Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

У «Кримській світлиці» я неодноразово читав ґрунтовні та цікаві матеріали, написані Дмитром Пожоджуком, заслуженим майстром народної творчості України з села Космач Косівського району Івано-Франківської області. Пан Дмитро особисто знав мою маму Віру Роїк і дуже високо цінував її творчість. 4 липня цього року в газеті опублікована його нова стаття «Милує зір із Космача узір».
Це дуже ґрунтовний матеріал про українську народну вишивку свого регіону. В ньому розповідається про майстринь, які внесли великий вклад у розвиток і популяризацію вишивання, про науковців, які достатньо детально вивчили гуцульську вишивку та інших регіонів України, а також про книги, монографії та альбоми, присвячені цьому народному мистецтву, і яких, на жаль, дуже мало. Читаючи статтю, бачиш, як професійно підійшов до цієї теми Дмитро Пожоджук. Для мене ж вона цікава ще й тим, що я знаходжу в ній знайомі мені прізвища та імена людей, яких знаю завдяки мамі. Серед них — відомі вчені Михайло Селівачов із Києва і Раїса Захарчук-Чугай зі Львова.

Особливо цікаво було прочитати про дослідника української вишивки — лікаря Ірину Свіонтек з Івано-Франківська, яка за покликом душі та велінням серця досконало вивчала орнаменти вишивок Гуцульщини та інших регіонів Західної України. Як говорила в свій час моя мама, труд Ірини — безцінний, його, напевно, можна порівняти тільки з працями Олени Пчілки, матері знаменитої Лесі Українки. Мама недарма так казала, адже вона знала Олену Пчілку та Ірину Свіонтек. От про це я і хочу розповісти словами, які наведені в другому виданні маминої книги «Мелодії на полотні»:
 «26 липня 2006 року — це пам’ятна для мене дата, адже в цей день урочисто відкрилася моя персональна виставка у Львові, і я почула багато приємних слів від Юрія Корчинського — заступника начальника обласного управління культури, Романа Наконечного — директора Палацу мистецтв, Любові Горак — майстра народної творчості, Зіновії Краковецької — голови Львівського відділення Спілки народних майстрів України, отця Ігоря — директора музею вишитих ікон, отця-доктора Дмитра Блажейовського з Риму та інших. З трепетанням я чекала виступу професора Львівської академії мистецтв, одного з провідних мистецтвознавців України, відомого далеко за її межами, в тому числі в США, доктора мистецтвознавства Раїси Володимирівни Захарчук-Чугай.
З Раїсою Захарчук я познайомилася ще в 60-х роках минулого століття, коли вона працювала в музеї українського мистецтва у Львові по вулиці Драгоманова, і мої роботи в той час їй подобалися. Ще в ті часи пані Раїса з великою увагою ставилася до моєї творчості, мого прагнення виховувати в людей почуття прекрасного. В 1980 році вона подарувала мені тримовний авторський альбом «Сім’я Шкрибляків» про династії талановитих різьбярів, ткачів, вишивальниць, писанкарок із села Яворів Івано-Франківської області з такими словами: «Вельмишановній Вірі Сергіївні з щирою любов’ю за Ваш труд, за Вашу роботу в справі виховання людей мистецтвом».
Минуло багато часу, і Раїса Захарчук-Чугай знала в подальшому про мене в основному завдяки журналу «Народна творчість та етнографія», а на власні очі всі мої нові роботи побачила вперше. В свою чергу я також стежила за творчими і науковими досягненнями Раїси Володимирівни, яка в 1995 році захистила докторську дисертацію. Для мене Раїса Захарчук-Чугай, як і Наталія Глухенька, є незаперечним авторитетом у галузі української вишивки і, звичайно, її слова для мене мали величезне значення.
У своєму виступі Раїса Володимирівна підкреслила, що вишивка є національним символом нашої держави. Мені не дуже зручно писати про те, що далі говорила професор, але, як мовиться, «із пісні слів не викинеш». Зокрема, вона відзначила:
 «...Віра Роїк — це унікальна, яскрава творча особистість, а її вишивки — національна гордість України. Я вдячна Майстрині, її ученицям за той неоціненний внесок, який вони роблять для народної творчості нашої країни...»
Повірте, такими словами не розкидаються, і тоді я дійсно до кінця зрозуміла, що моє життя прожите не дарма. До речі, ще кілька слів, пов’язаних з Раїсою Захарчук-Чугай. Завдяки їй на своїй виставці в Івано-Франківську в серпні 2006 року я познайомилася з дуже цікавою людиною — Іриною Свіонтек. Ірина — медик за освітою і, як я зрозуміла, дуже хороший хірург, почала з 70-х років минулого століття вивчати і збирати зразки народної вишивки в етнічних районах Карпат і Прикарпаття. Це дуже складка, кропітка, однак дуже потрібна робота, принаймні з моєї точки зору. Знаєте, цим вона мені нагадала Олену Пчілку, яка залишила після себе безцінну спадщину зразків вишивок та узорів.
Ірина подарувала мені свою книгу-альбом «Гуцульські вишивки Карпат», за що я їй дуже вдячна, адже в Криму таку книгу не знайдеш. Виставка у Львові мала величезний резонанс у ЗМІ. За результатами її роботи мене і моїх учениць нагородили грамотами та подарунками. Серед них — книга Степана Павлюка і Романа Чмелика «Скарби музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України» з власноручним підписом директора музею Романа Чмелика».
Перебуваючи у Львові, Віра Сергіївна відвідала разом з вишивальником Юрієм Савкою з Луцька музей вишитих ікон Дмитра Блажейовського. Про це дуже детально повідомлялося в релігійній пресі та по радіо. Я розповів про це лише для того, щоб продемонструвати, наскільки цікавила мою маму творчість інших людей. Свідченням цього є і книги з маминої бібліотеки: «Мистецтво української вишивки» Олени Кулінич-Стахурської, «Вишивка Дрогобиччини. Традиції і сучасність» Мирослави Кот, «Художня тканина західних областей УРСР» С. Й. Сидорович та інші. Всі вони були уважно нею прочитані та прокоментовані.
Мама високо цінувала вишивки Гуцульщини і взагалі всієї Західної України. Вона називала унікальним явищем космацьку вишивку, її дивовижні узори та орнаменти. От такі спогади викликала в мене стаття з Космача, і я дуже вдячний за це Дмитру Пожоджуку.

Вадим РОЇК,
заслужений працівник транспорту України та Криму

В Музеї вишитих ікон Дмитра Блажейовського, м. Львів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2014 > Тема "Душі криниця"