Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4250)
З потоку життя (7278)
Душі криниця (3920)
Українці мої... (1561)
Резонанс (1822)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (549)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (112)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (111)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУВ: ХРОН╤КИ СПРОТИВУ
Попри ви╖зд з Ки╓ва значно╖ к╕лькост╕ мешканц╕в напередодн╕ та пом╕тно спорожн╕л╕ вулиц╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у числ╕ 52 за 2021 р


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у № 52 за 2021 р.


ВИПУСКНИК ОДЕСЬКОГО П╤ХОТНОГО, ЩО ПЕРЕМ╤Г ЧАС, АЛЕ ЗАГИНУВ МОЛОДИМ
Саме в Одес╕ в╕н вперше побачив л╕так ╕ захот╕в л╕тати. Сво╖м Костянтина називають у Ки╓в╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у №52 за 2021 р.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2003 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 31.10.2003
МИ - СВІДКИ ТИХ ЗЛОЧИНІВ
Ганна ЗАГРЕБЕЛЬНА

Мені 86 років, отже, багато що добре пам'ятаю. До колективізації наше село Солошине, що на Полтавщині, було дуже гарне, густо населене, двори доглянуті, огороджені тинами, хати білі, як лебеді, а на подвір'ї повно квітів, колодязь з журавлем. В кожнім дворі сад: яблуні, груші, абрикоси і обов'язково шовковиця. Село розкинулось понад Дніпром попід горою в затишку від північних вітрів. Посеред нього - красиво виблискувала на сонці своїми золотими куполами церква, огороджена  різьбленим парканом і обсаджена тополями. Метрів, може, за 200 від неї - озерце. Понад ним протоптані стежки в траві, ними ходили люди до церкви, на базар, до магазинів. В селі часто відбувалися ярмарки, де можна було придбати геть усе, особливо домашню худобу. Це - справжнє свято з веселощами, гойдалками. В буденні дні сім'ї працювали в своєму господарстві. Між ними ніби йшли якісь неоголошені змагання. Вечорами сходилися сусіди на раду, бо ж самі собі і агрономи, і бухгалтери, як у тій приказці: "і швець, і жнець, і на дуду грець".
Та, як сніг на голову, прийшла колективізація. Зажурились селяни, тяжко зажурились. Вступити в колгосп - це означало, що треба здати все, що маєш. А ще ж треба заплатити сільськогосподарський податок, облігації купляти, лотереї, сплачувати страховки за будівлі та натурою здати 100 літрів молока, 200 яєць, шкуру свинячу, приплід від корови тощо. А коли мій дядько Микола зарізав теля від своєї корови, а м'ясо продав, щоб розрахуватися з боргами, то одержав п'ять років Колими. Стали люди (особливо молодь) виїжджати, шукати звичного життя. Щоб угамувати людську непокору, вивезли хліб до зернини з колгоспних комор, забрали у людей всю городину. Селяни закопували в землю діжечки з зерном, аби вижити. Так бригади ходили з залізними щупами, вишукували і забирали останнє. Нас, старшокласників, посилали в ці бригади, змушували писати на стінах хат таких господарів квачем і дьогтем: "Злісний неплатник". А такі "неплатники" вже лежали пухлі.
Пам'ятаю, у бабусі Мотрі знайшли на горищі у полові зерно, зібрали до краплі, провіяли серед двору на ряднині, вийшло піввідерця, і забрали, а бабуся вже опухла з голоду і померла через тиждень. Більш заможних селян в колгосп не агітували, їх записали в куркулі, повиганяли з хат, забравши все до нитки, і вони невдовзі вимерли з голоду. А це були трудівники, що працювали від зорі до зорі, трудились і дітей рано будили, а самі їли житній хліб та пісний борщ з квасолею, щоб зібрати гроші та купити землю синам. Наймитів вони не мали, самі трудилися гірше наймитів.
В 1933 році вже ховали людей в спільних ямах. Моя тітка Настя померла під хатою, лежала на призьбі, а її донечка, віком близько року, повзала біля мертвої матері, шукала пазуху. Багато таких дітей вивозили в притулок у Дніпропетровськ. Тож спорожніло село, немов після жахливої пожежі, хати стали рудими, тини повалені, вікна вибиті, сади занедбані. З церкви зробили комору, дзвони познімали, віддали на металобрухт. Цією справою майстерно керував Василь Литвиненко, а старенькі бабусі, дивлячись на таке, молилися і бажали Божої кари за скоєне. Батюшку Никанора з хати вигнали і майже все забрали, а в хаті його зробили клуб. Це - лише невеличка частина того, що можна було б розповісти.
Ви - люди молоді і нічого цього не бачили, а ми пережили і є свідками тих злочинів.

м. Севастополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2003 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1382

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков