Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 29.08.2014
«ПЕРЕСЕЛЕНЦ╤ З КРИМУ — ЦЕ АБСОЛЮТНО ДОБРОЗИЧЛИВ╤, ТОЛЕРАНТН╤ ЛЮДИ. НА ЖАЛЬ, ДОНЕЧЧАНИ ╤НШ╤...»

 (СИТУАЦ╤Я З Б╤ЖЕНЦЯМИ ОЧИМА СЛУЖБИ СОЦЗАХИСТУ)

Як журнал╕ст з╕ стажем знаю: нав╕ть сп╕лкуючись з чиновниками, можна в╕дчувати неабияке п╕днесення ╕ нав╕ть отримувати рад╕сть. Особливо тод╕, коли в╕дчува╓ш — тв╕й сп╕врозмовник викону╓ свою роботу добре, та й взагал╕, перебува╓ «на сво╓му м╕сц╕». За лог╕кою, так повинно бути завжди, насправд╕ ж, — винятк╕в ╓ багато. Про кер╕вника льв╕всько╖ служби соцзахисту Оксану Яковець можна говорити лише в позитивному ключ╕. Про не╖ я вже колись згадував у статт╕ «Круглий ст╕л» у Львов╕ стосовно ситуац╕╖ в Криму» («КС» в╕д 04.04.2014). Тод╕ ми домовилися, що зустр╕немося найближчим часом, адже тема вимушених переселенц╕в не зникне так швидко з порядку денного. Так ╕ вийшло: ми не помилилися. Мало того, тема стала нав╕ть актуальн╕шою; адже з’явилися б╕женц╕ з ╕нших рег╕он╕в — зокрема з Донеччини, Луганщини... Тож друга наша зустр╕ч почалася в╕дразу з конкретики, з цифр.
— На сьогодн╕ у нас числиться 1377 ос╕б з Донецько╖ област╕, 763 — з Лугансько╖ та 2125 — з Криму, — каже Оксана Степан╕вна. — А якщо говорити про д╕тей, то ╓ 805 ос╕б з Лугансько╖ ╕ Донецько╖ областей та 711 д╕тей з Криму. Це все по Львову ╕ Льв╕вськ╕й област╕ — ми не в╕докремлю╓мо м╕сто ╕ область. Льв╕в уже два м╕сяц╕ не ма╓ пропозиц╕й на розселення на безкоштовн╕й основ╕. Безкоштовне житло пропону╓мо лише в област╕: в селах ╕ районних центрах. Дехто п╕дшукову╓ житло на комерц╕йн╕й основ╕ саме у Львов╕, бо хочуть жити у великому м╕ст╕. ╢ к╕лька випадк╕в, коли люди купили житло. Вони однозначно вир╕шили залишитись у Львов╕. Це — ╕ укра╖нц╕, ╕ кримськ╕ татари. Я нав╕ть можу прогнозувати, що кримськ╕ татари будуть ╖хати до нас ще. З огляду на те, що робиться в Криму: скорочуються соц╕альн╕ програми, нищиться ╕нфраструктура, пог╕ршуються умови для ведення б╕знесу...
— Виходить, що кримчан у Львов╕ ст╕льки ж, ск╕льки луганчан ╕ донеччан разом узятих. ╤ це попри те, що в╕йна на Донбас╕ з╕гнала з╕ сво╖х м╕сць набагато б╕льше людей, ан╕ж псевдореферендум ╕ поява в Криму «вв╕чливих чолов╕чк╕в». Очевидно, пов’язано це з тим, що з Криму ╖хали проукра╖нськ╕ громадяни, а для них Льв╕в ╓ «сво╓ю» територ╕╓ю. Тод╕ як для населення Донбасу б╕льш прийнятним був ви╖зд як не в саму в Рос╕ю то в Харк╕в, Дн╕пропетровськ, Запор╕жжя... А Галичина була в останню чергу.
— Ц╕лком можливо, що й це. Взагал╕, цифра по АРК на даний момент ╓ трохи меншою, бо дехто ви╖хав — чи то в Крим, чи то в ╕нш╕ област╕, чи то за кордон. Ми в баз╕ в╕дсл╕дкову╓мо — хто ви╖хав, але порядковий номер не м╕ня╓мо. Частина кримчан поверталася додому для вир╕шення сво╖х ф╕нансових ╕ майнових питань, хтось ╖хав, бо там у нього залишились родич╕... Тобто р╕зн╕ причини були. Решта кримчан у нас буде жити довго, сюди входить ╕ студентська громада з Криму. Для них уже повинн╕ бути окрем╕ критер╕╖, заходи ╕ програми, бо йдеться про довгострокову перспективу.
— Кажуть, що донбаська «д╕аспора» у Львов╕ в╕др╕зня╓ться в╕д кримсько╖, вона проблемн╕ша... Це справд╕ так?
— Якщо анал╕зувати настро╖ ╕ громадянську позиц╕ю, оц╕нювати внутр╕шн╕й св╕т людини чи певно╖ групи людей, то в╕дм╕нност╕ вражаюч╕. Тимчасово переселен╕ громадяни з Криму — це зовс╕м ╕нша сп╕льнота. Це абслютно доброзичлив╕, виважен╕, толерантн╕ люди. Вони дуже спок╕йн╕, у них нема╓ внутр╕шньо╖ агрес╕╖, яку можна спостер╕гати у донецьких. Вони розум╕ють, що Укра╖на — це найб╕льший союзник, найв╕рн╕ший побратим, найб╕льша п╕дтримка ╕ опора...
— Це ви ма╓те на уваз╕ кримських татар?
— Так, насамперед ╖х, хоча й слов’яни з Криму виграють на фон╕ людей з╕ сходу. На жаль, донеччани ╕нш╕ — хай не вс╕, але певна ╖хня частина — несуть в соб╕ якусь агрес╕ю, озлоблен╕сть. Вони вважають, що ми вс╕ ╖м тут чимось зобов’язан╕. При тому, що вони ╖дуть в ╕нший для них св╕т, не знаючи н╕ культури, н╕ традиц╕й, н╕ ╕стор╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни. ╢ неприваблив╕ приклади... Звичайно, ми все це гасимо, дуже ╕нтел╕гентно, спок╕йно з ними сп╕лку╓мося. Хоча й настро╖ ╖хн╕ можна пояснити — люди ╖дуть не з добра, вони вс╕ у стресовому стан╕. ╤ якщо кримчани сюди ╖хали переважно проукра╖нськ╕, як╕ боялися пересл╕дувань, то мешканц╕ сходу просто т╕кали в╕д руйнувань, в╕д в╕йни. Бо хто ж таке м╕г уявити: двадцять перше стол╕ття, але на вулицях вибухають снаряди, свистять кул╕, рвуться гранати, стр╕ляють снайпери... Але найг╕рше те, що в╕йна ведеться за розум, за душу людини. Багато негативно╖ ╕нформац╕╖ в простор╕. Я особисто стикалася з випадками заздрост╕ з присмаком злобност╕. Вс╕ наполягають на тому, щоб ╖м житло дали безкоштовно тут, у Львов╕. В сел╕ себе н╕хто не бачить. Ми ╖м поясню╓мо: вибачте, у нас нема пропозиц╕╖... Вибачте, але м╕сто вже не хоче приймати... Не хоче ╕ не може! Зараз туристичний пер╕од, в╕дпочинковий, дехто, нав╕ть маючи непогане житло, просто хоче заробити щось, резонно оч╕куючи, що зима буде нелегкою.
— У кв╕тн╕ ви казали, що багато кримчан отримали безоплатний притулок у багатьох льв╕вських родинах...
— В╕н ╕ залиша╓ться безоплатним для тих, хто при╖хав тод╕. Н╕хто ╕з льв╕в’ян не в╕дмовився в╕д гостей, дос╕ без нар╕кань, тримають у себе перших «кримських ласт╕вок». Але к╕льк╕сть таких гостинних людей обмежена, принаймн╕ у Львов╕. В селах ситуац╕я трохи краща. Але в найближчих до Львова м╕стах ╕ м╕стечках вже нема╓ пропозиц╕╖. ╤ коли це чують деяк╕ донеччани, то у в╕дпов╕дь кажуть ╕з зл╕стю: «Ми в шахтах надрива╓мося, а ви за наш╕ грош╕ тут жиру╓те — ач як╕ палаци за м╕стом соб╕ набудували!». Тод╕ ми поясню╓мо: «Шановн╕, заспокойтеся, це не ваш╕ грош╕, це грош╕ наших зароб╕тчан, н╕хто у нас не буду╓ться за донецьк╕ грош╕. Ми — прикордонна область, у нас половина людей працездатного в╕ку на зароб╕тках. Пост╕йних чи тимчасових: скаж╕мо, людина р╕к працю╓, три м╕сяц╕ вдома. Чи як у кого виходить... ╤ це грош╕ аж н╕як не шахтарськ╕!».
— ╤ вда╓ться переконати людей?
— Найчаст╕ше, так. Але це дуже в╕дпов╕дальна робота психолог╕чного плану, коли мусиш бути абсолютно спок╕йним, не ма╓ш права п╕двищити голос, вийти з себе. Можеш т╕льки аргументовано пояснювати. Був ще один випадок, коли до нас звернувся ще не зовс╕м л╕тнього в╕ку доброд╕й з Донбасу ╕ почав тут розпов╕дати, що ми йому ╕ його землякам ус╕м зобов’язан╕. Мовляв, якби не наш╕ синьо-жовт╕ прапори ╕ не наш╕ революц╕╖, то на Донбас╕ не стр╕ляли б! Саме так — не б╕льше ╕ не менше! А нам до того ж ╕ держава платить за нашу роботу — тож ми повинн╕ серйозно п╕д╕йти до вир╕шення його особистих проблем. Я з останн╕х сил стрималася, щоб не вибухнути ╕ не наговорити йому р╕зких сл╕в, але сказала: «Шановний! Жодного обов’язку стосовно вас я не в╕дчуваю. Жодного! Я вас бачу перший раз ╕, дуже спод╕ваюся, що в останн╕й... Але я дуже хочу, щоб ви зрозум╕ли. Щоб отак, не дай Боже, сталося з нами, ви б ╕ сото╖ дол╕ для нас не зробили з того, що ми зробили для вас... Просто ми на порядок вищ╕ по всьому. ╤ ми не дивимося — якого ви кольору ╕ як╕ у вас пол╕тичн╕ уподобання, ми ночами тут сидимо, чергу╓мо, ми в ц╕лодобовому режим╕ дзв╕нки ваш╕ прийма╓мо, до по╖зд╕в б╕га╓мо, торби ваш╕ волочимо... М╕сця вам шука╓мо, пережива╓мо, щоб вас там прийняли, зустр╕ли, провели, нагодували... Хоч, за великим рахунком, могли б цього не робити. Наше завдання яке? Знайти вам тимчасовий прихисток. Не наше завдання — вас вилизувати! Я особисто роблю це не тому, що мене хтось змушу╓, а тому, що я — така ж людина, як ╕ ви. ╤ якщо «наш╕» прапори синьо-жовт╕, ╕ ви нам за це дор╕ка╓те, то як╕ ж тод╕ ваш╕ прапори? ╤ за якою лог╕кою ви саме сюди при╖хали?
— Д╕йшло до нього? Д╕йсно, могли б вони в р╕дну Рос╕ю по╖хати, а не до ненависного Львова...
— А ╖м там н╕чого робити... ╤ вони це добре усв╕домлюють. Але цього пана я, зда╓ться, переконала, що найстрашн╕ша в╕йна не та, де кул╕ л╕тають, а та, де з людей роблять манкурт╕в без роду ╕ племен╕. Я сказала так: якщо ви не зна╓те сво╓╖ ╕стор╕╖, то ви ╕ майбутнього не будете мати. Пожив╕ть в Галичин╕, роздив╕ться навколо... Зверн╕ть увагу, що люди в будн╕ роблять, чим в нед╕лю займаються... Побачите, що вони у нас гарують з ранку до вечора, а ось в нед╕лю йдуть до церкви. А не на лавочц╕ сидять, ляси точать ╕ нас╕ння лускають... ╤ тод╕ ви зрозум╕╓те, що наша сила — в працелюбност╕ ╕ побожност╕, а ще у висок╕й нац╕ональн╕й св╕домост╕. ╤ коли ви спробу╓те жити так, як живуть галичани, то р╕вень ╕ як╕сть життя на Донбас╕ пом╕тно зросте. ╤ для цього зовс╕м необов’язково ставати частиною Рос╕╖ чи якоюсь там «незалежною республ╕кою» з пропут╕нською ор╕╓нтац╕╓ю.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13843

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков