Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2014 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 05.09.2014
В╤ЙНА РОС╤╥ ПРОТИ РОС╤╥

За що ж нам «брат» такий?

...Московська волонтерка Варя привезла до Ки╓ва целокс для укра╖нських солдат╕в ╕ розпов╕ла, що в одному з наших добровольчих батальйон╕в вою╓ 48 громадян Рос╕╖. 17 ╕з них — москвич╕. Вже ╓ загибл╕. На ╖хн╓ м╕сце при╖жджають ╕нш╕.
Що вони тут втратили?
Що втратила сама волонтерка, чому ╖й не сидиться в Москв╕? Що втратили рос╕яни, як╕ збирають грош╕ на озбро╓ння наших солдат╕в? ╤нтел╕генц╕я ╕ моральн╕ авторитети, як╕ виступають проти прямо╖ ╕нтервенц╕╖ Рос╕╖ в нашу кра╖ну?
Значить, щось втратили, раз шукають...
Мен╕ зда╓ться, я знаю, що вони втратили. Велику Рос╕ю.
Ви зна╓те, Рос╕я, д╕йсно, була великою. Якихось тридцять рок╕в тому. Коли увесь св╕т аплодував пад╕нню Берл╕нсько╖ ст╕ни, зв╕льненню пол╕тв’язн╕в ╕з кат╕вень КДБ, виступам Андр╕я Сахарова, москвичам, як╕ вийшли на захист Б╕лого дому в╕д ГКЧП.
Що сталося з великою Рос╕╓ю? На яких задв╕рках цив╕л╕зац╕╖ вона загубилася? ╤ чи╓ мурло в такому раз╕ маячить над нашим кордоном?
Все, на жаль, дуже просто. Та, велика, Рос╕я трималася на дуже невелик╕й групц╕ розумних ╕ самов╕дданих подвижник╕в. Такий соб╕ тонюс╕нький родючий шар на в╕чн╕й мерзлот╕ варварства ╕ мракоб╕сся.

ЧАДРА ДЛЯ МОСКВИЧОК

Рок╕в два тому Андр╕й Михалков-Кончаловський, рос╕йський режисер ╕ мислитель, под╕лився в╕дкриттям. У др╕мучост╕ рос╕йського сусп╕льства, виявля╓ться, винн╕... Кирило ╕ Мефод╕й. Це добре, що вони переклали старослов’янською мовою Новий запов╕т. Погано, що не переклали з латин╕ ╕ грецько╖ н╕чого з бек-граунду, на якому грунту╓ться ╓вропейське християнство.
Б╕бл╕я для слов’янських язичник╕в виявилася кодом без шифру.
Укра╖н╕ поталанило — наше дух╕вництво читало на латин╕, вело дискус╕╖ з католиками, долучаючись до ╓вропейсько╖ культури. А московськ╕ попи ╕ сам╕ не читали, ╕ п╕ддавали анафем╕ вс╕х, хто намагався заглянути дал╕ дозволеного. «Ц╕л╕ стол╕ття грецьк╕, а за ними ╕ рос╕йськ╕ пастир╕ ╕ книги привчали нас в╕рувати, у все в╕рувати ╕ всьому в╕рувати. При цьому нам твердили: в╕руй, але не м╕ркуй. Ми стали боятися думки, як гр╕ха, допитливого розуму, як спокусника, ран╕ше, н╕ж ум╕ли мислити, н╕ж прокинулася у нас допитлив╕сть», — писав блискучий рос╕йський ╕сторик Ключевський.
У Москов╕╖ неуцтво було оголошене доброчесн╕стю, агресивний фундаментал╕зм — д╕йсною в╕рою. Все це дало право Михалкову-Кончаловському стверджувати, що московська православна цив╕л╕зац╕я за духом ближче до ╕сламу, н╕ж до християнства.
Власне кажучи, тривалий час православна в╕ра в Москов╕╖ ╕ була дивним конгломератом ар╕анства, ╕сламу й язичництва.
Ось що пише ще один рос╕йський ╕сторик ╕ ф╕лософ — Г. П. Федотов: «╢ одна область середньов╕чно╖ Рус╕, де вплив татарства в╕дчува╓ться сильн╕ше. Це — Москва. Зобов’язана сво╖м п╕днесенням перш за все татароф╕льськ╕й ╕ зрадницьк╕й пол╕тиц╕ сво╖х перших княз╕в ...У московськ╕й земл╕ вводяться татарськ╕ порядки в управл╕нн╕, суд╕, збиранн╕ дан╕. (У Москов╕╖ тод╕ носили ╕сламський одяг, ж╕нки носили чадру ╕ сид╕ли замкнутими в теремах, при зустр╕ч╕ московити говорили одне одному «Салом»). Не лише ззовн╕, а й зсередини татарська стих╕я опанувала душу Рус╕, проникла в плоть ╕ кров...».
Мало хто з рос╕ян зна╓, що в╕доме з╕ школи «Ход╕ння за три моря» Афанас╕я Н╕к╕т╕на почина╓ться тюрксько-арабською молитвою з Корану, написаною по-слов’янськи: «...См╕лна рахмам раг╕м. Олло акбир, акши Худо, ╕лелло акш Ходо. ╤са рухоало, аал╕ксолом. Олло акбер...».
Яке, даруйте, християнство?

КОЛОБОК НА ФРОНТОН╤ ТЕАТРУ

Гол╕нням бор╕д ╕ ус╕кновенням гол╕в спробував повернути московит╕в з Аз╕╖ до ╢вропи Петро Перший. Сатрап в╕н був ще той (особливо щодо Укра╖ни), але щиро намагався витягнути немиту лапотну Рас╓ю в цив╕л╕зоване сп╕втовариство, «втиснути, — як писав п╕зн╕ше Освальд Шпенглер, — прим╕тивну рос╕йську душу спочатку в чуж╕ форми високого бароко, пот╕м Просв╕тництва, а пот╕м — XIX стол╕ття».
Тортури осв╕тою ╕ дозволили окультуритися тонкому шару аристократ╕╖. Народився ╕нший народ — «рос╕йськ╕ ╓вропейц╕», як╕ за сво╖ми переконаннями не мають н╕чого сп╕льного з величезною масою рос╕йських людей, що живуть у нап╕в’язичницькому-нап╕вмусульманському стан╕.
Ця нечисленна нац╕я в нац╕╖, яку рос╕йський слов’яноф╕л Хом’яков пор╕внював ╕з ╓вропейським поселенням, закинутим у кра╖ну дикун╕в, за дв╕ст╕ рок╕в, розвиваючись ╕ примножуючись, створила всю культуру, якою Рос╕я сьогодн╕ пиша╓ться. Нав╕ть найтемн╕ш╕ з рос╕ян бубонять: «Наш балет, наш Чайковський, Досто╓вський, Чехов, Пушк╕н». Хоча, який «╖х»? Все, що збагатило св╕тову культуру, вплинуло на не╖, створено за якихось дв╕ст╕ рок╕в «малою» нац╕╓ю рос╕йських ╓вропейц╕в. ╤ жодного в╕дношення до ментальност╕ московського варвара не ма╓.
С╕рячна, посконна ╕ кондова Рас╓я завжди смертельно ненавид╕ла «малу ╓вропейську Рос╕ю». Але боялася, тому що цар був — за ╢вропу! Жовтень 1917 року, як пише Кончаловський, став для «великого» народу-язичника миттю солодко╖ помсти цив╕л╕зац╕╖, п╕д гн╕том яко╖ рос╕йський п’яниця ╕ нероба страждав ст╕льки рок╕в.
До 1940-го року ╓вропейська Рос╕я була повн╕стю вир╕зана, розстр╕ляна, замучена в таборах. ╤ на неосяжних просторах кра╖ни восторжествувало велике всерос╕йське хамло, що рад╕╓ сво╓му поверненню в таке зручне для ментальност╕ московита середньов╕ччя!
Так, була ще одна в╕дчайдушна спроба — в перебудову, про яку я писав на початку. Чи остання, перед в╕чною н╕ччю ╕ мерзлотою?
Спод╕ваюся, що н╕. Вся р╕ч у тому, що жодних самодостатн╕х культурних виток╕в, жодного особливого цив╕л╕зац╕йного шляху — як у ╤нд╕╖ ╕ Китаю, в Рос╕╖ нема╓ (все той же Кончаловський)! Рос╕я — це задв╕рки ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Так — задв╕рки — але — ╓вропейсько╖!
Нещодавно вибухнув скандал з╕ скульптурою голого Аполлона на фронтон╕ Большого театру в Москв╕ — це, мовляв, аморально, д╕ти дивляться — ╕ таке ╕нше. Под╕льник Жириновського Худяков ухвалив вирок: це, мовляв, герой не нашо╖ м╕фолог╕╖.
А хто «нашо╖» (у сенс╕ ╖х)? Чи╖м образом ув╕нчати буд╕влю найв╕дом╕шого рос╕йського театру? Персоною ╤вана-дурня? Кащея? Можливо, Колобка, який в╕д ус╕х п╕шов ╕ н╕куди не прийшов?
Найстрашн╕ше для Рос╕╖ те, що, в╕дмежувавшись в╕д ╓вропейсько╖ культури, вона неминуче впаде до бездонно╖ ями, в цив╕л╕зац╕йну чорну д╕ру.
Альфред Кох, заступник голови уряду РФ час╕в ╢льцина, в сво╓му блоз╕ буквально корчився в╕д см╕ху, коментуючи заяви Пут╕на про необх╕дн╕сть дрейфу Рос╕╖ у б╕к китайсько╖ культури: «Назв╕ть мен╕ хоч одного китайського сп╕вака, на концерт якого ви ходили? Композитора, музику якого ви слуха╓те? Письменника, книги якого стоять у вас на книжков╕й полиц╕, зачитан╕ до д╕р? Ф╕льми, як╕ ви без к╕нця дивитеся? (А, ну так, Брюс Л╕ — Джек╕ Чан...). Зате ви зна╓те, хто так╕ Боб Д╕лан ╕ Джим Морр╕сон, Ст╕в╕ Уандер ╕ Майкл Джексон. Ви зна╓те, хто так╕ Шак╕л О’Н╕л ╕ Майкл Джордан. Ви читали Хем╕нгуея ╕ Фолкнера. Ви слухали Гершв╕на. Ви дивилися Ст╕вена Сп╕лберга. Ви зна╓те про «велику американську мр╕ю», про «Макдональдс», про «форд», про ╖хню громадянську в╕йну, про рабство негр╕в ╕ ╖хню боротьбу за сво╖ права».
Вступаючи у в╕йну з ╓вропейською цив╕л╕зац╕╓ю, Рос╕я неминуче змушена буде оголосити нац╕онал-зрадниками тих, хто жив у «п╕ндос╕в», — Рахман╕нова ╕ Набокова, Бродського ╕ Довлатова, Ростроповича, Вишневську, Баришн╕кова.
Хто залишиться?

ПАРК ПУТ╤НСЬКОГО ПЕР╤ОДУ

У фантастичн╕й антиутоп╕╖ Тетяни Толсто╖ «Кись» опису╓ться Рос╕я п╕сля атомно╖ в╕йни ╕ рос╕яни, що мутували в якихось ящер╕в. Вони забули все, що знали. ╢дине, що утрималося в пам’ят╕: у кожному ст╕йбищ╕ обов’язково ма╓ стояти пушк╕н. ╤накше буде погано, ну там неврожай або щось ще. Що таке пушк╕н ╕ як воно вигляда╓, рос╕йськ╕ мутанти не знали: п╕дозрювали лише, що «це наше всьо», ╕ за нього можна голову в╕дгризти.
Мутац╕я сталася швидше, н╕ж передбачала Толстая. Рос╕я вже давно перетворилася на парк юрського (або точн╕ше — пут╕нського) пер╕оду, утиканого тотемами «русского м╕ра». ╤ зараз зв╕роящери розповзаються вс╕╓ю ╢вропою.
Те, що в╕дбува╓ться у наш час, — це не в╕йна Рос╕╖ з Укра╖ною. Це в╕йна пут╕нсько╖ Рашки з Рос╕╓ю Пушк╕на. Це страх ╕мперсько╖ влади перед можлив╕стю в╕дродження нац╕╖ ╓вропейських рос╕ян, шлях до якого показала нова Укра╖на. Страх перед ╓вропейською свободою, яка, як писав Шпенглер, разюче в╕др╕зня╓ться в╕д свободи по-рос╕йськи. Для ╓вропейця свобода — це в╕дсутн╕сть заборон, для рос╕янина — в╕дсутн╕сть примусу. ╢вропе╓ць хоче, щоб йому не заважали рухатися вперед, рос╕янин — щоб його не примушували це робити. Свобода московита — це шлях до л╕н╕, убогост╕, деградац╕╖. ╤ в╕н не бажа╓, щоб його виводили з цього комфортного летарг╕чного стану.
Для ╓вропейських рос╕ян ╕снування незалежно╖, самодостатньо╖ Укра╖ни — ╓дина можлив╕сть вижити, щоб у майбутньому (не ╖м, так ╖хн╕м д╕тям) повернутися до теми «╓вропейсько╖ Рос╕╖». Тому вони ╕ воюють на нашому боц╕. Боротьба ця бол╕сна, тому що деколи доводиться боротися з самим собою, з╕ сво╖ми забобонами. Вона майже безнад╕йна — через нечисленн╕сть опору. Але без боротьби над╕╖ нема╓ зовс╕м.
Так, вони не розум╕ють, що Укра╖на — це не друга, ╕деальна Рос╕я, а зовс╕м ╕нша держава, з ун╕кальною культурою, самобутн╕м народом. Але дивно, — ця «Не-Рос╕я» ╖м ближча за ту в╕чномерзлотну цив╕л╕зац╕йну тундру, куди ╖х тягне Пут╕н.
В одному з╕ сво╖х недавн╕х пост╕в московська волонтерка Варя пише: «Знайте, що спротив ╓, в╕н працю╓. ╤ наш спротив — п╕д вашим жовто-син╕м прапором! Це не навмисно, це якось само сталося!».

╢вген ЯКУНОВ

«Кись» Тетяни Толсто╖

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 05.09.2014 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13903

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков