Версiя для друку Обговорити в форумi

У нашому місті Ірпені на Київщині оселилося чимало біженців із Донбасу. Нещодавно я розмовляв із біженкою з Луганська. Вона говорить російською мовою.
— З чого почалися оці події на Донбасі?
— Деякі люди захотіли бути князьками, щоб самостійно визискувати народ. От і проголосили Луганську республіку, Донецьку республіку.
— А хто воює?
— От ми живемо в місті. Раптом на житлові будинки починають падати снаряди, міни. Як я можу визначити, хто стріляє? Але бойових дій у місті ще немає. Якби йшли бої, то було б зрозуміло. А то стріляють по лікарнях, школах, у будинок для літніх людей… Навіть німецькі окупанти такого не чинили. Росія хоче зруйнувати Україну.
— Ваші знайомі, друзі залишилися в Луганську?
— Так, дехто залишився. Нещодавно одна знайома пара глухонімих побралася. Вони залишилися там. Моя донька вчиться на сурдоперекладача. Вона розповідала, що одна жінка із керівництва, яка симпатизує сепаратистам, приховала документ про евакуацію глухонімих. Та симпатизуй ти кому хочеш, але як можна залишати в зоні бойових дій глухонімих людей, інвалідів, які нічого не чують?!
— Гинуть люди, і це найстрашніше.
— Молоді хлопці, в яких життя тільки розпочинається, залишаються каліками без рук, без ніг, без очей, гинуть. Наші солдати мусять воювати. Вони захищають єдину Україну. Україна повинна бути єдиною! А ті бойовики заявляють, що прийшли нас захищати. Від кого?! Адже на нас не напали ні Америка, ні Німеччина, ні Англія. Сепаратисти воюють, щоб нас грабували якісь князьки. Ллється кров, усе руйнується. Хто буде відбудовувати? У мене протікає дах, а влада не може знайти кошти на ремонт. А скільки грошей треба буде, щоб відбудувати Донбас!
— Як вам живеться в Ірпені?
— Добре. Але щоразу, коли сідаю їсти, то згадую своїх земляків, які голодують у Луганську. Там булка коштує 30 гривень. Проте гроші є не у всіх. Більшість людей живуть від зарплати до зарплати, від пенсії до пенсії. Зараз виплата пенсій припинилася, не дають зарплати. Йдуть грабунки. Як людям вижити? От коли наша армія звільнила Слов’янськ, там було відновлено постачання. Коли б швидше українська армія звільнила і мій рідний край.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "З потоку життя"