"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема ""Будьмо!""
#43 за 24.10.2003
КОЛИ "САМЫЙ УМНЫЙ" СТАНЕ НАЙРОЗУМНІШИМ?
Записала Оксана ЛИХОВЕЦЬКА.
ХТО З РОЗУМНИКІВ СМІЛИВИЙ?
Хто з школярів сьогодні здатен вільно почуватися в питаннях, що виходять далеко за межі шкільної програми? Причому, не одного предмета, а багатьох галузей - культури, політики, мистецтва, літератури, точних наук? Щоб відчути у собі сили не лише позмагатися з однокласниками, "слабинки" яких добре знаєш, а й спробувати свої можливості перед софітами та камерами, коли в цей час дивляться на тебе мало не мільйони глядачів, а час підступно стікає? Слабо? Та, виявляється, є ще у нас сміливці, котрі прагнуть довести передусім собі, що все під силу, тим паче, що це такий стимул для опановування нових вершин... Знайомтеся - це Юрій Поліщук, учень 8-го "а" класу навчально-виховного комплексу "Українська школа-гімназія". Нещодавно Юра повернувся з Києва, де брав участь у зйомках телевізійної інтелектуальної гри "Самый умный" (спільний проект російського каналу СТС та українського "1+1"). Завітавши до редакції "Кримської світлиці", він розповів про свої враження від поїздки у столицю та про зйомки цієї популярної серед глядачів програми.
- Юро, не кожен хлопчина, котрий вважає себе досить обізнаним, наважиться продемонструвати свої знання по телевізору. Як ти став учасником цієї гри? - Все почалося з того, що я побачив оголошення по телебаченню, потім купив газету з умовами гри "Самый умный". Заповнив анкету, написав твір на тему "Що повинна знати найрозумніша дитина?" і надіслав у редакцію програми. Через деякий час мені зателефонували - потрібно було відповісти на 12 запитань з найрізноманітніших сфер знань. Почав очікувати результат. Минув тиждень і мене запросили на відбірний тур у севастопольську школу № 3, де зібралося близько 50 школярів зі всього Криму. За 30 хвилин потрібно було впоратися із завданнями, які засвідчували рівень IQ (коефіцієнт інтелекту). З цієї кількості учнів за результатами відібрали лише сімох, мене в тому числі. Наступні завдання повинні були засвідчити фантазію, кмітливість учасників (серед запитань, наприклад, були такі: "Які три бажання ти б замовив джину?", "Яку б подію ти передбачив чи врятував, маючи машину часу?"). Організатори виявляли, як людина почувається перед камерою. З сімох претендентів, зрештою, вибирали одного. Так я потрапив до Києва. Хоча чомусь зі столиці та Одеси було по два учасника. - Яке враження справив на тебе Київ? - Сподобався. Ми пробули в ньому майже тиждень, з них - три дні за рахунок організаторів програми. Жили в готелі "Братислава" на лівобережжі Дніпра. Оскільки прибули на Північний вокзал столиці вранці, у нас залишався час ознайомитися з містом, оглянути пам'ятки. О п'ятій вечора нас зібрали на репетицію в павільйоні кіностудії ім. О. Довженка. Ми зустрілися з генеральним продюсером каналу "1+1" і з ведучою програми Тіною Канделакі. Нас навчали, як вітатися з аудиторією, як себе поводити. У вільний час мав можливість подивитися найвизначніші історичні місця. Найбільше сподобалися Арка дружби, Хрещатик, скульптури Будинку з химерами... - Хто тебе супроводжував у цій поїздці? - Усі учасники приїжджали сім'ями. Я прибув до Києва з сестрою Оленою. Їй 18 років, вона навчається в Сімферопольському музичному училищі ім. П. Чайковського по класу фортепіано. - Пригадай, ось гра почалася... - Загалом було 24 учасники - по 12 з України та Росії. Той, хто дивиться передачі з цього циклу, знає, що змагання проводяться у три тури: питання загального характеру, з конкретних тем і - за результатами обирається трійка сильніших. Я вільно почувався в царині математики, спорту, техніки, музики, географії, історії. Найважчими були для мене біологія і все, що пов'язане з рослинним світом. На деякі питання неможливо дати відповідь одразу. Але, навіть не знаючи правильної відповіді, можна відповісти, використовуючи метод виключення. Проте на роздуми потрібен час, а якраз його і не вистачає... - Які питання викликали труднощі? - Я не знав, наприклад, що Барклай де Толлі командував російською армією. Мене заплутав артикль "де". Не пригадав, кого грав Ю. Нікулін в "Операції "И". Не відповів, яке місто з перелічених не має звання "місто-герой", виявилося, що Харків. Звичайно, набагато простіше відповідати, коли ти вдома і спостерігаєш за передачею по телевізору. Незважаючи на ці огріхи, я постійно йшов за лідером, але питання "Скільки струн у балалайки?" мене зрізало. У фінал я не вийшов. Звання "найрозумніший учень" виборов Костянтин Куриленко з Києва (до речі, це він мені радив, що саме подивитися у столиці). Ще на репетиції я познайомився з дуже розумним хлопцем з Росії і був впевнений, що серед нас він буде лідером. Але до трійки він не увійшов. - Юро, як ти вважаєш, якби програма велася українською мовою, твої шанси перемогти зросли б? - Думаю, що так. Я навчаюся в українській школі, знаю мову. А ведуча та діти, котрі прибули з Росії, спілкувалися тільки російською. Народився у Вінницькій області, але тривалий час родина жила в Якутії. Вдома розмовляємо російською, але не шкодую, що навчаюся в українській школі, оскільки мова знадобиться у майбутньому для вступу у вищий навчальний заклад. В Криму постійно живемо майже вісім років. Зараз сім'я мешкає в с. Перове Сімферопольського району. - Коли відчув у собі нестримний потяг до знань? - Коли я був маленьким, у нас зламався телевізор і упродовж багатьох років ми дивилися телебачення тільки на великі свята. Я читав дуже багато літератури у бібліотеці, вдома, з книгами практично не розлучався. По дорозі у музичну школу, де я займався, мама у маленькій крамничці мені купувала книжки з серії "Росмен" - дитячі енциклопедії. З того часу мене найбільше цікавлять археологія та антична культура Греції, стародавнього Єгипту. - Кожен з учасників готував якусь конкретну тему... - Так, я посилено вивчав історію Древньої Греції... Всі хвилювалися, а виявилося, що третій тур - найлегший. - Чи були якісь нагороди за участь у програмі? - Так. Але конкретних призів не було. Переможцеві вручили сувенір, на підставці якого зазначено: "Самый умный ребёнок". А учасники отримали футболки та рюкзаки з емблемою програми. - Що ти робиш у вільний від книжок час? - Захоплююся футболом, обожнюю риболовлю, люблю велоспорт. Між іншим, батьки подарували мені гірський велосипед - мрію кожного хлопця, але за умови, що я таки закінчу музичну школу. - А в якому класі ти навчаєшся? - Як і сестра, опановую фортепіано, навчаюся в п'ятому класі. - Ким себе бачиш у майбутньому? - Батько хоче, щоб я поступав у військове училище, мама - на звукорежисера (саме для цього і потрібна мені музична освіта). Я сам ще не визначився. - Спробуєш при нагоді свої сили в іншому проекті? - Думаю про це, хоча ніхто в класі не сприйняв серйозно звістку, що я справді поїхав до Києва. Початок вже є, далі побачимо. - Бажаємо тобі успіху і нових перемог! - Дякую.
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1359
|