Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 19.09.2014
ВОЮ╢МО, СП╤ВА╢МО, ПРАЦЮ╢МО, ЧИТА╢МО... СТА╢МО НАЦ╤╢Ю!

Форум видавц╕в - 2014

Цими чудовими ос╕нн╕ми днями з 11 до 14 вересня (у таку пору наше м╕сто ╓ справжн╕м ра╓м для турист╕в!) Льв╕в отримав ще й додаткову прикрасу – двадцять перший за рахунком Форум видавц╕в. Та що там прикрасу – справжню корону! Форум — акц╕я, яка не ма╓ аналог╕в на пострадянському простор╕. 370 автор╕в з 25 кра╖н св╕ту, 960 л╕тературних зустр╕чей, презентац╕й книжок, художн╕х виставок та театральних постановок – все це було до послуг льв╕в’ян та численних гостей м╕ста. Два десятил╕ття спостер╕гаю за Форумом ╕ переконуюся, що з кожним роком в╕н ста╓ все потужн╕шим ╕ продуктивн╕шим. Цього разу в╕н порадував новими ╕менами: в╕домий американський ╕сторик, досл╕дник тотал╕таризму Т╕мот╕ Снайдер, австр╕йський письменник, фах╕вець ╕з сх╕дно╓вропейсько╖ ╕стор╕╖ Март╕н Поллак, в╕дома рос╕йська письменниця Людмила Улицька, кримськотатарський д╕яч Рефат Чубаров, польський драматург Януш Гловацький… Ось т╕льки головну тему обговорень на Форум╕ «100-р╕ччя Першо╖ св╕тово╖ в╕йни» довелося зм╕нювати на «100-л╕ття бороть-би з тотал╕таризмом». Окупац╕я Рос╕╓ю Криму ╕ в╕йна на Донбас╕ не могли не накласти св╕й в╕дбиток на нин╕шню акц╕ю. В╕дчувалися ╕ тривога, ╕ п╕двищена внутр╕шня моб╕л╕зован╕сть, але разом з тим ╕ велика горд╕сть за св╕й народ.
Президент ГО «Форум видавц╕в» (вона ж ╕ автор ╕де╖ Форуму) Олександра Коваль розпов╕ла журнал╕стам, що цього року орган╕затори в╕дмовилися в╕д колективного рос╕йського стенду, який був пост╕йно, починаючи з 2010 року: «Рос╕яни мали стенд, який ф╕нансувався урядом Рос╕╖, але ми визнали, що в тепер╕шн╕й ситуац╕╖ в╕н буде недоречним. Заяву про це сп╕льно з громадською орган╕зац╕╓ю «Економ╕чний бойкот» ми зробили на початку липня.
Ут╕м, я пост╕йно наголошую, що нав╕ть у стан╕ в╕йни з рос╕йською тотал╕тарною державною машиною ми не повинн╕ втрачати сво╖х приватних людських зв’язк╕в. У Рос╕╖ й справд╕ ╓ дуже багато людей, як╕ п╕дтримують Пут╕на, але ╓ й багато тих, хто його не п╕дтриму╓, але не висловлю╓ сво╓╖ позиц╕╖. ╤ ╓ так╕, як╕ ч╕тко висловлюють сво╓ «н╕!», не боячись чи перемагаючи страх перед можливими насл╕дками…».
Якщо Олександра Коваль вважа╓, що не варто втрачати зв’язк╕в з нашими рос╕йськими друзями, то укра╖нц╕в це стосу╓ться й погот╕в. Кожен Форум да╓ можлив╕сть по-сп╕лкуватися ╕з старими друзями ╕ знайти безл╕ч нових.
* * *
Цього разу колеги з НГЖВ зробили все можливе, щоб компенсувати певн╕ «м╕нуси» сьогодення, пов’язан╕ з окупац╕╓ю Криму. Привезли к╕лька сотень прим╕рник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», тому з’явилася можлив╕сть ознайомити з нашою газетою к╕лька сотень гостей Форуму – як материкових укра╖нц╕в, так ╕ укра╖нц╕в д╕аспори. Особисто мен╕ вдалося подарувати останн╓ чис-ло «Св╕тлички» в╕д 12 вересня 2014 року не лише добр╕й сотн╕ укра╖нц╕в, але й к╕льком полякам, литовцям, б╕лорусам. Переважно тим, хто з цим виданням був знайомий ран╕ше, або тим, хто ц╕кавиться Кримом. Якщо минулого року под╕бне вручення було б ц╕лком формальним (мовляв, не забувайте про нас, ми живемо й боремось!), то тепер при одн╕й лише згадц╕, що йдеться про газету кримську, укра╖номовну, у багатьох тепл╕шав погляд, а в очах був неп╕дробний захват: «Так ви й дос╕ виходите? Значить, Пут╕н не всесильний? От молодц╕ кримчани!».
Тор╕к подарував число газети з╕ статтею про грузинський п╕дрозд╕л у склад╕ УПА в╕домому журнал╕стов╕ з грузинським кор╕нням Вахтангу К╕п╕ан╕. Тепер же в╕н, лише глянувши на титульну стор╕нку, був неабияк здивований тим, що газета залиша╓ться такою ж бойовою та см╕ливою — жодно╖ «поправки», жодно╖ «скидки» на важк╕ окупац╕йн╕ часи не зробила. Якщо так тримаються кримчани, то й материковим укра╖нцям не гоже опускати руки. Крим — наш, ╕ ми переможемо! Звичайно, сам факт виходу «Кримсько╖ св╕тлиц╕» повинен надихати тих журнал╕ст╕в, як╕ працюють у б╕льш благополучних рег╕онах.
* * *
Боже, хто це? Невже Леся Л╕совська — донька славетного Горл╕са-Горського? Так ╕ ╓, вона! А поряд ╖╖ донька Ляля, тобто внучка в╕домого письменника ╕ героя Холодноярсько╖ республ╕ки. Х╕ба м╕г я мр╕яти про таку зустр╕ч лише р╕к чи два тому? А тепер ц╕ мил╕ ж╕нки представляють книжки свого батька ╕ д╕да, при цьому усм╕хаються до людей такою ж в╕дкритою, щирою усм╕шкою, як ╕ Юр╕й колись усм╕хався.
Бачу в натовп╕ знайоме обличчя в╕домо╖ громадсько╖ д╕ячки з╕ Львова Ол╕ Сало. Поряд з нею симпатичний чолов’яга з сивими вусами ╕ бородою. Виявля╓ться, це — Войцех Пестка, поет, проза╖к, перекладач, член Товариства польських письменник╕в. Стипенд╕ат М╕н╕стерства культури ╕ нац╕онально╖ спад-щини Польсько╖ Республ╕ки. Твори публ╕ку╓ у журналах Twоrczosc, Odra, Lublin. Тексти перекладено н╕мецькою, англ╕йською, рос╕йською, укра╖нською та латиською мовами. За осв╕тою — математик, займався науковими досл╕дженнями, працював сад╕вником ╕ програм╕стом, багато мандрував Цент-рально-Сх╕дною ╢вропою. Ось така ц╕кава людина… А зна╓те, якими були його перш╕ слова п╕сля того, як Ольга нас представила одне одному? Пан Войцех… почав з вибачень за те, що Польща недостатньо допомага╓ Укра╖н╕ у ╖╖ двобо╖ з Рос╕╓ю. Ось таких щирих ╕ порядних людей притягу╓ Форум.
* * *
А ось знайомий льв╕вський юрист ╢вген Пограничний. З ним ми колись ╖здили до Криму навесн╕ 1992 року. То був рух╕вський аг╕тпо╖зд, ми везли гуман╕тарну допомогу укра╖нським актив╕стам, зустр╕чалися з кримськими татарами, виступали з концертами. Пригадую, як в╕н подарував укра╖нський прапор директору одн╕╓╖ з кримських шк╕л. Той не знав, що робити, бо хоча незалежна Укра╖на й ╕снувала, але настро╖ в Криму були зовс╕м ╕ншими, привид М╓шкова вже блукав вулицями Севастополя… Директор прийняв подарунок, але навза╓м вручив панов╕ Пограничному червоний радянський прапор. Оск╕льки це все було на сцен╕, то зал завмер ╕ уважно оч╕кував на реакц╕ю кер╕вника укра╖нсько╖ делегац╕╖. ╢вген Пограничний не розгубився ╕ сказав, що передасть прапор до Музею жертв тотал╕тарного режиму, який тод╕ створювався у Львов╕. Тобто ╕деолог╕чного «паритету» не вийшло, льв╕в’янин в╕дразу розставив потр╕бн╕ акценти. Мовляв, не будемо зм╕шувати минуле ╕ сьогодення. Стосовно нин╕шньо╖ ситуац╕╖ в Криму, то вона не раду╓, але пан ╢вген вважа╓, що такий стан не може тривати довго. Крим неодм╕нно повернеться до складу Укра╖ни! А поки що дуже важливо зберегти безсп╕рне досягнення 23-р╕чного пер╕оду перебування Криму у склад╕ незалежно╖ Укра╖ни – газету «Кримська св╕тлиця».
* * *
Поез╕я без пол╕тики можлива? Ц╕лком. А пол╕тика без поез╕╖? Якщо й можлива, то багато при цьому втрача╓. А Форум да╓ можлив╕сть переконатися в тому, наск╕льки багатогранн╕шою ста╓ пол╕тика, коли ╖й на допомогу приходять в╕рш╕. Ми багато говорили про роль кримських татар у стримуванн╕ агресора. Принаймн╕ вони в╕дразу знайшли сво╓ м╕сце, коли треба було протистояти «зеленим чолов╕чкам». Вони носили ╖сти нашим б╕йцям, виходили з синьо-жовтими прапорами вздовж трас, п╕дн╕малися на Ай-Петр╕ з укра╖нським прапором… Виходили й укра╖нц╕. Були й рос╕яни, але татари були найб╕льш орган╕зованими, динам╕чними. Дмитро Павличко в╕ддав ╖м належне, висловившись дуже образно:

╤дуть Потьомк╕н,
 Стал╕н, Дергачов –
Татар╕в геноциди,
 три кошмари,
Четвертий з танка
 на асфальт з╕йшов —
Тримайтеся, брати мо╖
 татари!

Наступного дня п╕сля розмови з Дмитром Павличком (в╕н особисто представляв на Форум╕ сво╖ нов╕ книги) я прийшов на зустр╕ч з автором книги «Крим – наша благословенна земля» Павлом Робертом Магоч╕╓м. Це професор ╕стор╕╖ та пол╕толог╕╖ Торонтського ун╕верситету (Канада), автор двох дуже авторитетних видань: «╤сторичний атлас Центрально╖ ╢вропи» та «Укра╖на: ╕стор╕я ╖╖ земель та народ╕в».
Ще мали б бути кер╕вники Меджл╕су Рефат Чубаров та Мустафа Джем╕л╓в. Але того дня л╕дери кримськотатарського народу не змогли бути присутн╕ми на зустр╕ч╕, кажуть, що вони терм╕ново ви╖хали на зустр╕ч ╕з Президентом. Тож модератор зустр╕ч╕ Андр╕й Павлишин представив читачам лише канадського професора. Пав-ло Роберт Магоч╕й п╕дкреслив, що не вважа╓ себе фах╕вцем з Криму, але при написанн╕ книги в╕н ставив перед собою амб╕тну мету: популярно розпов╕сти св╕тов╕ про Крим. Адже ╕нтерес до ц╕╓╖ територ╕╖ значно вир╕с п╕сля анекс╕╖ п╕вострова Рос╕╓ю. Тому й почина╓ться книга дуже романтично:
«Що таке Крим? Земля, що купа╓ться в променях сонця. Земля, яка обв╕ва╓ться в╕тром, наповненим ароматом трав, чагарник╕в ╕ дерев. Земля, береги яко╖ омиваються водами слабкосолоних мор╕в, ц╕лющих для т╕ла ╕ душ╕. Це — Крим…». Книга вийшла укра╖нською, рос╕йською та англ╕йською мовами.
П╕сля зустр╕ч╕, на як╕й з╕бралися люди, закохан╕ в Крим, я подарував багатьом по прим╕рнику «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Дякували, усм╕халися, часом рад╕ли, як д╕ти, дивувалися, що газета дос╕ виходить. Дуже пощастило, що серед «фанат╕в Криму», як╕ прийшли на презентац╕ю книги «Крим – наша благословенна земля», була сп╕вроб╕тниця Британсько╖ б╕бл╕отеки (Лондон) Ольга Керзюк та кандидат ╕сторичних наук, кер╕вник Центру формування б╕бл╕отечно-╕нформац╕йних ресурс╕в Нац╕онально╖ б╕бл╕отеки ╕мен╕ В. Вернадського Над╕я Стр╕шенець. Вони запевняли, що подарован╕ прим╕рники не залишаться без читача ╕ висловили бажання отримувати регулярно нов╕ числа газети.
Взагал╕, коли навколо ст╕льки друз╕в Криму, то хочеться в╕рити в краще. Може, й не доведеться довго чекати, коли збудеться поетичне пророцтво Дмитра Павличка:

╤ в Крим, на узбережжя
 золоте,
Прийде Дн╕про ╕ стане
 на кол╕на,
Проситиме пробачення
 за те,
Що вчасно збройно
 не прийшла Вкра╖на.

Ну, тепер збройно, може, й п╕зно, краще пол╕тично, юридично, економ╕чно... Зокрема, варто ф╕нансово п╕дтримати все проукра╖нське, в тому числ╕ й чималеньку арм╕ю безроб╕тних вчител╕в укра╖нсько╖ мови, а також бойову ╕ непотоплювану «Кримську св╕тлицю». Вт╕м, розум╕ю, що на даному етап╕ значно важлив╕шим завданням Укра╖ни ╓ переможне зак╕нчення АТО та в╕дбудова Донбасу.
* * *
Бачу знайоме обличчя. О, та це ж Рута Мал╕кенайте, литовка, яка ще в 1990 роц╕ виступала укра╖нською на одному з ки╖вських м╕тинг╕в. Саме тод╕ ми й познайомилися, я допомагав Рут╕ створювати Товариство литовсько╖ культури. Спочатку в Ки╓в╕, а пот╕м у Львов╕. П╕з-н╕ше Рута Мал╕кенайте заснувала видавництво «Балт╕я-друк», робить багато для того, щоб укра╖нц╕ ╕ литовц╕ б╕льше знали одне про одного. Показала одну з нових книг на сво╓му стенд╕: «Хотинська битва 1621 – битва за Центральну ╢вропу». Поряд — ╕нша книга «Грюнвальдська битва – битва народ╕в». А пот╕м додала сумно: «Ось так, Серг╕ю, в св╕т╕ н╕чого не м╕ня╓ться... ╤ Литва, ╕ Укра╖на неодноразово опинялися в центр╕ св╕тових под╕й. Литва першою почала руйнувати СРСР, а Укра╖на сво╓ю твердою нин╕шньою позиц╕╓ю не дасть в╕дродитися рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. Добре, що м╕ж нашими народами завжди були добр╕ стосунки! Видавництво «Балт╕я-друк» робить дуже багато для популяризац╕╖ важливих момент╕в як укра╖нсько╖, так ╕ литовсько╖ ╕стор╕╖…».
Книги, справд╕, надзвичайно ц╕кав╕, але ж ╕ ц╕ни висок╕! Скаж╕мо, деяк╕ коштують по 800 гривень. Така книга може бути непоганим «груповим» подарунком в╕д студент╕в якомусь професору-╕сторику до дня народження. Але сам студент чи домогосподарка ╖╖ не куплять. Тому «Балт╕я-друк», як ╕ решта укра╖нських видавництв, чекають на нов╕ закони, як╕ б трохи захистили видавця. Тод╕ й ц╕ни стануть доступн╕шими.
* * *
Свого часу «Кримська св╕тлиця» багато писала про укра╖нц╕в Берестейщини. Минулий р╕к забрав життя двох «останн╕х з мог╕кан» Берестейського краю – Володимира Леонюка ╕ Василя Горбачука. Померли майже одночасно у важк╕ дн╕ ╢вромайдану. Можливо, переживання ╕ прискорили ╖хню смерть… А це ж були люди, як╕ особисто бачили б╕йц╕в УПА, були св╕дками боротьби за укра╖нський характер краю. Вт╕м, в╕др╕зана Стал╕ним у 1939 роц╕ Берестейщина так ╕ не повернулася до Укра╖ни. Чомусь про це багато думав п╕д час АТО на Донбас╕. Чи не проляже колись майже умовний кордон з тимчасовими блок-постами глибокою борозною через укра╖нськ╕ серця? А тут побачив б╕ля одного ╕з стенд╕в Наталку Баб╕ну, б╕лоруську письменницю родом з Берестейщини, яка хоч ╕ пише б╕лоруською, проте не в╕др╕ка╓ться в╕д укра╖нства. Вона представляла свою книгу «Рибине м╕сто», яка вже перекладена укра╖нською. Про сво╖ плани говорить з оптим╕змом:
— Ми створили Товариство укра╖нсько╖ л╕тератури при Сп╕лц╕ б╕лоруських письменник╕в. Мене вибрали його головою. У нас багато план╕в, спод╕ваюся, що через р╕к буде про що розпов╕сти. Дуже пережива╓мо за Укра╖ну! Але скаж╕ть, як ви допустили, що у вас м╕льйони людей ненавидять р╕дну державу? Маю на уваз╕ Крим ╕ значну частину Донбасу. Ми багато в чому заздримо укра╖нцям: демократ╕я ╓, ситуац╕я з мовою у вас значно краща, н╕ж у Б╕лорус╕, але щоб була отака рег╕ональна розколот╕сть? Нам це незрозум╕ло…
* * *
Ну, тут н╕чого не вд╕╓ш, ми живемо в р╕зних державах ╕ у нас р╕зн╕ ЗМ╤. Пояснювати б╕лорусам (чи то пак берестейським укра╖нцям) треба довго. Добре вже те, що коли й не вся Укра╖на, то хоча б значна ╖╖ частина почина╓ мислити однаково. Принаймн╕ ╓ така тенденц╕я. Скаж╕мо, коли я запитав у брат╕в Капранових – чи в╕рять вони у повернення Криму, то вони в╕дпов╕ли:
— Ми повернемо Крим, запорукою цього ╓ ось ця наша книга «╤стор╕я незалеж-ност╕ Укра╖ни»... Але прогнозу╓мо, що Крим доведеться повертати разом з Кубанню. Бо ╕накше Рос╕я в╕д нас не в╕дчепиться. Просто це буде не в╕дразу, ╕ не безкровно. Але довго Рос╕я його не втрима╓, це — факт.
Цього разу на Форум╕ безкоштовно роздавали ╕ газету «День». Розгорнув ╖╖ ╕ в╕дразу звернув увагу на звернення народного депутата Укра╖ни Миколи Княжицького до ведучо╖ каналу Новорос╕я-ТВ:
«Пише вам вдячний за неповторн╕ враження в╕д перегляду глядач. Пропоную вам власний план виходу з кризи! Потр╕бно негайно при╓днати до Новорос╕╖ ╖╖ ╕сторичн╕ земл╕ – Кубань ╕ вс╕ земл╕ навколо Ростова. ╤ Крим, звичайно, теж. П╕сля цього за мудрим планом Пут╕на домовлятися з Укра╖ною про те, що Новорос╕я – ╖╖ федеральна частина. Лише Ростов не при╓днуйте! Кубань – так, а Ростов не треба. Там Янукович, а його витрати жоден бюджет не витрима╓…».
Хоч ╕ з гумором сказано, але й рац╕ональне зерно ╓. У книз╕ брат╕в Капранових багато пишеться про зв’язки Кубан╕ ╕ Криму з Укра╖ною. Якщо вже й федерал╕зувати укра╖нськ╕ земл╕, то вс╕, а не лише те, що залиша╓ нам Пут╕н. Те, що в╕н залиша╓, наст╕льки монол╕тне, що й федерал╕зац╕╖ не потребу╓. А ось з Кубанню, частиною Рос-товщини, Курщини, Воронежчини — над цим ще подума╓мо…
* * *
Хоч к╕лька м╕сяц╕в АТО забрали з собою багато людських житт╕в, зате люди на Сход╕ щось почали розум╕ти. Це в╕дзначають ╕ наш╕ колеги з Нац╕онального газетно-журнального видавництва, як╕ побували на зв╕льнених територ╕ях Донбасу. Ось що пише у статт╕ «Друга л╕н╕я фронту» («Культура ╕ життя» в╕д 05.09.2014) Ал╕на Онопа:
«Вразило, що хлопчик рок╕в чотирьох п╕д╕йшов до мене ╕ сказав: «Тетя, а вы знаете, что в нас русские стреляли?». Щоб не загострювати ситуац╕ю, один з в╕йськових в╕дпов╕в йому: «Просто они сейчас заболели, но скоро это у них пройдет…». А ось Ельв╕ра Загорська (газета «День» в╕д 12.09.2014) опису╓, як граються д╕ти-б╕женц╕: «Русские сдавайтесь! Я в бронежилете! Я взял вас в плен!». Не знаю, рад╕ти чи сумувати з приводу останн╕х тенденц╕й (в часи нашого дитинства ворогами були «н╕мц╕», ╕ аж н╕як не рос╕яни), але вже видно, що безоглядн╕ «кримнаш╕вськ╕» настро╖ ╕ фанатичн╕ вигуки «Ра-си-я!» часто переростають у щось зовс╕м протилежне.
* * *
Трохи вид╕ля╓ться з натовпу професор Роман К╕сь. Тепер в╕н у капелюс╕, сивобородий... Два роки тому ми з ним разом голодували б╕ля Укра╖нського дому, протестуючи проти мовного закону К╕валова-Колесн╕ченка. А к╕лька дн╕в тому пан Роман повернувся з Мар╕уполя, куди ╖здив допомогти м╕сцевому люду… споруджувати бл╕ндаж╕ та копати транше╖. Стосовно нин╕шньо╖ под╕╖ в╕н висловився так:
— Мо╓ ставлення до Форуму видавц╕в дуже позитивне, я рад╕ю, що у нас так багато нових ╕ дуже ц╕кавих укра╖нських книг. Проблема в тому, що вс╕ наш╕ посадовц╕ традиц╕йно запевняють: робитимемо все, щоб книжка менше коштувала. Але, на жаль, книга не дешевша╓. Прекрасн╕ ╓ книжки, мудр╕, але… дуже дорог╕. ╤ далеко не кожному доступн╕, особливо студентов╕. Я ж бачу, що б╕льш╕сть людей тут – студенти. ╤ по ╖хн╕х очах видно, що вони хочуть щось знати, а не лише пити пиво ╕ ходити на дискотеки. Коли книжки будуть дешевш╕, то читати ╖х будуть б╕льше. Я беру на Форум не менше тисяч╕ гривень, ╕ вс╕ ╖х витрачаю, мен╕ на книжку не шкода. Але ж не вс╕ так можуть… Тепер нав╕ть б╕бл╕отеки не мають грошей, щоб закупити художню л╕тературу. Форум – це дуже позитивне явище, бо в╕н актуал╕зу╓ багато проблем ╕ допомага╓ ╖х вир╕шити. ╤ я радий, що саме у Львов╕ в╕н проводиться! Сюди з’╖жджаються люди з ус╕╓╖ Укра╖ни ╕ пропагують сво╖ книжки. А заодно й сп╕л-куються м╕ж собою.
Роман К╕сь висловив ц╕каву думку, яка лише п╕дтвердила, що на Форум╕ люди не лише читають, але й сп╕лкуються, генерують ╕де╖, спрямован╕ на розбудову держави. Скаж╕мо, в╕н пропону╓ утворити Слобожанську С╕ч на сх╕дних кордонах нашо╖ держави:
— Це, насамперед, треба робити там, де ╕снують велик╕ «д╕ри» на сх╕дному кордон╕. Треба творити слободи, невеличк╕ хутори, в яких жило б по три-чотири родини… Дати людям п╕льги, дати землю тим, хто може господарювати. У б╕льшост╕ укра╖нц╕в ця жилка ╓. ╤ озбро╖ти ╖х, з огляду на нин╕шню ситуац╕ю. Ц╕лком легально, оф╕ц╕йно. Для зб╕льшення престижу статусу цих людей мож-на назвати нове козацьке утворення як «Нова Слобожанська С╕ч». ╤ зосередитись на тих пром╕жках, як╕ не контролюються ц╕лком прикордонниками. А так╕ д╕лянки там ╓, на жаль... Ми дуже спод╕ва╓мося на добру електрон╕ку, яку нам дасть Зах╕д. На спостереження, виявлення противника. Але ворог також може ╖╖ виявляти ╕ знищувати тих, хто нею користу╓ться. Тому частину кордону ма╓ контролювати не техн╕ка, а живе око людини. Окр╕м караб╕н╕в, наш╕ люди могли б мати ╕ гранатомети. ╤ продумати систему негайного спов╕щення. За 30-40 к╕лометр╕в в╕д кордону повинн╕ стояти в╕йськов╕ частини, як╕ в будь-який момент могли б висунутися в б╕к небезпеки.
До реч╕, бл╕ндаж мен╕ так ╕ не вдалося викопати. З╕бралися люди, прийшли до цив╕льного штабу оборони (там гуртуються люди з р╕зних громадських орган╕зац╕й, волонтери), але представник цього штабу попросив у той день н╕чого не робити, оск╕льки ╕сну╓ загроза обстр╕лу територ╕╖.
Як на мене, то лише 10-15% мар╕упольц╕в можна вважати ╕дейними сепаратистами. Приблизно 50% населення — потенц╕йно активн╕ укра╖нц╕. Ще ╓ лояльн╕ люди, як╕ за Укра╖ну, але поки пасивн╕, бо залякан╕. Пригадую такий випадок. Один мар╕уполець почув мою укра╖нську мову, коли я стояв б╕ля демонтованого пам’ятника Лен╕ну, ╕ запитав: «Откуда вы?». Кажу, що з╕ Львова. «А что вы здесь делаете?». «При╖хав допомогти вам рити окопи…» — в╕дпов╕даю. Тод╕ цей чолов╕к на деякий час кудись зник, а пот╕м повернувся, тягнучи з собою торбу солодких груш. Непом╕тно всунув ╖х мен╕ з╕ словами: «Это тебе, батя…». Я зрозум╕в, що в╕н був зворушений мо╓ю позиц╕╓ю ╕ мо╖м бажанням допомогти в м╕ру сво╖х сил Мар╕уполю. Але поки що бо╖ться в╕дкрито висловлювати свою позиц╕ю. З часом ц╕ люди посм╕лив╕шають ╕ зм╕цнять сво╓ю присутн╕стю проукра╖нський таб╕р.
* * *
Оптим╕зму на Форум╕, як бачимо, не браку╓. А виступ гурту «От в╕нта» з Р╕вного був наст╕льки тепло сприйнятий публ╕кою, що хлопцям ледве вдалося в╕дпроситися на св╕й наступний концерт. Адже треба було виступати перед в╕йськовими, як╕ щойно повернулися ╕з зони АТО. Вою╓мо, сп╕ва╓мо, працю╓мо, чита╓мо… Ста╓мо нац╕╓ю! ╤ чека╓мо з нетерп╕нням на продовження Форуму видавц╕в — ц╕╓╖ дивовижно╖ укра╖нсько╖ акц╕╖ на злам╕ тисячол╕ть.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13962

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков