Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4075)
З потоку життя (7212)
Душі криниця (3864)
Українці мої... (1531)
Резонанс (1697)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1792)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АБО УКРА╥НА ╤СНУВАТИМЕ ЯК УКРА╥НСЬКИЙ ПРО╢КТ, АБО НЕ ╤СНУВАТИМЕ ВЗАГАЛ╤
Напередодн╕ круглого столу ми вир╕шили обговорити з ╤ваном Патриляком можлив╕сть та пл╕дн╕сть...


Ярослав Грицак, ╕сторик, професор Льв╕вського католицького ун╕верситету: УКРА╥НСЬКА НАЦ╤Я В╤ДБУЛАСЯ. НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ – КРАХ «РОС╤ЙСЬКО╥ ВЕСНИ»
Сьогодн╕ в Укра╖н╕ не так багато людей, чи╖ думки так важать для сусп╕льства ╕, саме завдяки...


ДИВЕРС╤Я
Под╕╖ останнього тижня вихлюпнули на наш╕ голови надто багато матер╕алу для серйозних роздум╕в,...


РОЗДОР╤ЖЖЯ "КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤": ЧИ ПОТР╤БНЕ ОКУПОВАНОМУ П╤ВОСТРОВУ УКРА╥НСЬКЕ ВИДАННЯ?
Ки╖вське видання «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вигляда╓ як прив╕т ╕з 70-х рок╕в минулого стол╕ття


ГАЗЕТУ «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗНИЩУ╢ НЕ ОКУПАНТ, А Р╤ДНЕ М╤Н╤СТЕРСТВО
Якщо зайти на ╖хн╕й сайт, можна переконатися, що газета робиться профес╕йно, як╕сно, краще...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2014 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 15.08.2014
ЖИВЕ НА СВ╤Т╤ НАРОД

За що ж нам «брат» такий?

Юр╕й МУШКЕТИК,
письменник, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Тараса Шевченка

Л╕то. Спека. На приступц╕ с╕льрад╕вського ╜анку сидить д╕док, смалить самокрутку. На с╕льський майдан ви╖жджа╓ вантажна машина, зупиня╓ться. З вуличок ╕ провулк╕в б╕жать люди, деруться в кузов машини.
— Куди це вони, д╓душка?
— В район за водкой, может, кому-то удастся прихватить килограмм рожков.
Машина покур╕ла дорогою пом╕ж джунглями бур’ян╕в. Поля не зас╕ян╕ к╕лька рок╕в п╕дряд. А на колгоспному пустирищ╕ стоять у ряд не накрит╕ дванадцять комбайн╕в, жоден з яких жодного разу не виходив у поля, бо н╕чого жати. Хоч ╓ один комбайнер. Останн╕ в ряду комбайни — нов╕с╕ньк╕ вс╕, ╕нш╕ — вже побит╕ ╕ржею. Д╕╓ постанова про розвиток рос╕йського нечорнозем’я — найкращих рос╕йських земель. Кожна республ╕ка в╕драхову╓ третину бюджету на ╖хн╕й розвиток, отак вони розвиваються.
...А ось ╕нша вантажна машина з ящиками гор╕лки доверху з’╖жджа╓ з берега р╕чки на л╕д. Перекида╓ться. Пляшки б’ються. З сус╕дн╕х «д╓р╓в╓нь» зб╕гаються люди, допивають з нап╕врозбитих пляшок, хлебчуть з гор╕лчаних калюжок на льоду, а дал╕ вирубують просякнутий гор╕лкою л╕д ╕ жеруть, жеруть. Тиждень, ╕ другий. ╤ помирають на льоду в╕д алкоголю, в╕д застуди...
Це — з В╕ктора Астаф’╓ва. В р╕дному сел╕ Астаф’╓ва Овсянц╕ живуть щами з кисло╖ капусти. Там нема╓ ог╕рк╕в, пом╕дор╕в, картопля — як волоськ╕ гор╕шки. «У нас не растет». ╤ ось туди заслали укра╖нц╕в ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни. ╤ в них ростуть ╕ ог╕рки, ╕ пом╕дори, ╕ картопля в два кулаки. Ц╕ зах╕дняки напучують «абориген╕в»: «Доглядайте земельку, угноюйте ╖╖». ╤ мати В╕ктора Астаф’╓ва кричить: «Не буду с говна ╓сть». А пот╕м таки аборигени починають переймати досв╕д укра╖нц╕в.
...╤ це — з В╕ктора Астаф’╓ва.
╤ от той абориген, який н╕чого, кр╕м кисло╖ капусти, не бачив — рос╕йський мужик за всю ╕стор╕ю не на╖вся хл╕ба, зазомбований од голови до п’ят рос╕йською пропагандою, оглуплений, тупий, кричить: «Мы — русские, великие. Мы должны владеть миром. Мы научим Европу жить. Мы поведем».
Вони — навчать. Поведуть. Куди? На жаль, ╕ сам В╕ктор Астаф’╓в, який воював в Укра╖н╕ ╕ якого тут завжди зустр╕чали з розкритими об╕ймами, «пр╕в╓чал╕» (в Сп╕лц╕ письменник╕в стояла черга тих, хто ма╓ машини, щоб повезти його в найзапов╕тн╕ш╕ м╕сця р╕дно╖ земл╕, ╕ я возив його), з початком проголошення Укра╖ною незалежност╕ вже писав у сво╖х нових творах не «укра╖нець», а «хохол с крысиной мордой». Адже зомбування було тотальним, воно проступало, як короста.
Духовн╕сть московит╕в-рос╕ян — гор╕лчаний перегар з душ╕. Але ж — вчили. Голодн╕ рос╕йськ╕ орди захоплювали сус╕дн╕ земл╕, визискували, гнули, гнобили, нищили, асим╕лювали вс╕ма способами. Погортайте рос╕йськ╕ шк╕льн╕ п╕дручники з ╕стор╕╖, як╕ там розд╕ли? «Покорение Сибири», «Покорение Кавказа», «Покорение Крыма», «Покорение Средней Азии».
...Живе на св╕т╕ народ, за сво╖ми законами, звичаями, з╕ сво╓ю мовою. Приходять туди московити — арм╕я... Чи не найкраще про це написано у Льва Толстого в опов╕даннях «Хаджи Мурат» ╕ особливо «Рубка леса». Прийшли, вирубали довкола л╕с, оточили аул, п╕дпалили з ус╕х бок╕в. Хто вискаку╓ — стр╕ляють! Покорили! А дал╕ висмоктали, об’╖ли, кого вдалося — асим╕лювали й п╕шли дал╕. ╤мпер╕я взагал╕ не може ╕снувати, якщо б╕ля ╖╖ кордон╕в живуть в╕льн╕ народи.
Так упродовж в╕к╕в гнули, чавили, нищили Укра╖ну. Починаючи з п╕знього середньов╕ччя, коли чудь, меря, мордва ╕ голядь проголосили себе Рос╕╓ю. Батько всесв╕тньо╖ ╕стор╕╖ Геродот вказував, що там, де тепер Москва, живуть антрофаги — людо╖ди. Так вони лишилися й надал╕, ╕ назви Москва, Волга, Ока — мордовськ╕. Й то вже ц╕лий ланцюг ╖хн╕х оч╕льник╕в: ╤ван Грозний (убив сина й задушив в╕с╕м дружин), Петро ╤ (задушив сина, зв╕в з╕ св╕ту дружину ╕ сестру), Катерина II (вбила чолов╕ка, царевича ╤вана VI — Антонича), Олександр ╤ (убив батька), ╕ дал╕ — Лен╕н, Стал╕н, Муравйов, Каганович, Пут╕н. Прикро, що справ╕ поневолення р╕дного народу служили й наш╕ укра╖нц╕-перекинчики — в╕д ╤вана Брюховецького до Юр╕я Коцюбинського ╕ Володимира Щербицького.
На жаль, ╕ сьогодн╕ у багатьох укра╖нських д╕яч╕в у головах малий п╕ст — недостатньо там ол╕╖, — адже розвалили у Верховн╕й Рад╕ коал╕ц╕ю. ╤ це тод╕, коли у Верховн╕й Рад╕ роз╕гнали компарт╕ю, а рег╕онали сидять, як миша п╕д в╕ником, вже втратили будь-яку силу. Поганий вигляд це ма╓ як в очах патр╕отичних укра╖нц╕в, так ╕ св╕тово╖ громадськост╕.
╤ ось знову люта, антилюдська агрес╕я проти Укра╖ни. В х╕д ╕де все — в╕д систем збивання л╕так╕в до ╕нформац╕йно╖ навали — несосв╕тенно╖ брехн╕, перекручень.
Останн╕м московським сатрапом в Укра╖н╕ був тупий лакуза Янукович, який об╕брав, об╕крав Укра╖ну. Вс╕ ми бачили напхан╕ краденим його резиденц╕╖, зокрема в Межиг╕р’╖; в президент╕в Франц╕╖, США — по одн╕й резиденц╕╖, а в нього — 14 (доганяв Пут╕на, в якого 26); ╕ народ не витримав, повстав проти корупц╕╖, подальшо╖ русиф╕кац╕╖, фальшивих вибор╕в, неправих суд╕в, обкрадання, прогнав поганого пса з╕ сво╓╖ земл╕. ╤ ось тепер в╕н знайшов прихисток в Рос╕╖, його захищають рос╕йський президент, його пос╕паки, бандюки з Донеччини ╕ Луганщини. Невже не в╕дають, кого захищають? Та в одних т╕льки швейцарських банках у нього 40 м╕льярд╕в украдених в укра╖нц╕в долар╕в. Р╕чний бюджет Укра╖ни.
Так, тяжка це ╕стор╕я — Майдан з╕ смертями, нин╕шня в╕йна. Одначе ╓ в ц╕й ╕стор╕╖ ╕ позитивний момент: чи не вперше в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ у багатьох зазомбованих рос╕йською пропагандою укра╖нц╕в в╕дкрилися оч╕: хто такий старший брат, яка ц╕на цьому «братерству». Рос╕я — кра╖на в╕чно в╕дстала (про це не раз писали ╕ рос╕йськ╕ демократи, письменники («немытая Россия»), ╕ Маркс, ╕ Лен╕н, й ╕нш╕), жорстока, брехлива, п╕дла, п╕дступна. ╤ не т╕льки багатьом укра╖нцям в╕дкрилися оч╕, а й з╕ збро╓ю в руках вони ╕дуть захищати Укра╖ну, свою землю, сво╖ с╕м’╖, свою мову. Бо ж до цього чимало з них були переконан╕, що в св╕т╕ справжн╕м ╓ т╕льки «великий, могучий и свободный русский язык». ╤ не бачили очевидного, основного, що це — мова б╕льшовизац╕╖ св╕ту, гноблення, агрес╕╖. Що вони хочуть розпросторити ╖╖ на вс╕ континенти, хоч самих рос╕ян-московит╕в ста╓ все менше й менше, ╖хн╕й ареол стиска╓ться, як шагренева шк╕ра, що час ╕мпер╕╖ минув, що в Сиб╕ру скоро хл╕ба можна буде купити т╕льки на юан╕, що живе ╕мпер╕я т╕льки з завойованого «п╕дкореного» якутського газу ╕ нафти, що загнан╕ в резервац╕╖ якути, — як я прочитав ╕з з╕знань в «Новом мире» одного рос╕янина, який живе там, — готов╕ вс╕х ╖х хоч сьогодн╕ р╕зати.
А п╕д╕гр╕та тим газом ╕ напо╓на нафтою ╢вропа й дал╕ розмовля╓ з Рос╕╓ю як ╕з нормальною цив╕л╕зованою державою, херхелю╓ з нею, затуля╓ оч╕ на дикий акт агрес╕╖, заклика╓ до д╕алогу. До д╕алогу з ким? З озв╕р╕лим, манкуртизованим бандюком, хоче ц╕ною Укра╖ни за Мюнхенським вар╕антом 1938 року (в╕ддавши в пельку Г╕тлеру Чехословаччину) забезпечити соб╕ на якийсь час спок╕й. Не надовго. Рос╕йська парадигма — «владеть миром», продовження сов╓тсько╖ — пронести кривавий червоний стяг по вс╕х континентах. Перша на шляху в ╖хн╕х планах — Укра╖на. ╤мпер╕╖ без не╖ нема╓. Бо продуктивн╕ сили Рос╕╖ не розвинен╕, с╕льського господарства по сут╕ нема╓, працювати вони не вм╕ють ╕ не хочуть. От ╕ суне дика орда на сус╕д╕в.
...Я не воював на Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕, був малий, був св╕дком, ╕ сьогодн╕, з огляду на вельми похилий в╕к, не можу воювати. Але закликаю сво╖х молодших брат╕в-земляк╕в: не звол╕кайте, бер╕ть у руки зброю, захищайте свою землю, це може бути нашим останн╕м шансом стати в╕льним ╕ по-справжньому незалежним народом.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2014 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13769

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков