Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 08.08.2014
ЛЕГЕНДА УКРА╥НСЬКОГО ТЕАТРУ

Постат╕

4 СЕРПНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 160 РОК╤В З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЕРШО╥ НАРОДНО╥ АРТИСТКИ УКРА╥НИ МАР╤╥ ЗАНЬКОВЕЦЬКО╥

Мар╕я Заньковецька була окрасою нац╕онально╖ сцени, з╕ркою в театральному простор╕ на злам╕ XIX-XX ст. Вона ув╕йшла в ╕стор╕ю театру як видатна укра╖нська трагед╕йна актриса, що в створюваних сцен╕чних образах уособлювала символ укра╖нсько╖ ж╕нки, тонко по╓днуючи архетипне ╕ вмотивовану психолог╕чн╕сть. Обдарування М. Заньковецько╖ багатогранне – л╕рична геро╖ня, актриса комед╕йного плану. Та справжня стих╕я актриси – трагед╕я, в як╕й Заньковецька сягала висот антично╖ трагед╕╖. Вона царювала також у побутових драмах з натурал╕стичним елементом. Визначальними акторськими роботами М. Заньковецько╖ вважаються трагед╕йн╕ образи Олени у вистав╕ «Глитай, або ж Паук» М. Кропивницького й Харитини в «Наймичц╕» ╤. Карпенка-Карого.
Актриса виступала на ╓лисаветградськ╕й, петербурськ╕й, московськ╕й, ки╖вськ╕й, одеськ╕й, харк╕вськ╕й, льв╕вськ╕й та ╕нших сценах; ╖й не рукоплескали н╕ Париж, н╕ Лондон, н╕ Берл╕н – та Мар╕ю Заньковецьку величають актрисою св╕тово╖ величини. Вона не грала в п'╓сах ╓вропейських драматург╕в, бо в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ до 1905 р. ╕снували заборони для укра╖нського театру на переклади твор╕в заруб╕жно╖ драматург╕╖. Та в ╕нтерпретац╕╖ Заньковецько╖ образи п'╓с М. Кропивницького, М. Старицького, ╤. Карпенка-Карого просякнут╕ мотивац╕╓ю геро╖в Шексп╕ра ╕ Ш╕ллера ╕ Гете, ╕ Золя, й Островського.
М. Заньковецька мала щасливу долю на тернист╕й нив╕ укра╖нського театру: красу р╕дно╖ мови ╕ маг╕ю слова в╕дкрив ╖й учитель Черн╕г╕всько╖ г╕мназ╕╖, поет, друг Т. Шевченка Микола Вербицький. Профес╕йну осв╕ту сп╕вачка здобула у ф╕л╕╖ Петербурзько╖ консерватор╕╖ у м. Гельс╕нгфорс╕; уроки акторсько╖ майстерност╕ отримала у «батька укра╖нського театру» – актора, режисера, драматурга Марка Кропивницького.
Народилася М. Заньковецька 4 серпня 1854 р. в дворянськ╕й с╕м'╖ Адасовських у родовому ма╓тку в с. Заньки Н╕жинського пов╕ту на Черн╕г╕вщин╕. Батько, Костянтин Костянтинович, був популярним радником, об╕ймав посаду, судд╕ н╕жинського пов╕тового суду. Мати, Мар╕я Васил╕вна Адасовська, походила з давнього рос╕йського роду Нефедь╓вих ╕з м. Черн╕гова. Взявши шлюб ╕з Адасовським й оселившись у Заньках, у сп╕лкуванн╕ з р╕дними та заньк╕вцями переходить ╕з рос╕йсько╖ мови на укра╖нську.
Подружжя Адасовських мало семеро д╕тей: три хлопчики ╕ чотири д╕вчинки. На жаль, дво╓ д╕вчаток померли. 1854 р. з'явилася на св╕т остання дитина – майбутня актриса. Про ╖╖ народження Мер╕я Васил╕вна любила згадувати. «Був день мого ангела, до нас гост╕ пона╖здили. Я в╕дчула, що мен╕ погано. П╕шла, лягла – тут ╕ Манечка народилась. А ввечер╕ я вже, наче н╕чого ╕ не було, до гостей вийшла. Народилася крих╕тка на Мар╕ю ╕ назвали ╖╖ Мар╕╓ю».
М╕зинчика Мар╕ю, яку домашн╕ ласкаво називали Манею, Марусечкою, пестували батьки, брати й сестра. Ус╕ д╕ти по народженн╕ були похрещен╕ в с╕льськ╕й церкв╕, яка м╕стилася поряд ╕з садибою Адасовських. Маруся разом ╕з батьком сп╕вала в церковному хор╕.
Коли Ман╕ виповнилося десять рок╕в, вона вступила до Черн╕г╕всько╖ г╕мназ╕╖, де жила в панс╕он╕ Ф. Осовсько╖. Мар╕я Костянтин╕вна згадувала: «Ще будучи панс╕онекою, я брала участь в учн╕вських виставах ╕ звернула на себе увагу вс╕х вчител╕в, як╕ радили мен╕ прохать сво╖х батьк╕в в╕ддати до театрально╖ школи, але за ╕снуючими тод╕ тенденц╕ями ╕ поглядами традиц╕йний дворян на актор╕в, про це не могло бути й реч╕. Любов до сцени захватила мене зовс╕м, ╕ т╕льки й було мр╕й, що попасти на справжню сцену.
П╕д час навчання вчитель словесност╕ Микола Вербицький на сво╖х уроках, де часто застосовував ╕гров╕ та театрал╕зован╕ елементи, доручав обдарован╕й панс╕онерц╕ Мар╕╖ читати монолог Ант╕гони з трагед╕╖ Софокла. В╕н подарував ╖й «Кобзар» Тараса Шевченка, отриманий свого часу вад самого поета. То був пророчий дарунок – актриса продовжила розпочату Кобзарем тему зображення життя укра╖нсько╖ ж╕нки. М. Заньковецьку в майбутньому наречуть духовною дочкою великого Шевченка.
Д╕вчина робить перш╕ кроки на аматорськ╕й сцен╕ у Н╕жин╕, дебюту╓ в «Наталц╕ Полтавц╕» ╤. Котляревського, виступа╓ в рос╕йських водев╕лях. Панночка Мар╕я вс╕х вражала особливою артистичн╕стю, схильн╕стю до ╕мпров╕зац╕й. П╕зн╕ше вона згадувала, що ще в дитяч╕ роки ╖й особливо запам'яталося, як плакала с╕льська наймичка – «я поклялась, що п╕ду на сцену ╕ розпов╕м про т╕ сльози».
╥╖ ╕нтровертна природа ╕ багата емоц╕йно-виражальна акторська пал╕тра давала змогу вв╕йти у стан людини, яка пережива╓ щось траг╕чне, й в╕добразити його. Глядач на виставах з участю М. Заньковецько╖ переживав катарсис – очищення через сп╕впереживання.
На одн╕й ╕з вистав н╕жинського дворянського клубу був присутн╕й молодий кап╕-тан артилер╕╖ Олекс╕й Хлистов. Закохавшись у Мар╕ю, пропону╓ ╖й руку ╕ серце. 11 травня 1875 р. дзвони заньк╕всько╖ церкви спов╕стили про в╕нчання Олекс╕я ╕ Мар╕╖. Ставши Хлистовою, вона мандру╓, як ╕ належить дружин╕ в╕йськового. Чолов╕к отримав призначення у фортецю Бендери.
Одного разу в гостях, сидячи за фортеп╕ано, вона тихенько насп╕вувала:

«Коло млина, коло броду,
Два голуби пилу воду...»

Раптом почула, що до ╖╖ сп╕ву при╓днався другий голос – чолов╕чий, дужий, сильний:

«Вони пили, вуркот╕ли,
Тай знялися, полет╕ли.»

Озирнувшися, Мар╕я побачила високого оф╕цера з георг╕╖вським хрестом на гру-дях. В╕н назвався: «Тоб╕левич. Я з Херсонщини. З ╢лисаветграда». – «А я – черн╕г╕вка».
Так в Бендерах в╕дбулося знайомство двох майбутн╕х видатних д╕яч╕в театру – Ма-р╕╖ Заньковецько╖ та Миколи Садовського. ╤скра почуття, що зажевр╕ла в Бендерах, роз-гор╕лася полум'ям великого кохання. Мар╕я на перший поклик Садовського з╕грати в дек╕лькох виставах трупи Кропивницького згоджу╓ться, ╖де з далеко╖ п╕вн╕чно╖ фортец╕ Свеаборг, що б╕ля Гельс╕нгфорса, до ╢лисаветграда. 27 жовтня 1882 р. з усп╕хом дебюту╓ в рол╕ Наталки у п'╓с╕ «Наталка Полтавка» ╤. Котляревського. Рол╕ л╕ричн╕ чергуються з комед╕йними – Галя в «Назар╕ Стодол╕» Т. Шевченка, ╥вга в «Чорноморцях» М. Старицького. Вона чудова ╕ в танку, й у сп╕в╕, й у пластиц╕. На фотограф╕╖ трупи М. Кропивницького бачимо двох щасливих молодят, як╕ стоять збоку ╕ зачаровано дивляться одне одному в оч╕.
Щастя творчо╖ людини – у зд╕йснен╕ мр╕й. ╤з б╕ограф╕╖: «Я кохалась в мистецтв╕, любов до сцени стала мо╖м життям. Я не могла б╕льше боротись з╕ сво╖м коханням ╕, порвавши з╕ вс╕ма сво╖ми, поступила на сцену».
Батько прокляв ╖╖, бо в шлюб╕ з Хлистовим бачив ╖╖ забезпечене життя, а про мр╕ю стати актрисою та почуття до Миколи Садовського не хот╕в ╕ чути. ╤з Хлистовим Мар╕я роз╕рвала стосунки, переживши тяжкий присуд Синоду про роз╕рвання шлюбу, р╕шення якого було оголошене у заньк╕вськ╕й церкв╕.
У цей важкий ╕ водночас щасливий пер╕од свого життя, що був осв╕тлений першими усп╕хами на сцен╕ та великим коханням до М. Садовського, Мар╕я, як побожна людина, карта╓ себе за негативн╕ вчинки, за св╕й гр╕х. ╤ хоч не збереглося про це ╖╖ спогад╕в, та цю думку п╕дтверджують факти. Вона подарувала р╕дн╕й заньк╕вськ╕й церкв╕ ╢вангел╕╓, а ще... обрала для сцени псевдон╕м. Звичайно ж, залюблен╕сть у р╕дне село вплинула на виб╕р псевдон╕ма. Та можна робити припущення, що Мар╕я Костянтин╕вна, як ╕стинна християнка, назвала себе гр╕шницею. Гр╕шницею Мар╕╓ю родом ╕з села Заньки – Мар╕╓ю Заньковецькою, за аналог╕╓ю до гр╕шниц╕ Мар╕╖ родом з гал╕лейського м╕стечка Магдали – Мар╕╖ Магдалини.
Тема людського страждання визначальна у творчост╕ М. Заньковецько╖. Симон Петлюра – один ╕з перших б╕ограф╕в актриси – 1907 р. писав «Заньковецька ╓ реальним вт╕ленням ╕де╖ страждання. Зда╓ться, показати всю силу, яку воно поки що ма╓ в нашому житт╕, вибрало н╕жну, як м╕моза, душу артистки, щоб пон╕вечити ╖╖ ╕ в сцен╕чн╕й ╕нтерпретац╕╖ на оч╕ кожному явити всю глибину того руйнуючого впливу, який вона ма╓ на людей. Вона – артистичний символ цього горя, сцен╕чне вт╕лення тих мук, як╕ доводиться зазнавати укра╖нськ╕й нац╕╖».
Творч╕сть заполонила все серце, вит╕снила особисте. Заньковецька й Садовський, працюючи у важких умовах мандр╕вного театру, виховують сво╓ акторське покол╕ння. Коли у Миколи Карповича 1906 р. народилася ╕дея створити нову театральну трупу, яка стац╕онарно працювала б у Ки╓в╕, Заньковецька п╕дтриму╓ чолов╕ка в його антрепренерськ╕й д╕яльност╕. Мар╕я Костянтин╕вна переда╓ в новостворену трупу сво╖х вихованц╕в ╕з н╕жинського аматорського драмгуртка.
╤ знову в житт╕ Мар╕╖ виника╓ любовний трикутник. Третьою стала... ╖╖ н╕жинська учениця Мар╕я Малиш-Федорець. Молод╕сть, «дикий темперамент», «оч╕ чорнушки» звабили Миколу Карповича; ця друга Мар╕я ста╓ для нього першою. Мар╕я Костянтин╕вна 1909 р. залиша╓ ки╖вський театр, працю╓ в р╕зних мандр╕вних театральних трупах. У не╖ нема╓ талановитого режисера, який би допом╕г реал╕зувати ╖╖ творче начало. Садовський у цей пер╕од вир╕с ╕ як актор, ╕ як режисер. З╕ сво╓ю ученицею-улюбленицею ставить ╕ гра╓ в дует╕ головн╕ рол╕ у виставах «Мазепа» Ю. Словацького, «Кам╕нний господар» Лес╕ Укра╖нки тощо.
Та творч╕ перемоги ╓ ╕ в Мар╕╖. Вона на в╕дм╕ну в╕д ╕нших драматичних актрис, як╕ боялися зн╕матися у к╕но, р╕шуче ста╓ п╕д соф╕ти синематографа – зн╕ма╓ться у ф╕льмах «Наймичка» й «Остап Бандура».
У 1908 ╕ 1922 рр. укра╖нська громадськ╕сть святкувала 25- ╕ 40-р╕чний юв╕ле╖ сцен╕чно╖ д╕яльност╕ Мар╕╖ Заньковецько╖. Адреси, прив╕тання над╕йшли з ус╕х куточк╕в Укра╖ни та з Рос╕╖. ╥╖ вшановували як творчу людину ╕ як почесну укра╖нку. 1932 р. Мар╕╖ Заньковецьк╕й, перш╕й ╕з укра╖нських актор╕в, присво╓но почесне звання Народно╖ артистки Укра╖ни.
Вчитаймось у слова Заньковецько╖ про ╖╖ самов╕ддане служ╕ння театров╕: «Хоч би ск╕льки я грала, – незм╕нно нестерпне св╕тло рампи, вдаряючи в оч╕, одночасно боляче б'╓ мене по нервах; мить – ╕ я вся зовс╕м забуваю, що театр – загадковий сф╕нкс, ╕м'я якому публ╕ка»
Мар╕я Заньковецька померла у Ки╓в╕ 4 жовтня 1934 р. Тут створено мемор╕альний музей ╖╖ ╕мен╕.
www.ukrajinci.hu

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13748

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков