Версiя для друку Обговорити в форумi

Сонечко встає, і шумить трава.
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?

Де Ви, Тетяно Остапівно? Чим ми Вас образили? Навіщо Ви пішли від нас?
Пам'ятаємо, ще зовсім маленькими, непосидючими ми вперше прийшли до Вас на урок. Ви нам дуже сподобалися: м'яка, домашня, лагідна, тиха... Чимось теплим, незбагненно-рідним віяло від Вас. І ще Ви вміли дивовижно посміхатися. Біля Вас було завжди так тепло та затишно, як може бути лише... біля Вас. Вибачте за тавтологію. Ви ж бо вчили, що не можна так будувати речення; але як сказати по-іншому? Навчіть, Тетяно Остапівно. Де Ви?

На столі лежать зошити малі,
Дітвора щебече золота, золота.
І летять, летять в небі журавлі,
Дзвоник ніби кличе молоді літа.

Пам'ятаємо, якою сумною Ви були, коли ми приходили не готовими до уроків. А коли розмовляли на уроках української російською мовою, Ви мовчки, тихенько посміхалися до нас. І ніхто не здогадувався, як Вам від цього гірко. Ви ніколи не сварили нас, не гримали, як іноді роблять інші вчителі. Ви посміхалися. Не минуло навіть чверті, як ми заговорили українською. Спочатку було дивно. Але чомусь, коли Ви казали "цибуля", ми уявляли щось обов'язково кругле, гладеньке, чимось схоже на сонечко, хоч і не знали, що це слово означає. Потім дізна-
лися. Справді, кругла, гладенька цибуля, веселої та теплої сонячної барви...
Колись Ви сказали нам, що українська мова поступається мелодійністю лише італійській. Після уроку ми підійшли і запитали: "Тетяно Остапівно, а чому поступається?" Ви посміхнулися...
Ми росли. Одного разу Ви дуже засмутилися через те, що ми "завалили" диктант. І замість того, щоб аналізувати його, Ви розповіли про Олену Телігу, про Василя Стуса, про Богдана Лепкого і... про Тараса Чупринку. Не можна було - а Ви розповіли. І ми вперше побачили, як Ви плачете. Мабуть, вперше Ви не посміхнулися жодного разу за день. Ми переписали диктант. Жодної "трійки" (тоді ще не було балів). Тетяно Остапівно, поверніться! Ми вже ніколи Вас не засмучуватимемо. Де Ви?

Знов приходить юнь, і в росі трава.
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні.
Вчителько моя, зоре світова,
На Вкраїні милій, в рідній стороні.

Соромно, що останній рік ми Вас шанували менше, ніж Ви заслуговуєте. Соромно, що мовчали, коли нас називали "хохлами упёртыми". Мовчали, але продовжували робити своє. Ніхто не вірив, що наша команда може бути не першою з кінця. Сміялися, показували пальцями, принижували. Але ми грали; вперто, зціпивши зуби, йшли до своєї мети, бо Ви так вчили. Тепер Вас немає поруч, і сили йти вперед теж немає. Ми прочитали всю літературу, що Ви задавали на літо, вивчили всі вірші. Поверніться!
Читали у "Кримській світлиці", що редакційний колектив "Кримської правди" від України нудить. Тетяно Остапівно, давайте запросимо їх на Ваш урок. Вашою посмішкою, Вашою материнською любов'ю до кожного з нас, Вашим терпінням Ви зуміли прищепити нам любов до Вітчизни, хоча ми ще гіршими були. Поверніться, Тетяно Остапівно! Поверніться з лікування здоровою. Ми любимо Вас...
Команда "Малюки" і Андрій Малишко - про Тетяну Остапівну ЛЯХОВИЧ , вчительку Чкалівської загальноосвітньої школи Нижньогірського району.

* * *

Знаєте, шановні конкурсанти, строгі і ревниві вболівальники, що б ви не думали про Аладдіна і його конкурс, про нескінченні "китайські" застереження, що всі терміни вийшли, що відповіді більше не приймаються, що правила для всіх одні, що це нечесно - ось так постійно підтягувати відстаючих, та ми не можемо не зарахувати те, що навіть із таким запізненням написали про свою вчительку у відповідь на "Журналістське" завдання учні із Чкалівської школи. Бо це, власне, і не відповідь, не диктант, не переказ чи реферат якийсь. Це, можливо, і є те найголовніше, ради чого усі ми - учні, вчителі, батьки, газета - несемо на своїх плечах оце наше змагання. Комп'ютери - теж непогано, без них, напевне, половина наших команд вже давно порозбігалася б. Але гріш ціна тим електронним цяцькам, якщо ми матимемо їх у кожній школі, в кожній оселі, але неспроможні будемо на ті почуття, до яких пробуджує наші душі лист-молитва "Малюків".
Ми долучаємо до цих щирих дитячих слів і свої побажання якнайшвидшого одужання і повернення Тетяни Остапівни у рідну школу, до своїх вихованців. І... не лякаємо більше конкурсантів ніякими "китайськими" попередженнями: все одно не допомагає.
Ні, одне наостанок таки зробимо: не надсилайте відповідей після того, як вони вже були надруковані в газеті: їй-Богу, не приймемо!

Отже, відповідi:
Слова на "зо": залізо, лезо, пузо.
Герб належить м. Керчі.
У "Материнському" завданні потрібно було за наведеними поетичними уривками відгадати їхніх авторів. Ось вони:
1. П. Грабовський. 2. М. Сингаївський. 3. М. Сингаївський. 4. Б. Олійник. 5. Т. Шевченко. 6. В. Симоненко. 7. Д. Павличко. 8. Д. Луценко. 9. Д. Павличко.10. Б. Олійник.

А ось так коментує відповіді на свої запитання давній приятель нашої газети і "Аладдіна", ветеран Великої Вітчизняної війни Петро Єгорович ГАРМАШ:
"Шановні гравці-аладдінівці!
Дякую всім, хто надіслав відповіді на мої запитання, надруковані в "Кримській світлиці". Особливо тим, чиї відповіді були правильними та найбільш повними.
Ваші відповіді, до речі, показали, що не всі учасники конкурсу добре знають героїчну історію нашого народу. В наступному році в нашій країні широко відзначатиметься 150-річчя оборони Севастополя. Серед героїв першої оборони Севастополя було немало українців. Відзначилися навіть цілі полки, серед яких особливо виділялися Полтавський та Чернігівський.
Відповідаючи на запитання: якому матросу - захиснику Севастополя в царській Росії було поставлено пам'ятник? - більшість команд назвали одного - Петра Кішку. А втім, в обложеному Севастополі були широко відомі імена багатьох героїв. Наприклад, боцмана 45-го флотського екіпажу Степана Буденка, який вирізнявся могутньою фізичною силою, витримкою та хоробрістю в бою. "Від адмірала до матроса, - писав в ті часи журнал "Морской сборник", ніхто не називав його інакше, як Степаном Івановичем". Геройськими подвигами прославилися офіцер Данильченко, квартирмейстер Михайло Мартинюк, унтер-офіцер Зінченко, матроси Федір Заїка, Іван Димченко та інші. А пам'ятник був поставлений в 1784 році матросу Гнату Шевченку, який в одному з нічних боїв ціною власного життя врятував командира. Його подвигу був присвячений також спеціальний наказ Головнокомандуючого Кримською армією, в якому героїзм матроса було поставлено за приклад всім захисникам Севастополя.
Ще я радив би під час підготовки відповідей на запитання користуватися не лише якимось одним джерелом. Відповідаючи на запитання щодо Тмутараканського князівства, більшість команд користувалася лише одним джерелом - "Повістю временних літ". Частина ж команд використала і цікаві відомості про плиту, знайдену на Тамані (знаходиться в Ермітажі), яка повідомляла, що в 1068 році "Гліб князь міряв море по льоду від Тмутараканя до Корчева 1400 сажен". До речі, ця плита допомогла з'ясувати місце, де було розташоване князівство.
Що стосується запитання, коли і в якому місці Криму було завершено розгром німецьких військ, то більшість команд відповіла правильно: 12 травня 1944 року на мисі Херсонес, а не 9 травня, як вважають деякі команди - в цей день було визволено Севастополь. І ще одна помилка: не в Херсонесі (колишнє давньогрецьке місто, нині - Національний херсонеський заповідник), а на Херсонеському мисі.
Бажаю всім учасникам конкурсу подальших успіхів!
Дерзайте - і переможете!
Ваш Петро Гармаш".
* * *
Нагадуємо, що плюс у таблиці вказує на те, що редакція вже отримала ваші відповіді.
Незалежно від того, яке місце займе команда, її капітан візьме участь у розіграші персонального комп`ютера. (Але команда мусить грати до кінця!).
В очних зустрічах розігрується 50 очок. Команди, які не ризикнуть або не зможуть таку зустріч провести, все одно отримають по 25 очок. Але ж можна і більше!
P. S. Спішіть відповідати швидше за Аладдіна, щоб наступної п'ятниці він вас не засмутив...

***
Панове бізнесмени, банкіри, підприємці, керівники партійні, громадські, державні! Минулого року "Кримській світлиці" вдалося залучити до призового фонду дитячого мовно-комп'ютерного змагання аж чотири комп'ютери. Запрошуємо всіх, хто не на словах, а на ділі опікується майбутнім нашої країни (діти ж - наше майбутнє!), підставити плече під ГАЗЕТНУ українотворчу акцію. Ми приймемо будь-яку допомогу: організаторську, методичну, фінансову, комп'ютерну (та хоча б моральну!). Цілий рік триває наше змагання. Впродовж року ваше добре ім'я не сходитиме зі сторінок газети (а випуски ігрової рубрики публікуються практично щотижня). Зробіть собі хорошу рекламу, панове дорослі, а нашим дітям - свято! (Конт. тел./факс у Сімферополі 51-13-24).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"