Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Ярослав Грицак, ╕сторик, професор Льв╕вського католицького ун╕верситету: УКРА╥НСЬКА НАЦ╤Я В╤ДБУЛАСЯ. НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ – КРАХ «РОС╤ЙСЬКО╥ ВЕСНИ»
Сьогодн╕ в Укра╖н╕ не так багато людей, чи╖ думки так важать для сусп╕льства ╕, саме завдяки...


ДИВЕРС╤Я
Под╕╖ останнього тижня вихлюпнули на наш╕ голови надто багато матер╕алу для серйозних роздум╕в,...


РОЗДОР╤ЖЖЯ "КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤": ЧИ ПОТР╤БНЕ ОКУПОВАНОМУ П╤ВОСТРОВУ УКРА╥НСЬКЕ ВИДАННЯ?
Ки╖вське видання «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вигляда╓ як прив╕т ╕з 70-х рок╕в минулого стол╕ття


ГАЗЕТУ «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗНИЩУ╢ НЕ ОКУПАНТ, А Р╤ДНЕ М╤Н╤СТЕРСТВО
Якщо зайти на ╖хн╕й сайт, можна переконатися, що газета робиться профес╕йно, як╕сно, краще...


ГОВОР╤ТЬ ╤З КРИМОМ!
П╕сля публ╕кац╕╖ результат╕в скандального опитування ВЦ╤ОМ, проведеного в Криму з приводу умов...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 03.10.2014
«ОДНА З М╤Н ВЛУЧИЛА ПРЯМО В СТ╤Л... ПОВЕЧЕРЯТИ Б╤ЙЦЯМ ТАК ╤ НЕ ВДАЛОСЯ»

На т╕й в╕йн╕ незнаменит╕й...

Артур Шевцов – донеччанин, «свобод╕вець». Але, починаючи з травня, в╕н, як ╕ б╕льш╕сть проукра╖нських донеччан, вимушений був покинути свою малу батьк╕вщину. Тепер живе у столиц╕, адже в Донецьку таким, як в╕н, тепер з’являтися небезпечно. В останн╕й день серпня сп╕лку╓мося з Артуром у ки╖вськ╕й кав’ярн╕.
— Р╕дне м╕сто я покинув 2 травня, ╕ п╕сля того в самому Донецьку вже не був, — розпов╕да╓ Артур. — Найближче, де довелося побувати пот╕м, — це село П╕ски, метр╕в за 800 в╕д ДНР-╕вського блок-поста. Той м╕ст, на якому ми стояли, пер╕одично простр╕лювався снайперами. Але того дня було спок╕йно, лише ╕нколи хтось сигнальн╕ ракети пускав… Та й стояли ми на в╕дкритому м╕сц╕ недовго, не спокушали долю. До реч╕, в н╕ч перед тим позиц╕╖ наших б╕йц╕в, де ми зупинилися, були обстр╕лян╕ бойовиками з м╕номет╕в. Хлопц╕ якраз вечеряли ╕, почувши перш╕ постр╕ли, кинулися в укриття. Встигли… Але одна з м╕н влучила прямо в ст╕л. Так що тод╕ повечеряти б╕йцям АТО так ╕ не вдалося.
— Укра╖нську арм╕ю ДНР-╕вц╕ часто звинувачують у бомбардуванн╕ населених пункт╕в Донбасу. Це правда, що наша ав╕ац╕я знищу╓ мирн╕ квартали?
— Цього нема точно! Принаймн╕ у мене нема таких даних. А по блокпостах, м╕сцях скупчення бойовик╕в, можливо, й луплять. Але ж не по мирних кварталах! В ц╕лому, наск╕льки мен╕ в╕домо, в зон╕ АТО ав╕ац╕ю використовують не дуже часто.
— Припустимо, наш╕ в╕йська перемогли. Як пот╕м жити донеччанам з д╕аметрально протилежними позиц╕ями?
— За вс╕ ц╕ 23 роки Незалежност╕ я не бачив кращо╖ нагоди, н╕ж тепер, очиститись в╕д баласту. Р╕зними способами. Мирних мешканц╕в, як╕ чомусь хот╕ли в Рос╕ю, треба зрозум╕ти ╕ вибачити. А якщо людина зробила св╕домий виб╕р на користь Рос╕╖, то вона може туди ви╖хати. У мене теж ╓ родич╕ в Москв╕, але ж я чомусь туди не рвуся… ╤ мен╕ дуже хот╕лося б, щоб т╕, хто асоц╕ю╓ себе з Рос╕╓ю, на Донбас б╕льше не повернулися. Це й буде непоганим очищенням. Що буде з тими людьми на новому м╕сц╕, — мене не ц╕кавить. Де вони будуть жити — на Ставроп╕лл╕ чи в Сиб╕ру… Скор╕ш за все, останн╓ – ╖х туди в╕дправлять тому, що треба освоювати нов╕ територ╕╖. Адже Рос╕я дуже бо╖ться китайсько╖ експанс╕╖! Це вже проблема Рос╕╖, а не наша. Може, це жорстоко, але, бачивши на власн╕ оч╕, що вони наробили, мен╕ байдужа ╖хня доля. Але т╕, хто залиша╓ться в Укра╖н╕, мешканц╕, як╕ люблять св╕й край, т╕ мають повертатися на Донбас.
— Але поки таких масових настро╖в нема╓ – повертатися до р╕дних дом╕вок будь-якою ц╕ною… Нав╕ть кримськ╕ татари, як╕ зазвичай прив’язан╕ до р╕дних осель, якщо ╖м вдалося в╕дкрити у Львов╕ якийсь б╕знес, вже не посп╕шають повертатися до Криму. Вони, звичайно, хочуть пров╕дувати р╕дних, але якщо у них там н╕чого нема╓, а у Львов╕ вдалося за щось зачепитися, то вони поки лишатимуться у Львов╕.
— Це можна зрозум╕ти. Якщо людина ма╓ можлив╕сть пост╕йно отримувати св╕й прибуток незалежно в╕д того, що ко╖ться в Криму, то таким чином можна опосередковано брати участь у вс╕х процесах, як╕ в╕дбуваються. Можна ф╕нансувати арм╕ю чи патр╕отичн╕ орган╕зац╕╖ або в якийсь ╕нший спос╕б долучатися до справи. Принаймн╕ це дуже важливо – бути ф╕нансово незалежним. Але якщо людина каже: мен╕ тут добре, а там хай хоч земля горить, то тако╖ позиц╕╖ я не розум╕ю.
— Ну, таких, спод╕ваюся, небагато...
— ╤ все ж под╕╖ в Криму ╕ в╕йна на Донбас╕ ч╕тко показала, хто ╓ укра╖нським патр╕отом, а хто ╓ зрадником Батьк╕вщини. Саме в╕йна провела цю ч╕тку л╕н╕ю. ╤з зрадниками ми повинн╕ працювати. Якщо людина взяла до рук зброю, то з нею треба розмовляти одним чином. Якщо людина ф╕нансувала сепаратист╕в, але сама не вбивала – це другий випадок. Якщо вона десь б╕гала на м╕тинги ╕ референдуми ╕ кричала: «За ДНР!» чи скандувала: «Россия!», то це трет╕й вар╕ант. Якщо людина з родиною ви╖хала за меж╕ Укра╖ни (╕ саме в Рос╕ю), то це четвертий вар╕ант. З кожною категор╕╓ю треба працювати, до кожно╖ повинен бути св╕й п╕дх╕д. Але повторюю: якщо людина взяла до рук зброю ╕ вбивала укра╖нських в╕йськових, то тут взагал╕ нема про що говорити! Якщо людина ви╖хала в Рос╕ю, а пот╕м вир╕шила повернутися, то прийняти ╖╖ можна, але… з такими людьми вже необх╕дно проводити розмови, сп╕вбес╕ди. Треба знати, хто чим диха╓ ╕ не сприяти поверненню в Укра╖ну ╕дейних сепаратист╕в.
— У Криму, як згадував Мустафа Джем╕л╓в, в╕дсоток феесбешник╕в на душу населення в 6-7 раз╕в б╕льший, н╕ж в середньому по Рос╕╖. У нас же вс╕ спецслужби в часи Януковича були сутт╓во ослаблен╕. Тому не так вже й просто буде «промацати» ус╕х вимушених переселенц╕в з Донбасу ╕ назад.
— Звичайно. Але як╕сь основн╕ функц╕╖ захисту МВС ╕ СБУ повинн╕ виконувати, зокрема, захищати (в м╕ру сво╖х сил) родини тих патр╕от╕в Донбасу, як╕ воюють ╕з збро╓ю в руках у добровольчих батальйонах.
— ╤ не т╕льки тих, хто вою╓… ╢ люди, як╕ скидають в ╤нтернет сво╖ пол╕тичн╕ звернення або виконують патр╕отичн╕, «антилугандон╕вськ╕» п╕сн╕. Скаж╕мо, ось ╕з таким в╕двертим закликом: «Замочи сепаратиста, федераста и рашиста…». ╢ багато рос╕йськомовних автор╕в, як╕ дуже ризикують, зайнявши однозначно проукра╖нську позиц╕ю.
— На жаль, приставити до кожного такого героя спецназ╕вця, який би охороняв ╕ захищав нашого симпатика, просто неможливо. Якби це була одна людина, то це одне. А коли таких десятки ╕ сотн╕, то, на жаль… просто нереально. Але формувати якесь шанобливе ставлення до геро╖в у сусп╕льств╕, звичайно, треба. Сусп╕льство зробить те, чого не зможуть зробити спецслужби. А поки що у нас як╕сь незрозум╕л╕ тенденц╕╖. Кращ╕ люди гинуть в АТО, г╕рш╕, схоже, знову будуть рватися до владних кр╕сел. Буваючи на сход╕, я звернув увагу на таку деталь: чим дал╕ в╕д л╕н╕╖ фронту, тим непри╓мн╕шими, я б сказав нав╕ть нахабн╕шими, ╓ люди на блок-постах. Чим ближче до зони бойових д╕й, тим вони лояльн╕ш╕. Зупиняють, просять документи. Питають — що везете? Кажемо: гуман╕тарну допомогу. Туди-то й такому-то батальйону. Показати? –Н╕, ╖дьте, щасливо╖ дороги!
— А що, бува╓ й ╕нше ставлення?
— На жаль, бува╓. При в’╖зд╕ в Краматорськ було так: «Добрый день! (Зауважте, рос╕йською. Тод╕ як в прифронтов╕й зон╕ майже вс╕ зверталися до нас укра╖нською). Документы! Что везем? Открывай багажник! Выйти всем из машины! — Нав╕що? — Выйти, я сказал!». Ось в такому дус╕… А ближче до л╕н╕╖ збройного протистояння вс╕ толерантн╕, дружелюбн╕, охоче фотографуються, якщо бачать перед собою народного депутата (а я ╖здив колись ╕з трьома нардепами), одне слово, це законом╕рн╕сть, яка змушу╓ замислитися. Якихось 50-70 к╕лометр╕в — ╕ зовс╕м ╕нш╕ люди! Зрозум╕ло, що добровольц╕ ╖дуть на передову, а вони автоматично ╓ кращими людьми. А хто подал╕… Може, потрапили по зв’язках у трохи спок╕йн╕ше м╕сце… Щоб ╕ п╕льги мати ╕ не дуже ризикувати. А це, зрозум╕ло, люди ╕ншо╖ категор╕╖. Може, тому, що на в╕ддалених в╕д фронту блок-постах б╕льший в╕дсоток м╕сцевих людей. ╤ вони б╕льш втомлен╕ останн╕ми под╕ями, а тому б╕льш знервован╕, нав╕ть розлючен╕. Може, всьому цьому ╓ ╕нше пояснення, не знаю... В усякому випадку, «фронтовики» можуть побажати добра, ще й руку потиснути, часом ми ╖м ╕ воду бутильовану залиша╓мо, а ось тим, хто ближче до зони миру, нав╕ть не хочеться н╕чого залишати, вони сам╕ в╕д себе в╕дштовхують… До реч╕, та ж законом╕рн╕сть ╕ в Луганськ╕й област╕, по як╕й я також багато по╖здив. Так╕ детал╕ сусп╕льство повинно враховувати, щоб добре роз╕братися у насл╕дках в╕йни ╕, коли настане мир, дати дорогу кращим, а не г╕ршим.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2014 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14055

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков