Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи

«Не треба лукавити, це — наша війна!» — так заявив на одному з телевізійних шоу одіозний російський письменник Едуард Лимонов. І в такий спосіб розцінює події на Донбасі не тільки він. «Ми» — говорять про так званих ополченців й інші відомі в Росії люди, а «вони» — це Національна гвардія, вороги. Хоча саме в Україні родинне коріння багатьох із тих, хто невтомно паплюжить її. Там «мала батьківщина» і агресивного Володимира Жириновського, від чого у своїх оцінках він не стає стриманішим.
А російські політтехнологи поміж тим народили новий теоретичний посил для тих, хто прерогативу власного мислення делегує іншим. Цього разу, у зв’язку із пом’якшенням конфлікту (адже вступило в дію перемир’я), вони розділили українців на «партію миру» і «партію війни». Вже під рукою і статистичні дані: за мир висловилося більше половини опитаних. Але на чому має ґрунтуватися цей мир, ніхто не береться уточнювати. Достатньо і того, що слово «мир», особливо для старших людей, родини яких безпосередньо зачепила Велика Вітчизняна війна, священне. Хоча і під час війни минулого століття теж існував варіант збереження миру. Варто було лише прийняти умови фашистських загарбників і не чинити спротиву, добровільно віддавши свою долю в чужі руки. Те ж саме пропонується сьогодні і Росією, яка, окрім своїх власних геополітичних зазіхань, готова підтримати і сусідні країни, такі, як Польща, котрі, на думку росіян, мають підстави взяти участь в розшматуванні України. І все це повинно відбутися під впливом наркотичної дії, пов’язаної зі словом «мир». А для початку Україна мусить змиритися із втратою Донбасу, як змирилася з втратою Криму.
До речі, якщо українці ще й досі не визначилися зі своєю національною ідеєю, то для росіян все зрозуміло: це «захист своїх національних інтересів у будь-якій точці світу». Ось тільки не зрозуміло, чому ці інтереси поширюються на увесь світ, а не обмежуються своєю власною територією. Про їхній характер можна зробити висновок із зізнання російських політиків: у світі Росію ніколи не любили, починаючи із давніх дорадянських часів.
Ось і цими днями не від великої любові було прийнято черговий пакет санкцій, спрямованих проти енергопідприємств, військового комплексу, банківської сфери та конкретних осіб. Не буду вдаватися до передісторії цих подій. Нагадаю лише, що попередні санкції офіційна Росія зустрічала з неабияким показушним ентузіазмом. Ті, хто особисто потрапив до списку покараних, заявляли, що мають це за особливу честь і не зазнають від санкцій жодної шкоди. Так само оптимістично «ставилися» до обмежень і цілі галузі господарства. Натомість проливалися сльози співчуття на адресу тих країн, з якими в Росії існували торговельні угоди і які тепер мусили підшуковувати інші ринки збуту. За російською версією, це мало спричинити ледь не крах всієї їхньої економіки і знову повернути Європу до стану рецесії. А для Росії все – як з гуски вода, хоча вона зазнає реальної шкоди в стільки разів більшої, ніж кожна окрема країна з тих, що приєдналися до санкцій.
Мало того, Росія одразу ж вирішила помститися, заборонивши, в свою чергу, ввіз із цих країн великої групи товарів, аби «розорити» їх остаточно. А своєму народові пообіцяла, що відтепер його годуватимуть м’ясом, рибою та іншими продуктами такі країни, як Уругвай, Парагвай та Чилі, про існування яких і чув не кожен. А ще – Південна Африка, попри те, що й сама голодує. Недарма ж саме з тих країв родом СНІД, а тепер ще й лихоманка Ебола. У всякому разі, російський уряд присягнувся зберегти і продуктовий асортимент, і обсяг, і навіть ціни, хоча пливти доведеться яловичині не один тиждень морями та океанами. Але самостворена проблема, як завжди, подавалася в блискучій обгортці, мовляв, усе це лише посприяє активізації вітчизняного виробника.
Але хоча ще не встигла офіційна Росія натішитися з приводу такої вдалої відсічі своїм ворогам, а її громадяни вже почали турбуватися з приводу зростання цін. І під час опитування присутніх на одному з телевізійних шоу 35% виявили небажання затягувати паски навіть ради перемоги на Донбасі.
Проте більшість, звичайно ж, тримала свої сокровенні думки при собі. Люди знають: пливти проти течії в Росії небезпечно, як ніде. Навіть ведучий найреакційнішого телеканалу «Росія-24» якось зізнався: не люблять у них критику. Це — у зв’язку зі звільненням із роботи ви-сокопосадовця, що висловився проти подальшого замороження виплат, які назбиралися на рахунках накопичувального Пенсійного фонду. Не погодитися з такою пропозицією насмілився він один, і вищий ешелон одразу ж здихався від відчайдуха.
А пригадаймо «Марш мільйонів», спрямований проти «самого» президента. Де ті мільйони сьогодні? У всякому разі, їхні лідери отримали по 4,5 року ув’язнення.
У світлі поголовного, прямо таки радянського однодумства абсолютно непомітними пройшли й вибори у держструктури. Не було ні агітаторів, ні довірених осіб, не запрошували людей на зустрічі із кандидатами в депутати й машини з гучномовцями. А із газет, що роздавали в людних місцях, можна було зрозуміти тільки те, що конкуренція створюється практично лише навколо фігури президента: кожна партія намагається довести свою близькість до нього, вбачаючи в цьому найбільший шанс на успіх. Не стали винятком і природні антагоністи олігархів – комуністи. Реклама Геннадія Зюганова побудована на цитатах із Володимира Путіна щодо КПРФ та її лідера. І не біда, що цитується особистий лист вітального характеру, де, як і про покійників, або добре, або ніяк, головне, що там є слова: «Вас знают как авторитетного деятеля, принципиального и энергичного человека» та їм подібні. А ще Геннадій Зюганов хвалиться, що президент назвав його політиком № 2, звісно, після себе.
Але лідерам не всіх партій є що процитувати із політичної «класики». Вони здебільшого будують свій піар на заперечній близькості В. Путіна до партії «Единая Россия» і дають зрозуміти, що з таким же правом могли б назвати свою партію президентською.
Реально ж критикувати насмілюються лише Партію регіонів – здобуток іншої держави, рикошетом вдаряючи і по «Единой России», яка «взяла в полон» найбільшу кількість учорашніх регіоналів (хоча кандидати в депутати від неї називають себе «командою переможців»).
Не варто суперечити: «переможці» і дійсно попрацювали на славу. Тільки за два перші роки перебування при владі «донецьких» промисловість в Криму впала на 41%, наукові дослідження і розробки – на 61%, професійна, наукова і технічна діяльність – на 82%, освіта – на 34%; обсяги промислової продукції знизилися теж суттєво: виготовлення сирів – на 66%, соків – на 39%, яловичини стало менше на 40%, і це лише незначна частина втрат.
Сьогодні регіонали в Україні на межі зникнення – набрали лише 2% голосів на свою підтримку, вони навіть відмовилися від участі у виборах до Верховної Ради України. А в Криму ці «висококласні» фахівці і «чесні» люди благополучно пройшли в кримські державні структури під новими прапорами. Як свідчать попередні підсумки голосування, окрім представників партії Жириновського та «єдиноросів», там більше не буде нікого. До речі, очільником ЛДПР у Криму виступає наш місцевий «жириновський» – Сергій Шувайников, який і надалі добре уживатиметься із командою Аксьонова і Константинова.
І ніякої тобі опозиції! Навіть натяку. Всі з усім згодні і щасливі. Хіба що бабусі сновигають містом у пошуках аптек, про які розповідають по телевізору, де ліки коштують копійки. Та чомусь їх не знаходять. Дефіцит молочної продукції, ввезення якої із України заборонила Росія, ще можна пережити, а ось низька якість російських продуктів — не тимчасова. Це стосується сирів, рибних та м’ясних консервів.
А завітайте на біржу праці – там на кожне робоче місце сотня претендентів. Звичайно, переважно на бюджетне, де оплата гарантується російськими стандартами і відрізняється більш як уп’ятеро від зарплати людей, задіяних в інших сферах. Там українську тисячу гривень просто механічно помножили на три.
«Тихше, тихше, — затуляла рота одна жінка іншій в магазині, — назад уже немає вороття». Спадає ейфорія з приводу приєднання Криму і в Росії. Під час серпневого опитування «Левада-центром» кількість тих, хто «відчуває радість» з цього приводу, зменшилася за чотири місяці з 23 до 16 відсотків, і вже не 47, а лише 40 відсотків опитаних схвалюють це рішення російського уряду взагалі.
Як бачимо, на півострові ніжно охрещена місцевим політичним бомондом «кримська весна» закономірно стає «кримською осінню», а росіяни дедалі менше бажають зігрівати теплом своїх сердець та іншими ресурсами новоспечених співвітчизників. Бо штучно нав’язана їм урядом національна ідея не тільки не збігається з «гаманцевими» інтересами, але й з ідеалами честі, добра та справедливості, які ще не померли в серцях кращих із росіян.

Тамара СОЛОВЕЙ

А ЩЕ Ж НЕ ЗИМА...

У Криму спостерігається дефіцит з окремих груп товарів. Про це заявила нелегітимний «міністр» економічного розвитку окупованого Росією Криму Світ-лана Верба, передають «Новини Криму».
«Спостерігається певний дефіцит з окремих груп товарів, пов’язаний з простоєм транспорту на сухопутних кордонах на півночі півострова. Сьогодні черга на Чонгарі складає 12 кілометрів, в Армянську — 14 кілометрів, простоюють машини по 3 дні», — повідомила вона.
За її словами, робота «зеленого коридору» для швидкопсувних продуктів призупинилася. «Також надходили зауваження від торгових мереж щодо затримки (доставки продукції - ред.) на переправі з Новоросійська», — зазначила Верба. Значного зростання цін, а також повної відсутності яких-небудь товарів нелегітимне міністерство економіки не побачило.

ТИМ ЧАСОМ...

У січні-серпні цього року в окупованому Криму зафіксовано зростання цін на продукти харчування, алкоголь і сигарети, послуги та проїзд у транспорті.
За даними Служби статистики Криму, ціни на продукти харчування зросли на 28,9%. Найбільше зростання цін зафіксоване на фрукти — на 50,8%, м’ясо — 43,5%, безалкогольні напої — 33,6%, цукор, джем, мед, шоколад і цукерки — 32,3%, хлібобулочні вироби і крупи — 26,8%, рибу і морепродукти — на 24,8%. Олія та жири подорожчали на 20,7%, молочні вироби, сир і яйця — на 16,3%. Водночас ціни на овочі знизилися на 8,1%.
Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби зросли на 40,5%.
Вартість послуг готелів, кафе і ресторанів збільшилася на 23%. Тарифи на транспорт загалом зросли на 18,4%, ціни на предмети домашнього вжитку, побутову техніку і товари повсякденного догляду за будинком — на 16,9%, житлові послуги, воду, електроенергію, газ та інші види палива — на 16,4%. Вартість послуг охорони здоров’я стала дорожчою на 14,9%, послуг з організації відпочинку та культурних заходів — на 14,5%. Послуги зв’язку подорожчали на 2,5%.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2014 > Тема "Резонанс"