"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "Бути чи не бути?"
#35 за 29.08.2014
Мирослав ПОПОВИЧ: У З╤ТКНЕНН╤ З РОС╤╢Ю УКРА╥НА ПРОДОВЖУ╢ ╢ВРОПЕЙСЬКУ ВИЗВОЛЬНУ ТРАДИЦ╤Ю
За що ж нам «брат» такий?
Б╕льш н╕ж п╕вроку тому в╕домий укра╖нський ф╕лософ Мирослав Попович сказав слова, як╕ стали майже пророчими. «Вже н╕що не загрожу╓ нам як ц╕л╕сн╕й державн╕й територ╕╖. Соборн╕сть ми не втратимо в жодному випадку. Але мир громадянський, спок╕й можемо втратити», — про це в╕н сказав у коментар╕ для «Укр╕нформу» 21 с╕чня 2014 року — напередодн╕ Дня Соборност╕ Укра╖ни. Попович говорив також про гостр╕ суперечност╕ м╕ж р╕зними соц╕альними сферами та класово неоднор╕дними територ╕ями, про в╕дм╕нност╕ населення у ставленн╕ до базових ц╕нностей, що потенц╕йно загрожувало розкидати ╖х по р╕зн╕ боки барикад. «Ми сьогодн╕, в цю нещасливу для Укра╖ни годину, в╕дчува╓мо не т╕льки загрозу громадянсько╖ в╕йни, але й загрозу втрати взагал╕ будь-яко╖ ╓дност╕ м╕ж цими районами. Але я спод╕ваюсь, що все це — т╕льки страшн╕ як╕сь перестороги. Хоча фактично ми перебува╓мо в так╕й точц╕ ╕стор╕╖, з яко╖ можна потрапити куди завгодно, наприклад, у тривале протистояння соц╕альне, а можливо, й територ╕альне, в конфл╕кти, з яких нема╓ виходу, бо буде кров. Тож треба докладати величезних зусиль для того, щоб не скотитися на таке узб╕ччя ╕стор╕╖, з якого важко буде пот╕м вибратися», — сказав академ╕к с╕м м╕сяц╕в тому. Ц╕ слова прозвучали як передбачення. Кров╕ Укра╖на не оминула. Але це сталося зовс╕м не внасл╕док розб╕жностей м╕ж людьми. Укра╖на отримала удар у спину в╕д сус╕дньо╖ «братньо╖» держави. Така агрес╕я консол╕дувала сх╕д ╕ зах╕д Укра╖ни перед обличчям сп╕льно╖ загрози. Про во╓нне сьогодення Укра╖ни та виб╕р ╕стор╕╖ — в ╕нтерв’ю для «Укр╕нформу» напередодн╕ Дня Незалежност╕ розпов╕в Мирослав Попович, учасник ╕н╕ц╕ативно╖ групи «Першого грудня», академ╕к НАНУ.
— Мирославе Володимировичу, багато з того, про що Ви говорили ще на початку року, сприймалося як щось малоймов╕рне. Але найг╕рш╕ прогнози мають властив╕сть справджуватися... — Найг╕рший вар╕ант не реал╕зувався. Могло бути й г╕рше. Укра╖на могла б загинути, якби Зах╕д п╕шов на пол╕тичний союз ╕з Рос╕╓ю. Громадянсько╖ в╕йни не сталося. Хоча була недов╕ра й нав╕ть вороже ставлення нашого сходу до нашого заходу. ╤ якщо у центр╕ та на заход╕ кра╖ни люди були невдоволен╕ владою й прагнули до б╕льшо╖ незалежност╕ й демократ╕╖, то принаймн╕ частина населення Донбасу, — була незадоволена самою ╕де╓ю ╕снування Укра╖ни. ╤ це могло бути смертельною загрозою. Але цього не сталося. Сьогодн╕ ми бачимо, що умонастр╕й на сход╕ зм╕нився. Дуже швидко пророс╕йськ╕, антиукра╖нськ╕ сили вичерпали сво╖ пол╕тичн╕ можливост╕. Люди на сход╕ в них розчарувалися. ╤ вони не могли не нести розчарування — ц╕ опозиц╕йн╕ сили були надто прим╕тивн╕, злобн╕, куплен╕ ╕ керован╕ московськими властями. Для них в╕йна означала, що все дозволено. ╤ ця вседозволен╕сть остаточно з╕псувала ╖м репутац╕ю, ╕ виправити це ╖м уже не вдасться. Хоч попереду у нас буде важкий час, але все-таки, мен╕ зда╓ться, ╕стор╕я вже зробила св╕й виб╕р, ╕ не буде втрачена н╕ незалежн╕сть, н╕ свобода — в розум╕нн╕ пол╕тично╖ свободи й демократ╕╖. — Але Рос╕я ма╓ велик╕ людськ╕ й в╕йськов╕ резерви. Що саме може зупинити ╖╖? — Зупинити ╖╖ може т╕льки Зах╕д. Звичайно, матер╕альних сил в Укра╖н╕ для перемоги над рос╕йською ╕мпер╕╓ю не вистачить. Але ╕сну╓ фактор Заходу, який, як би в╕н не крутив, не може змиритися ╕з тим викликом, який бачить сьогодн╕ в Рос╕╖. Зах╕д не може жити на одному континент╕ з такою Рос╕╓ю, яка св╕домо поводиться так, щоб викликати якомога б╕льше страху в перес╕чного ╓вропейця. — Експанс╕ю Рос╕╖ ╕ в╕йну, яку вона веде проти Укра╖ни, деяк╕ пол╕тологи називають початком Третьо╖ св╕тово╖. Наск╕льки реальною ╓ така загроза? — Це ще не Третя св╕това. Але Рос╕я демонстру╓ готовн╕сть до цього. Вона шантажу╓ св╕т таким чином, що в╕дчува╓ться: вона не жарту╓, вони можуть п╕д╕рвати планету. — У в╕йн╕ проти Укра╖ни Рос╕я нехту╓ вс╕ма правовими нормами ╕ мораллю, бреше власному сусп╕льству ╕ руйну╓ давн╕ й добр╕ стосунки м╕ж нашими народами. Чому мовчить рос╕йський академ╕чний св╕т? Там багато людей, як╕ здатн╕ мислити тверезо, вони не можуть не думати про насл╕дки тако╖ пол╕тики... — По-перше, вс╕ вони п╕д загрозою того, що ╖х — ╕ вчених, ╕ ф╕лософ╕в — зв╕льнять з роботи або в ╕нший спос╕б покарають. Я багато кого з них добре знаю, був там не так давно, ╕ в мене жодних непорозум╕нь з ними не було. Але це «кухонна опозиц╕я», ╖╖ д╕я дуже розтягнута у час╕. Там ╓ так╕ кола, як╕ ясно розум╕ють, що насправд╕ в╕дбува╓ться. ╤ вони в╕дчувають себе так, як ми у 1968 роц╕, коли радянськ╕ танки зайшли у бунт╕вну Чехословаччину. Але на вулицю в ц╕й ситуац╕╖ виходять дуже нечисленн╕ групи. — Як ц╕ рос╕яни насправд╕ сприймають под╕╖, як╕ в╕дбуваються в Укра╖н╕? Чи взагал╕ Укра╖на ма╓ для них якесь значення? — Сьогодн╕ це для них ма╓ таке ж значення, яке, скаж╕мо, Польща чи Угорщина мали в 1950-х, пот╕м Чехословаччина — в 68-му. Це продовження т╕╓╖ визвольно╖ традиц╕╖, яка була завжди присутня за час╕в комун╕стичного режиму. Люди цього середовища розум╕ють, що перемога, торжество великодержавного хамства означа╓ загибель передус╕м для Рос╕╖. Н╕хто не зна╓, як п╕де ╕стор╕я. Але сумн╕вно, щоб ╕з тих невеликих «болотних м╕тинг╕в» ми могли б одержати серйозний пол╕тичний результат. Конфл╕кт набув св╕тового характеру. Велику мужн╕сть у цьому конфл╕кт╕ проявля╓ Укра╖на. Вона захища╓ основи демократично╖ орган╕зац╕╖ сусп╕льства, в╕дстою╓ загальнолюдськ╕ ц╕нност╕, яких так прагне Зах╕д. Так сталося, що саме нам судилося витягти цей жеребок в ╕стор╕╖. Шлях буде важким ╕ тривалим. Пророчити, звичайно, не можна, але ця боротьба може розтягнутися ╕ на р╕к, ╕ на чотири. — Мирославе Володимировичу, на думку багатьох пол╕толог╕в, починаючи агрес╕ю проти Укра╖ни, Рос╕я запустила процес саморуйнац╕╖. Ви згодн╕ з ц╕╓ю думкою? ╤ якщо ця руйнац╕я в╕дбудеться, наск╕льки велику загрозу вона може становити для Укра╖ни? — Все можливо. Очевидно все-таки, що Укра╖на не стоятиме наодинц╕ проти св╕ту зла. ╤ хоча, звичайно, зах╕дн╕ л╕дери не можуть чинити так, як би нам хот╕лося, але вони мусять п╕д тиском ╕стор╕╖ робити те, що буде рятувати цив╕л╕зац╕ю. Думаю, що це буде б╕льш сильною тенденц╕╓ю, ╕, врешт╕, внутр╕шня слабк╕сть призведе до розхитування цього колоса на глиняних ногах. А в як╕й форм╕ в╕дбудеться повалення нин╕шньо╖ рос╕йсько╖ диктатури — чи то у форм╕ локального перевороту, чи внасл╕док вуличних заворушень — ми не можемо знати. Сама система нагаду╓ кам’яну брилу, яку б’ють, а вона сто╖ть. Але ╓ точка, при попаданн╕ в яку ця величезна брила переверта╓ться й котиться як маленький кам╕нчик. А ця потужна брила, яку ми назива╓мо Рос╕йською ╕мпер╕╓ю, таких точок ма╓ дек╕лька. ╤ десь вона лусне. Очевидно, що якщо насл╕дком такого розвалу ╕мпер╕╖ стане велика анарх╕я, вона дорого коштуватиме нам, укра╖нцям. Якщо ж в╕дбудеться успадкування влади в╕д одн╕╓╖ групи до ╕ншо╖ — буде набагато легше всьому св╕тов╕. Тод╕ вс╕ з╕тхнуть ╕з полегшенням. Але в жодному раз╕ ми не можемо розслаблятися з огляду на непередбачуван╕сть Рос╕╖.
Валентина ПАЩЕНКО photo.ukrinform
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13846
|