"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2014 > Тема "Душі криниця"
#29 за 18.07.2014
ХАЙ КВ╤ТУ╢ УКРА╥НА!
╢ такий висл╕в: «Не суд╕ть за любов…». Його можна перефразувати: «Не суд╕ть за в╕рш╕…». Тож сво╓ю першою зб╕ркою «Укра╖но! Краю солов’╖ний…»(Червоноград: ТзОВ ВКФ «Р╤НГ», 2014. – 32 с.) Над╕я Самс╕н аж н╕як не прагне претендувати на певну н╕шу в л╕тератур╕. Розрахована вона, насамперед, на родинне коло, на «сво╖х». Тому нав╕ть тираж обмежений. Вт╕м, в╕рш╕ написан╕ з палким почуттям любов╕ до родини, до Укра╖ни, з глибокими духовними переживаннями. Особливо це стосу╓ться твор╕в для д╕тей ╕ про д╕тей. Кожна бабуся, мати добира╓ для сво╖х внучат, д╕точок найпестлив╕ш╕, найтепл╕ш╕ слова, але не кожна вм╕╓ ╖х заримувати, що не скажеш про Над╕ю Самс╕н. Прониклив╕ й в╕рш╕, присвячен╕ матер╕, родин╕. Ось тут поста╓ образ не т╕льки ╖╖ р╕дн╕, а й вс╕╓╖ Велико╖ Укра╖нсько╖ Родини. Автор наполегливо шука╓ ц╕кав╕ пор╕вняння, влучн╕ метафори, ╕нш╕ мовностил╕стичн╕ засоби. Вдумайтесь: Божа Мати подарувала л╕ле╖, як обер╕г. У не╖ часто зустр╕чаються слова, як╕ в укра╖нськ╕й культур╕ стали символами – калина, п╕сня, хатина… ╤ нав╕ть часте вживання слова – Бог – не ╓ марним. Бо це – сво╓р╕дна молитва. Над╕я Самс╕н – ревна християнка, ╖╖ пост╕йно зустр╕неш у церкв╕ Воздвиження Чесного Хреста с. Добрячин Сокальського району, що стала для не╖ р╕дною. Писати в╕рш╕ почала ще у шк╕льн╕ роки, писала в юност╕, у зр╕лому в╕ц╕. (Прочитайте «М╕й талант»). Однак писала т╕льки для р╕дних, близьких, друз╕в. Здеб╕льшого це були прив╕тання, в╕рш╕ з нагоди р╕зних при╓мних оказ╕й. Але у того, хто творить, рано чи п╕зно виника╓ непереборне бажання вийти на ширшу читацьку аудитор╕ю, мовляв, хай оц╕нять, хай розсудять. Тому «Укра╖но! Краю солов’╖ний…» ╕ стала п╕дсумком такого стремл╕ння. Пов╕рте, мен╕ при╓мно, що довелося бути одним з перших читач╕в ц╕╓╖ зб╕рки, ╖╖ ще рукописних текст╕в ╕ робочо╖ верстки, дискутувати з автором (а вона – ц╕кавий сп╕врозмовник), узгоджувати видавнич╕ детал╕. Така праця приносить т╕льки насолоду. Над╕я Самс╕н народилася 6 листопада 1960 року у с. Мала Березовиця Збаразького району на Терноп╕лл╕ у с╕м’╖ Романа ╕ ╢вген╕╖ Бартк╕в. Та коли Над╕╖ виповнилося с╕м рок╕в, с╕м’я пере╖хала у с. Добрячин. Зак╕нчила середню школу, працювала швачкою, пекарем, тепер – молодша медсестра фельдшерського пункту. 1979 року вийшла зам╕ж за Ореста Самс╕на. Прив╕дкрию та╓мницю: в╕рш «Палке кохання» — це про них… Разом з чолов╕ком виховала двох син╕в – Руслана й Андр╕я. Руслан з дружиною Наталею подарували двох онук╕в – Юл╕ану ╕ Владислава; Андр╕й з Оксаною – Андр╕ану ╕ Данила. Певен, ця зб╕рочка адресована, насамперед, ╖м – внучатам, найдорожчим читачам! ╤ не раз вони будуть читати-перечитувати бабусин╕ рими. …А в╕рш╕ про Майдан… Тут сказано все. Вони написан╕ сл╕зьми, ╕ год╕ коментувати! У них побажання, щоб д╕ти, внуки, правнуки.., вся Велика Укра╖нська Родина жили п╕д мирним небом, щоб лихол╕ття минали нас. ╤ все ж свою зб╕рку автор завершу╓ оптим╕стично. Цей зв╕р звучить, як еп╕лог: «Укра╖но! Краю солов’╖ний… Ти не зникнеш в безв╕ст╕ тривог! ╤ народ наш не вмре, не загине, Бо ╕з нами завжди Господь Бог!».
Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст, викладач кафедри гуман╕тарних дисципл╕н Льв╕вського ╕нституту М╕жрег╕онально╖ Академ╕╖ управл╕ння персоналом
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13625
|