"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Українці мої..."
#40 за 03.10.2014
«СПАСИБ╤ ВАМ ЗА Ц╤ РЯДКИ, ЗА ПАМ’ЯТЬ ПРО МАМУ...»
В Укра╖н╕, Рос╕╖ та ╕нших кра╖нах добре знали кримчанку В╕ру Серг╕╖вну Ро╖к, яка сво╖ми рушниками, серветками, килимками, панно та ╕ншими вишитими виробами полонила серця багатьох людей з р╕зних кра╖н св╕ту. ╥╖ виставки збирали величезну к╕льк╕сть в╕дв╕дувач╕в, людей, не байдужих до народно╖ творчост╕. В╕ра Ро╖к пере╖хала до Криму у 1952 роц╕, ╕ з того часу до осен╕ 2010 року вс╕ ╖╖ творч╕ усп╕хи пов’язан╕ з ц╕╓ю благодатною землею. Будучи людиною дуже ц╕леспрямованою, вона з перших дн╕в перебування в Криму поставила перед собою ч╕тке завдання створити на п╕востров╕ школу укра╖нсько╖ народно╖ вишивки ╕ методично рухалася до ц╕╓╖ мети. При цьому вона не замикалася лише на одному, сво╓му р╕дному нац╕ональному напрямку, а брала найактивн╕шу участь у розвитку й ╕нших вид╕в народно╖ творчост╕. Для цього В╕ра Ро╖к створювала гуртки вишивки, викладала ╖╖ в р╕зних школах С╕мферополя, брала участь у м╕ських, загальнокримських, республ╕канських ╕ всесоюзних виставках. Шукала по всьому п╕вострову творчих майстр╕в, створивши, як нин╕ прийнято говорити, детальний ре╓стр цих людей. Перед нею з’явилася сво╓р╕дна творча карта Криму. Про б╕льш╕сть цих майстр╕в не знали н╕ в Сп╕лц╕ художник╕в, н╕ в Будинку народно╖ творчост╕. Всю цю орган╕зац╕йно-методичну роботу В╕ра Серг╕╖вна виконала сама, об’╖здивши весь п╕востр╕в, побувавши в його найв╕ддален╕ших ╕ глухих м╕сцях. ╤ це, незважаючи на ╕нвал╕дн╕сть, безл╕ч хвороб, як╕ дошкуляли ╖й все життя п╕сля тяжко╖ контуз╕╖ в роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Поступово утворювався к╕стяк ентуз╕аст╕в народно╖ творчост╕, як╕ под╕ляли погляди В╕ри Ро╖к ╕ стали ╖╖ пом╕чниками в ус╕х починаннях. Усв╕домивши це, вона приступила до виконання наступного етапу розвитку в Криму народно╖ творчост╕ — створення музею народних ум╕льц╕в, а пот╕м пересувного салону живопису самод╕яльних художник╕в. Разом з╕ сво╖ми ученицями О. Жуковою, В. Романовською, А. Дворн╕ковою, Н. Солодовн╕ченко, О. Л╕стровою ╕ багатьма ╕ншими вишивальницями, а також за активно╖ участ╕ чолов╕ка Михайла Стратоновича, мами — Л╕д╕╖ Еразм╕вни Сосюрко ╖й вдалося зд╕йснити св╕й масштабний задум. Згадуючи про це, хочу пов╕домити читачам газети про юв╕лейн╕ дати нин╕шнього року, важлив╕ для творчо╖ громадськост╕ та нашо╖ с╕м’╖. Сорок рок╕в тому в лютому 1974 року в виставковому зал╕ Сп╕лки художник╕в Криму, який знаходився на проспект╕ К╕рова, 26, в м. С╕мферопол╕, в╕дбулася перша персональна виставка В╕ри Ро╖к п╕д назвою «Рушничок». Тод╕ вона ще не була членом цього творчого об’╓днання. У т╕ часи вступити в нього було неймов╕рно складно. В╕ру Ро╖к прийняли у Сп╕лку художник╕в лише в 1988 роц╕, коли вона вже була заслуженим майстром народно╖ творчост╕ Укра╖ни (1967 р.), учасником ВДНГ СРСР (1972 р.) ╕ ВДНГ Укра╖ни (1978 р.), провела тридцять персональних виставок ╕ здобула визнання в Укра╖н╕, колишньому Союз╕ РСР ╕ за кордоном. Друга персональна виставка В╕ри Ро╖к в╕дбулася також сорок рок╕в тому в Ки╖вському музе╖ Т. Г. Шевченка. Вона в╕дкрилася в жовтн╕ 1974 року. Виставка користувалася великим усп╕хом у глядач╕в. У результат╕ цього ╖╖ експонування продовжили ще на два м╕сяц╕. За цей час кримську експозиц╕ю в╕дв╕дало понад 45 тисяч чолов╕к. 35 рок╕в тому у вересн╕ 1979 року в Соф╕╖ (Болгар╕я) в╕дкрилася перша заруб╕жна виставка вишивок В╕ри Ро╖к, яка з того часу отримала нову назву — «Укра╖нський рушничок». Наплив в╕дв╕дувач╕в був таким великим, що адм╕н╕страц╕я залу за згодою автора роб╕т зам╕сть запланованого одного м╕сяця продовжила ╖хн╓ експонування ще на п’ять м╕сяц╕в — до березня 1980 року. 19 червня 1999 року, тобто п’ятнадцять рок╕в тому, р╕шенням Презид╕╖ Верховно╖ Ради АР Крим В╕р╕ Ро╖к — перш╕й серед кримських художник╕в — було присво╓но почесне звання «Заслужений художник АР Крим». Десять рок╕в тому, а саме 23 червня 2004 року, Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни «за вагомий особистий внесок у розвиток культури ╕ мистецтв» нагородив В╕ру Ро╖к Почесною грамотою. Згадуючи В╕ру Серг╕╖вну, ми в родин╕ ч╕тко усв╕домлю╓мо, який величезний внесок вона зробила в укра╖нську культуру Криму та популяризац╕ю укра╖нсько╖ вишивки в р╕зних кра╖нах. Глибоке вивчення творчо╖ спадщини В. С. Ро╖к ще попереду, ╕ я бажаю усп╕х╕в ус╕м, хто буде займатися цими досл╕дженнями. 3 жовтня 2010 року В╕ри Серг╕╖вни не стало, але пам’ять про не╖ жива не лише в серцях близьких, а й багатьох ╕нших людей, не байдужих до ╖╖ творчост╕. Уже п╕сля смерт╕ майстрин╕, в╕дзначено╖ за творчу працю високим званням Героя Укра╖ни, з’явилося багато нових в╕рш╕в, присвячених ╖╖ пам’ят╕. ╤ у мене виникла думка надрукувати ╖х у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» хоча б частково. По-мо╓му, читачам це буде ц╕каво. ╤ спасиб╕ величезне ус╕м за ц╕ рядки, за пам’ять про маму.
Вадим РО╥К
ОЛЬГА БОНДАРЕНКО м. ╢впатор╕я * * * Вже в полинних рядках мо╖ скрон╕, Бо рушник ╕з рок╕в ткала доля. А прожити життя – то не поле Перейти: м╕цно вдержать в долонях Все, що з╕брано в т╕м рушников╕. ╢ там барви, що радують оч╕, ╢ ╕ б╕л╕, ╕ чорн╕, як ноч╕, Смуги, хрестики й крапки шовков╕... Та у кожного св╕й в╕зерунок З неповторною в н╕м та╖ною – Йдем напомацки, мов з пеленою На очах. Завбача╓м рахунок Наших л╕т. Так, лише завбача╓м… Щось знаходим в житт╕, щось втрача╓м…
ВАСИЛЬ МАК м. С╕мферополь ВИШИВАНКА С╕да╓ сонечко Кр╕зь хмари шпарочку П╕д ту коп╕╓чку Наллю дв╕ чарочки Червоним оливом По в╕нцях промен╕ Брунатним коливом Чарки наповнен╕ Нам загаптовано На щастя долею Кривавим променем Г╕ркою волею Що ми не стр╕чен╕ Любов’ю страчен╕ Зорею в╕нчан╕ Росою свячен╕ То мама вишила Тонку сорочечку З ╕м’ям Всевишнього Щоб не наврочити То мама вишила Болгарським хрестиком Кривавовишнею Бо без наперсточка А чорна плутана На ком╕р прошвою Щоб не забути нам Що ми не прощен╕ А синя ниточка Гладдю небесною На серц╕ кв╕точка Що ми воскреснемо С╕да╓ сонечко Дво╖ться п’яльцями Стоять дв╕ чарочки Та п╕д окрайцями
ОЛЬГА ГОРЯНСЬКА м. Талл╕нн, Естон╕я * * * Ти народилась в день вес╕нн╕й, Коли природа вся цв╕ла, А в╕д╕йшла з життя в ос╕нн╕й, До сотн╕ л╕т не дожила. Всього п╕врочку – зовс╕м мало, А як ти, В╕рочко, чекала, Щоб товариство знов в╕тало Тебе. Легендою ж ти стала... Тво╓ життя, мистецтво, доля, Твоя незламна в╕ра, воля Пройшла кр╕зь стал╕нську сваволю, Перемогла тяжку недолю. Ми В╕ру згаду╓м сьогодн╕, Хай пухом буде ╖й земля. Душа ╖╖ в раю Господн╕м, Свята ця ж╕ночка була. На нас ти дивишся з блакит╕, П╕шла в незнан╕ ти св╕ти, Тв╕й образ, доки будем жити, В серцях продовжу╓м нести.
СЕРГ╤Й СУРМАЧ смт. Красногвард╕йське НА КРОСНАХ СЕРЦЯ Напружмо серця для життя, Не варто шукати захмарних геро╖к, Ось тверд╕ – для душ опертя. Ця ж╕нка з ╕м’ям ╕ талантом в╕д Бога У голц╕ знайшла опертя, Не вишивку вишила – нашу епоху, Любов свою св╕тлу, пророчу тривогу ╤ загадку в╕чну буття.
ЮЛ╤Я МАНОЙЛЕНКО м. Лубни Полтавсько╖ област╕ * * * До хрестик╕в притулитись долонями, В╕дчуть, як нитками пульсу╓ життя. Ж╕нка-легенда ╕з сивими скронями. Лелеки-роки над Лубнами летять. Будн╕в дор╕жка закв╕тчана маками, П╕д пальцями зорями н╕чка ясна. Коли було тяжко, не плакала зроду. Ст╕бок до ст╕бка – ╕ вже лихо мина. Вся Укра╖на узорами вишита, Орнаменту стр╕чка ╓дна╓ в╕ки. Усм╕шка щира ╕ голос притишений, Мов н╕жн╕сть, легенький дотик руки. Заходять у душу пресв╕тл╕ спомини, Натхнення, добро рушники бережуть. Сонечко ранок пробуджу╓ променем ╤ вишивальниц╕ сонячну суть.
ЛЮДМИЛА АМЕЛЬЧЕНКО м. Бахчисарай РУЧЕНЬК╤ ЗОЛОТ╤ Ви золотими зас╕яли злитками Море мистецтва до самого дна. В╕к весь тягла В╕ра голку ╕з ниткою, Мов плугатар, на полях полотна... Може, майстрин╕ було вже й достатньо В в╕ц╕ поважному битись об л╕д... Зд╕йснили подвиг см╕ливий ви, ратний, В битв╕ мистецтва й залишили сл╕д. Я поклоняюсь, мов Богов╕, В╕р╕, Ви в мо╖м серц╕ завжди молод╕. В╕чно жив╕ ви, я в╕рю в це щиро – Рученьк╕ ваш╕, герой, золот╕!
ГАННА ПОЛ╤ЩУК м. С╕мферополь БЕЗСМЕРТЯ Багато книг я прочитала, Але тако╖ не було, Де вишито на рушников╕, Начебто все село. З ус╕х куточк╕в Укра╖ни Збирала хрестики вона. Ус╕ в узори пов’язала Невтомна В╕рина рука. Це — В╕ра Ро╖к, це — вона, З╕бравши все докупи, Так гарно вишивала, Що не одну мене – Весь св╕т зачарувала.
НАД╤Я РИНДИЧ смт. Нижньог╕рське ПАМ’ЯТЬ ЖИВА Гран╕тна стела рушникова З орнаментом ╖╖ роб╕т, ╤ тиша гор╕сна навколо – Майстриня в╕чним сном тут спить. ╤ голубки не заворкують На кам’яному рушнику, В╕чну любов символ╕зують, Що трапилась ╖й на шляху. Любов до р╕дно╖ кра╖ни, ╤ до людей, ╕ до життя. Звання Героя Укра╖ни Залишив час для майбуття. – Запам’ятай ╕м’я Героя – Звертаюсь я до молодих, Чудова ж╕нка – В╕ра Ро╖к, Вона жива в серцях живих.
АЛ╤НА КОВАЛЬ м. Красноперекопськ НЕЗАБУТНЯ Невеличка, неначе Дюймовочка, Мила й св╕тла, неначе весна, Незабутня ця укра╖ночка, Ця майстриня краси чар╕вна. В╕ра Ро╖к – Герой Укра╖ни, Що прославила себе в в╕ках, Народилася на Полтавщин╕, А життя ╖╖ все – в рушниках. Розма╖ття узор╕в ╕ кольору – Ця краса незр╕внянна, свята. Н╕жн╕ кв╕ти, п╕вники, голуби – Це ╖╖ душ╕ доброта. Рушники, наче стежки дол╕, Що складалися в зр╕л╕ роки. В╕ра – майстер народно╖ творчост╕. ╥╖ витв╕р – краса-рушники. Ск╕льки учн╕в Серг╕╖вна вивчила! Ск╕льки зустр╕чей провела! В╕д душ╕ д╕лилася досв╕дом, Щоб в в╕ках ╖╖ справа жила. Де ж натхнення черпала В╕ра, Щоб творити так╕ дива? Дуже землю вона любила, А краса в ╖╖ серц╕ жила. Дуже прикро, що стежка к╕нча╓ться, Що ╖╖ вже м╕ж нами нема. В рушниках вона залиша╓ться ╤ у наших серцях жива.
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14068
|