╕,
Смуги, хрестики й крапки
 шовков╕...
Та у кожного св╕й в╕зерунок
З неповторною в н╕м та╖ною –
Йдем напомацки, мов з пеленою
На очах. Завбача╓м рахунок
Наших л╕т. Так, лише завбача╓м…
Щось знаходим в житт╕,
 щось втрача╓м…

ВАСИЛЬ МАК
м. С╕мферополь
ВИШИВАНКА
С╕да╓ сонечко
Кр╕зь хмари шпарочку
П╕д ту коп╕╓чку
Наллю дв╕ чарочки
Червоним оливом
По в╕нцях промен╕
Брунатним коливом
Чарки наповнен╕
Нам загаптовано
На щастя долею
Кривавим променем
Г╕ркою волею
Що ми не стр╕чен╕
Любов’ю страчен╕
Зорею в╕нчан╕
Росою свячен╕
То мама вишила
Тонку сорочечку
З ╕м’ям Всевишнього
Щоб не наврочити
То мама вишила
Болгарським хрестиком
Кривавовишнею
Бо без наперсточка
А чорна плутана
На ком╕р прошвою
Щоб не забути нам
Що ми не прощен╕
А синя ниточка
Гладдю небесною
На серц╕ кв╕точка
Що ми воскреснемо
С╕да╓ сонечко
Дво╖ться п’яльцями
Стоять дв╕ чарочки
Та п╕д окрайцями

ОЛЬГА ГОРЯНСЬКА
м. Талл╕нн, Естон╕я
* * *
Ти народилась в день вес╕нн╕й,
Коли природа вся цв╕ла,
А в╕д╕йшла з життя в ос╕нн╕й,
До сотн╕ л╕т не дожила.
Всього п╕врочку – зовс╕м мало,
А як ти, В╕рочко, чекала,
Щоб товариство знов в╕тало
Тебе. Легендою ж ти стала...
Тво╓ життя, мистецтво, доля,
Твоя незламна в╕ра, воля
Пройшла кр╕зь стал╕нську
 сваволю,
Перемогла тяжку недолю.
Ми В╕ру згаду╓м сьогодн╕,
Хай пухом буде ╖й земля.
Душа ╖╖ в раю Господн╕м,
Свята ця ж╕ночка була.
На нас ти дивишся з блакит╕,
П╕шла в незнан╕ ти св╕ти,
Тв╕й образ, доки будем жити,
В серцях продовжу╓м нести.

СЕРГ╤Й СУРМАЧ
смт. Красногвард╕йське
НА КРОСНАХ СЕРЦЯ
Напружмо серця для життя,
Не варто шукати захмарних геро╖к,
Ось тверд╕ – для душ опертя.
Ця ж╕нка з ╕м’ям ╕ талантом в╕д Бога
У голц╕ знайшла опертя,
Не вишивку вишила – нашу епоху,
Любов свою св╕тлу,
пророчу тривогу
╤ загадку в╕чну буття.

ЮЛ╤Я МАНОЙЛЕНКО
м. Лубни Полтавсько╖ област╕
* * *
До хрестик╕в притулитись
 долонями,
В╕дчуть, як нитками
 пульсу╓ життя.
Ж╕нка-легенда ╕з сивими
 скронями.
Лелеки-роки над Лубнами летять.
Будн╕в дор╕жка закв╕тчана маками,
П╕д пальцями зорями н╕чка ясна.
Коли було тяжко, не плакала зроду.
Ст╕бок до ст╕бка – ╕ вже лихо мина.
Вся Укра╖на узорами вишита,
Орнаменту стр╕чка ╓дна╓ в╕ки.
Усм╕шка щира
 ╕ голос притишений,
Мов н╕жн╕сть, легенький дотик руки.
Заходять у душу
 пресв╕тл╕ спомини,
Натхнення, добро
 рушники бережуть.
Сонечко ранок пробуджу╓
 променем
╤ вишивальниц╕ сонячну суть.

ЛЮДМИЛА АМЕЛЬЧЕНКО
м. Бахчисарай
РУЧЕНЬК╤ ЗОЛОТ╤
Ви золотими зас╕яли злитками
Море мистецтва до самого дна.
В╕к весь тягла В╕ра голку ╕з ниткою,
Мов плугатар, на полях полотна...
Може, майстрин╕
 було вже й достатньо
В в╕ц╕ поважному битись об л╕д...
Зд╕йснили подвиг
 см╕ливий ви, ратний,
В битв╕ мистецтва й залишили сл╕д.
Я поклоняюсь, мов Богов╕, В╕р╕,
Ви в мо╖м серц╕ завжди молод╕.
В╕чно жив╕ ви, я в╕рю в це щиро –
Рученьк╕ ваш╕, герой, золот╕!

ГАННА ПОЛ╤ЩУК
м. С╕мферополь
БЕЗСМЕРТЯ
Багато книг я прочитала,
Але тако╖ не було,
Де вишито на рушников╕,
Начебто все село.
З ус╕х куточк╕в Укра╖ни
Збирала хрестики вона.
Ус╕ в узори пов’язала
Невтомна В╕рина рука.
Це — В╕ра Ро╖к, це — вона,
З╕бравши все докупи,
Так гарно вишивала,
Що не одну мене –
Весь св╕т зачарувала.

НАД╤Я РИНДИЧ
смт. Нижньог╕рське
ПАМ’ЯТЬ ЖИВА
Гран╕тна стела рушникова
З орнаментом ╖╖ роб╕т,
╤ тиша гор╕сна навколо –
Майстриня в╕чним сном
 тут спить.
╤ голубки не заворкують
На кам’яному рушнику,
В╕чну любов символ╕зують,
Що трапилась ╖й на шляху.
Любов до р╕дно╖ кра╖ни,
╤ до людей, ╕ до життя.
Звання Героя Укра╖ни
Залишив час для майбуття.
– Запам’ятай ╕м’я Героя –
Звертаюсь я до молодих,
Чудова ж╕нка – В╕ра Ро╖к,
Вона жива в серцях живих.

АЛ╤НА КОВАЛЬ
м. Красноперекопськ
НЕЗАБУТНЯ
Невеличка, неначе Дюймовочка,
Мила й св╕тла, неначе весна,
Незабутня ця укра╖ночка,
Ця майстриня краси чар╕вна.
В╕ра Ро╖к – Герой Укра╖ни,
Що прославила себе в в╕ках,
Народилася на Полтавщин╕,
А життя ╖╖ все – в рушниках.
Розма╖ття узор╕в ╕ кольору –
Ця краса незр╕внянна, свята.
Н╕жн╕ кв╕ти, п╕вники, голуби –
Це ╖╖ душ╕ доброта.
Рушники, наче стежки дол╕,
Що складалися в зр╕л╕ роки.
В╕ра – майстер народно╖ творчост╕.
╥╖ витв╕р – краса-рушники.
Ск╕льки учн╕в Серг╕╖вна вивчила!
Ск╕льки зустр╕чей провела!
В╕д душ╕ д╕лилася досв╕дом,
Щоб в в╕ках ╖╖ справа жила.
Де ж натхнення черпала В╕ра,
Щоб творити так╕ дива?
Дуже землю вона любила,
А краса в ╖╖ серц╕ жила.
Дуже прикро, що стежка
 к╕нча╓ться,
Що ╖╖ вже м╕ж нами нема.
В рушниках вона залиша╓ться
╤ у наших серцях жива.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14068

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков