Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2014 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 05.09.2014
УЧИСЯ МУДРОСТ╤ В БАТЬК╤В, А МУЖНОСТ╤ – У КОЗАК╤В!

Козацький гарт

П╕д таким гаслом члени Волинсько╖ молод╕жно╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Школа козацького гарту» за сприяння Волинського обласного управл╕ння молод╕ ╕ спорту зд╕йснили навчально-вишк╕льний пох╕д по порогах П╕вденного Бугу. Пох╕д був присвячений 23-й р╕чниц╕ Незалежност╕ Укра╖ни.
Понад 20 молодих ос╕б з Волин╕ об’╓днались п╕д сп╕льною ╕де╓ю: пройти небезпечн╕ пороги П╕вденного Бугу ╕ особисто в╕дчути, хоч частково, як козаки долали пороги Дн╕пра, ходили у в╕дкрите море до берег╕в Османсько╖ ╕мпер╕╖ визволяти з полону укра╖нських бранц╕в.
В╕нницьк╕ козаки Брацлавського полку ╕мен╕ ╤вана Богуна на чол╕ з отаманом Володимиром Воловодюком, до якого ми звернулися, надали нам допомогу як побратими. На одн╕й ╕з В╕нницьких турбаз ми були повн╕стю забезпечен╕ вс╕м необх╕дним для подорож╕-сплаву: ╕ рятувальними жилетами, ╕ г╕дром╕шками, ╕ плавзасобами, ╕ захисними касками та ╕ншим необх╕дним спорядженням. Досв╕дчен╕ козаки-╕нструктори ╤гор та Олександр нас навчали, проводячи майстер-клас, як складати катамарани, як працювати веслами на бурхлив╕й вод╕, як д╕яти в екстремальних умовах.
Потренувавшись на тихому плес╕ б╕ля села Тивер ╕ п╕днявши жовто-блакитний прапор Звича╓вого козацтва, на двох катамаранах волинськ╕ козаки вирушили вниз по П╕вденному Бугу. «Слава Укра╖н╕!» — вигукували ми щораз, побачивши м╕сцевих рибалок, як╕ чатували на берез╕ р╕чки. «Героям слава!» — лунала правильна в╕дпов╕дь патр╕от╕в.
Сонце ласкаво огортало напружен╕ м’язи молодих козак╕в, як╕ дружно гребли на катамаранах. ╤ коли появилися перш╕ пороги, що здалеку застер╕гали сво╖м шумом, то це не змогло зупинити см╕ливих волинян, т╕льки ще б╕льше задало наснаги ╕ прибавляло сил. Спочатку перешкоди проходили з острахом, щоразу застрягаючи на м╕лин╕. Але дружн╕ д╕╖ команди усп╕шно виривали катамаран з кам’яно╖ пастки. Без команди, на св╕й розсуд, хлопц╕ ╕ д╕вчата стрибали у бурхливу воду ╕ щосили штовхали катамаран. А в╕н, тримаючись мов танк на плацу, скрип╕в по каменях та знову випливав вже на тихоплинн╕шу р╕ку. Тод╕ можна спок╕йно милуватися кра╓видами, в╕д яких уже важко було в╕двести св╕й з╕р.
Цю красиву р╕чку в далекому минулому зм╕стовно називали наш╕ предки — давн╕ слов’яни — Бог. Ще й нин╕ у Зах╕дн╕й ╢вроп╕ на вс╕х археолог╕чних картах вона так ╕ назива╓ться. Але комун╕стичн╕ ортодокси у 20-х роках минулого стол╕ття перейменували ╖╖ на Буг. А оск╕льки така назва уже ╕снувала — Зах╕дний Буг, то назвали цю р╕чку — П╕вденний Буг. Це третя за величиною р╕ка Укра╖ни, що прот╕ка╓ центральними ╕ п╕вденними ╖╖ областями через зону л╕состепу ╕ степу. Тут на поверхню виходить найдавн╕ше в Укра╖н╕ геолог╕чне утворення — Укра╖нський кристал╕чний щит, завдяки якому П╕в-денний Буг в╕домий сво╖ми порогами.
Гран╕тн╕ скел╕ по берегах, огорнут╕, мов зеленим оксамитом, острови, теплий кл╕мат Побужжя, багатство флори ╕ фауни, нез╕псут╕ цив╕л╕зац╕╓ю, роблять в╕дпочинок у ц╕й м╕сцевост╕ надзвичайно привабливим та емоц╕йним. У Побужж╕ д╕╓ ландшафт-ний парк «Гран╕тно-степове Побужжя». З п╕вденнобузькими порогами в давнину т╕сно була пов’язана ╕стор╕я запор╕зько-гайдамацьких рух╕в. Тепер — це д╕лянка з найскладн╕шими на р╕чц╕ порогами «Миг╕я» ╕ «Гард».
Розпечена сонцем земля, що пам’ята╓ стук╕т копит козацьких коней, вигор╕ла трава, запахи р╕знотрав’я збуджують уяву подорожуючих, а несамовито гарн╕ св╕танки та заходи сонця зачаровують вс╕х, хто тут мандру╓.
Характерна особлив╕сть ╕ в╕дм╕нн╕сть П╕вденного Бугу в╕д г╕рських р╕чок та, що тут порожист╕ д╕лянки чергуються плесами з╕ спок╕йною теч╕╓ю. На р╕чц╕ наш╕ козаки, як╕ були не зад╕ян╕ веслуванням, встигали закинути вудки, щоб порибалити. Але втративши дек╕лька гачк╕в, в╕дмовились в╕д такого задоволення. Наш маршрут проходив уздовж мальовничих берег╕в, порослих на багатьох д╕лянках л╕сом ╕ невеликими посадками чагарник╕в та дерев. Береги, загалом, висок╕, в╕дкрит╕, часто — скеляст╕. Саме тут сконцентрована найб╕льша к╕льк╕сть порог╕в та перекат╕в, як╕ роблять маршрут захоплюючою подорожжю.
Захоплення природою зак╕нчилося, коли наступного дня небо затяглося суворими хмарами, пов╕тря в╕дразу похолодало, а невдовз╕ почав накрапати дощ. В╕н то втихав, то з новою силою виливав на наш╕ голови десятки л╕тр╕в води. Кр╕м бурхливих порог╕в, тепер нам Бог послав нове випробування на витривал╕сть, на додатковий екстр╕м.
Наш г╕д та ╕нструктор Валентина ╤ванишина дала команду на техн╕чний привал. Ми причалили до Вороб╕╖вського кемп╕нгу. Дощ не вщухав. По обличчях учасник╕в сплаву я зрозум╕в, що настр╕й враз п╕дупав. Нав╕ть перекус смачних бутерброд╕в ╖х не здобрив. А одна д╕вчина сама п╕д╕йшла ╕ см╕ливо сказала у в╕ч╕:
— Отамане! Я вже не можу, не хочу, ╕ вертаюсь назад до автобуса.
Потр╕бно було вир╕шувати швидко ╕ р╕шуче.
— Стати в коло! — скомандував я. — Хто бажа╓ дал╕ продовжувати сплав, де вас чекатимуть серйозн╕ пороги, на яких загинули ки╖вськ╕ водники-спортсмени, прошу стати вправо. Хто не може — стати вл╕во.
Через дек╕лька секунд команда розд╕лилася майже навп╕л. Вийшло так, що на два катамарани припало по п’ять чолов╕к. Це сприяло тому, що в╕н став б╕льш плавучим ╕ маневреним, н╕ж був при повн╕й команд╕. Цю перевагу ми в╕дчули в╕дразу, коли подолали перший зустр╕чний пор╕г. Я весь час подумки дякував Тетян╕, яка першою наважилась см╕ливо висловити те, про що мр╕яла б╕льш╕сть.
Т╕, хто залишився на берез╕, спорядили нас, мов штурмовий батальйон. Вони в╕ддавали сво╖м побратимам вц╕л╕л╕ накидки, кращ╕ каски.
За селом Вороб╕╖вка почалися ки╖вськ╕ пороги високо╖ складност╕. ╥х лише с╕м, згадав я настанови старшого ╕нструктора Олександра, що залишився з групою на берез╕. Та коли ми ╖х пройшли, то я збився з л╕ку. Насправд╕ ми подолали за 2 дн╕ близько 30 порог╕в.
— Ви — молодц╕! — щиро нагороджував нас подяками бувалий ╕нструктор ╤гор. — Не вс╕ спортсмени можуть здолати за два дн╕ такий маршрут високо╖ складност╕ — понад 40 к╕лометр╕в сплаву. Б╕льш╕сть турист╕в уже на пер-ший день сплаву сходять з маршруту, а волиняни витримали. Молодц╕!
Тому ми й волиняни-козаки, як╕ на власному досв╕д╕ в╕дчули справжню велич козацько╖ звитяги. Тепер кожен з нас, хто брав участь в поход╕-сплав╕ по П╕вденному Бугу, не з розпов╕д╕ ╕ не з читанки знатиме, як вишколювали сво╖х побратим╕в козаки, щоб бути справжн╕ми во╖нами, лицарями Сонця, захисниками сво╓╖ В╕тчизни.
Другим гаслом нашо╖ «Школи козацького гарту» ╓: «Men sana in corpore sana» — «В здоровому т╕л╕ — здоровий дух». Завдяки в╕нницьким побратимам, зокрема, козацьк╕й берегин╕ Валентин╕ ╤ванишин╕й, нам вдалося побувати на екскурс╕╖ у В╕нницькому музе╖ Миколи Пирогова ╕ почути науково-п╕знавальну екскурс╕ю про знаменитого л╕каря ╕ в╕йськового х╕рурга. В музе╖ мене зац╕кавила одна цитата М. Пирогова, яка ╓ актуальною ╕ в наш час: «Для коренного преобразования чего бы то ни было нужны не одни новые законы, а новые люди…».
П╕сля завершення сплаву ми мали можлив╕сть вийти на древн╕ «Зм╕╓в╕ вали», що стоять уже понад 2 тисяч╕ рок╕в поблизу м╕ста Немирова, що на В╕нниччин╕. Зм╕╓в╕ вали — це гранд╕озн╕ землян╕ укр╕плення (насипи заввишки 6-9 м ╕ завширшки 14-16 м), залишки яких розташован╕ майже по вс╕й л╕состепов╕й та степов╕й територ╕╖ Укра╖ни. Загальна довжина ╖х близько 2000 к╕лометр╕в. Саме ц╕ Зм╕╓в╕ вали Под╕лля — назва ц╕льного валу, що тягнеться в╕д середнього плину р╕ки П╕вденний Буг до район╕в центрально╖ Черкащини ╕ невелико╖ к╕лькост╕ менших вал╕в цього ж району. Вс╕х здивувала ╖хня велич ╕ могутн╕сть. Як могли у той час звести так╕ вали ╕ на таку в╕ддаль? Цей факт переконливо св╕дчить про могутн╕сть Русько╖ держави, яку вже наше покол╕ння повинно в╕дродити у ХХ╤ стол╕тт╕.

Олександр СЕРЕДЮК,
отаман МГО «Школа козацького гарту»,
орган╕затор ╕ учасник походу

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2014 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13904

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков