Версiя для друку Обговорити в форумi

До численних концертів у рамках Року Росії в Україні додалось ще одне видовище - "культурна акція" за участю самоскидів та екскаваторів з боку російської Тамані. Росіяни взагалі відомі у світі як спільнота, що повертає назад течію північних рік, а тут якісь 4 - 5 кілометрів дамби насипати - яка дрібниця! Та ще й за гроші багатеньких тольяттинців, що хочуть транспортувати свою аміачну (токсичну!) продукцію з терміналу на російському боці Керченської протоки автоцистернами через Крим та Україну в Європу. І тому події навколо острова Тузли розвиваються настільки швидко, що будь-яка інформація старіє майже через день.
Як на мене, найцікавішою була пропозиція російського прем'єра Касьянова: "Узагалі будівництво дамби повинне фінансуватися з бюджетів двох країн, тому що мова йде про екологію Азовського моря". Ну, до чого призведе ця боротьба за екологію, ми ще подивимось. Зате українцям пощастило: Росія, підкреслив прем'єр, не має наміру вимагати будь-якої компенсації від України за будівництво. Спасибі і на цьому, бо все прогресивне людство було впевнене, що дамба - то кубанська ініціатива, як зараз всі твердять, щоб не підводити Кремль.
Щоб якось прояснити громадянам наших країн ситуацію, що склалась, по телеканалу НТВ 24 жовтня транслювалась передача "Свобода слова с Савиком Шустером" на тему "Украина: русские идут", у якій українцям давали трохи часу відповісти на агресивні закиди чільних представників російської влади. Одне перерахування прізвищ учасників з російського боку - Митрофанов, Рогозін, Ігрунов, Затулін, Кох, Ткачов, - у будь-якої людини, що слідкує за ставленням їх до України, викличе масу негативних емоцій. Так сталося і цього разу.
Для "розігріву" публіки розпочали з включення прямого ефіру з Керчі, де така собі Анна Конюкова, кореспондент НТВ,  надала слово кільком русофілам, які дуже хотіли віддати острів Тузлу росіянам, зауваживши: "Вот такой диапазон мнений, Савик", - хоча ніякого "діапазону" не було. На що Савик Шустер, ведучий, який, загалом, дуже професійно і гідно провів передачу, з іронією зауважив: "Что думают люди, мы уже понимаем".
Дмитро Рогозін, голова Комітету з міжнародних справ Державної думи РФ, який дуже переймається виборами до Думи як особисто, так і у якості лідера партії, хизуючись, зауважив: "Да, безусловно, я иду на конфликт с Украиной ради того, чтобы отстоять российские национальные интересы в этом регионе".  Тобто він, Рогозін, йде на конфлікт. Розпалившись, він потім додав: "Мы теперь должны конфликтовать с Украиной только потому, что воспитали в них алчные аппетиты".
Потім на арену вийшов губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов, який дуже розвеселив глядачів, продемонструвавши в студії на "грязь с дамбы" на своїх черевиках. На питання про державну приналежність багнюки він гордо відповів: "Российская, конечно, а как же ещё?". Рішення Президії РРФСР від 1941 року про передачу Тузли до Криму цей персонаж визнав недійсним, людей, що приймали аналогічне на рівні керівників регіонів, - некомпетентними.
Переглянувши ще раз у запису цю цікаву передачу, яка якнайбільш виразно показала, які люди керують Росією, відсутність у них елементарних знань і навичок з логіки, історії, етики і культури, їхню зверхність щодо "братнього" народу, невикорінений імперський комплекс, жадібність до чужого, якості, які просто пруть з політиків, зашорених майбутніми виборами в Думу, виникає відчуття занепокоєння за дружбу і добросусідство наших країн. За моральними якостями ці люди далекі від дипломатів, але пнуться представляти політичне обличчя Росії, яке лякає цивілізований світ.
І коли Д. Рогозін заявляє, далеко переплюнувши Жиріновського: "Я иду на конфликт с Украиной", то Андрій Козирєв, колишній міністр закордонних справ Росії, начебто демократ, а теж з імперським мисленням, викликає овації словами: "Нам нужна на самом деле вся Украина, а не только Керченский пролив".
А ось елдепеерщик Митрофанов та "новий росіянин" Кох займались прямим ображанням на адресу держави, з якою так "хочеться дружити" та будувати мости.
Альфред Кох був дуже агресивним: "Я вот что хочу сказать: глубоко убеждён, что интересы России не ограничиваются островом Тузла. Я считаю, что России по праву, по факту, может быть, дипломатически, как-то иначе, де-юре, как-то иначе, но по факту должны принадлежать и Крым, и Херсон, и Николаев, и Одесса. И это наша стратегическая цель". На мій погляд, саме такими заявами і провокуються міжнаціональні конфлікти, саме так і "підставляють" росіян в Україні.
Зрозуміло всім і те, що в такій делікатній темі, як міждержавні стосунки і територіальні претензії, клоуни, фарс, анекдотики, хаханьки і бравада є недоречними.
Нагадаємо, що напередодні Президент України Леонід Кучма за результатами відвідання острова Тузла сказав: "Я хочу однозначно підкреслити, що ті старання деяких безвідповідальних політичних кіл Росії, якщо вони ставили за мету погіршити українсько-російські стосунки, клин забити добре, то вони це завдання виконали навіть з перевиконанням".
Були і позитивні емоції, але вже від позиції наших депутатів, яку вони могли висловити, коли їм надавали слово, та від толерантних та іронічних коментарів стосовно зневаг і глузувань російських "колег", якими нейтралізовували агресію.
Наприклад, член Комітету з безпеки і оборони ВР України Володимир Сивкович резонно зауважив на закиди Митрофанова, що коли говорити про газ, то Росія продає за дешевими цінами його тим людям, які потім продають його за дуже високими цінами. І від цього в першу чергу виграє співдружність олігархів Росії та України, а народи тут абсолютно ні при чому.
Анатолій Матвієнко нагадав, що договір про розподіл ЧФ у 1997 році та ратифікований повномасштабний договір між Україною та Росією визначили кордони, які сьогодні намагається порушити російська сторона.
Ігор Осташ навів суму сплати за прохід російских кораблів, яку надав прем'єр-міністр Криму Сергій Куницин, і сказав, що один мільйон доларів на рік за проходження російських кораблів не може бути ціною дружби і співпраці між державами.
Те, що українські депутати поводили себе під час телемосту дуже коректно, жодного разу не образивши росіян, які представляють політикум, показало, що події поблизу острова Тузли об'єднали українську політичну еліту, що у нас, українських глядачів, не може не викликати почуття гордості.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2003 > Тема "Резонанс"